Ухвала суду № 38952790, 25.04.2014, Старобешівський районний суд Донецької області

245/917/14

2а/245/31/2014

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2014 року смт. Старобешеве

Старобешівський районний суд Донецької області у складі:

головуючої судді Сазонової М.Г.

при секретарі Євсей Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 03.04.2014 року звернулась до суду з позовом, у якому зазначила, що вона є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Старобешівської райдержадміністрації (надалі - Управління) та отримує державну допомогу в розмірі 130 грн. на місяць як особа, що не застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вважає, що розмір сплаченої їй протягом з жовтня 2013 року по квітень 2014 року державної допомоги не відповідає встановленому Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Вважає, що даний розмір допомоги має бути не меншим розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку. З огляду на ці доводи, розмір заборгованості з недоотриманої допомоги позивачка визначила в розмірі 5346 гривень.

З приводу незгоди з розміром нарахованої допомоги зверталась до Управління, яке письмовою відповіддю від 05.03.2014 р. відмовило їй у перерахунку, посилаючись на обумовленість розміру виплат сумами відповідних державних субвенцій.

Позивачка просить суд визнати такі дії Управління протиправними, зобов'язати нарахувати та сплатити їй державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку за вказаний період в розмірі, що дорівнює прожитковому мінімуму на дитину віком до 6 років та стягнути на її користь суму заборгованості 5346 гривень.

У запереченнях на позов, Управління, в особі свого керівника, зазначило, що допомога ОСОБА_1 по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку нараховувалась та сплачувалась відповідно до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. №1751. Відповідно до цього Порядку, з урахуванням поданих ОСОБА_1 документів про доходи, їй було нарахована та сплачена допомога в розмірі різниці між 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу: з 01.10.2013 р. до 30.11.2013 р. - 466,69 грн., з 01.12.2013 р. по 31.12.2013 р. - 537,69 грн., з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р. - 416,61 грн., з 01.03.2014 р. по 25.03.2014 р. 335,98 грн. Тому відомості. наведені Позивачкою про отримання нею допомоги у мінімальному розмірі - 130 грн. вважають недостовірними, а дії Відповідача законними.

У судове засідання позивачка не з'явилась, подала заяву про вирішення справи за її відсутності.

Представник відповідача надав письмові заперечення на позов.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка є матір'ю дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

Позивач у зв`язку з народженням дитини перебуває на обліку відповідача та їй, як непрацюючій жінці, призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. За визначений позивачкою період розмір призначеної та сплаченої допомоги склав різницю між 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу: з 01.10.2013 р. до 30.11.2013 р. - 466,69 грн., з 01.12.2013 р. по 31.12.2013 р. - 537,69 грн., з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р. - 416,61 грн., з 01.03.2014 р. по 25.03.2014 р. 335,98 грн., що відповідач підтвердив документально, а позивачка жодним чином не спростувала.

Статтею 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (зі змінами та доповненнями) передбачено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

З 1 січня 2008 року відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та пункту 3 Прикінцевих Положень цього Закону, пункту 22 Порядку про призначення та виплату державної допомоги сім'ям з дітьми затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50%; з 1 січня 2009 року -75%; з 1 січня 2010 року - 100% прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупнім доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції Закону № 107-VІ, тобто у розмірі не менше 130 гривень без врахування різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Отже рішення Відповідача стосовно визначення розміру допомоги відповідали чинному законодавству.

Крім того, частинами 1, 3 статті 14 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

Станом на день звернення позивачки до суду її дитина вже досягла відповідного віку і, отже, підстав вимагати сплати цього виду допомоги вона не має.

Крім того, позовні вимоги про стягнення конкретних сум не відповідають засобам правового захисту, визначеним відповідно до статей 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судові витрати, понесені позивачкою не підлягають стягненню з огляду на результат вирішення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 86, 97, 100, 102, 128, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

У адміністративному позові ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та стягнення грошових коштів відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (ч.2 ст. 186 КАСУ).

Суддя

25.04.2014