Рішення № 38956256, 30.05.2014, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 698-166, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

Рішення

"30" травня 2014 р. Справа № 927/614/14

Позивач: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ 31301827, вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

Відповідач:Публічне акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго",

код ЄДРПОУ 03357671, вул. Комсомольська, 55-б, м. Чернігів, 14000

про стягнення 395 532,96 грн.

суддя Фесюра М.В.

Представники сторін:

Від позивача:Тютюнник С.В.;

Від відповідача:Тіток Д.О.

Позивачем, дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заявлено позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" трьох процентів річних в сумі 273 782,47 грн. та 118 753,86 грн. за несвоєчасні розрахунки по оплаті вартості поставленого природного газу, а також 1022,31 грн. інфляційних та 1974,32 грн. трьох процентів річних за несвоєчасні розрахунки стосовно пені.

Відповідач надав відзив, яким повністю заперечив проти стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат, оскільки вони нараховані під час дії мораторію, введеного у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство ПАТ „Облтеплокомуненерго", надавши в обґрунтування копію постанови Вищого господарського суду України від 03.07.13 по справі №5002/-5/4082-2012.

Відповідач вважає, що оскільки провадження у справі про банкрутство порушено 18.01.2013р., отже на нього поширюються правила нової редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тобто за ст..19 цієї редакції Закону під час дії мораторію не нараховується інфляційні та 3 відсотки річних.

Представник позивача, ознайомившись в судовому засіданні з відзивом відповідача, відніс вирішення спору на розсуд суду

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд,-

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2010 року між ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та ВАТ "Облтеплокомуненерго"(Покупець) укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2670 БО-39 (далі -Договір).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу за період з січня - вересня 2011 року природний газ на суму 48 689 800,01 грн., що підтверджується копіями двосторонніх актів приймання-передачі природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 31.01.2011р., 28.02.2011р., 31.03.2011р., 30.04.2011р., 31.05.2011р., 30.06.2011р., 31.07.2011р. та 31.08.2011р. які підписані сторонами та додані до матеріалів справи.

Відповідач умови договору не виконав, у зв'язку з чим рішенням господарського суду Чернігівської області від 31.05.12 по справі №5028/16/8/2012 з ВАТ „Облтеплокомуненерго" стягнуто на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 4 567 456,31 грн. основного боргу, 35 252,01 грн. пені, 370 729,43 грн. інфляційних, 223 798,15 грн. трьох відсотків річних та 64 380 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення господарського суду Чернігівської області, 18.06.2012 року видано наказ про примусове виконання рішення суду по справі №5028/16/8/2012.

Згідно поданої позовної заяви, станом на дату подання позову до суду основний борг в сумі 4 567 456,31 грн. відповідачем не сплачено, що боржником не заперечується.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Відповідно до п.71 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" трьох процентів річних в сумі 273 782,47 грн. та 118 753,86 грн. за несвоєчасні розрахунки по оплаті вартості поставленого природного газу, а також 1022,31 грн. інфляційних та 1974,32 грн. трьох процентів річних за несвоєчасні розрахунки стосовно пені підлягає задоволенню в повному обсязі, судові витрати мають бути покладені на відповідача у повному обсязі.

Суд не приймає заперечення відповідача з приводу неможливості нарахування інфляційних та 3% річних через дію мораторію, введеного одночасно з порушенням справи про банкрутство з наступних підстав.

Як підтверджується наданими відповідачем копією ухвали, провадження у справі про банкрутство ПАТ „Облтеплокомуненерго" порушено ухвалою від 18.01.13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів"Актив Плюс" (справа №927/16/6б/13). Одночасно з порушенням провадження у даній справі був введений мораторій.

Провадження у справі про банкрутство здійснювалось відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " в редакції Закону від 30.06.1999р., оскільки вона була порушена до набрання чинності Законом України від 22.12.2012р. № 4212-VІ(нової редакції Закону), тобто до 19.01.2013р..

Такий порядок передбачений п.1-1 Розділу Х нової редакції Закону, відповідно до якого положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ", якою врегульовано дію мораторію, на відміну від аналогічної статті 19 нової редакції Закону, не передбачено заборони нараховувати інфляційні та 3 % річних під час дії мораторію.

Враховуючи викладене та керуючись ст.49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго", (вул. Комсомольська, 55б, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 03357671, р/р 26035301264 у філії ЧОУ ВАТ „Державний ощадний банк України", МФО 353553, ЄДРПОУ 03357671) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 2600167055003 у ПАТ Банк «Київська Русь», МФО 319092, код ЄДРПОУ 31301827) три відсотки річних в сумі 275 756,79 грн. та 119 776,17 грн. інфляційних.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго", (вул. Комсомольська, 55б, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 03357671, р/р 26035301264 у філії ЧОУ ВАТ „Державний ощадний банк України", МФО 353553, ЄДРПОУ 03357671) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 2600167055003 у ПАТ Банк «Київська Русь», МФО 319092, код ЄДРПОУ 31301827) 7 910,66 грн. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено « 30» травня 2014 року.

Суддя М.В.Фесюра