Постанова № 38954287, 22.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1683/14 (в 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2014 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МК. ЕД Мастер» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

10 лютого 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000452203 від 30.08.2013 за платежем з податку на прибуток: за основним платежем 98 079 грн та за штрафними санкціями 4 160 грн, також №0000462203 від 30.08.2013 за платежем з податку на додану вартість: за основним платежем 86 665 грн та за штрафними санкціями 11 713 грн 25 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, в період з 31.07.2013 по 06.08.2013, ДПІ у Святошинському районі було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «МК. ЕД Мастер» з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТОВ «Ейс Констракшен менеджмент», ТОВ «Лідерком», за період з 01.11.2013 по 31.12.2012.

За результатами проведеної перевірки, податковим органом складено акт №87/26-57-22-03-07/36546651 від 13.08.2013 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МК.ЕД Мастер» з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТОВ «Ейс Констракшен менеджмент», ТОВ «Лідерком» за період з 01.07.2010 по 31.12.2012», в якому зазначено про виявлені порушення, а саме: пп.198.6 ст.198, пп.201.6 ст.201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на суму 86 665, в тому числі за квітень 2011 на суму 10 486 грн, за травень 2011 року на суму 5 882 грн, за червень 2011 року на суму 23 448 грн, за вересень 2011 року на суму 5 520 грн, за жовтень 2011 року на суму 9 698 грн, за листопад 2011 року на суму 4 617 грн, за грудень 2011 року на суму 11 166 грн, за січень 2012 року на суму 9 739 грн, за лютий 2012 року на суму 6 109 грн; пп.14.1.27 та п.14.1.288 п.14.1 ст.14, пп.138.1, пп.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.1. та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 98 079 грн, у тому числі: за 2 квартал 2011 року на суму 45 788 грн, за 2-3 квартал 2011 року на суму 52 136 грн, за 2-4 квартал 2011 року на суму 81 439 грн, за 1 квартал 2012 року на суму 16 640 грн.

30 серпня 2013 року, контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р», а саме: №0000452203, яким збільшено суму грошового зобов'язання Позивачу з податку на прибуток на суму 120 239 грн (із яких 98 079 грн - за основним платежем, 4 160 грн - штрафні санкції); №0000462203, яким збільшено суму грошового зобов'язання Позивачу з податку на додану вартість на суму 98 378 грн 25 коп. (із яких 86 665 грн - за основним платежем, 11 713 грн 25 коп. - штрафні санкції).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення ТОВ «МК.ЕД Мастер» звернулось за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне виконання договорів та наявні податкові накладні, які відповідають вимогам законодавства, самі договори невизнані судом недійсними та не встановлено факт їх нікчемності, а відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є не вірною з огляду на наступне.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів на спростування висновків суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТОВ «Ейс Констракшен менеджмент», ТОВ «Лідерком», позивачем надано: податкові накладні, платіжні доручення, рахуноки-фактури, а також акти здачі-приймання робіт (а.с. 167-178, 191-208, 221-225, 240-250 том 1 та а.с. 203-258 том 2).

Проте, судова колегія вважає за необхідне звернути уваги на те, що дані документи, складені у невідповідності до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, а саме 2.4. згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені документи первинної звітності також суперечать положенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідно до якої первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів, акцентує увагу на тому, що ряд первинних документів, не відповідають вимогам ні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ні Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зокрема в первинних документах не зазначено прізвища особи яка їх склала та її посаду.

За таких обставин, надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з таким контрагентом, не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК та частини другої ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

При розгляді даної справи колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду України, яка викладена: в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а саме, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги; та в постанові від 05.03.2012 по справі №21-421а11, згідно з якою складені і підписані неповноважними особами податкові накладні не можуть вважатися належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Хоча фактичні обставини справи №21-421а11, яка переглядалася Верховним Судом України, стосувалися лише правильності оформлення податкових накладних, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит з ПДВ, однак суд вважає, що з метою однакового застосування законодавства застосований Верховним Судом України підхід є цілком прийнятним. Для з'ясування правильності оформлення й інших первинних бухгалтерських документів, для яких частина друга ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює відповідні обов'язкові вимоги, у т.ч. щодо їх складення та підписання відповідними уповноваженими особами.

Відповідно до частини першої ст. 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Окрім того, на думку апеляційного суду, особливу увагу слід звернути на наступне.

Частиною першою ст. 69 цього КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

За таких обставин слід зазначити, що в матеріалах справи містяться відомості щодо пояснення керівників контрагентів, а саме:

- TOB «Будівельна компанія АТР Груп»: показань свідка ОСОБА_2, який відповідно до установчих документів є засновником та директором TOB «Будівельна компанія АТР Груп» пояснити обставини проведення TOB «Будівельна компанія АТР Груп» взаєморозрахунків із TOB «Сварог-Агробуд» у 2011 році ОСОБА_2 не зміг, оскільки ніякого відношення до діяльності підприємства не мав, коштами на рахунках підприємства не розпоряджався, податкову звітність підприємства не складав та не підписував.

Протоколом №2 загальних зборів учасників TOB «Будівельна компанія АТР Груп» від 18.02.2011 року, ОСОБА_2 нібито призначив ОСОБА_3 на посаду директора TOB «Будівельна компанія АТР Груп», однак, фактично у вказаний період часу був затриманий.

Наведене підтверджується довідкою по особовій справі №350-Р-11 ОСОБА_2 засуджений 23.10.2009 Дніпровським районним судом м. Києва за ст. 185 ч. 1,75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, 19.04.2011, тим же судом засуджений за ст. 185 ч. 2,71 КК України до З років 1 місяця позбавлення волі. Протокол затримання складено 10.01.2011 з 20 год. 55 хв. до 21 год. 15 хв. Строку покарання розпочатий з 20.01.2011 та закінчується 20.02.2014 року. Це підтверджує, що ОСОБА_2 фізично не міг підписувати документи, виступати від імені TOB «Будівельна компанія АТР Груп» при взаєморозрахунках з контрагентами, приймати участь у виконанні будівельно-монтажних робіт на замовлення TOB «Будівельна компанія АТР Груп».

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №1300/12-21 від 05.10.12, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 в реєстраційних документах TOB «Будівельна компанія АТР Груп» (реєстраційній заяві на реєстрацію платником ПДВ, податковій звітності підприємства з ПДВ за 2010 рік) виконані не самим ОСОБА_2, а іншою особою із наслідування його підпису.

Водночас, відповідно протоколу допиту свідка, проведеного 26.07.12 у приміщенні ДПС у Хмельницької області старшим слідчим з ОВС СВ ДПС у Хмельницької області капітаном податкової міліції ОСОБА_4, ОСОБА_3 жодних первинних бухгалтерських документів від імені цього та інших підприємств не підписував.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №1297/12-21 від 03.10.12, встановлено, що податкові декларації TOB «Будівельна компанія АТР Груп» з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.02.11 по 31.12.11, від імені керівника підприємства підписані не самим ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням його підпису.

Більше того, згідно показань свідка ОСОБА_5, яка працює на посаді директора підприємства по утриманню та обслуговуванню житлового фонду Національної спілки художників України, якій належить приміщення за адресою: м. Київ, вул. Перспективна, буд. 8 (юридична адреса TOB «Будівельна компанія АТР Груп»), та показала, що з 2008 року офісні, складські та прилеглі приміщення за вказаною адресою в оренду для TOB «Будівельна компанія АТР Груп» вона не передавала, будь-яких договорів на оренду приміщення із вказаним підприємством не підписувала. За вказаних обставин, встановлено факт відсутності TOB «Будівельна компанія АТР Груп» у 2011 році за юридичною адресою вказаною у реєстраційних документах товариства.»;

- TOB «Ейс контракшен менеджмент»: ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від ГСУ ФР Міністерства доходів і зборів України отримано податкову інформацію у вигляді протоколу допиту свідка громадянина ОСОБА_6, отриманого від 07.05.2012 року в м. Хмельницький старшим слідчим з ОВС СВ ДПС у Хмельницькій області старшим лейтенантом податкової міліції ОСОБА_7, згідно якого громадянин ОСОБА_8 повідомив дані підприємства були перереєстровані на моє ім'я, однак ніякої діяльності від імені даних підприємств я не здійснював, а лише інколи підписував первинні бухгалтерські документи, які мені на підпис надавав Петро, чим займається Петро та де працює мені не відомо. Ключі доступу від клієнт банку даних підприємств я також передав Петру і доступу до цих рахунків не мав;

- TOB «Лідерком»: ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від ГСУ ФР Міністерства доходів і зборів України отримано податкову інформацію у вигляді протоколу допиту свідка громадянина ОСОБА_9 від 26.07.2012, який у перевіряємому періоді являвся директором, головним бухгалтером та засновником TOB «Лідерком», в одній особі.

Відповідно до протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_9 встановлено, що за грошову винагороду погодився взяти участь у реєстрації TOB «Лідерком» та ряду інших підприємств без мети здійснення реальної господарської діяльності. Фактичної господарсько-фінансової діяльності на TOB «Лідерком» він не проводив. Будь-яких робіт, послуг, товарів нікому не постачав та не від кого не отримував.;

Даючи оцінку вище зазначеним поясненням керівників Товариств-контрагентів, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до частини першої ст. 70 КАС України такий доказ є належним, оскільки містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною другою цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Отже, обставини щодо фіктивності операцій з поставки послуг з посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих фактів (пояснення керівника) є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності виконання договорів, суми ПДВ у зв'язку з якими позивач включив до податкового кредиту, так і юридичної сили первинних документів (актів приймання-передачі, податкових накладних) як допустимого доказу цих сум. Маючи дані щодо джерела такої інформації, суд в разі виникнення сумнівів у її достовірності, зокрема з підстав порушення встановленого законом порядку її отримання, повинен її перевірити з використанням передбачених частиною другою ст. 69 КАС України засобів доказування в адміністративному судочинстві.

Отже, надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з контрагентами не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною і у постанові від 05.03.2012, у якій ВС України зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Констатація позивачем того, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але в даному випадку ця теза не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства і не може звільняти останнього від настання відповідних юридичних наслідків.

Підсумовуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що доводи відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи. А відтак, податкові повідомлення-рішення податкового органу є законними і підстав для їх скасування відсутні.

Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим виникає необхідність у задоволені апеляційної скарги та відповідно у скасуванні постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2014 року.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у місті Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2014 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МК. ЕД Мастер» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.