Рішення № 38953300, 26.05.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.05.2014 Справа № 905/2423/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Озон-Плюс"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроекспрес пошта"

про

стягнення 135 265,56 грн.

за участю представників:

від позивача

не з'явились

від відповідача

не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Озон-Плюс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроекспрес пошта" заборгованості у розмірі 135 265,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором №17/маг на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 15.04.2013 щодо здійснення повної та своєчасної оплати наданих послуг з перевезення, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму, до якої включається заборгованість за надані послуги у розмірі 51 760,86 грн. та збитки від простою вантажного транспорту позивача у розмірі 83 504,70 грн.

Відповідач відзиву та письмових пояснень на позов не подав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. Ухвала про порушення провадження у справі направлялась відповідачу рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою. Про місце, дату та час судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України разі відсутності сторін за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Крім того, ухвалу про порушення провадження було направлено відповідачу за всіма адресами, що містяться в матеріалах справи. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез’явлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

12.05.2014 до господарського суду Донецької області від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

15.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Озон-Плюс" (перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроекспрес пошта" (замовник, відповідач) укладено договір № 17/маг на перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що за умовами даного договору перевізник зобов'язується доставити ввірений йому замовником збірний вантаж згідно товарно-транспортної накладної (в подальшому – вантаж), в транзитні та кінцевий пункти призначення згідно заявки замовника, видати вантаж замовнику (особі, уповноваженій на отримання вантажу), а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу плату, встановлену за домовленістю сторін.

Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2013 (п. 7.1 Договору).

Згідно з п. 1.2 Договору укладання даного Договору підтверджується укладеними і виданими перевізнику замовником транспортними накладними (іншими документами на вантаж), які є невід'ємною частиною даного Договору.

За послуги з перевезення вантажу сплачується на підставі актів виконаних послуг, що підписуються представниками обох сторін (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору по закінченню надання послуг (одноразово або за певний період, але не більше одного місяця), перевізник надає замовнику акт наданих послуг. Замовник протягом трьох днів з дня одержання акту наданих послуг повинен направити виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову.

Згідно з п. 2.2.6 Договору оплата за послуги перевезення здійснюється замовником не пізніше 30 банківських днів після надання таких послуг за домовленістю сторін з урахуванням п. 1.3 Договору.

На виконання умов договору позивачем у червні та липні 2013 року було надано відповідачу транспортні послуги з перевезення вантажів, що підтверджується товарно-транспортними накладними, а також актами здачі-прийняття робіт (послуг) №22 від 30.06.2013, №25 від 06.07.2013.

Позивачем виписано відповідачу рахунки на оплату послуг, наданих відповідно до умов Договору, а саме: рахунок № 22 від 30.06.2013 на суму 36 897,11 грн., № 25 від 06.07.2013 на суму 16 142,50 грн.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як визначено частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.2.6 Договору оплата за послуги перевезення здійснюється замовником не пізніше 30 банківських днів після надання таких послуг за домовленістю сторін з урахуванням п. 1.3 Договору. В свою чергу, пункт 1.3 Договору передбачає, що за послуги з перевезення вантажу сплачується на підставі актів виконаних послуг, що підписуються представниками обох сторін.

Суд враховує, що акти здачі-прийняття робіт (послуг) № 22 від 30.06.2013 та № 25 від 06.07.2013 не підписані замовником. Однак, в матеріалах справи міститься опис вкладення до цінного листа від 13.07.2013, з якого вбачається, що вказані акти були направлені на адресу відповідача. Мотивованої відмови від підписання актів, як це передбачено умовами Договору, відповідачем позивачу не направлялося, іншого відповідачем не доведено. Тому суд приходить до висновку про відсутність у відповідача заперечень щодо відомостей, зазначених в актах здачі-прийняття робіт (послуг), а отже такі послуги вважаються прийнятими замовником у повному обсязі без заперечень.

Таким чином, судом встановлено, що строк виконання відповідачем обов’язку щодо сплати коштів за отримані послуги з перевезення вантажу настав.

Позивач також звертався до відповідача з претензією про сплату заборгованості від 20.01.2014, в якій просив перерахувати заборгованість у розмірі 135 265,56 грн. (у тому числі заборгованість за надані послуги у розмірі 51 760,86 грн. та заборгованість за простій автомобілів позивача у розмірі 85 541,70 грн.).

Вказану претензію позивач направив на адресу відповідача 20.01.2014, що підтверджується квитанцією поштової установи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповіді на вказану вимогу не надав.

Судом встановлено, що позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі товарно-транспортними накладними та актами здачі-прийняття робіт (послуг).

Проте, в порушення умов Договору, відповідач оплату за послуги, надані відповідно до актів № 22 від 30.06.2013, № 25 від 06.07.2013 здійснив не в повному обсязі.

Гарантійним листом № 105/вих від 11.07.2013 відповідач підтвердив наявність заборгованості за договором № 17/маг від 15.04.2013 у розмірі 51 761,00 грн. та гарантував позивачу здійснити оплату вказаної заборгованості після підписання акту виконаних робіт.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості за Договором № 17/маг від 15.04.2013 за отримані послуги відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за отримані послуги за Договором у розмірі 51 760,86 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача збитки за простій вантажного транспорту позивача за період з 10.07.2013 по 29.10.2013 у розмірі 83 504,70 грн.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та іншої майнової шкоди.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обов’язок відшкодувати збитки є способом захисту цивільних прав та мірою відповідальності.

В свою чергу, згідно положень ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Обов’язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов’язань.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України.

Обов’язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки – це об’єктивне зменшення яких-небудь майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов’язань наступає об’єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов’язань та яке ґрунтується на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання кредитором доходів у разі, якщо зобов’язання було би виконано.

З вищезазначених норм законодавства випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.

Обов’язок доказування відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт наявності порушення його прав та інтересів.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено належними і допустимими доказами факт понесення збитків внаслідок простою транспорту саме через порушення відповідачем господарського зобов’язання. Положеннями Договору не визначено необхідної мінімальної норми замовлень, недотримання якої могло б означати простій з вини замовника. Також, позивачем жодними доказами не доведено факт простою вантажного транспорту.

Крім того, умовами Договору не передбачено обов’язок відповідача оплатити час простою транспорту позивача.

Позивачем не обґрунтовано неможливість надати власний транспорт для виконання перевезень на користь третіх осіб у час, вільний від виконання замовлень відповідача, з метою уникнення простою транспорту.

Крім того, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Оскільки позивачем не доведено наявність збитків, спричинених протиправною поведінкою відповідача, факту наявності вини відповідача у понесенні позивачем збитків у розмірі 83 504,70 грн., обов’язку відповідача оплатити простій транспорту позивача, позовні вимоги в цій частині визнаються судом необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв’язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроекспрес пошта" (83058, м. Донецьк, вул. Лівобережна, 94, ідентифікаційний код 36241574, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Озон-Плюс" (65028, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 74, ідентифікаційний код 34737057) заборгованість у розмірі 51 760 (п'ятдесят одна тисяча сімсот шістдесят) грн. 86 коп. та судовий збір у розмірі 1 035 (одна тисяча тридцять п'ять) грн. 33 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 29.05.2014.

Суддя М.В. Сажнева