Вирок № 38954178, 29.05.2014, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2612/13-к

Номер провадження 1-кп/629/6/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Криворотенко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження № 12013220700000074 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомир, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою, працюючого охоронцем ТОВ «Житомирбудрозвідування», не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, засудженого:

- 28.01.2004 року Житомирським райсудом Житомирської області за ч. 3 ст. 185, ст. 15 - ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців. 23.06.2004 року Корольовським райсудом м. Житомира скасовано покарання з іспитовим строком та призначено покарання у вигляді 3 років 3 місяців позбавлення волі;

- 18.11.2009 року Червоноармійським райсудом Житомирської області за ст. 198 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком на 2 роки;

- 18.11.2010 року Корольовським районним судом м. Житомира за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 із застосуванням ст.ст. 70, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. 25.10.2012 року постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області звільнений умовно-достроково на 1 рік 3 дні;

- 19.02.2014 року Корольовським районним судом м. Житомира за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до 4-х років 9 місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Харківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Бурмака В.А.,

- захисту -обвинуваченого ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, маючи не зняту і не погашену в установленому законі порядку судимість за корисний злочин, на шлях виправлення не став і знову скоїв злочин при наступних обставинах.

18 березня 2013 року обвинувачений ОСОБА_1, знаходячись у вагоні потягу № 133 сполученням «Луганськ-Київ» познайомився з ОСОБА_3. 19 березня 2013 року, прибувши до ст. Лозова, Південної залізниці, обвинувачений з ОСОБА_3 вийшли до платформи, та знаходячись там, потерпілий попрохав покласти його мобільний телефон марки «NOKIA» до себе в кишеню, а потім зайшов до вагону потягу.

ОСОБА_1 виконав прохання ОСОБА_3 та залишив телефон у себе в кишені. В подальшому, обвинувачений ОСОБА_1, діючи з раптово виниклим умислом на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, заволодів телефоном та не маючи наміру повертати його законному володільцю, а саме ОСОБА_3, у потяг не увійшов та залишився на платформі залізничної станції Лозова, Південної залізниці.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 в ході незаконного заволодіння шахрайським шляхом

телефоном марки «NOKIA», вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 132 від 25.03.2013 року становить 1600 гривень, спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальний збиток на вище вказану суму. З місця вчинення злочину ОСОБА_1 зник, викраденим розпорядився за власним розсудом.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе визнав, від пояснень у судовому засіданні відмовився, але зазначив, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, щиро розкаявся у скоєному ним злочині.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 190 КК України, оскільки він скоїв заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв злочин середньої тяжкості.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, не одружений, має середньо - спеціальну освіту, на час скоєння кримінального правопорушення працював, за місцем реєстрації характеризується посередньо.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом'якшуючими покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає щире каяття в скоєному.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає рецидив злочинів.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкції обвинувачення.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1 вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 19.02.2014 року був засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до чотирьох років 9 місяців позбавлення волі.

Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України до постановлення вироку Корольовським районним судом м. Житомира, в зв'язку з чим при визначенні покарання обвинуваченому суд застосовує правила ч. 4 ст. 70 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першої-третьої цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку по справі буде встановлено, що обвинувачений винний ще і в другому злочині, скоєному ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 судом не обирався.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судової експертизи.

Долю речових доказів суд вирішує згідно зі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком у вигляді 2 років позбавлення волі, більш суворим, призначеним за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 19.02.2014 року, призначити остаточно до відбування покарання ОСОБА_1 позбавлення волі строком 4 (чотири) роки 9 (дев'ять) місяців.

Строк відбування покарання для ОСОБА_1 рахувати з 21 березня 2013 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 132 від 25.03.2013 року в розмірі 195 гривень 60 копійок (код доходів 24060300, р/р 31115115700006, код банку 37999696, МФО 851011, УДКС України у Ленінському районі м. Харкова).

Речові докази по справі:

- мобільний телефон марки «NOKIA» Люмія, який знаходиться згідно зберігальної розписки у потерпілого ОСОБА_3, залишити останньому.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова