Постанова № 38959083, 28.05.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року Справа № 803/825/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю представника позивача Мартинюка С.І.,

представника відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Волиньхолдінг" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Волиньхолдінг" (далі - ПрАТ "Волиньхолдінг") звернулось з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2014 року №0000074020 та №0000084020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ПрАТ "Волиньхолдінг", проведеної Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ), щодо взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю "ВТО Паккер Маш" (далі - ТзОВ "ВТО Паккер Маш") винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) за основним платежем на 51082,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 18343,00 грн. та про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 59265,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1629,00 грн.

Як вказує позивач, рішення ґрунтуються виключно на висновках податкової перевірки контрагента - ТзОВ "ВТО Паккер Маш", якою встановлено нікчемність угод з іншими контрагентами та відсутність доказів перевезення товару. Крім того, під час перевірки позивача Луцькою ОДПІ останньою не оглядалися оригінали бухгалтерських документів, не витребовувались такі документи та не ставилось вимог про їх надання. При цьому, всі оригінали первинних документів були підготовлені для надання під час проведення перевірки.

Позивач стверджує, що в період охоплений перевіркою, дійсно перебував у договірних відносинах з ТзОВ "ВТО Паккер Маш", зокрема, між ним та контрагентом був укладений договір поставки запчастин та комплектуючих для фасувально-пакувального обладнання, згідно з яким позивачем прийнято товару на загальну суму 306491,40 грн., що підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, прибутковими ордерами, товарно-транспортними накладними, договором про надання послуг з перевезення. Оскільки факт продажу підтверджується первинними бухгалтерськими документами, то це спростовує висновки податкового органу про нікчемність укладеного договору поставки. Крім того, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за можливі зловживання, вчинені його постачальниками. В свою чергу вважає, що виконав усі вимоги, визначені чинним законодавством для формування витрат та податкового кредиту і з цих підстав донарахування йому податковим органом грошових зобов'язань є неправомірним.

Позивач оскаржував податкові-повідомлення рішення в адміністративному порядку, однак це не призвело до їх скасування.

З урахуванням викладеного позивач просив позов задовольнити.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову з ним не погоджується (а.с.22-24 том 2). В обґрунтування заперечень вказав, що податковою перевіркою встановлено вплив на формування податкового кредиту та витрат позивача господарських операцій із придбання в 2011 році у ТзОВ "ВТО Паккер Маш" товарів на загальну суму 306491,40 грн. ( в тому числі ПДВ 51082,00 грн.). Для проведення перевірки відображення в бухгалтерському і податковому обліках таких господарських операцій надано договір поставки, рахунки-фактури, видаткові, податкові накладні, прибуткові ордери, накладні вимоги, акт виконаних робіт, витяг з банківських виписок. Разом з тим, під час проведення перевірки ПрАТ "Волиньхолдінг" позивачем не надано жодних документів, що підтверджують якість придбаного товару, його технічні характеристики. Відповідач вказує, що така технічна документація повинна надаватися постачальником відповідно до умов договору поставки та їх наявність передбачена чинним законодавством.

Крім того, за результати перевірки регіональними органами Міністерства доходів і зборів контрагента-постачальника ПрАТ "Волиньхолдінг" було встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по ланцюгу придбання та продажу товарів (послуг) вказує на відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг).

За результатами відображення результату перевірки контрагента-постачальника ПрАТ "Волиньхолдінг" в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України утворюються розбіжності між даними податкових зобов'язань по контрагенту постачальнику та даними податкового кредиту позивача. Таким чином, податкові зобов'язання постачальника менші за податковий кредит позивача.

На підставі викладеного та враховуючи той факт, що позивачем перераховувалися кошти постачальнику за господарські операції, які не мали на меті реального настання правових наслідків, укладалися з ціллю зниження об'єкту оподаткування та несплати податків, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Волиньхолдінг" у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав, наведених у позовній заяві, та просить їх задовольнити. Суду додатково пояснив, що у 2011 році позивач перерахував ТзОВ "ВТО Паккер Маш" 524014,20 грн., оскільки мав заборгованість за господарськими операціями за попередній рік. При цьому, оплату за товар і підрядні роботи, придбані у 2011 році проведено у повному обсязі. Вчинення господарських операцій із придбання запчастин та комплектуючих для обладнання, монтажу конвеєрної системи відповідає господарській меті та видам діяльності, яку він здійснює.

Звертає увагу, що перевірка проведена на підставі копій документів, наданих на запит Луцької ОДПІ ще до ініціювання самої перевірки. Фактично податкові ревізори-інспектори перебували на підприємстві близько півгодини, що свідчить про неповноту і упередженість перевірки. Вимоги надати ті чи інші документи від Луцької ОДПІ під час такої перевірки не надходили.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнає повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні, та просить в задоволенні позову відмовити. Вважає, що платник податків сам визначає, які документи для перевірки йому слід надати. Водночас, документи про транспортування товару, технічну документацію позивач для перевірки не надав. З урахуванням викладених письмових заперечень проти позову, висновків акта перевірки відповідач дійшов висновку про безтоварний характер господарських операцій між позивачем та ТзОВ "ВТО Паккер Маш" і тому право на податковий кредит та на формування витрат у позивача відсутнє.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних мотивів і підстав.

Судом встановлено, що ПрАТ "Волиньхолдінг" зареєстроване у встановленому порядку як юридична особа. На момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень перебував на податковому обліку в Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників; є платником ПДВ. Такі фактичні обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідкою відповідача від 10 січня 2014 року № 1428101400282, актом від 24 грудня 2013 року № 1898/22.1/20134889, листом відповідача від 28 січня 2014 року № 2333/10/28-10-40-2-19 (а.с.93-94; 104-108; 202-206 том 1; а.с.97 том 2).

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 04 грудня по 17 грудня 2013 року згідно з пунктом 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Луцькою ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ "Волиньхолдінг" щодо взаємовідносин із ТзОВ "ВТО Паккер Маш" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року. Перевіркою були встановлені порушення: підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого ПрАТ "Волиньхолдінг" занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 51082,00 грн., в тому числі за січень 2011 року - 2366,00 грн., за лютий 2011 року - 449,00 грн., за березень 2011 року - 2397,00 грн., квітень 2011 року - 6001,00 грн., травень 2011 року - 3192,00 грн., червень 2011 року - 9776,00 грн., серпень 2011 року - 20104,00 грн., вересень 2011 року - 3699,00 грн., жовтень 2011 року - 702,00 грн., грудень 2011 року - 2396,00 грн.; пункту 5.1, підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та порушення пунктів 44.1, 44.6, 44.7 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139 ПК України, внаслідок чого ПрАТ "Волиньхолдінг" занижено податок на прибуток на загальну суму 59265,00 грн., в тому числі за перший квартал 2011 року в сумі 6515,00 грн., за другий квартал 2011 року в сумі 21814,00 грн., за третій квартал 2011 року в сумі 27373,00 грн. та за четвертий квартал 2011 року в сумі 3563,00 грн.

За результатами перевірки 24 грудня 2013 року було складено акт №1898/22.1/20134889 (а.с.93-103 том 1, далі - акт перевірки).

На підставі вказаного акта перевірки, за результатами розгляду заперечень на акт перевірки від 28 січня 2014 року №2333/10/28-10-40-2-19 (а.с.104-108 том 1), відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2014 року №0000074020, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 51082,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 18343,00 грн., а всього 69425,00 грн.; та №0000084020, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 59265,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1629,00 грн., а всього 60894,00 грн. згідно з розрахунком штрафних санкцій (а.с.91-92 том 1; а.с.95-96 том 2).

Податкові повідомлення-рішення позивач оскаржував в адміністративному порядку, однак рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення (а.с.109-115 том 1).

Враховуючи те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем як суб'єктом владних повноважень, то при вирішенні даного спору вони перевірялись судом на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, заперечуючи проти позову, відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2014 року №0000074020 та №0000084020 з огляду на таке.

Так перевіркою позивача встановлено, що ПрАТ "Волиньхолдінг" у 2011 році перебувало у господарських відносинах з контрагентом ТзОВ "ВТО Паккер Маш". За рахунок операцій із ТзОВ "ВТО Паккер Маш" позивач у 2011 році сформував податковий кредит на загальну суму 51082,00 грн., витрати - на суму 255410,00 грн. (в тому числі у першому кварталі 2011 року - 26061,00 грн., у другому кварталі 2011 року - 94845,00 грн., у третьому кварталі 2011 року 119014,00 грн., у четвертому кварталі 2011 року 15490,00 грн.) - а.с.98-99 том 1.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно зі статтею 1, частиною першою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Як визначено статтею 1 вказаного Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України. Для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ, як і витрат, є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Правила формування податкового кредиту визначені ПК України. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1. ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У свою чергу, відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як передбачено підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку при визначенні оподатковуваного прибутку не включаються до складу витрат.

З аналізу наведених норм чинного законодавства України слідує, що віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та валових витрат можливо лише при фактичному здійсненні і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій (зміну активів), яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Перевіряючи наявність підстав для формування позивачем податкового кредиту та витрат, правильність визначення об'єкту оподаткування ПДВ та податком на прибуток за операціями постачання товарів і послуг від ТзОВ "ВТО "Пакккер Маш", судом встановлено, що 13 січня 2011 року між вказаними суб'єктами було укладено договір поставки товару №8 (а.с.116-118 том 1). Згідно з договором постачальник - ТзОВ "ВТО Паккер Маш" зобов'язується постачати покупцю - ПрАТ "Волиньхолдінг", а покупець зобов'язується приймати та здійснювати оплату на умовах даного договору запчастини та комплектуючі для фасувально-пакувального обладнання. При цьому найменування товару, його кількість та асортимент передбачається у взаємоузгоджених специфікаціях, які є додатками та невід'ємними частинами договору (пункти 1.1-1.2 договору поставки) - а.с.116-119 том 1. На виконання вказаних домовленостей між сторонами були підписані відповідні специфікації: від 21 січня 2011 року №1, від 28 лютого 2011 року №2, від 21 квітня 2011 року №3 та №4, від 26 травня 2011 року №5, від 24 червня 2011 року №6, від 18 липня 2011 рок №7, від 30 серпня 2011 року №8, від 07 вересня 2011 року №9 (а.с.213-221 том 1).

На умовах вказаного договору поставки ТзОВ "ВТО Паккер Маш" було поставлено позивачу товар - клин повітряний, ролик Bossar, штуцер, тен, втулка направляюча, фіксатор штока форсунки, захист рулону плівки, конвеєрна вага, підшипник ковзання, сепаратор масляний та скло масломірне насоса VCE-25, наконечник форсунки, поршень ріжучий, паяльник дна, пружина N 03021, пружина пінцета тощо. Також на підставі договору підряду від 01 грудня 2011 року № 459 ТзОВ "ВТО Паккер Маш" надані послуги з монтажу конвеєрної системи (а.с.88-92 том 2).

На підтвердження поставок товару і послуг позивач надав суду копії договору поставки товару від 13 січня 2011 року № 8, договору підряду від 01 грудня 2011 року № 459, видаткових накладних: від 11 січня 2011 року №42, від 07 лютого 2011 року №46, від 03 березня 2011 року №47, від 04 квітня 2011 року №48, від 23 травня 2011 року №0-0000050, від 03 червня 2011 року №0-0000051, від 21 червня 2011 року №0-0000052, від 02 серпня 2011 року №0-0000054, від 16 серпня 2011 року №0-0000057, від 23 вересня 2011 року №0-0000060, від 19 жовтня 2011 року №0-0000061; а також податкових накладних: від 11 січня 2011 року №44 на суму 14197,20 грн., в тому числі ПДВ - 2366,20 грн.; від 07 лютого 2011 року №0000048 на суму 2691,00 грн., ПДВ - 448,50 грн.; від 03 березня 2011 року №0000049 на суму 14385,00 грн., ПДВ - 2397,50 грн.; від 04 квітня 2011 року №50 на суму 36007,20 грн., ПДВ - 6001,20 грн.; від 23 травня 2011 року №53 на суму 19152,00 грн., ПДВ - 3192,00 грн.; від 03 червня 2011 року №55 на суму 10536,00 грн., ПДВ - 1756,00 грн.; від 21 червня 2011 року №56 на суму 48118,20 грн., ПДВ - 8019,70 грн.; від 02 серпня 2011 року №59 на суму 79722,00 грн., ПДВ - 13287,00 грн.; від 16 серпня 2011 року №62 на суму 40902,00 грн., ПДВ - 6817,00 грн.; від 23 вересня 2011 року №69 на суму 22192,80 грн., ПДВ - 3698,80 грн.; від 19 жовтня 2011 року №70 на суму 4212,00 грн., ПДВ - 702,00 грн.; акта виконаних робіт від 16 грудня 2011 року №3, податкової накладної від 16 грудня 2011 року №73 на суму 14376,00 грн., ПДВ - 2396,00 грн.; рахунків-фактур на зазначені суми (а.с.116-121, 124-126, 128-130, 135-137, 142, 144-148, 150-152, 158-160, 163, 165-166, 169, 171-172, 175-177, 179-181 том 1; а.с.88-92 том 2).

Наявність саме таких документів визначена умовами договору від 13 січня 2011 року № 8, зокрема, пунктом 3.6, 3.7: право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує факт передачі товару; постачальник разом з товаром передає покупцеві наступні оригінали документів: рахунок-фактуру, видаткову накладну. Податкову накладну, технічну документацію на товар, а також іншу документацію на вимогу покупця чи якщо надання таких документів передбачене чинним законодавством (останні є обов'язковими лише за наявності двох умов: якщо їх наявність передбачена чинним законодавством або якщо покупець висунув таку вимогу постачальнику). Також договором підряду від 01 грудня 2011 року № 459 було передбачено приймання-передачу робіт з монтажу конвеєрної системи для транспортування ящиків із гофрованого картону на суму 14376,00 грн. за актом приймання виконаних робіт (п.7.1 договору).

Зі змісту акта перевірки слідує, що видаткові накладні є належним доказом передачі товару від постачальника до покупця; вони підписані зі сторони постачальника - директором підприємства, а зі сторони покупця (позивача) - особами, відповідальними за отримання товару, відповідно до виписаних доручень (а.с.98 том 1). Констатація цього факту свідчить, що дане питання було досліджене та сумнівів не викликало.

На підтвердження надходження на ПрАТ "Волиньхолдінг" придбаного у ТзОВ "ВТО Паккер Маш" згідно з договором поставки від 13 січня 2011 року №8 товару позивачем було надано прибуткові ордери: від 11 січня 2011 року №8029097001, №8029044196; від 07 лютого 2011 року №8030248015; від 03 березня 2011 року №8031234259, №8031280497, №8031301654, №8031265500; від 04 квітня 2011 року №8032609709; від 23 травня 2011 року №8035101914; від 03 червня 2011 року №8035136196; від 21 червня 2011 року №8035977484, №8035986707, №8035979462, №8035982721, №8035977483; від 02 серпня 2011 року №8037782345, №8037774148; від 16 серпня 2011 року №80338336011, №8038338503; від 23 вересня 2011 року №8039923904, №8039923903, №8039894699; від 19 жовтня 2011 року №8040913667; від 16 грудня 2011 року №8043374302 (а.с.122-123, 127, 131-134, 138-141, 149, 153-157, 161-162, 167-168, 173-174, 178, 182 том 1).

Розрахунки за товар проведено у безготівковій формі, що підтверджується даними, викладеними в акті перевірки, а також підтверджується електронними платіжними дорученнями (а.с.61-72 том 2).

Рух матеріальних запасів зі складу позивача, зокрема, його внутрішнє переміщення, підтверджується накладними-вимогами, внутрішнім звітом про використання придбаних запчастин (а.с.233-246 том 1, а.с.21 том 2). Передача товарно-матеріальних цінностей здійснювалася між особами, що є працівниками підприємства відповідно до наданих копій наказів (а.с.231-232, 247-248 том 1). Позивач має відповідний за кваліфікаційними ознаками персонал для забезпечення можливості заміни власними силами запчастин на обладнанні, що ним використовується, про що надано витяг зі штатного розпису відділу головного інженера (а.с.84 том 2).

Договір поставки від 13 січня 2011 року № 8, рахунки-фактури, податкові, видаткові накладні, прибуткові ордери, накладні вимоги, акт виконаних робіт, витяг з банківських виписок досліджені Луцькою ОДПІ під час проведення перевірки і описані в акті перевірки, що став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (а.с.95-101 том 1). Наведене свідчить, що позивач надав для перевірки документи для підтвердження даних бухгалтерського та податкового обліку, а тому безпідставні доводи відповідача про порушення ПрАТ "Волиньхолдінг" пунктів 44.1, 44.6 статті 44 ПК України.

Суд вважає, що вказані вище документи є доказами зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю такого платника податку як обов'язкової законодавчої умови наявності у позивача права на податковий кредит та формування витрат. Доцільність господарських операцій з постачання товару та послуг, що вказані у первинних документах, пов'язане з господарською діяльністю позивача, та як свідчить спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТзОВ "ВТО Паккер Маш" - відповідає змісту його основних видів господарської діяльності (а.с.79 том 2).

Постачальник позивача на час здійснення господарських операцій (січень-червень, серпень-жовтень, грудень 2011 року) був платником ПДВ, що випливає з акту перевірки ТзОВ "Паккер Маш" (а.с.26 том 2). Доказів визнання недійсними у судовому порядку установчих документів та свідоцтва платника ПДВ не надано.

Фізичне переміщення придбаного у ТзОВ "ВТО Паккер Маш" товару підтверджується товарно-транспортними накладними, талонами виконання замовлення на виконання договору перевезення від 01 січня 2011 року №187 про надання послуг перевезення (а.с.72-82; 222-230 том 1). З наданих документів слідує, що товар слідував з місця знаходження постачальника на склад покупця (місцезнаходження постачальника встановлено на підставі відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - а.с.79 том 2, а наявність складських приміщень позивача - згідно з технічним паспортом на будівлю - а.с.85-87 том 2).

Суд не бере до уваги доводи відповідача, що зазначені документи не були надані для перевірки. Відповідно до пункту 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Отже, якщо вимога службових осіб надати певні визначені документи мала місце і не була виконана платником податків-позивачем, то належним доказом її невиконання може бути лише акт про відмову надати документи. Проте такі докази на пропозицію суду надати відповідачем надані не були. Відтак, слід погодитися, що позивач мав такі документи і на момент перевірки та вони безпідставно не були взяті до уваги. Фактично, в акті перевірки описані лише документи, які були надані позивачем на запит Луцької ОДПІ від 30 вересня 2013 року №8190/10/22.1-22 (а.с.73-74 том 2). Водночас, відповідно до журналу реєстрації відвідувачів на пункті охорони, оглянутому у судовому засіданні (витяг із журналу на а.с.201 том 1), податкові ревізори-інспектори Луцької ОДПІ перебували у період, визначений для проведення перевірки, лише 05 грудня 2013 року з 11:35 год. 12:00 год. Безумовно, проведення об'єктивної, всебічної та повної перевірки за такий проміжок часу не видається можливим. З огляду на викладене, суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що позивачем під час перевірки не було надано товарно-транспортних накладних, які б засвідчували факт транспортування придбаного товару.

Технічна документація на товар згідно з пунктом 3.7 договору поставки від 13 січня 2011 року № 8 передбачена у таких випадках: якщо її наявність передбачена чинним законодавством або якщо покупець висунув таку вимогу постачальнику.

Відповідач не навів, які норми чинного законодавства вимагають передачі технічної документації (та якої саме) при поставці товару, визначеного специфікаціями до договору поставки, а також що така документація вимагалася позивачем. Оскільки придбаний товар використовувався для внутрішньої діяльності позивача (заміни запчастин та комплектуючих обладнання, а не для перепродажу, то право вимоги будь-якої додаткової документації покладається виключно на розсуд власне позивача).

Як слідує з акта перевірки, письмових заперечень відповідача, пояснень представника відповідача, висновки про порушення ПрАТ "Волиньхолдінг" податкового законодавства ґрунтуються також на висновках акта від 28 лютого 2012 року №1298/23-2/36131758 за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ "ВТО Паккер Маш" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ "Комплектспецтрейдмарк", Приватного підприємства (ПП) "Спецпостачсервіс" за період з 01 січня 2011 року по 30 листопада 2011 року та ТзОВ "Крафт ЛВ", ПП "МКМ-Сервіс", ТзОВ "Промтехметал", ПП "Воллі" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року" (а.с.25-52 том 2).

Згідно з даним актом перевірки основними постачальниками запасних частин та механізмів для ТзОВ "ВТО Паккер Маш" у 2011 році були підприємства ТзОВ "Комплектспецтрейдмарк", ПП "Спецпостачсервіс", ТзОВ "Крафт ЛВ", ПП "МКМ-Сервіс", ТзОВ "Промтехметал", ПП "Воллі". В ході такої перевірки було встановлено, що господарські операції, які відображені ТзОВ "ВТО Паккер Маш" в наданих для перевірки документах, не мають достатньої доказовості, фактичного здійснення господарських операцій, як наслідок, така діяльність податковим органом була визнана як така, що була спрямована лише на створення умов контрагентам - вигодонабувачам для отримання права на формування податкового кредиту.

Однак оскільки в ході вказаної перевірки контрагента позивача - ТзОВ "ВТО Паккер Маш" безпосередньо не досліджувалися господарські операції між ним та позивачем, то суд не вважає належними доказами акт перевірки від 28 лютого 2012 року №1298/23-2/36131758 для висновків відповідача про безтоварний характер господарських операцій за договором поставки від 13 січня 2011 року № 8 та договором підряду від 01 грудня 2011 року № 459.

Джерело отримання товару ТзОВ "ВТО Паккер Маш" не входить до предмету доказування у даній справі. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас, можливі порушення контрагентом ПрАТ "Волиньхолдінг" правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ та витрат, оскільки податковим законодавством такі обмеження не встановлені. Платник ПДВ (покупець товару, споживач) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (надавачами послуг) вимог податкового законодавства і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та валові витрати за можливі порушення контрагентів.

Така позиція випливає з рішень Європейського суду з прав людини у справах щодо права платника ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування за операціями з несумлінними, з податкової точки зору, постачальниками (справи: "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Приймаючи ці рішення, Європейський суд дійшов висновку, що позбавлення податковими органами права платників ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причин виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу 1 до Конвенції. Адже немає доказів залучення платника ПДВ до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Право позивача на податковий кредит та витрати в даному випадку не залежить від вчинення його контрагентами зловживань по ланцюгу постачання товару та послуг.

На думку суду, відповідачем не доведено наявність порушень позивачем податкового законодавства. Посилання в акті перевірки на порушення позивачем податкового законодавства через те, що його контрагент не підтвердив податкові зобов'язання, є безпідставними, оскільки жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Зазначений висновок суду також ґрунтується на практиці Європейського суду (справа "Інтерсплав" проти України"), де зазначено, що негативні наслідки щодо порушення законодавства з нарахування ПДВ повинні застосовуватися саме до того суб'єкта, який допустив таке порушення.

Застосування судової практики Європейського Суду з прав людини є обов'язком національного адміністративного суду в силу приписів частини другої статті 8 КАС України.

Суд зазначає, що в акті перевірки та оскаржуваних податкових-повідомленнях рішеннях вказано на порушення позивачем норм підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 5.1, підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Правовідносини щодо формування податкового кредиту і витрат виникли у 2011 році. Відповідно до пункту 2 розділу ХІХ ПК України Закон України "Про податок на додану вартість" втратив чинність з 01 січня 2011 року. Згідно з підрозділом 4 розділу ХХ ПК України розділ ІІІ ПК України щодо справляння податку на прибуток підприємств застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

У судовому засіданні представник відповідача на пропозицію суду також не пояснив, у чому полягає порушення норм, які втратили чинність, та з яких підстав вони підлягають для застосування до спірних правовідносин. Фактично, застосування закону до правовідносин, що виникли після втрати ним чинності, суперечить принципу дії законів у часі, закріпленому статтею 58 Конституції України.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта податкового кредиту та витрат. За змістом вказаної норми податковий кредит, витрати виробництва вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Для цілей оподаткування під податковою вигодою розуміється зменшення розміру податкового зобов'язання внаслідок, зокрема, зменшення податкової бази, формування податкового кредиту, а також отримання права на залік або повернення податку з бюджету. Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного здійснення господарських операцій (їх реальності), здійснення операції без ділової мети, обліком операцій безвідносно до їх дійсного економічного змісту, необережністю та необачністю при вчиненні правочинів з контрагентами, що не виконують своїх податкових зобов'язань, укладенням нетипових та разових угод, використання нетрадиційних форм розрахунків.

Оцінивши доводи податкової інспекції, подані нею докази (акт перевірки ТзОВ "ВТО Паккер Маш", постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2012 року у справі №2а/0370/2423/12 за позовом ТзОВ "ВТО Паккер Маш" до Луцької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень) на спростування презумпції добросовісності позивача, суд вважає, що сукупність усіх досліджених доказів не свідчить про здійснення господарських операцій, які не мали на меті реального настання правових наслідків. Зазначені докази відповідача не можуть вважатися належними в розумінні частини першої статті 70 КАС України, оскільки не містять інформацію щодо предмета доказування - господарських операцій безпосередньо між ПрАТ "Волиньхолдінг" та ТзОВ "ВТО Паккер Маш". Висновки зазначеної вище постанови суду в адміністративній справі не мають преюдиційного значення для вирішення даного спору відповідно до правил частини першої статті 72 КАС України.

Даючи правову оцінку доказам у справі суд вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з ПДВ та витрат при придбанні товару, виконання підрядних робіт є надані позивачем первинні бухгалтерські документи та документи, які підтверджують порядок і спосіб отримання товарів, робіт та їх використання в господарській діяльності. Подані ж відповідачем докази не вказують на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операцій.

З наведених підстав суд вважає, що відповідач в даному випадку не довів належними та допустимими доказами факт вчинення податкових правопорушень ПрАТ "Волиньхолдінг" - заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 51082,00 грн. та податку на прибуток на загальну суму 59265,00 грн. за господарськими операціями із ТзОВ "ВТО Паккер Маш".

Таким чином, висновки відповідача щодо ПрАТ "Волиньхолдінг" є упередженими, необґрунтованими, не відповідають нормам податкового законодавства, а тому не можуть бути покладені в основу податкових повідомлень-рішень про донарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинах із ТзОВ "ВТО Паккер Маш".

Відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2014 року №0000074020 та №0000084020.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то відповідно до частини першої статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України 260,64 грн. судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви згідно з платіжним дорученням від 23 квітня 2014 року №988486 за ставками і правилами, визначеним Законом України "Про судовий збір" (а.с.2).

Керуючись статтями 2, 71, 94, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 31 січня 2014 року №0000074020 та №0000084020.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Волиньхолдінг" (45612, Волинська область, Луцький район, селище міського типу Торчин, вулиця Івана Франка, будинок 4, ідентифікаційний код 20134889) судові витрати у сумі 260,64 грн. (двісті шістдесят грн. 64 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 30 травня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В.Каленюк