Рішення № 38953289, 27.05.2014, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.05.2014 Справа № 907/293/14

За позовом державного територіально - галузевого об'єднання „Львівська залізниця", м. Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово - промисловий центр", м. Ужгород

про стягнення суми 7795 грн. 20 коп. штрафу за невиконання плану перевезень.

Суддя господарського суду - В.В.Мокану

представники:

Позивача - не з'явився

Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: державним територіально - галузевим об'єднанням „Львівська залізниця", м. Львів заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово - промисловий центр", м. Ужгород про стягнення суми 7795 грн. 20 коп. штрафу за невиконання плану перевезень.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги посиланням на факт невиконання відповідачем додаткового плану перевезень вантажів у грудні 2013 року, у зв'язку з чим йому нараховано суму штрафу в розмірі по 5% відсотків ставки добової плати за користування вагонами з тонни вантажу, перевезення яких планується у тонах і вагонах, а саме, в сумі 7795 грн. 20 коп.

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 16.04.2014 року, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних документів не подав, причин невиконання вимог суду не повідомив. Поданим через канцелярію суду клопотанням від 13.05.2014 року представник відповідача просив відкласти розгляд справи з метою мирного врегулювання спору між сторонами даної справи у зв'язку з наміром відповідача здійснити погашення заявленого в позові штрафу в добровільному порядку. Станом на день розгляду спору відповідачем доказів добровільного погашення суми нарахованого штрафу до матеріалів справи не подано.

За таких обставин справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні 16.04.2014 року, суд встановив:

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 908 Цивільного кодексу України).

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 27.05.2014 року у справі № 907/293/14

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року N 457, визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Пункт 5 статуту встановлює, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 року N 873, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.12.2002 року за № 1030/7318, затверджені Правила планування перевезень вантажів (далі - Правила), якими визначається порядок планування перевезень вантажів залізницями в усіх видах сполучень, а також обліку виконання планів. У відповідності до п. 1.4. Правил передача замовлень на перевезення вантажовідправниками та їх узгодження залізницею здійснюється через автоматизовану систему "МЕСПЛАН" (далі - АС МЕСПЛАН).

Матеріалами справи встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю „Торгово - промисловий центр" через АС „МЕСПЛАН" подано додаткові плани перевезення, які були узгоджені залізницею, № 617347 на грудень 2013 року на перевезення 30 вагонів 1950 тон, № 617379 на перевезення 25 вагонів 1625 тон, № 623288 на перевезення 5 вагонів 325 тон із станції Микулинці - Струсів Львівської залізниці для відвантаження зерна кукурудзи.

У розумінні положень ст. ст. 174, 306-307 Господарського кодексу України та ст. ст. 17-21 Статуту залізниць України, між сторонами спору виникли господарські зобов'язання за договором залізничного перевезення вантажів, зокрема, зобов'язання відповідача здійснювати планування перевезення вантажів та виконувати узгоджений із залізницею план перевезень.

Згідно п. 6 Правил, документом, що підтверджує виконання плану перевезень, є облікова картка, яку відповідно до ст. 20 Статуту залізниць України ведуть працівники станції і підписують начальник станції та вантажовідправник після закінчення кожної доби. Облік виконання плану перевезень вантажів здійснюється в обліковій картці за кожним планом, а також за пред'явленням, та за замовленням про надолуження недовантаження за попередній місяць. На підставі цього обліку визначаються розміри матеріальної відповідальності сторін за невиконання плану перевезень. Облікові картки ведуть працівники залізничних станцій в одному, або за вимогою відправника, у двох екземплярах. У разі складання картки у двох примірниках, один з них знаходиться на станції, другий у відправника (п. п. 6.1., 6.2. Правил).

Пункт 2.8. Правил встановлює, що план перевезення вантажів вважається виконаним за умови відвантаження передбаченої кількості тонн; не використані для планового навантаження вагони надаються відправникові за його згодою для понадпланового перевезення; у разі використання передбаченої планом кількості вагонів і невиконання плану в тоннах, станція за заявою відправника може надавати йому вагони в кількості, необхідній для виконання плану в тоннах.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 27.05.2014 року у справі № 907/293/14

Статтею 106 Статуту залізниць України передбачено, зокрема, що за невикористання вантажовідправником поданих вагонів і контейнерів чи відмову від вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень сплачується штраф у таких розмірах: за вантажі, перевезення яких планується у тоннах і вагонах, - з тонни по 5 відсотків ставки добової плати за користування вагонами. Якщо вантажовідправник письмово відмовиться від вагонів (контейнерів), передбачених заявкою, не менш як за дві доби до дня завантаження, розмір штрафу зменшується на третину (ст. 107 Статуту залізниць України).

Матеріалами справи встановлено, що плани перевезень відповідачем не виконано, що стало підставою для нарахування залізницею штрафу у розмірі 7795 грн. 20 коп. згідно приписів ст. 106 Статуту залізниць України. Зокрема, по обліковій картці на виконання плану перевезень № 617347 грудень 2013 року нараховано штраф у розмірі 3897 грн. 60 коп. (1950 тон х (5% від ставки добової плати за користування вагонами у розмірі 29 грн. 20 коп. х на коефіцієнт, що застосовується до плати за користування - 1,369); по обліковій картці на виконання плану перевезень № 617379 грудень 2013 року нараховано штраф у розмірі 3248 грн. (1625 тон х (5% від ставки добової плати за користування вагонами у розмірі 29 грн. 20 коп. х на коефіцієнт, що застосовується до плати за користування - 1,369); по обліковій картці на виконання плану перевезень № 623288 грудень 2013 року нараховано штраф у розмірі 649 грн. 60 коп. (325 тон х (5% від ставки добової плати за користування вагонами у розмірі 29 грн. 20 коп. х на коефіцієнт, що застосовується до плати за користування - 1,369).

Надіслана позивачем на адресу відповідача претензія № 2/02-ДНЮ від 17.02.2014 року з вимогою негайної слати суми нарахованого штрафу останнім залишена без відповіді та задоволення.

Несплата відповідачем нарахованого штрафу за невиконання планів перевезень у розмірі 7795 грн. 20 коп. стала підставою звернення позивача з позовом про примусове стягнення зазначеної суми штрафу.

Станом на день розгляду спору у відповідача наявний несплачений штраф у сумі 7795 грн. 20 коп. Доказів сплати даного штрафу або наявності обставин, передбачених ст. 107 Статуту залізниць України, які б звільняли від його сплати, відповідачем суду не надано.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 7795 грн. 20 коп. штрафу за невиконання планів перевезень є обґрунтованими і законними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1827 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 27.05.2014 року у справі № 907/293/14

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово - промисловий центр" (88000, м. Ужгород, вул. Боженка, 2, офіс 4, код ЄДРЮОФОП 22090788) на користь державного територіально - галузевого об'єднання „Львівська залізниця" (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРЮОФОП 01059900) суму 7795 (сім тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн. 20 коп. штрафу за невиконання плану перевезень, а також суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.05.2014 року

Суддя В.В.Мокану