Постанова № 38959058, 19.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2014 р. Справа № 805/3755/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шинкарьової І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування рішення №2від 23 грудня 2013 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальне підприємство «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування рішення №2 від 23 грудня 2013 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач є комунальним підприємством, власником якого є Краматорська міська рада, керуючим органом є Управління житлового та комунального господарства м. Краматорськ. Враховуючи специфіку діяльності позивача, воно відноситься до підприємств, робота яких є сезонною, що підтверджується Списком сезонних робіт і сезонних галузей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №278 від 28 березня 1997 року. Зазначив, що фінансування діяльності підприємства, як одержувача бюджетних коштів здійснюється в межах асигнувань, виділених з місцевого бюджету. Таким чином, заборгованість підприємства з єдиного соціального внеску виникла не з вини позивача, а через те, що своєчасно не були проведені розрахунки з підприємством за виконані роботи на протязі 2012 року та 2013 року. Крім того, посилався на приписи ч.2 ст.218 Господарського кодексу України в частині відповідальності на невиконання або неналежне виконання господарських зобов’язань.

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що наданим підприємством звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за вересень 2013 року від 16 жовтня 2013 року №1300848216, позивач самостійно визначив розмір зобов’язання зі сплати єдиного внеску у сумі 129245,62 грн. Згідно цього звіту в КОР платника за кодом платежу 71010000 за 21 жовтня 2013 року нараховано зобов’язання з ЄСВ у сумі 129245,62 грн. Таким чином, рішення №2від 23 грудня 2013 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків вважає винесеним правомірно, згідно із чинним законодавством України. Тому, просить у задоволенні позовним вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача до судового засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Частиною 2 ст. 49 КАС України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ст. 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що не всі особи, які беруть участь у справі прибули у судове засідання та належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» зареєстроване юридичною особою 31 січня 2003 року, є платником страхового внеску.

Відповідачем на підставі абзацу 2 пункту 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування» та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України у порядку статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за вересень 2013 року та жовтень 2013 року, за результатами якої складено акт від 20 грудня 2013 року №1221/05-15-17-02-13483818 (а.с.53).

Згідно акту перевірки позивач порушив терміни сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахованого згідно звіту за вересень 2013 року у сумі 129245,62 грн. та за жовтень 2013 року у сумі 122985,14 грн. (а.с.56-59).

За наслідками перевірки відповідачем винесене рішення про застосування фінансових санкцій №2 від 23 грудня 2013 року за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 9770,28 грн., в тому числі штраф у розмірі 8963,56 грн., пеня у розмірі 806,72 грн. (а.с.6).

Позивачем спірне рішення було оскаржене до Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Міністерства доходів і зборів України, однак рішеннями про результати розгляду скарги, скарги позивача залишено без задоволення та спірне рішення залишено без змін (а.с.7-10,10-11,12-14,15-17).

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

У відповідності до вимог пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно абзацу 1 частини 8 статті 9 Закону України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Відповідно до абзацу 2 частини 8 статті 9 Закону України, при цьому платники, зазначені у пункті 1 частини 1 статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до вимог частини 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Таким чином, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено обов'язок платників єдиного внеску, незалежно від фінансового стану, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Винятків з цього правила є два: якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у встановлені строки; за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.

Частиною 11 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Статтею 25 цього Закону встановлено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно п. 1 ст. 25 Закону, рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до п. 7.2.2 Розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 року N 21-5 (надалі – Інструкція) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10.

Згідно із абз. 2 п. 7.7 Розділу VІІ Інструкції перший примірник рішення протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається платнику у порядку, встановленому для надсилання вимог, або вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру платника, банку чи фізичній особі - платнику єдиного внеску.

П. 10 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно із абз. 2 п. 7.5 Розділу VІІ Інструкції нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Відповідно до ч. 14 ст. 25 Закону № 2464 суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були встановлені порушення строку сплати позивачем єдиного внеску за вересень 2013 року по терміну сплати до 21 жовтня 2013 року (кількість днів затримки сплати – 9), та несплату за жовтень 2013 року по терміну сплати до 20 листопада 2013 року.

Як вбачається з картки особового рахунку позивача за спірний період, у нього була недоїмка зі сплати єдиного внеску за вересень та жовтень 2013 року (а.с.62-71). Відповідно до розрахунку штрафних санкцій та пені до спірного рішення, суми в рахунок сплати єдиного внеску за вищевказаний період надходили від позивача несвоєчасно та не в передбачені законом терміни (а.с.55).

Крім цього, застосування штрафних санкцій та нарахування пені здійснювалося відповідачем у період з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня повної сплати єдиного внеску включно.

Суд не приймає до уваги посилання позивача стосовно відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання з посиланнями на норми ст. 218 Господарського кодексу України, оскільки відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», який є спеціальним у спірних правовідносинах, за приписами якого єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 липня 2012 року у справі №21-193а12.

За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Предметом розгляду даної справи є оскарження рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області №2 від 23 грудня 2013 року на загальну суму 9770,28 грн.

З аналізу наведених норм вбачається, що сума судового збору за подання зазначеного позову до суду складає 1827,00 грн.

При цьому, позивачем при звернення до суду з зазначеним позовом було сплачено судовий збір у сумі 182,70грн., що підтверджується платіжними дорученнями №74 від 20 березня 2014 року (а.с.2) та №112 від 10 квітня 2014 року (а.с.27).

Таким чином, залишок не сплаченого позивачем судового збору по справі №805/3755/14 складає 1644,30грн.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування рішення №2від 23 грудня 2013 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків – відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» на користь Державного бюджету витрати по сплаті судового збору у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 копійок, які перерахувати за наступними платіжними реквізитами : Отримувач коштів – Держбюджет Калінінського району міста Донецька; р/р отримувача – 31217206784005; банк отримувача – ГУДКCУ у Донецькій області; МФО банку – 834016; ЄДРПОУ отримувача 38034015; Призначення платежу: «Судовий збір, Код 35099148, п.3.1».

Постанова може бути оскаржена через Донецький окружний адміністративний суд в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.