Ухвала суду № 38951044, 22.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2564/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОЛІГА» до Миколаївського відділення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання висновків неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року ТОВ «ЕНЕРГОЛІГА» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миколаївського відділення Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000282200 від 29.05.2013р., визнання такими, що суперечать дійсності твердження про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «ЕНЕРГОЛІГА» та ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2012р. по 30.11.2012р., що містяться в п.2 висновків акту перевірки від 14.05.2013р. №116/22/38169909.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у податкового органу не було підстав, передбачених п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки товариства; в ході перевірки не були належним чином досліджені первині документи, а висновки перевіряючих ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях. Як на одну з підстав щодо визнання нікчемними договорів, укладених позивачем з ФОП ОСОБА_1, Очаківська ОДПІ посилається на реєстрацію слідчим відділом ПМ ДПС у Миколаївській області у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №32012160000000022 матеріалів за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.205 КК України по факту створення фіктивного підприємства ФОП ОСОБА_1 з метою прикриття незаконної діяльності, попри те, що станом на момент проведення перевірки зазначене кримінальне провадження закрито. На час укладання договорів та здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований платником ПДВ, а тому ТОВ «ЕНЕРГОЛІГА» не може нести відповідальності ні за несплату податків ФОП ОСОБА_1 та його контрагентами, а ні за можливу недостовірність відомостей про них за умови необізнаності щодо неї. Діючим законодавством не надано ОДПІ права на визнання угод недійсними або безтоварними, а тому при формуванні висновків акту перевірки від 14.05.2013р. №116/22/38169909 посадові особи відповідача вийшли за межі наданих їм повноважень.

Миколаївське відділення Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС проти позову заперечило, зазначивши, що за результатами позапланової невиїзної перевірки позивача з питання правомірності формування податкового кредиту та встановлення факту існування фінансово-господарських відносин з ФОП ОСОБА_1 встановлено нікчемність таких договірних відносин та порушення товариством п.198.6, п.198.3 ст.198, п.44.1 ст.44 ПК України. Факт проведення господарських операцій ТОВ «ЕНЕРГОЛІГА» з ФОП ОСОБА_1 не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для отримання результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Дії про проведення перевірки та складання за її результатами акту від 14.05.2013р. №116/22/38169909 Миколаївське відділення Очаківської ОДПІ вважає правомірними, а податкове повідомлення-рішення №000282200 від 29.05.2013р. - законним. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.10.2013р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №000282200 від 29.05.2013р.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Очаківська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «ЕНЕРГОЛІГА» залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Очаківської ОДПІ Миколаївської області №232 від 22.04.2013р., згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, у період з 23.04.2013р. по 29.04.2013р. посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ЕНЕРГОЛІГА» (код за ЄДРПОУ 38169909) з питання правомірності формування податкового кредиту та встановлення факту існування фінансово-господарських відносин з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2012р. по 30.11.2012р., за результатами якої складено акт перевірки №116/22/38169909 від 14.05.2013р.

У висновках акту перевірки, серед іншого, вказується на порушення позивачем п.1, п.5 ст.203, ст.210, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України - встановлено нікчемні правочини між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ЕНЕРГОЛІГА»; п.198.6, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину і не створюють юридичних наслідків в сумі 53750 грн. (в тому числі за жовтень 2012 року в сумі 29583 грн., за листопад 2012 року в сумі 24167 грн.).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «ЕНЕРГОЛІГА» сформовано податковий кредит по ПДВ за рахунок здійснення операцій з ФОП ОСОБА_1 До Миколаївського відділення Очаківської ОДПІ Миколаївської області листом від 21.02.2013р. №1641/7/17-111 Жовтневою МДПІ Миколаївської області ДПС направлено акт від 12.02.2013р. №71_/17/НОМЕР_1 «Про неможливість проведення перевірки суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-покупцями за період з 01.10.2012р. по 30.11.2012р.», згідно якого ФОП ОСОБА_1 фактично фінансово-господарську діяльність не здійснює, бухгалтерську і податкову звітність не складає. У ФОП ОСОБА_1 відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв'язку з чим взаємовідносини між фізичною особою-підприємцем та його контрагентами-покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків. ТОВ «ЕНЕРГОЛІГА» порушено ст.228 ЦК України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Перевіркою не встановлено наявності розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів без його фактичної поставки.

На підставі вказаного акту перевірки 29.05.2013р. Очаківською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000282200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 67187,50 грн. (в тому числі за основним платежем - 53750 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13437,50 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «ЕНЕРГОЛІГА» в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000282200 від 29.05.2013р., суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявності порушень, зафіксованих актом перевірки, а висновки про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом є припущеннями перевіряючих, які не засновані на будь-яких належних доказах. Позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог законодавства оформили первинні документи бухгалтерської і податкової звітності. Колегія суддів погоджується з такими висновками Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період між ТОВ «ЕНЕРГОЛІГА» (Клієнт) та ФОП ОСОБА_1 (Експедитор) укладено договір транспортної експедиції №7/06/12 від 07.06.2012р., за умовами якого Експедитор зобов'язується за плату та за рахунок Клієнта по його заявці виконати чи організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із зберіганням і транспортуванням вантажів Клієнта.

Вказаний договір підписаний сторонами, їх підписи завірені відповідними печатками.

Виконання умов вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи:

- податковими накладними №914 від 03.10.2012р. на суму 18500 грн., №915 від 29.10.2012р. на суму 50000 грн., №916 від 30.10.2012р. на суму 59000 грн., №917 від 31.10.2012р. на суму 50000 грн., №924 від 23.11.2012р. на суму 50000 грн., №925 від 26.11.2012р. на суму 50000 грн., №926 від 27.11.2012р. на суму 45000 грн.;

- видатковими накладними №17 від 01.10.2012р., №20 від 09.10.2012р., №21 від 10.10.2012р., №22 від 12.10.2012р., №23 від 12.10.2012р., №24 від 16.10.2012р., №25 від 18.10.2012р., №26 від 18.10.2012р., №29 від 22.10.2012р., №30 від 23.10.2012р., №31 від 26.10.2012р., №32 від 05.11.2012р., №34 від 08.11.2012р., №35 від 08.11.2012р., №36 від 09.11.2012р. та №36 від 12.11.2012р.;

- актами виконаних робіт №ОУ-0000068 від 31.10.2012р., №ОУ-0000073 від 30.11.2012р.

Факт оплати за надані послуги підтверджується платіжними дорученнями №87 від 03.10.2012р. на суму 18500 грн., №112 від 29.10.2012р. на суму 50000 грн., №114 від 30.10.2012р. на суму 59000 грн., №117 від 31.10.2012р. на суму 50000 грн., №139 від 23.11.2012р. на суму 50000 грн., №143 від 26.11.2012р. на суму 50000 грн., №145 від 27.11.2012р. на суму 45000 грн.

В акті перевірки зазначено про відсутність доказів транспортування вантажу, однак з матеріалів справи вбачається, що в процесі виконання договору транспортної експедиції №7/06/12 перевізником вантажів виступала компанія TOB «ЄВРОЕКСПРЕС», надання послуг якою підтверджується ВТД №01-0168996 від 09.10.2012р., ВТД №01-0170967 від 11.10.2012р., ВТД №010-018185 від 16.10.2012р., ВТД №179502 від 23.10.2012р., ВТД №179506 від 23.10.2012р., ВТД №01-0188627 від 05.11.2012р., ВТД №01-0189393 від 06.11.2012р., ВТД №194727 від 13.11.2012р., ВТД №203231 від 26.11.2012р., ВТД №204892 від 27.11.2012р.

Колегія суддів вважає, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договором, як це передбачено ст.206 ЦК України, з ФОП ОСОБА_1 Наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу, що свідчить про реальність господарських операцій.

Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарського договору з контрагентом відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Оскільки діючим законодавством України передбачена індивідуальна відповідальність, суб'єкт господарювання не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом, у разі якщо не доведено про його обізнаність та спрямованість дій на отримання податкової вигоди.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок відповідача щодо порушення податкового законодавства ТОВ «ЕНЕРГОЛІГА» по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 у перевіряємий період, оскільки податковий кредит підтверджений належним чином оформленими первинними документами, правильність оформлення яких не заперечується та не спростовується відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору та його виконання контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку та мав право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ФОП ОСОБА_1 укладений у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ОДПІ зазначає, що контрагент позивача не міг здійснювати господарську діяльність через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки такі висновки взято відповідачем з акту Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС від 12.02.2013р. №71_/17/НОМЕР_1 «Про неможливість проведення перевірки суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-покупцями за період з 01.10.2012р. по 30.11.2012р.», без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у позивача об'єктів оподаткування по господарських операціях з вказаним контрагентом у розумінні ст.185, ст.198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентом постачальником товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.