Ухвала суду № 38952491, 29.05.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29 травня 2014 року Справа № 52/402

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Львов Б.Ю. і Палій В.В. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ВОЛИНЬГАЗ", м. Луцьк,

на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014

зі справи № 52/402

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ВОЛИНЬГАЗ", м. Луцьк,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська лізингова компанія", м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", м. Київ,

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2011 зі справи № 52/402 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська лізингова компанія" на зазначене рішення місцевого господарського суду задоволено, прийнято нове рішення про відмову у задоволені позову.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "ВОЛИНЬГАЗ" 28.03.2014 (згідно з поштовою відміткою на конверті) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 24.03.2014 № 447/06-06, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011 зі справи № 52/402, прийняти нове рішення про задоволення позову.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на те, що до скарги на порушення вимог частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674) ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (за станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

Відповідно до підпункту 2.2.1 пункту другого Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України " судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674 ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 50 % ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

До касаційної скарги додано платіжне доручення від 18.03.2014 № 1153 про сплату судового збору в сумі 249, 63 грн.

Водночас вимагаючи скасування постанови апеляційного суду зі справи в повному обсязі, з урахуванням вартості майна, скаржник, з огляду на майновий характер даного позову, мав сплатити (в 2014 році) судовий збір у сумі 913,50 грн. (з урахуванням встановленого обмеження його мінімального розміру), чого ним зроблено не було.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Крім того, у касаційній скарзі скаржник просить Вищий господарський суд України за результатом розгляду касаційної скарги скасувати як постанову суду апеляційної інстанції, так і рішення суду першої інстанції із прийняттям нового рішення про задоволення позову, проте, судом першої інстанції позов було задоволено, що не враховано скаржником у касаційній скарзі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір", сплачений публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "ВОЛИНЬГАЗ", згідно з платіжним дорученням від 18.03.2014 № 1153 судовий збір у сумі 249, 63грн., підлягає поверненню з державного бюджету.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 зі справи № 52/402 повернути публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "ВОЛИНЬГАЗ".

2. Повернути публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "ВОЛИНЬГАЗ" (43000, м. Луцьк, вул. І. Франка, 12, код ЄДРПОУ 03339459) судовий збір у сумі 249, 63 грн. (двісті сорок дев'ять грн., 63 коп.), сплачений за платіжним дорученням від 18.03.2014 № 1153.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Палій