Рішення № 38951416, 26.05.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2014 р. Справа № 914/1237/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

до відповідача-1: Військова частина А 2166, м. Львів

відповідача-2: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 204 501,47 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Свідрик Г.Р. - представник за довіреністю № 502-5079/2 від 17.12.2013р.;

Від відповідача-1: не з'явився;

Від відповідача-2: Куцак В.Л. - представник за довіреністю № 3 від 08.01.2014р.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" до Військової частини А 2166 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 204 501,47 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.04.2014р. прийнято справу до розгляду та призначено на 28.04.2014р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.04.2014 р. було залучено до участі у справі в якості відповідача-2 Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова, оскільки згідно договору №10/188 від 04.03.2010р. саме КЕВ м.Львова взяло на себе обов'язок виконання всіх грошових зобов'язань боржника перед кредитором по оплаті за активну та реактивну електричну енергію, понадлімітне споживання електричної енергії, пеню, 3 % річних, інфляційні згідно з договором про постачання електроенергії №19500 від 18.01.2008р. та розгляд справи відкладено на 26.05.2014р.

В судовому засіданні 26.05.2014р. представник позивача подав заяву про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, у зв'язку з частковою оплатою заборгованості. Просить позов задоволити з підстав зазначених в позовній заяві та з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та стягнути з відповідачів 130 112,18 грн. боргу за активну електроенергію, 113,20 грн. боргу за реактивну електроенергію, пеню в розмірі 9 068,77 грн. та 3% річних в сумі 6 207,20 грн.

В судове засідання 26.05.2014р. відповідач -1 явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

В судове засідання 26.05.2014р. відповідач-2 явку повноважного представника забезпечив, надав усні пояснення по суті спору, з врахуванням поданого відзиву на позовну заяву (вх.№ 22509/14 від 26.05.2014р.). Зазначив про часткове погашення суми основного боргу по активній електроенергії 50 000,00 грн. від 22.04.2014р. та 9 000,00 грн. від 25.04.2014р. по реактивній електроенергії (докази оплати долучено до матеріалів справи). Також зазначив, що не заперечує проти несвоєчасного розрахунку за електроенергію, згідно укладеного договору, у зв'язку з не своєчасним перерахуванням коштів з державного бюджету, оскільки КЕВ м. Львова є бюджетною організацією та фінансується за рахунок державного бюджету України. Крім цього, просить зменшити розмір пені за несвоєчасну сплату боргу.

Справа розглядається у відповідності до поданої позивачем 26.05.2014р. заяви про зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 26.05.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін присутніх в судовому засіданні, судом встановлено.

Згідно п. 1 ст. 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» Відкрите акціонерне товариство «Львівобленерго» змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго».

Між ПАТ «Львівобленерго» та Військовою частино А 2166 укладено договір про постачання електричної енергії №19500 від 18.01. 2008 року. (надалі - Договір).

Відповідно до п. 9.4. Договору, він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008р. Договір вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Як вбачається із матеріалів справи дію Договору № 19500 від 18.01.2008р. було продовжено і станом на 2014р. він чинний.

Відповідно до п.1 Договору постачальник (позивач у справі) продає електричну енергію споживачу (відповідачу-1 у справі) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач сплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умовами цього Договору. Точка продажу електричної енергії зазначена в додатку № 6 «Однолінійна схема».

Додатком №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» визначено перелік об'єктів і точок комерційного обліку споживача.

В пункті 2.1. вказаного договору зазначено, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Пунктом 2.3.3 Договору передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків №2 «Порядок розрахунків та №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», однак свої договірні зобов'язання споживач виконав частково заборгувавши позивачу 130 112,18 грн. за активну електроенергію та 113,32 грн. за реактивну електроенергію (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог), що підтверджується Актими про використану електричну енергію та не заперечується відповідачами.

Пунктом 2 Додатку 2 до Договору №19500 передбачено, що розрахунковим періодом вважається період з 28 числа попереднього місяця до 27 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний розрахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії.

04.03.2010р. між ПАТ «Львівобленерго» (Кредитор) та Військовою частиною А- 2166 (Боржник) та Квартирно експлуатаційним відділом м.Львова (Третя особа) було укладено Договір №10/188 про виконання обов'язку боржника іншою особою.

Пунктом 1 Договору № 10/188 передбачено, що у відповідності до ст. 528 ЦК України Боржник покладає, а Третя особа приймає на себе зобов'язання всіх грошових зобов'язань Боржника перед Кредитором по оплаті за активну електричну енергію, понадлімітне споживання електричної енергії, пені, 3 % річних, інфляційних, згідно з Договором про постачання електроенергії №19500 від 18.01.2008р., укладеним Кредитором та Боржником.

Станом на момент розгляду справи в судовому засіданні доказів розірвання або визнання недійсним договору від 04.03.2010р. №10/188 сторонами суду не заявлено та не подано.

Відповідач-1 своїх зобов'язань за договором з оплати поставленої позивачем електричної енергії належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 180 112,18 грн. за активну електроенергію та 9 113,32 за реактивну електроенергію.

Як вбачається із поданого позивачем 26.05.2014р. уточнення (зменшення) позовних вимог, КЕВ м. Львова проведено оплату за спожиту Військовою частиною А-2166 по активній електроенергії - 50 000,00 грн. від 22.04.2014р. та по реактивній електроенергії - 9 000,00 грн. від 25.04.2014р.

Таким чином, заборгованість відповідача-2 перед позивачем за спожиту відповідачем-1 електричну енергію становить 130 112,18 грн. за активну електроенергію та 113,32 грн. за реактивну електроенергію. Станом на момент розгляд справи в судовому засіданні доказів її погашення сторонами суду не заявлено та не подано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних в сумі 6 207,20 грн. Крім цього, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. 549 ЦК України, п.4.2.1 Договору позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, що становить 9 068,77 грн.

На момент розгляду справи в суді доказів повного погашення заборгованості сторонами не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли взаємні права та обов'язки (зобов'язання) з приводу надання послуг постачання електричної енергії.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч.1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло між Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова з Господарських договорів про постачання електричної енергії від 18.01.2008 року №19500 та про виконання обов'язку боржника третьою особою від 04.03.2010 року №10/188, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору №19500 позивач постачав відповідачу-1 електроенергію в обсязі передбаченому Договором, за які відповідач зобов'язувався оплатити.

Згідно Договору №10/188 від 04.03.2010 р. про виконання обов'язку боржника іншою особою Квартирно-експлуатаційна частина м.Львова (Третя особа) прийняла на себе зобов'язання всіх грошових зобов'язань Військової частини А-2166 (Боржник) перед ПАТ «Львівобленерго» (Кредитор) по оплаті за активну електричну енергію, понадлімітне споживання електричної енергії, пеню, 3 % річних, інфляційних втрат, згідно з Договором про постачання електроенергії №19500.

Таким чином, заборгованість відповідача-2 перед позивачем за спожиту відповідачем-1 електричну енергію становить 130 112,18 грн. за активну електроенергію та 113,32 грн. за реактивну електроенергію., яка є обґрунтованою та такою, що підлягають до задоволення та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних прийшов до висновку,що 3% річних в сумі 6 207,20 грн. нараховані правомірно та підлягають стягненню з відповідача- 2 на користь позивача.

Статтею 611 ЦК України передбачено правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із розрахунку, нарахована позивачем пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення нарахована в межах шестимісячного строку і складає 9 068,77 грн. Однак, в судовому засіданні представник відповідача просить суд зменшити розмір пені на 50 відсотків.

Відповідно до положень ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Пунктом 3 ст.83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3 статті 551 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про право суду зменшувати належну до сплати кредиторові неустойку, зазначено, що розмір такої неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, виходячи з конституційного принципу рівності учасників судового процесу, такими випадками можуть бути обставини, пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язання з вини обох сторін, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, а також якщо згідно з умовами договору він повинен був вжити заходів щодо зменшення збитків і не зробив цього.

Відповідно до п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України) і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи те, що відповідач-2 є бюджетною організацією і нараховані штрафні санкції не передбачені в кошторисі Міністерства оборони України, а також те, що відповідач вживає заходів щодо погашення заборгованості, суд вважає за доцільне розмір пені зменшити на 50 % та стягнути в розмірі 4 534,39 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судові витрати у справі розподілити відповідно до статті 49 ГПК України слід та стягнути з відповідача-2 на користь позивача 2 910,02 судового збору.

Крім того, в силу положень пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність повернення з Державного бюджету України позивачу зайво сплаченого судового збору в розмірі 1 180,00 грн. у зв'язку зменшенням позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7 Закону України « Про судовий збір», ст.ст. 174, 193, 275, 276 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610-612, 625, 714 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (79016, м.Львів, вул.Шевченка, 3а; ідентифікаційний код юридичної особи 07638027) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3; ідентифікаційний код юридичної особи 00131587) - 130 112,18 грн. заборгованості за активну електроенергію, 113, 32 грн. заборгованості за реактивну електроенергію, 4 534,39 грн. - пені, 6 207,20 грн. - три відсотки річних та 2 910,02 грн. - витрат по платі судового збору.

3. В частині стягнення 4 534,38 грн. пені- відмовити.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3; ідентифікаційний код юридичної особи 00131587) з Державного бюджету України 1180,00 грн. зайво сплаченого судового збору, згідно платіжного доручення №5499 від 03.04.2014р.

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Г

Повний текст рішення складено 29.05.2014 року.

Суддя Коссак С.М.