Рішення № 38953413, 21.05.2014, Апеляційний суд Сумської області

КОПІЯ

Справа №591/1593/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Янголь Є. В.Номер провадження 22-ц/788/987/14 Суддя-доповідач - Ільченко О. Ю. Категорія - 30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ільченко О. Ю.,

суддів - Гагіна М. В., Попруги С. В.,

за участю секретаря судового засідання -Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 квітня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3

про відшкодування моральної шкоди,

встановила:

13 березня 2014 року позивачка звернулася до суду з позовом, який обґрунтовувала тим, що у неї з відповідачем існували договірні стосунки щодо придбання квартири, у зв'язку з їх невиконанням з відповідача на її користь за рішенням суду було стягнуто 303506,50 грн., а тому вважає, що у зв'язку з судовим розглядом справи та невиконанням рішення відповідачем завдана їй моральна шкода в розмірі 30000 грн., яку і просить стягнути.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застування норм матеріального і процесуального права, просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому зазначає, що судом першої інстанції не встановлено в чому полягає моральна шкода та, що невиконання ним судового рішення не є підставою для стягнення у зв'язку з цим моральної шкоди.

Заслухавши пояснення апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню, а в позові слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок протиправних дій відповідача позивачці завдана моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню в розмірі 10000 грн.

Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, оскільки він суперечить нормам матеріального закону.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а частиною другою цієї статті передбачений вичерпний перелік для відшкодування моральної шкоди.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п. 4 цієї ж Постанови, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

З обставин справи вбачається, що між сторонами існували домовленості щодо придбання відповідачем для позивачки квартири, однак, отримавши від ОСОБА_4 кошти, ОСОБА_3 своїх зобов'язань не виконав, тому рішенням Зарічного райсуду м. Суми від 31 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 25 грудня 2013 року, з відповідача на користь позивачки було стягнуто 303 506,50 грн. (а.с. 5, 6)

Звертаючись до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, позивачка правовими підставами свого звернення зазначала те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань перед нею їй був спричинений стрес та переживання і у зв'язку з цим вона була змушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, та, що після задоволення позову він ухилявся від виконання рішення суду та повернення коштів.

Встановлено, що відносини між сторонами носили договірний характер, а тому доводи позивачки про стягнення моральної шкоди з цих підстав є необґрунтованими, оскільки відповідно домовленості сторін відповідальність у вигляді моральної шкоди не передбачалась.

За цих умов, суд необґрунтовано застосував положення ст. 1167 ЦК України, яка підлягає застосуванню при відшкодуванні шкоди внаслідок деліктних відносин.

Не знайшов підтвердження факт ухилення відповідача від виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з

виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови

про відкриття виконавчого провадження.

Із матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження державним виконавцем відкрито 21 січня 2014 року (а.с. 8), а до суду з цим позовом позивачка звернулась 13 березня 2014 року.

Сторони в суді апеляційної інстанції пояснили, що державним виконавцем проводяться відповідні дії, зокрема, проведено опис майна боржника і, як зазначив в суді апеляційної інстанції відповідач, він є пенсіонером, інші доходи відсутні.

Таким чином, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді позивачкою всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, не надано доказів умисного ухилення відповідача від виконання судового рішення.

За таких обставин, коли позивачкою не надано доказів на підтвердження своїх вимог, то колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду слід скасувати, а в позові - відмовити.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги та, оскільки при її подачі відповідачем було сплачено 121 грн. судового збору, то відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з позивачки слід стягнути на користь відповідача понесені ним 121 грн. судових витрат за апеляційний розгляд справи.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити.

Скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 квітня 2014 року та ухвалити нове рішення.

У позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 121 грн. судових витрат за апеляційний розгляд справи.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -