Рішення № 38951467, 27.05.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2014 р. Справа № 914/893/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

до відповідача-1: Військова частина А-4324, м. Львів

відповідача-2: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 111 312,30 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Луцик С.В. - представник за довіреністю № 502-5078/2 від 17.12.2013р.;

Від відповідача-1: не з'явився;

Від відповідача-2: Куцак В.Л. - представник за довіреністю № 3 від 08.01.2014р.

На розгляд господарського суду Львівської області Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» подано позов до Військової частини А-4324 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 111 312,30 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.03.2014р. прийнято справу до розгляду та призначено на 31.03.2014р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.03.2014 р. було залучено до участі у справі в якості відповідача-2 Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова, оскільки згідно договору №10/190 від 04.03.2010р. саме КЕВ м. Львова взяло на себе обов'язок виконання всіх грошових зобов'язань боржника перед кредитором по оплаті за активну та реактивну електричну енергію, понадлімітне споживання електричної енергії, пеню, 3 % річних, інфляційні згідно з договором про постачання електроенергії №12088 від 01.03.2001р. та розгляд справи відкладено на 14.04.2014р.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 14.04.2014р. розгляд справи відкладено на 05.05.2014р., а 05.05.2014р. на 27.05.2014р.

В судовому засіданні 27.05.2014р. представник позивача позовну заяву підтримує з підстав зазначених в позовній заяві, з врахуванням поданого ним клопотання (вх. №19212/14 від 05.05.2014р.) про припинення провадження у справі в частині основного боргу у зв'язку з його добровільною сплатою. Просить стягнути з відповідача-2 пеню в суму 8 474,12 грн. та 5 070,72 грн. 3% річних з простроченої суми.

В судове засідання 27.05.2014р. відповідач -1 явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

В судове засідання 27.05.2014р. відповідач-2 явку повноважного представника забезпечив, надав усні пояснення по суті спору, з врахуванням поданих відзивів на позовну заяву (вх.№ 19230/14 від 05.05.2014р. та вх. № 22507/14 від 26.05.2014р.). Зазначив про погашення 22.04.2014р. суми основного боргу по активній електроенергії в сумі 100 000,00 грн. (докази оплати долучено до матеріалів справи). Також зазначив, що не заперечує проти несвоєчасного розрахунку за електроенергію, згідно укладеного договору, у зв'язку з не своєчасним перерахуванням коштів з державного бюджету, оскільки КЕВ м. Львова є бюджетною організацією та фінансується за рахунок державного бюджету України. Крім цього, просить зменшити розмір пені за несвоєчасну сплату боргу.

У судовому засіданні 27.05.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін присутніх в судовому засіданні, судом встановлено.

Згідно п. 1 ст. 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» Відкрите акціонерне товариство «Львівобленерго» змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго».

01.03.2001р. між у Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» та Військовою частиною А-4324 (споживач, відповідач 1 по справі) було укладено договір №12088 про постачання електричної енергії, відповідно до п.1.1 якого предметом договору є умови й порядок постачання електроенергії електропостачальною організацією та оплата спожитої електроенергії споживачем(надалі - договір).

Для визначення величини використаної електроенергії за розрахунковий період споживач щомісячно 20 числа знімає та надає, не пізніше першої половини наступного дня, письмову довідку електропостачальній організації про фактичне споживання електроенергії по точках обліку, як своїх, так і субспоживачів. Обсяг електроенергії, спожитої субспоживачем, підтверджується двостороннім актом. Розрахунковим вважається період з 20 числа попереднього місяця до 20 числа поточного місяця. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця (п.3.1 договору).

Споживач зобов'язаний вносити плату за електричну енергію виключно коштами до уповноваженого банку на розподільчий рахунок електропостачальної організації, а також здійснювати оплату пені, перевищення договірного електроспоживання тощо за розрахунковий період згідно з умовами цього договору на поточний рахунок електропостачальної організації (п.5.1 договору).

04.03.2010р. між ПАТ «Львівобленерго» (кредитор, позивач), Військовою частиною А-4324 (боржник, відповідач 1) та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова (третя особа у договорі, відповідач 2) укладено договір №10/190 про виконання обов'язку боржника іншою особою.

Пунктом 1 Договору № 10/190 передбачено, що у відповідності до ст. 528 ЦК України боржник покладає, а третя особа приймає на себе зобов'язання всіх грошових зобов'язань боржника перед кредитором по оплаті за активну електричну енергію, понадлімітне споживання електричної енергії, пені, 3 % річних, інфляційних, згідно з Договором про постачання електроенергії №12088 від 01.03.2001р., укладеним кредитором та боржником.

Станом на момент розгляду справи в судовому засіданні доказів розірвання або визнання недійсним договору від 04.03.2010р. №10/190 сторонами суду не заявлено та не подано.

Відповідно до частини першої статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідач-1 своїх зобов'язань за договором з оплати поставленої позивачем електричної енергії за період з квітня 2013р. по січень 2014р. належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлену електричну енергію в розмірі 117 770,46 грн.

Дана заборгованість відповідачем -2 була частково сплачена 30.01.2014р. на суму 20 000,00 грн., що підтримується сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивачем до суду заборгованість відповідача-2 перед позивачем за спожиту відповідачем-1 електричну енергію становила 97 770,46 грн., яку просив стягнути.

Крім цього, після звернення позивачем до суду, відповідач-2 оплатив 100 000,00 грн. за електроенергію, що підтверджується реєстром № 1831 від 24.04.2014р. та платіжного доручення № 612 від 16.04.2014р. та підтримується позивачем (клопотання про припинення провадження у справі вх. №19212/14 від 05.05.2014р.).

Відповідно до п.5.7 договору за кожний день прострочення оплати за договором споживачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБ України.

За неналежне виконання умов договору позивач на підставі п. 5.7 договору просить стягнути 8 471,12 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути 3% річних в сумі 5 070,72 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

На момент розгляду справи в суді доказів повного погашення заборгованості сторонами не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли взаємні права та обов'язки (зобов'язання) з приводу надання послуг постачання електричної енергії.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло між Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова з Господарських договорів про постачання електричної енергії від 01.03.2001 року №12088 та про виконання обов'язку боржника третьою особою від 04.03.2010 року №10/190, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено факт оплати основної заборгованості у розмірі 100 000,00 грн. під час розгляду справи у суді. Відповідно до п.1.1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. З огляду на зазначене, провадження у справі щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 97 770,46 грн. припинити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних у розмірі 5 070,72 грн. за електроенергію нарахована правомірно і підлягає стягненню з відповідача-2 на користь позивача.

Відповідно до п.5.7 договору за кожний день прострочення оплати за договором споживачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБ України.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Заявлений позивачем до стягнення пеня від суми простроченої заборгованості за електроенергію в сумі 8 471,12 грн. нарахована правомірно і підлягає стягненню з відповідача-2 на користь позивача. Однак, в судовому засіданні представник відповідача-2 просить суд зменшити розмір пені на 50 відсотків.

Відповідно до положень ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Пунктом 3 ст.83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3 статті 551 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про право суду зменшувати належну до сплати кредиторові неустойку, зазначено, що розмір такої неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, виходячи з конституційного принципу рівності учасників судового процесу, такими випадками можуть бути обставини, пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язання з вини обох сторін, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, а також якщо згідно з умовами договору він повинен був вжити заходів щодо зменшення збитків і не зробив цього.

Відповідно до п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України) і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи те, що відповідач-2 є бюджетною організацією і нараховані штрафні санкції не передбачені в кошторисі Міністерства оборони України, а також те, що відповідач вживає заходів щодо погашення заборгованості, важкого матеріального становища, суд вважає за доцільне розмір пені зменшити на 50 % та стягнути пеню в розмірі 4 235,56 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судові витрати покладаються на відповідача-2, згідно із вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача-2.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 174, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599, 610-612, 625, 629 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 22, 33, 34, 34, 43, 49, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (79016, м.Львів, вул.Шевченка, 3а; ідентифікаційний код юридичної особи 07638027) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м.Львів, вул. Козельницька, 3; ідентифікаційний код юридичної особи 00131587) 4 235,56 грн. -пені, 5 070,72 грн. - 3 % річних та 2 226,25 грн. - витрат по платі судового збору.

3. В стягненні 97 770,46 грн. за електроенергію - провадження у справі припинити.

4. В частині стягнення 4 235,56 грн. пені - відмовити.

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 29.05.2014 року.

Суддя Коссак С.М.