Постанова № 38959224, 13.05.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Житомир справа № 806/1542/14

категорія 8.3

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Липа В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 30.12.2010 р. № 001542301/0 та № 0001552301/0,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авант" звернулося до адміністративного суду з позовом, у якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 30 грудня 2010 року № 0001542301/0, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у сумі 61404,00 грн. (за основним платежем - 42053,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 19351,00 грн.) та № 0001552301/0, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 121827,00 грн. (за основним платежем - 81218,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 40609,00 грн.).

У обгрунутування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Авант" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, результати якої оформлено актом перевірки від 21.12.2010 року № 986/23-01/22050168. Під час проведення перевірки перевіряючими було зроблено висновок про порушення товариством вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 42053,00 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 81218,00 грн. та ч.ч. 1, 5 ст. 203, ст. 2015, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах. Свої висновки податковий орган обґрунтував тим, що у контрагентів позивача, а саме: ТОВ СП "Агромрія", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Херсон-ПАК", ТОВ "Таврійська агрохімічна компанія", ПП "Онтаріон" відсутні складські приміщення, транспортні засоби, устаткування необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, засновники та керівники товариств відношення до реєстрації та діяльності товариств не мають, товариства не знаходяться за своїм місцезнаходженням, товар не перевозився та не отримувався, а тому операції по взаємовідносинах ТОВ "Авант" зі своїми контрагентами не мали реального товарного характеру. Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними, безпідставними та необґрунтованими, а тому просить скасувати їх у повному обсязі.

Під час судового розгляду справи первинного відповідача - Коростенську об'єднану державну податкову інспекцію Житомирської області замінено на належного відповідача - Коростенську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Представник позивача просив справу розглянути в порядку письмового провадження, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та письмових доказів приєднаних до неї.

Представник відповідача просив справу розглянути в письмовому провадженні. Надав письмові заперечення, посилаючись на які просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, відповідно до частини 6 статті 128 КАС України, на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані правовідносини регулюються Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" (чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно із статтею 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Проведення планових виїзних перевірок здійснюється органами державної податкової служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів). Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), визначається Кабінетом Міністрів України.

Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Авант" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Коростенської районної ради Житомирської області 03.03.1995 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та як платник податків перебуває на податковому обліку в Коростенській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

У період з 26.11.2010 року по 16.12.2010 року на підставі направлення № 744 від 26.11.2010 року, згідно зі статтею 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання працівниками Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року.

Направлення вручено 26.11.2010 року під розписку головному бухгалтеру Куліковій О.Є.

ТОВ "Авант" проінформоване про проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 15.11.2010 року за № 92.

Перевірку проведено з відома директора ТОВ "Авант" Ніколайчука А.М. та в присутності головного бухгалтера Кулікової О.Є.

У ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 42053,00 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 81218,00 грн. та ч.ч. 1, 5 ст. 203, ст. 2015, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах.

Свої висновки податковий орган обґрунтував тим, що ТОВ "Авант" безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість та віднесено до складу валових витрат суму по операціям з придбання товарів, які отримані від суб'єктів підприємницької діяльності, що мають ознаки фіктивності, оскільки у контрагентів позивача, а саме: ТОВ СП "Агромрія", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Херсон-ПАК", ТОВ "Таврійська агрохімічна компанія", ПП "Онтаріон" відсутні складські приміщення, транспортні засоби, устаткування необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, засновники та керівники товариств відношення до реєстрації та діяльності товариств не мають, товариства не знаходяться за своїм місцезнаходженням, товар не перевозився та не отримувався.

За результатами проведеної перевірки Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області було складено акт від 21.12.2010 року № 986/23-01/22050168, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 30 грудня 2010 року № 0001542301/0, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у сумі 61404,00 грн. (за основним платежем - 42053,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 19351,00 грн.) та № 0001552301/0, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 121827,00 грн. (за основним платежем - 81218,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 40609,00 грн.).

Перевіряючи зазначені рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає їх такими, що не узгоджуються з правовими положеннями законів України з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Авант" було укладено ряд договорів, а саме:

- 01 травня 2009 року між ТОВ "Авант" (яке виступає як Сторона 1) та ТОВ "Таврійська агрохімічна компанія" (яке виступає як Сторона 2) було укладено договір, відповідно до умов якого Сторона 2 зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) Стороні 1 товар (сільгосппродукція, будівельні матеріали та інші матеріали), а Сторона 1 зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Одиницею виміру кількості товару є тона, куб. метри, штуки. Загальна кількість товару визначається згідно накладних, які є невід'ємною частиною договору. Ціна за одиницю товару вказується в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Поставка здійснюється на умовах: по домовленості. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання видаткової накладної представником Сторони 1.

- 10 квітня 2009 року між ТОВ "Авант" (яке виступає як Сторона 1) та ТОВ "Анфи-К" (яке виступає як Сторона 2) було укладено договір, відповідно до умов якого Сторона 2 зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) Стороні 1 товар (сільгосппродукція, будівельні матеріали та інші матеріали, запчастини до автомобільної техніки) чи надати послуги, а Сторона 1 зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Одиницею виміру кількості товару є тона, куб. метри, штуки. Загальна кількість товару визначається згідно накладних або актів, які є невід'ємною частиною договору. Ціна за одиницю товару вказується в видаткових накладних або актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною договору.

Поставка здійснюється на умовах: по домовленості. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання видаткової накладної або актів виконаних робіт представником Сторони 1.

- 01 лютого 2010 року між ТОВ "Авант" (яке виступає як Сторона 1) та ТОВ "Херсон ПАК" (яке виступає як Сторона 2) було укладено договір, відповідно до умов якого Сторона 2 зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) Стороні 1 товар (сільгосппродукція, будівельні матеріали та інші матеріали, запчастини до автомобільної техніки) чи надати послуги, а Сторона 1 зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Одиницею виміру кількості товару є тона, куб. метри, штуки. Загальна кількість товару визначається згідно накладних або актів, які є невід'ємною частиною договору. Ціна за одиницю товару вказується в видаткових накладних або актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною договору.

Поставка здійснюється на умовах: по домовленості. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання видаткової накладної або актів виконаних робіт представником Сторони 1.

- 01 лютого 2010 року між ТОВ "Авант" (яке виступає як Сторона 1) та ТОВ "СП Агромрія" (яке виступає як Сторона 2) укладено договір, відповідно до умов якого Сторона 2 зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) Стороні 1 товар (сільгосппродукція), а Сторона 1 зобов'язується прийняти товар та оплатити на умовах даного договору.

Одиницею виміру кількості товару є тона, куб. метри, штуки. Загальна кількість товару визначається згідно накладних, які є невід'ємною частиною договору. Ціна за одиницю товару вказується в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Поставка здійснюється на умовах: по домовленості. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання видаткової накладної представником Сторони 1.

Також, між ТОВ "Авант" та ПП "Онтаріо" було усно укладено договір на поставку макухи соєвої.

На підтвердження належного виконання господарських операцій між ТОВ "Авант" та своїми контрагентами (ТОВ "Агромрія", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Херсон-Пак", ТОВ "Таврійська агрохімічна компанія", ПП "Онтаріон") позивачем надано до справи наступні документи: податкові накладні від 12.10.2009 року № 20 на загальну суму з ПДВ 55112,02 грн., від 13.11.2009 року № 5 на загальну суму з ПДВ 108990,00 грн., від 07.07.2009 року № 07/070901 на загальну суму з ПДВ 24418,80 грн., від 10.07.2009 року № 10/070901 на загальну суму з ПДВ 27600,30 грн., від 13.07.2009 року № 13/070901 на загальну суму з ПДВ 204755,10 грн., від 17.07.2009 року № 17/070901 на загальну суму з ПДВ 25857,00 грн., від 24.07.2009 року № 24/070901 на загальну суму з ПДВ 8346,20 грн., від 28.07.2009 року № 28/070901 на загальну суму з ПДВ 82426,50 грн., від 29.07.2009 року № 29/070901 на загальну суму з ПДВ 23116,80 грн., від 06.07.2009 року № 06/070901 на загальну суму з ПДВ 31740,00 грн., від 08.07.2009 року № 08/070901 на загальну суму з ПДВ 48280,00 грн., від 23.07.2009 року № 23/070901 на загальну суму з ПДВ 33100,00 грн., від 05.08.2009 року № 05/080901 на загальну суму з ПДВ 26816,40 грн., від 07.08.2009 року № 07/080901 на загальну суму з ПДВ 26947,20 грн., від 11.08.2009 року № 11/080901 на загальну суму з ПДВ 50653,10 грн., від 14.08.2009 року № 14/080901 на загальну суму з ПДВ 70363,13 грн., від 21.08.2009 року № 21/080901 на загальну суму з ПДВ 58277,70 грн., від 24.08.2009 року № 24/080901 на загальну суму з ПДВ 32155,20 грн., від 01.08.2009 року № 01/080901 на загальну суму з ПДВ 27300,00 грн., від 19.08.2009 року № 19/080901 на загальну суму з ПДВ 4580,00 грн., від 01.09.2009 року № 01/090901 на загальну суму з ПДВ 70875,00 грн., від 03.09.2009 року № 03/090901 на загальну суму з ПДВ 585,00 грн., від 05.09.2009 року № 05/090901 на загальну суму з ПДВ 88097,50 грн., від 18.09.2009 року № 18/090901 на загальну суму з ПДВ 84546,60 грн., від 29.09.2009 року № 29/090901 на загальну суму з ПДВ 15483,00 грн., від 30.09.2009 року № 30/090902 на загальну суму з ПДВ 18592,00 грн., № 30/090901 на загальну суму з ПДВ 80845,00 грн., від 07.09.2009 року № 07/090901 на загальну суму з ПДВ 9205,00 грн., від 05.10.2009 року № 05/100901 на загальну суму з ПДВ 9975,00 грн., від 13.10.2009 року № 13/100901 на загальну суму з ПДВ 750,00 грн., від 16.10.2009 року № 16/100901 на загальну суму з ПДВ 17479,80 грн., від 19.10.2009 року № 19/100901 на загальну суму з ПДВ 44272,10 грн., від 27.10.2009 року № 27/100901 на загальну суму з ПДВ 96239,00 грн., від 31.10.2009 року № 31/100901 на загальну суму з ПДВ 39822,50 грн., від 05.10.2009 року № 05/100901 на загальну суму з ПДВ 8500,00 грн., від 06.10.2009 року № 06/100901 на загальну суму з ПДВ 2997,00 грн., від 08.10.2009 року № 08/100901 на загальну суму з ПДВ 17639,00 грн., від 12.10.2009 року № 12/100901 на загальну суму з ПДВ 23351,00 грн., від 22.10.2009 року № 22/100901 на загальну суму з ПДВ 43970,00 грн., від 06.11.2009 року № 06/110901 на загальну суму з ПДВ 44250,10 грн., від 09.11.2009 року № 09/110901 на загальну суму з ПДВ 43278,60 грн., від 12.11.2009 року № 12/110901 на загальну суму з ПДВ 31270,70 грн., від 17.11.2009 року № 17/110901 на загальну суму з ПДВ 38686,20 грн., від 25.11.2009 року № 25/110901 на загальну суму з ПДВ 28459,80 грн., від 27.11.2009 року № 27/110901 на загальну суму з ПДВ 26589,60 грн., від 30.11.2009 року № 30/110901 на загальну суму з ПДВ 41629,50 грн., від 17.11.2009 року № 17/110901 на загальну суму з ПДВ 32432,00 грн., від 18.11.2009 року № 18/110901 на загальну суму з ПДВ 34700,00 грн., від 21.11.2009 року № 21/110901 на загальну суму з ПДВ 7640,00 грн., 03.12.2009 року № 03/120901 на загальну суму з ПДВ 31852,80 грн., від 07.12.2009 року № 07/120901 на загальну суму з ПДВ 27854,00 грн., від 09.12.2009 року № 09/120901 на загальну суму з ПДВ 77890,60 грн., від 11.12.2009 року № 11/120901 на загальну суму з ПДВ 38245,50 грн., від 16.12.2009 року № 16/120901 на загальну суму з ПДВ 61789,50 грн., від 17.12.2009 року № 17/120901 на загальну суму з ПДВ 24494,40 грн., від 18.12.2009 року № 18/120901 на загальну суму з ПДВ 63480,70 грн., від 21.12.2009 року № 21/120901 на загальну суму з ПДВ 25810,00 грн., від 24.12.2009 року № 24/120901 на загальну суму з ПДВ 32064,00 грн., від 29.12.2009 року № 29/120901 на загальну суму з ПДВ 60928,00 грн., від 29.12.2009 року № 29/120902 на загальну суму з ПДВ 21000,00 грн., від 10.12.2009 року № 10/120901 на загальну суму з ПДВ 3500,00 грн., від 06.01.2010 року № 06/011001 на загальну суму з ПДВ 23108,20 грн., від 18.01.2010 року № 18/011001 на загальну суму з ПДВ 40029,00 грн., від 22.01.2010 року № 22/011001 на загальну суму з ПДВ 44731,50 грн., від 27.01.2010 року № 27/011001 на загальну суму з ПДВ 48719,00 грн., від 02.10.2010 року № 02/021001 на загальну суму з ПДВ 54655,00 грн., від 15.02.2010 року № 15/021001 на загальну суму з ПДВ 8189,00 грн., від 22.02.2010 року № 22/021001 на загальну суму з ПДВ 46386,00 грн., від 25.02.2010 року № 25/021001 на загальну суму з ПДВ 26427,00 грн., від 19.02.2010 року № 19/021001 на загальну суму з ПДВ 6700,00 грн., від 24.02.2010 року № 24/021001 на загальну суму з ПДВ 6900,00 грн., від 01.03.2010 року № 01/031001 на загальну суму з ПДВ 6500,00 грн., від 19.03.2010 року № 19/031001 на загальну суму з ПДВ 32692,00 грн., від 29.03.2010 року № 29/031001 на загальну суму з ПДВ 17806,80 грн., від 31.03.2010 року № 31/031001 на загальну суму з ПДВ 67125,00 грн., від 01.03.2010 року № 01/031001 на загальну суму з ПДВ 132810,00 грн., від 03.03.2010 року № 03/031001 на загальну суму з ПДВ 43021,50 грн., від 11.03.2010 року № 11/031001 на загальну суму з ПДВ 138730,00 грн., від 15.03.2010 року № 15/031001 на загальну суму з ПДВ 94126,50 грн., від 19.03.2010 року № 19/031001 на загальну суму з ПДВ 102193,00 грн., від 23.03.2010 року № 23/031001 на загальну суму з ПДВ 41038,00 грн., від 27.04.2010 року № 27/041001 на загальну суму з ПДВ 24920,00 грн., від 30.04.2010 року № 30/041001 на загальну суму з ПДВ 18699,00 грн., від 02.04.2010 року № 02/041001 на загальну суму з ПДВ 19728,00 грн., від 13.04.2010 року № 13/041001 на загальну суму з ПДВ 42800,00 грн., від 19.04.2010 року № 19/041001 на загальну суму з ПДВ 54545,50 грн., від 26.04.2010 року № 26/041001 на загальну суму з ПДВ 24940,00 грн., від 01.05.2010 року № 01/051001 на загальну суму з ПДВ 25460,40 грн., від 05.05.2010 року № 05/051001 на загальну суму з ПДВ 87010,28 грн., від 07.05.2010 року № 07/051001 на загальну суму з ПДВ 27005,00 грн., від 25.05.2010 року № 25/051001 на загальну суму з ПДВ 79350,33 грн., від 31.05.2010 року № 31/051001 на загальну суму з ПДВ 65506,00 грн., від 07.06.2010 року № 07/061001 на загальну суму з ПДВ 28247,00 грн., від 16.06.2010 року № 16/061001 на загальну суму з ПДВ 39277,00 грн., від 18.06.2010 року № 18/061001 на загальну суму з ПДВ 52946,50 грн., від 08.06.2010 року № 08/061001 на загальну суму з ПДВ 2800,00 грн., від 15.06.2010 року № 15/061001 на загальну суму з ПДВ 3500,00 грн., від 24.06.2010 року № 24/061001 на загальну суму з ПДВ 15040,00 грн., від 02.07.2010 року № 02/071001 на загальну суму з ПДВ 72300,80 грн., від 12.07.2010 року № 12/071001 на загальну суму з ПДВ 36239,00 грн., від 14.07.2010 року № 14/071001 на загальну суму 40740,00 грн., від 27.07.2010 року № 27/071001 на загальну суму з ПДВ 28254,00 грн., від 26.07.2010 року № 26/071001 на загальну суму 4480,00 грн., від 02.08.2010 року № 02/081001 на загальну суму з ПДВ 66459,80 грн., від 13.08.2010 року № 13/081001 на загальну суму з ПДВ 43161,00 грн., від 16.08.2010 року № 16/081001 на загальну суму з ПДВ 30861,00 грн., від 20.08.2010 року № 20/081001 на загальну суму з ПДВ 74058,00 грн., від 02.09.2010 року № 02/091001 на загальну суму з ПДВ 29072,00 грн., від 09.09.2010 року № 09/091001 на загальну суму з ПДВ 49749,00 грн., від 15.09.2010 року № 15/091001 на загальну суму з ПДВ 115711,50 грн., від 16.09.2010 року № 16/091001 на загальну суму з ПДВ 123118,00 грн., від 28.09.2010 року № 29/091001 на загальну суму з ПДВ 38960,00 грн., реєстри прибуткових накладних, видаткових накладних, доручень за липень 2009 року, за серпень 2009 року, за вересень 2009 року, за жовтень 2009 року, за листопад 2009 року, за грудень 2009 року, за січень 2010 року, за лютий 2010 року, за березень 2010 року, за квітень 2010 року, за травень 2010 року, за червень 2010 року, за липень 2010 року, за серпень 2010 року, за вересень 2010 року, акти прийому-сдачі виконаних робіт від 23.07.2009 року, від 19.08.2009 року, від 07.09.2009 року, від 22.10.2009 року, від 24.11.2009 року, від 10.12.2009 року, від 24.02.2010 року, від 27.02.2010 року, від 15.06.2010 року, від 24.06.2010 року, від 26.07.2010 року, видаткові накладні від № 15-0000001 від 12.10.2009 року, № 15-0000026 від 13.11.2009 року, 01.07.2009 року № 01/070901, від 03.07.2009 року № 03/070901, від 07.07.2009 року № 07/070901, від 10.07.2009 року № 10/070901, від 13.07.2009 року № 13/070901, від 17.07.2009 року № 17/070901, від 24.07.2009 року № 24/070901, від 28.07.2009 року № 28/070901, від 29.07.2009 року № 29/070901, від 06.07.2009 року № 06/070901, від 08.07.2009 року № 08/070901, від 05.08.2009 року № 05/080901, від 07.08.2009 року № 07/080901, від 11.08.2009 року № 11/080901, від 14.08.2009 року № 14/080901, від 21.08.2009 року № 21/080901, від 24.08.2009 року № 24/080901, від 01.08.2009 року № 01/080901, від 01.09.2009 року № 01/090901, від 03.09.2009 року № 03/090901, від 05.09.2009 року № 05/090901, від 18.09.2009 року № 18/090901, від 29.09.2009 року № 29/090901, від 30.09.2009 року № 30/090902, від 30.09.2009 року № 30/090901, від 05.10.2009 року № 05/100901, від 13.10.2009 року № 13/100901, від 16.10.2009 року № 16/100901, від 19.10.2009 року № 19/100901, від 27.10.2009 року № 27/100901, від 31.10.2009 року № 31/100901, від 05.10.2009 року № 05/100901, від 06.10.2009 року № 06/100901, від 08.10.2009 року № 08/100901, від 12.10.2009 року № 12/100901, від 06.11.2009 року № 06/110901, від 09.11.2009 року № 110901, від 12.11.2009 року № 12/110901, від 17.11.2009 року № 17/110901, від 25.11.2009 року № 25/110901, від 27.11.2009 року № 27/110901, від 30.11.2009 року № 30/110901, від 17.11.2009 року № 17/110901, від 18.11.2009 року № 18/110901, від 03.12.2009 року, від 07.12.2009 року № 07/120901, від 09.12.2009 року № 09/120901, від 11.12.2009 року № 11/120901, від 16.12.2009 року № 16/120901, від 17.12.2009 року № 17/120901, від 18.12.2009 року № 18/120901, від 21.12.2009 року № 21/120901, від 24.12.2009 року № 24/120901, від 29.12.2009 року № 29/120901, від 06.01.2010 року № 06/011001, від 18.01.2010 року № 18/011001, від 22.01.2010 року № 22/011001, від 27.01.2010 року, від 02.02.2010 року № 02/021001, від 15.02.2010 року № 15/021001, від 22.022010 року № 22/021001, від 25.02.2010 року № 25/021001, від 01.03.2010 року № 01/031001, від 19.03.2010 року № 19/031001, від 29.03.2010 року № 29/031001, від 31.03.2010 року № 31/031001, від 01.03.2010 року № 01/031001, від 03.03.2010 року № 03/031001, від 11.03.2010 року № 11/031001, від 15.03.2010 року № 15/031001, від 19.03.2010 року № 19/031001, від 23.03.2010 року № 23/031001, від 30.04.2010 року № 30/041001, від 02.04.2010 року № 02/041001, від 13.04.2010 року № 13/041001, від 19.04.2010 року № 19/041001, від 26.04.2010 року № 26/041001, від 01.05.2010 року № 01/051001, від 05.05.2010 року № 05/051001, від 07.05.2010 року № 07/051001, від 25.05.2010 року № 25/051001, від 31.05.2010 року № 31/051001, від 07.06.2010 року № 07/061001, від 16.06.2010 року № 16/061001, від 18.06.2010 року № 18/061001, від 02.07.2010 року № 02/071001, від 12.07.2010 року № 12/071001, від 14.07.2010 року № 14/071001, від 27.07.2010 року № 27/071001, від 02.08.2010 року № 02/081001, від 13.08.2010 року № 13/081001, від 16.08.2010 року № 16/081001, від 20.08.2010 року № 20/081001, від 02.09.2010 року № 02/091001, від 09.09.2010 року № 09/091001, від 15.09.2010 року № 15/091001, від 16.09.2010 року № 16/091001, від 28.09.2010 року № 28/091001, платіжні доручення № 657 від 10.07.2009 року, № 747 від 07.08.2009 року, № 748 від 07.08.2009 року, № 807 від 26.08.2009 року, № 877 від 15.09.2009 року, № 1078 від 11.11.2009 року, № 1199 від 15.12.2009 року, № 13 від 14.01.2010 року, № 112 від 11.02.2010 року, № 293 від 13.04.2010 року, № 491 від 15.06.2010 року, № 463 від 04.06.2010 року, № 184 від 11.03.2010 року, № 344 від 28.04.2010 року, № 389 від 14.05.2010 року, № 392 від 17.05.2010 року, № 603 від 15.07.2010 року, № 609 від 20.07.2010 року, № 736 від 13.09.2010 року, № 642 від 03.08.2010 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

У відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону України "Про податок на додану вартість", не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 та пп. 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлених прибуткових накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних свідчить про правомірність визначення позивачем у перевіряємому періоді валових витрат та валових доходів в деклараціях на прибуток, а також наявність належним чином оформлених підтверджуючих документів підтверджує правомірність включення позивачем в перевіряємому періоді сум ПДВ в податковий кредит та в податкові зобов'язання в деклараціях по ПДВ. До того, ж наявність вказаних документів не заперечувалось представником відповідача.

Судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання, які покладено Цивільним кодексом України за договорами укладеними з його контрагентами - ТОВ СП "Агромрія", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Херсон-ПАК", ТОВ "Таврійська агрохімічна компанія", ПП "Онтаріон", а саме: прийнято товар та послуги, сплачено продавцям грошові кошти за отриманий товар та послуги, про що свідчать вищеперелічені первинні документи. Даний факт не зміг спростувати представник податкового органу під час судового розгляду адміністративної справи.

Надані позивачем документи оформленні відповідно до вимог чинного законодавства, мають всі необхідні реквізити та дають підстави для висновку про сплату ТОВ "Авант" сум податку на додану вартість в ціні придбання товарів у своїх контрагентів, які видавали позивачу податкові накладні.

Що стосується посилань Коростенської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області на той факт, що засновки та керівники ТОВ СП "Агромрія", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Херсон-ПАК", ТОВ "Таврійська агрохімічна компанія", ПП "Онтаріон" не мають відношення до даних товариств, суд не приймає їх до уваги та вважає безпідставними виходячи з наступного.

Так, на підтвердження викладених в акті перевірки обставин щодо непричетності керівників контрагентів до їх діяльності, ДПІ, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України ("Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання"), яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагентів позивача без відома засновників, їх реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/перереєстрації цих підприємств на підставних осіб, на чому фактично ґрунтуються доводи ДПІ в акті перевірки.

У контексті наведеного відповідачем під час розгляду справи не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагентів позивача на підставних осіб.

Також слід додати, що, виходячи з того, що реєстрація/перереєстрація підприємств пов'язана із вчиненням нотаріальних дій щодо посвідчення справжності підписів засновників/учасників на установчих документах, ДПІ не надано відомостей щодо оскарження у судовому порядку зацікавленими особами вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення підписів на установчих документах контрагентів позивача в порядку ст. 50 Закону України "Про нотаріат".

Що стосується посилань відповідача, викладених в акті перевірки щодо не знаходження за місцем реєстрації ТОВ СП "Агромрія", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Херсон-ПАК", ТОВ "Таврійська агрохімічна компанія", ПП "Онтаріон", суд їх до уваги не приймає та зазначає наступне.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч. 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, ураховуючи положення статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Судом було встановлено, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а записів, щодо зміни місцезнаходження, виключення з державного реєстру не внесено.

Відтак, факт наявності інформації в автоматизованих базах даних та службових документах податкового органу про відсутність платників податків за юридичними адресами не може бути підставою для виключення сум ПДВ з податкового кредиту, якщо така адреса відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, а також за умови вірно заповнених всіх інших реквізитів.

Щодо доводів контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних операцій, то вони не підтверджені жодними доказами.

Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документами податкового обліку, а відповідними документами бухгалтерського обліку.

Відповідачем таких документів в ході перевірки не досліджено та не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для поставки товару, що була здійснена позивачу його контрагентами.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на нікчемність укладених договорів між позивачем і ТОВ СП "Агромрія", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Херсон-ПАК", ТОВ "Таврійська агрохімічна компанія", ПП "Онтаріон", то слід зазначити наступне.

Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення договорів між ТОВ "Авант" та ТОВ СП "Агромрія", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Херсон-ПАК", ТОВ "Таврійська агрохімічна компанія", ПП "Онтаріон", з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи Коростенською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про фіктивність господарських операцій носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Слід зазначити, що сукупність наявних у справі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, що були надані позивачем до матеріалів справи та які надавались в ході проведення перевірки відповідають вимогам наведених вище правових норм та вказує на не доведеність податковим органом порушення правил бухгалтерського та податкового обліку саме позивачем. Реальність здійснених господарських операцій між ТОВ "Авант" та його контрагентами - ТОВ СП "Агромрія", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Херсон-ПАК", ТОВ "Таврійська агрохімічна компанія", ПП "Онтаріон" підтверджується наданими до суду документами.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи та з урахуванням того, що у справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачеві сум податку на прибуток, податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Крім того слід зазначити, що на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача - ТОВ СП "Агромрія", ТОВ "Анфи-К", ТОВ "Херсон-ПАК", ТОВ "Таврійська агрохімічна компанія", ПП "Онтаріон" були зареєстровані як платники податку на додану вартість та перебували у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, що також підтверджується матеріалами.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 грудня 2010 року № 0001542301/0, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у сумі 61404,00 грн. (за основним платежем - 42053,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 19351,00 грн.) та № 0001552301/0, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 121827,00 грн. (за основним платежем - 81218,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 40609,00 грн.).

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант" задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 30 грудня 2010 року № 0001542301/0, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у сумі 61404,00 грн. (за основним платежем - 42053,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 19351,00 грн.) та № 0001552301/0, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 121827,00 грн. (за основним платежем - 81218,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 40609,00 грн.).

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа