Рішення № 38956101, 28.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5754/14 28.05.14

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»провідшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 49 000,00 грн.суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача не з'явились;від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 28.05.2014, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" про стягнення 49000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТДВ "СК "Альфа-Гарант" на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів № 06- NR\01-043-02026 від 28.04.2012р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "KIA Sportage", державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ "СК "Українська охоронно - страхова компанія", позивачем було направлено останньому регресну вимогу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 49000,00 грн. в якості виплати страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2014 порушено провадження у справі № 910/5754/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 23.04.2014.

23.04.2014 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання.

У судове засідання, призначене на 23.04.2014, представник позивача не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 23.04.14 було відкладено розгляд справи на 28.05.14 у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

20.05.14 через канцелярію суду від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 02.04.14, а також клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Суд зазначає, що клопотання відповідача про залучення до участі у справі ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Дослідивши клопотання відповідача, суд відмовляє в його задоволенні, оскільки відповідачем в клопотанні про залучення до участі у справі ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет не достатньо обґрунтовано як саме рішення у справі № 910/5754/14 може вплинути на права або обов'язки ОСОБА_1 щодо однієї з сторін даної справи. Крім того, суд обмежений встановленим ст. 69 ГПК України 2-х місячним строком вирішення спору, клопотання сторін про продовження строку розгляду спору не надходили, а залучення до участі у справі третіх осіб передбачає обов'язкове відкладення розгляду справи.

У судове засідання 28.05.2014 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Зважаючи на те, що нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

28 квітня 2012 року за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06-NR/01-043-02026 Товариством з додатковою відповідальністю «СК "Альфа-Гарант» (далі - позивач) було застраховано автомобіль марки "Toyona Camry", державний номер НОМЕР_1, страхувальник та вигодонабувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІА Автоцентр», строк дії страхового полісу з 15.05.2012 по 14.05.2013.

Згідно Відомостей АІПС № 9171965 про дорожньо-транспортну пригоду 16.03.2013р. на просп. Перемоги в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів «KIA», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_1 та "Toyona Camry", державний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ «ІА Автоцентр», під керуванням ОСОБА_3.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 12.1 Правил дорожнього руху України, яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15.04.2013р справа № 761/8368/13-п.

18.03.13 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки "Toyona Camry", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку-фактури № 12 від 11.04.13 склала 83975,00 грн. Після додаткового огляду пошкодженого транспортного засобу вартість ремонту зросла на суму 2770,00 грн. (рахунок № 36 від 14.05.13).

За страховим випадком - ДТП що сталась 16.03.2013р. за участю застрахованого автомобіля "Toyona Camry", державний номер НОМЕР_1, згідно складеного страхового акту № СТ/13/0146 від 18.04.13 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 83387,18 грн., виплата якого підтверджується платіжними дорученнями № 297 від 18.04.13 та № 407 від 22.04.13, крім того відповідно до страхового акту № СТ/13/0146/1 від 18.06.13 позивач виплатив додаткове страхове відшкодування в розмірі 2750,61 грн. згідно платіжного доручення № 1348.

Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток в розмірі 86 137,79 грн.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія ОСОБА_1, яка керувала автомобілем «KIA», державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15.04.2013р. справа № 761/8368/13-п.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_2 як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв з 27.03.12 по 26.03.13 (Поліс АВ/5014116), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль KIA», державний номер НОМЕР_2, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 1000,00 грн.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Toyona Camry", державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06-NR/01-043-02026 від 28.04.12, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль "Toyona Camry", державний номер НОМЕР_1.

В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Судом установлено факт виплати позивачем, як страховиком цивільно-правової відповідальності потерпілої у ДТП особи, страхового відшкодування у сумі 86137,79 грн., виходячи з фактичної вартості ремонту, визначеної особою, яка здійснювала відновлювальний ремонт автомобіля.

При цьому, матеріалами справи не підтверджується подання відповідачем клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи на предмет відповідності вартості фактичного ремонту автомобіля завданому йому матеріальному збитку внаслідок ДТП.

Отже, сума страхового відшкодування підлягає сплаті в межах ліміту відповідальності за заподіяну шкоду майну зменшеного на суму франшизи у розмірі 1000,00 грн., за таких обставин, розмір страхового відшкодування, який зобов'язаний сплатити відповідач в порядку регресу, становить 49 000,00 грн.

28.11.13 відповідачем було отримано заяву на виплату позивача на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) за вих. № 03/2390 від 27.11.13.

20.12.13 позивач отримав лист відповідача за вих. № 8748 від 13.12.13 про визнання суми боргу в розмірі 49000,00 грн. Проте станом на момент вирішення спору вказана заборгованість відповідачем не сплачена.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 49 000,00 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133 м. Київ, бульв. Л. Українки, буд. 26, ідентифікаційний код 32382598) страхове відшкодування в сумі 49 000 (сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.05.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.