Рішення № 38953324, 26.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5037/14 26.05.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсів»до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа»про стягнення 583 220,60 грн. Суддя Босий В.П. Представники сторін: позивача:Кучер В.М.відповідача 1:Перетятько В.Є.відповідача 2:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсів» (надалі - ТОВ «Арсів») звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» (надалі - ТОВ «Фудмаркет») про стягнення 648 390,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки №4600036114 від 11.03.2013 р. передав ТОВ «Фудмаркет» товар, а відповідач свого зобов'язання по сплаті на користь позивача вартості поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість у розмірі 634 821,37 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 10 626,73 грн., 3% річних у розмірі 2 452,32 грн. та інфляційних у розмірі 490,46 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.04.2014 р.

11.04.2014 р. від представника позивача надійшло клопотання, в якому позивач просив суд залучити до участі у справі в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» (надалі - ТОВ «Фудмережа»), з огляду на укладену між ним, відповідачем та ТОВ «Фудмережа» 18.12.2013 р. угоду про заміну сторони в договорі поставки №4600036114 від 11.03.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2014 р. залучено до участі у справі ТОВ «Фудмережа» в якості відповідача 2, розгляд справи відкладено на 26.05.2014 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про зменшення позовних вимог, в якому у зв'язку з частковою оплатою відповідачем 1 суми заборгованості просив суд задовольнити позовні вимоги у розмірі 583 220,60 грн., з яких основна заборгованість у розмірі 544 821,37 грн., пеня у розмірі 28 328,73 грн., 3% річних у розмірі 5 659,30 грн. та інфляційні у розмірі 4 411,20 грн. Вказана заява прийнята судом для подальшого розгляду.

В судове засідання представник відповідача 1 з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав відзив на позову заяву, в якому просив припинити провадження у справі в частині стягнення грошових коштів у розмірі 517 572,00 грн., відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних, а також призначити судову експертизу з метою встановлення дійсної суми заборгованості.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, 26.05.2014 р. до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника у відпустці, а також заявив клопотання про призначення у справі судової експертизи з метою встановлення особи, яка підписала від імені відповідача 2 угоду про заміну сторони в договорі поставки №4600036114 від 11.03.2013 р.

Судом в задоволенні клопотання відповідачів про проведення судових експертиз відмовлено з огляду на недоведеність відповідачами існування необхідності проведення як бухгалтерської, так і почеркознавчої експертиз.

Крім того, судом в задоволенні клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи відмовлено з огляду на наступне.

По-перше, відповідачем 2 не надано жодних доказів на підтвердження наведених в клопотанні обставин щодо перебування його представника у відпустці.

По-друге, відповідач 2 не позбавлений можливості на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України уповноважити будь-яку особу для представництва власних інтересів.

Крім того, ухвала господарського суду міста Києва від 23.04.2014 р. була отримана представником відповідача 05.05.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №29474730.

Таким чином, відповідач 2 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та мав три тижні для підготовки до участі у судовому засіданні, зокрема для залучення кваліфікованої особи на представлення власних інтересів в суді, а також для підготування відзиву на позовну заяву на виконання вимог ухвали суду.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач 2 був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.03.2013 р. між ТОВ «Арсів» (постачальник) та ТОВ «Фудмаркет» (покупець) було укладено договір поставки №4600036114 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставляти товари по цінах і в асортименті, зазначених у специфікації, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем та підтверджених постачальником замовлень, а покупець зобов'язується прийняти такі товари та оплачувати.

Згідно з п. 2.1 Договору ціни на товари, що поставляються, вказуються у специфікації і товарних накладних, які з моменту їх підписання, є невід'ємною частиною договору. Ціни вказуються в національній валюті, включаючи ПДВ, а також вартість упаковки, маркування і доставки товарів постачальником у вказане в замовленні місце поставки.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що підставою для здійснення покупцем оплати поставленого товару, є повне виконання постачальником своїх зобов'язань за договором. При наданні постачальником належним чином оформлених товарних і податкових накладних протягом 5 календарних днів з дати поставки товару, вказаного в транспортній накладній, що підтверджується проставлянням штампу «товар отриманий», покупець оплачує поставлений товар на умовах відстрочення платежу з дати, вказаної в транспортній накладній, по платіжних днях і в терміни,узгоджені сторонами в додатку №2 і в розмірі відповідно до формули.

Згідно Додатку №2 до Договору сторони погодили строк оплати товару - 80 календарних днів від дня поставки, а також розмір заборгованості, що постійно діє у покупця перед продавцем - 100 000,00 грн.

На виконання умов Договору позивачем постачався, а відповідачем 1 отримувався товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарними та транспортними накладними, які містять печатки сторін та підписи уповноважених ними осіб.

При цьому суд виходить з того, що поставка відбулась саме в рамках Договору, оскільки товарні накладні за період з 02.08.2013 р. по 15.11.2013 р. містять посилання саме на Договір. Крім того, здійснюючи оплату отриманого товару у платіжних дорученнях, визначаючи призначення платежу, відповідачем вказаний саме договір №4600036114 від 11.03.2013 р., а не інші правочини.

Станом на 28.02.2014 р. сторони уклали акт звірки взаємних розрахунків, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем складала 634 821,37 грн., а 16.04.2014 р. та 13.05.2014 р. відповідачем 1 було частково погашено заборгованість у розмірі 90 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем 1 грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 544 821,37 грн.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (товарні та транспортні накладні, підписані сторонами у період з 02.08.2013 р. по 15.11.2013 р.) підтверджується передача позивачем та прийняття ТОВ «Фудмаркет» товару на виконання умов Договору на загальну суму 652 064,56 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 6.1 Договору та Додатку №2 до Договору покупець зобов'язаний був сплатити продавцю вартість поставленого товару протягом 80 календарних днів від дня поставки.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на 28.02.2014 р. сторони уклали акт звірки взаємних розрахунків, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем складала 634 821,37 грн., а 16.04.2014 р. та 13.05.2014 р. відповідачем 1 було частково погашено заборгованість у розмірі 90 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

При цьому, акт звірки взаємних розрахунків, хоча і не є доказом виникнення прав і обов'язків, може і має оцінюватись судами у випадку сумнівів щодо існування правовідносин та виконання зобов'язання.

Судом встановлено, а відповідачем 1 не спростовано, що наявні у матеріалах справи документи є первинними документами бухгалтерського обліку, належними та допустимими письмовими доказами, що підтверджують існування між сторонами спору зобов'язальних правовідносин, одержання за видатковою накладною товару уповноваженим представником відповідача.

Підписавши акт звірки взаємних розрахунків без зауважень, відповідач вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та виконання зобов'язання на підставі підписаних сторонами товарних та транспортних накладних, які містять печатки обох сторін Договору.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України у справі №920/1782/13 від 15.04.2014 р.

Більш того, наданий в судове засідання оригінал акту звірки взаємних розрахунків станом на 28.02.2014 р. містить посилання саме на здійснення розрахунків за Договором, що спростовує твердження відповідача 1 про те, що вказана заборгованість утворилася внаслідок поставки товару як за спірним Договором, так і за договором №4600036028 від 01.02.2013 р.

Крім того, не приймаються до уваги в якості часткової оплати поставленої продукції за Договором надані відповідачем 1 платіжні доручення №1822361 від 21.02.2014 р., №1852062 від 29.04.2014 р., №1846536 від 16.04.2014 р., №1837844 від 26.03.2014 р., №1832196 від 13.03.2014 р., №1826469 від 03.03.2014 р. на загальну суму 127 572,15 грн., оскільки в призначенні платежу в таких платіжних дорученнях міститься посилання на договір №4600036028 від 01.02.2013 р.

Таким чином, з урахуванням часткової оплати ТОВ «Фудмаркет» вартості поставленого товару за Договором, заборгованість за поставлений товар становить 544 821,37 грн.

При цьому суд відзначає, що строк виконання грошового зобов'язання на момент звернення до суду із даним позовом настав лише в частині сплати відповідачем 1 заборгованості у розмірі 444 821,37 грн. з огляду на таке.

Відповідно до п. 6.4 Договору постачальник надає покупцю згоду на створення останнім постійно діючої заборгованості покупця, розмір якої сторони погоджують в додатку до договору, без нарахування будь-яких відсотків на вказану суму, при цьому постачальник зобов'язується не притягати покупця до відповідальності за несвоєчасну оплату товарів в межах вказаної суми. Цю заборгованість покупець зобов'язується погасити тільки за умови припинення дії Договору, чи відсутності наміру сторін укласти новий договір, протягом 14 календарних днів з моменту підписання останнього акту звірки по договору.

Додатком №2 до Договору сторони погодили розмір заборгованості, що постійно діє у покупця перед продавцем - 100 000,00 грн.

Таким чином суд приходить до висновку, що постійно діюча заборгованість ТОВ «Фудмаркет» перед ТОВ «Арсів» у розмірі 100 000,00 грн. має бути сплачена виключно за умови припинення дії Договору, чи відсутності наміру сторін укласти новий договір, протягом 14 календарних днів з моменту підписання останнього акту звірки по договору.

За змістом п. 9.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013 р. Договір вважається пролонгованим на один календарний рік, якщо жодна із сторін не попередила іншу сторону про припинення його дії за один календарний місяць до закінчення зазначеного терміну.

Матеріали справи не містять доказів направлення жодної із сторін повідомлення про припинення дії Договору, а тому з урахуванням викладеного, п. 9.1 Договору та пояснень представників сторін він вважається пролонгованим на один календарний рік, тобто до 31.12.2014 р.

За таких обставин, строк оплати відповідачем 1 постійно діючої заборгованості у розмірі 100 000,00 грн. як на момент звернення позивача до суду, так і на момент розгляду справи не настав, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача 1 грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 444 821,37 грн. на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Фудмаркет» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Арсів» про стягнення з ТОВ «Фудмаркет» заборгованості у розмірі 444 821,37 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Стосовно позовних вимог до відповідача 2 суд відзначає таке.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.12.2013 р. між ТОВ «Арсів» (сторона 1), ТОВ «Фудмаркет» (сторона 2) та ТОВ «Фудмережа» (сторона 3) було укладено договір про заміну сторони в Договорі та додатках до нього (надалі - «Угода про заміну сторони»).

Відповідно до п. 1.1 Угоди про заміну сторони сторона 2 передає, а сторона 3 приймає на себе права та обов'язки покладені на сторону 2 в Договорі та додатка до нього, а сторона 1 в свою чергу не заперечує проти переходу прав і обов'язків від сторони 2 до сторони 3, що розуміється як згода сторони 1.

Відповідно до положень статей 520-522 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу. Новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Згідно з п. 1.2 Угоди про заміну сторони зобов'язання сторони 2 щодо оплати поставленого до моменту підписання даної угоди товару, сторона 2 зобов'язується виконати в порядку та на умовах Договору. У випадку не виконання зобов'язань по оплаті у встановлений Договором строк, сторона 3 зобов'язується сплатити борг сторони 2 протягом 5 робочих днів за умови отримання письмового повідомлення від сторони 1 про невиконання стороною 2 зобов'язання по сплаті боргу та за умови надання стороною 1 підписаного акту звірки між стороною 1 та стороною 2 на дату письмового повідомлення.

Із матеріалів справи вбачається, що 10.04.2014 р. позивачем було подано до канцелярії ТОВ «Фудмережа» повідомлення про невиконання відповідачем 1 своїх зобов'язання з оплати поставленої продукції за Договором, у зв'язку з чим позивач вимагав виконати обов'язок зі сплати грошових коштів протягом 5 робочих днів.

При цьому, до вказаного повідомлення позивачем було долучено акт звірки взаємних розрахунків, який доданий до позовної заяви, на загальну суму 634 821,37 грн. та підписаний позивачем та відповідачем 1 станом на 28.02.2014 р.

В той же час, умовою оплати відповідачем 2 суми заборгованості за Договором на користь позивача, було надання останнім підписаного акту звірки між ТОВ «Арсів» та ТОВ «Фудмаркет» саме на дату письмового повідомлення (тобто на 10.04.2014 р.).

За таких обставин, оскільки позивачем не було дотримано вимоги п. 1.2 Угоди про заміну сторони стосовно надання відповідачу 2 разом з повідомленням акту звірки взаємних розрахунків станом на 10.04.2014 р., підстави для виконання ТОВ «Фудмережа» грошового зобов'язання з оплати поставленої за Договором продукції відсутні, а тому в задоволенні позовних вимог до відповідача 2 необхідно відмовити.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 28 328,73 грн., 3% річних у розмірі 5 659,30 грн. та інфляційних у розмірі 4 411,20 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 03.02.2014 р. по 26.05.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач 1 у встановлений строк свого обов'язку по сплаті грошових коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача 1 є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами п. 8.10 протоколу розбіжностей до Договору у разі порушення покупцем своїх платіжних зобов'язань, постачальник має право примінити оперативно-господарську санкцію у вигляді припинення поставки товару в порядку п. 4.9, а також стягнути пеню у розмірі подвійної ставки Нац. Банку за весь період такого порушення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок пені та 3% річних з урахуванням підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 100 000,00 грн. (строк оплати яких не настав), а також враховуючи приписи п. 6.4 Договору.

За перерахунком суду розмір пені та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, становить 23 630,10 грн. та 4 730,53 грн. відповідно. В іншій частині пеня та 3% річних обраховані безпідставно.

Крім того, суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 4 411,20 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Фудмаркет» на користь ТОВ «Арсів» заборгованості у розмірі 444 821,37 грн., пені у розмірі 23 630,10 грн., 3% річних у розмірі 4 730,53 грн. та інфляційних у розмірі 4 411,20 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 4 698,63 грн. та 3% річних у розмірі 928,77 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» відмовити.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57; ідентифікаційний код 36387233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсів» (08296, Київська обл., м. Ірпінь, с.м.т. Ворзель, вул. Крупської, 11-А; ідентифікаційний код 33731096) заборгованість у розмірі 444 821 (чотириста сорок чотири тисячі вісімсот двадцять одна) грн. 37 коп., пеню у розмірі 23 630 (двадцять три тисячі шістсот тридцять) грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 4 730 (чотири тисячі сімсот тридцять) грн. 53 коп., інфляційні у розмірі 4 411 (чотири тисячі чотириста одинадцять) грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 9 551 (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 86 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.05.2014 р.

Суддя В.П.Босий