Постанова № 38952863, 25.04.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2014 року о/об 10 год. 30 хв.Справа № 808/1971/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г.,

за участю представників

від позивача - О.О. Скворцової,

від відповідача - Д.О. Шевченко,

розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради (далі - позивач або КП «Облводоканал» Запорізької ОР) до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач або ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2014 № 0001691503 та стягнути з ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі акту перевірки від 06.03.2014 № 117/15-03/03327115 ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області прийняла податкове повідомлення-рішення від 06.03.2014 № 0001691503 про застосування штрафу в розмірі 10% за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в розмірі 88 107, 09 грн. В акті перевірки зазначено, що в порушення вимог Податкового кодексу України позивачем протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Водночас, податковий борг був розстрочений відповідно до рішень Запорізького окружного адміністративного суду, а тому не є боргом та нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань не має правових підстав.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу з податку на додану вартість не можуть бути скасовані з наступних підстав: відповідно до п.п. 100.1 ст. 100 ПК України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру штрафних санкцій, визначеному пунктом 129, 4 ст. 129 ПК України. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входять штрафні санкції, то для розрахунку процентів береться суми за врахуванням суми штрафних санкцій. Також, згідно п.п. 100.2 ст. 100 Податкового кодексу України, платник має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 березня 014 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 25 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно Довідки АА №812440 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Комунальне підприємство «Облводоканал» Запорізької обласної ради 23.04.1999 зареєстровано Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, як юридична особа за адресою: 69035, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, проспект Леніна, будинок 180 «А», ідентифікаційний код 03327115

Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області 06.03.2014 проведено камеральну перевірку про несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, за результатами якої складено Акт від 06.03.2014 №117/15-03/03327115.

Перевіркою встановлено, що на порушення п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України від 02 грудня 2012 року №2755-VI, платником Комунальним підприємством «Облводоканал» Запорізької міської ради протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2014 №0001691503, яким позивачу нараховано штраф в розмірі 10% за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в розмірі 88 107, 09 грн.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 54.1. Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 49.18.1. ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, що стосується даного випадку, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 56.11. Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем подано до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області податкову декларація з податку на додану вартість від 20.03.2013 № 9014602089, податкову декларацію з податку на додану вартість від 27.09.2013 №9051228607, податкову декларацію з податку на додану вартість від 25.10.2013 № 1300019687, податкову декларацію з податку на додану вартість від 27.03.2013 № 9007160354, податкову декларацію з податку на додану вартість від 30.05.2013 № 9021126551, податкову декларацію з податку на додану вартість від 26.03.2013 № 9007160354, податкову декларацію з податку на додану вартість від 29.05.2013 № 9021126551, податкову декларацію з податку на додану вартість від 27.05.2013 № 9021126551, податкову декларацію з податку на додану вартість від 24.05.2013 № 9021126551, податкову декларацію з податку на додану вартість від 23.05.2013 № 9021126551, податкову декларацію з податку на додану вартість від 11.06.2013 № 9028258481, податкова декларацію з податку на додану вартість від 05.06.2013 № 9028258481.

Відповідно до положень пп. 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За правилами статті 203 Розділу V «Податок на додану вартість» ПК України податкова декларація з вказаного податку подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом (пп. 14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснена сплата податку на додану вартість із затримкою до 30 календарних днів.

Відповідно до п. 31.1. кодексу, податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п.п. 14.1.175. ПК України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважається податковим боргом.

Відтак, враховуючи, що сума податкового зобов'язання не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.

Згідно ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Предметом спору в даній справі є правомірність нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового боргу у зв'язку з несвчоєчасною сплатою позивачем поточних зобов'язань.

Водночас, КП «Облводоканал» Запорізької ОР в позовній заяви посилається на наявність судових рішень про розстрочення податкового боргу.

Однак, суд критично оцінює посилання позивача на те, що узгоджені зобов'язання є розстроченими та не є податковим боргом, оскільки штрафні санкції, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення нараховані за несвоєчасну сплату КП «Облводоканал» Запорізької ОР поточних зобов'язань відповідно до поданих декларацій з податку на додану вартість.

Крім того, суд зазначає, що в судовому засіданні на запитання суду представник позивача пояснив, що поточні зобов'язання згідно поданих декларацій сплачувалися несвоєчасно.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про своєчасну сплату позивачем самостійно визначених податкових зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької міської ради - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова