Постанова № 38949428, 27.05.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

27 травня 2014 року Справа № 924/14/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Петухов М.Г.

за участю представників сторін:

позивача - пред-ка Тарарука Л.Р. (пост.дов. №НЮ-17 від 01.01.2014 р.)

відповідача - дир. Шевченко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Хмельницької області від 05.03.14 р. у справі № 924/14/14

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"

до виробничо-комерційного підприємства "Явір-Інвест"

про стягнення 25 430,00 грн. штрафу за неправильне зазначення маси вантажу та 1519,00 грн. додаткових зборів

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.03.2014 р. у справі № 924/14/14 частково задоволено позов Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до виробничо-комерційного підприємства «Явір-Інвест» про стягнення 25 430,00 грн. штрафу за неправильне зазначення маси вантажу та 1519,00 грн. додаткових зборів. Господарський суд Хмельницької області зменшив розмір належного до стягнення штрафу і вирішив стягнути з виробничо-комерційного підприємства «Явір-Інвест» на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» 12715,00 грн. штрафу за неправильне зазначення маси вантажу та 1623,52 грн. витрат по оплаті судового збору. Відмовлено в частині стягнення 12715,00 грн. штрафу та 1519,20 грн. додаткових зборів.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині зменшення розміру штрафних санкцій та відмови у стягненні додаткових зборів. Просить прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Пункт 3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Виходячи із загальних засад, суди при винесенні рішення про стягнення штрафу можуть зменшувати його розмір з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.

Скаржник звертає увагу, що відповідачем додано до матеріалів справи копію довідки банку про наявність кредитної лінії та оборотно-сальдову відомість за період з 01.02.2014 р. по 10.02.2014 р. Скаржник доводить, що вказані документи не підтверджують виняткових обставин у справі, оскільки наявність непогашеної кредитної лінії не підтверджує складне матеріальне становище підприємства, тим більше що із довідки банку вбачається, що основне зобов'язання перед кредитором виконується своєчасно, немає заборгованості ні по процентах, ні по комісіях. Інших доказів збитковості підприємство не надало, тому суд дійшов помилкового висновку про складне фінансове становище відповідача.

Скаржник звертає увагу, що не відповідає дійсності твердження суду про те, що відсутні негативні наслідки від неправильного зазначення маси вантажу. Так, завантаження вагонів понад вантажопідйомність несе безпосередню загрозу безпеці руху поїздів. Також зупинка вказаних вагонів зумовила заподіяння збитків залізниці внаслідок проведення додаткових робіт - виконувались маневрові роботи, вагони були відчеплені від групи, зважувалися, тощо.

Крім того, скаржник зазначає, що пунктом 4.1 розділу 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 р. № 317, встановлено, що за зважування вантажів або порожніх вагонів (контейнерів) та за зважування вантажів у пунктах перевалки на вагах залізниці збір нараховується за кожну операцію. Випадки, коли збір за зважування не нараховується наведені у п.п. 4.4 цього розділу. Так, збір за зберігання не нараховується за контрольні перевірки маси вантажу, визначеної вантажовідправником. Невідповідність маси вантажу у вагонах №№65735342, 63286090 виявлено на тензометричній вазі, контрольне зважування проведено на 150-тонній вазі ст.Здолбунів (записи у Книзі зважування за №№ 700, 701), плата за дану операцію залізницею не нараховувалася. Разом з тим, після приведення маси вантажу у вказаних вагонах у відповідність до перевізних документів (надлишок вантажу видано представнику вантажоодержувача) було виконано зважування вагонів для оформлення нових перевізних документів (записи у Книзі зважування за №702, 703) - за дані операції нараховано збір за зважування та за маневрову роботу. У цьому випадку збір за маневрову роботу нараховується без вимоги вантажовласника та без складання пам'ятки про подавання/забирання вагонів.

Зазначає, що не відповідає чинному законодавству висновок суду першої інстанції про те, що не підпадає під визначення наслідків неправильного оформлення накладної обов'язок сплати вартість додаткових робіт. Так, залізниця понесла додаткові витрати, в результаті порушення, вчиненого вантажовідправником, тому вантажовідправник несе відповідальність за наслідки, які виникли.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На підтвердження своєї правової позиції зазначає, що господарський суд Хмельницької області правомірно та об'єктивно оцінивши майновий стан ВКП «Явір-Інвест», прийнявши до уваги наявність непогашеної кредитної лінії у ПАТ «Кредобанк», сезонний характер роботи відповідача, відсутність у останнього реалізації товарів, робіт, послуг - відмовив в частині позовних вимог про стягнення 12 715,00 грн. штрафу. Крім того, позивачем нормативно та документально не доведено обов'язку відправника сплатити збір за зважування вагонів та за маневрову роботу для їх відправлення із проміжної станції на станцію призначення, оскільки сам факт проведення вказаних операцій залізницею не підпадає під визначення наслідків неправильного оформлення накладної, обов'язок нести відповідальність за які окремо від штрафу унормований у ст.122 Статуту залізниць України. Крім того, в матеріалах справи відсутня вимога вантажовласника про виконання маневрових робіт, наявність якої згідно пункту 1.8 розділу 3 Збірника є обов'язковим для нарахування збору за маневрову роботу. У зв'язку із чим, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у стягненні 1519,00 грн. додаткових зборів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених у ній. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 05.03.2014 р. у справі №924/14/14 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а тому просить апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги заперечив з підстав, наведених у відзиві. Просить рішення господарського суду Хмельницької області від 05.03.2014 р. у справі № 924/14/14 залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за залізничною накладною № 32949133 від 21.08.2013 р. із станції Славута Південно-Західної залізниці відповідачем відправлено групу вагонів з піском будівельним на станцію Копичинці ДТГО "Львівська залізниця" на адресу підприємця ОСОБА_5 За даними у накладній /а.с.9/ вага вантажу визначена вантажовідправником шляхом зважування на вагонних вагах (150 т) була визначена. Зокрема, маса вантажу у вагоні № 65735342 зазначена - 68950 кг, у вагоні № 63286090 - 69870 кг. Розмір провізної плати за групу з чотирьох вагонів становить 10172,00 грн.

На попутній станції Здолбунів Львівської залізниці на тензометричній вазі виявлено невідповідність/перевищення фактичної маси вантажу у вагонах № 65735342 та № 63286090, про що 22.08.2013 р. складені акти загальної форми (форми ГУ-23) № 1644 і № 1645.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України було здійснене контрольне зважування вищевказаних вагонів на 150 т вагонних вагах станції і встановлено їх завантажені понад їх вантажопідйомність:

- у вагоні № 65735342 фактична маса нетто вантажу 71300 кг; в залізничній накладній зазначено - 68950 кг, що більше проти даних залізничної накладної на 2350 кг та більше вантажопідйомності вагону на 2300 кг, оскільки вантажопідйомність цього вагону 69 т;

- у вагоні № 63286090 фактична маса нетто вантажу 72900 кг; в залізничній накладній зазначено 69870 кг, що більше проти даних залізничної накладної на 3030 кг та більше вантажопідйомності вагону на 2900 кг, оскільки вантажопідйомність цього вагону 70 т.

За результатом перевірки залізниця 23.08.2013 р. склала комерційний акт АА № 076830/66, який містить необхідні відомості і оформлений в установленому порядку /а.с.15/.

Надлишок вантажу в кількості 5380 кг відвантажено і отримано уповноваженим представником вантажовідправника, що підтверджується листом, розпискою заступника директора ВКП "Явір - Інвест" від 23.08.2013 р. та довіреністю № 34 від 23.08.2014 р. /а.с.16-18/.

У зв'язку з затримкою вищевказаних вагонів та перевантаженням надлишку вантажу на станції Здолбунів Львівської залізниці виконувались додаткові роботи, про що складений акт загальної форми № 400 від 23.08.2013 р. Відповідно до цього акту залізницею нараховано додаткові платежі, збори та витрати перевізника на загальну суму 1519,20 грн. (з ПДВ), у тому числі: 74,40 грн. без ПДВ - плата за користування вагоном; 200,30 грн. без ПДВ - збір за зважування; 779,50 грн. без ПДВ - збір за маневрову роботу; 211,80 грн. без ПДВ - збір за телеграфне повідомлення, ПДВ - 253,20 грн. /а.с.12/.

23.08.2013 р. вагони № 65735342 та № 63286090 відправлені станцією Здолбунів на станцію Копичинці на підставі оформлених залізницею накладних № 39031125 та № 39031133 /а.с.19-20/.

Позивач відповідно до ст.ст.118,122 Статуту залізниць України нарахував відповідачу штраф у п'ятикратному розмірі від провізної плати за всю відстань перевезення двох вагонів, що становить 25 430,00 грн. /а.с.23/.

22.10.2013 р. позивач надіслав відповідачу претензію № 11/10-ДНЮ про сплату штрафу /а.с.21-22/. Відповідач кошти не сплатив і залишив претензію без реагування.

Відповідно до ст.908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Відповідно до ч.5 ст.306 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтрансом затверджені Правила перевезення вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).

Відповідно до ст.23 Статуту залізниць України, п.1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу.

Відповідно до ст.37 Статуту залізниць, п.2.1 Правил оформлення перевізних документів та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення (ст. 7, 9, 13, 22, 24, 37, 39 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. N 644, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси та тип ваг зазначаються відправником у накладній.

Відповідно до ч.1 ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених у накладній (ч.2 ст.24 Статуту залізниць України).

Згідно зі ст.122 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі неправильності, неточності відомостей зазначених ними в накладній, зокрема, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст.118 цього Статуту (штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі перевізної плати за всю відстань перевезення).

Отже, судом встановлено, що залізницею зафіксовано факт неправильного зазначення відповідачем в накладній маси вантажу. Комерційним актом АА №076830/66 від 23.08.2013 р. та актами загальної форми №1644 та №1645 від 22.08.2013 р. підтверджено, що фактична маса вантажу у вагонах № 65735342 та № 63286090 перевищувала зазначену в залізничній накладній, а також - перевищувала вантажопідйомність цих вагонів.

За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність позовної вимоги про стягнення штрафу, обрахованого у п'ятикратному розмірі перевізної плати за всю відстань перевезення двох вагонів, - 25430,00 грн.(провізна плата по накладній № 32949133 за кожний з двох вагонів 2543,00 грн. х2 х5).

Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 1519,00 грн., яка складається з нарахованих залізницею у зв'язку із затриманням вагонів № 65735342 та № 63286090 зборів : що включають плату за користування вагонами 74,4 грн., збір за зважування 200,3 грн., збір за маневрову роботу 779,5 грн., збір за телеграфне повідомлення 211,8 грн. та ПДВ на ці платежі.

Відповідно до ч.1 ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів в обгрунтування заявлених позивачем сум.

Так, відповідно до п.4.4 Тарифного керівництва № 1 збір за зважування не нараховується за контрольні перевірки маси вантажу, визначеної вантажовідправником (ст.24 Статуту залізниць України). В апеляційній скарзі та в своїх поясненнях колегії суддів позивач доводить, що збір за зважування нарахований за визначення правильної маси вантажу при оформленні нових залізничних накладних, і посилається при цьому на записи у Книзі зважування за № № 702-703.

Колегія суддів вважає, що наведені записи свідчать саме про виконання зважування при контрольній перевірці маси вантажу, оскільки у Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах /а.с.13-14/ відсутні відповідні відомості про оформлення нових перевізних документів (номер тощо). Тому доводи позивача не прийняті до уваги як необгрунтовані.

Також суду не надані належні та допустимі докази на підтвердження часу виконання маневрових робіт та користування вагонами. Так, позивач обрахував плату за користування вагонами і збір за маневрову роботу, зазначивши про затримку вагонів протягом 23 годин. Однак суду першої та апеляційної інстанцій в порядку ст.ст.33-34, 43 ГПК України не надані облікові документи на підтвердження таких даних.

Згідно з пунктом 3 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р. за № 165/3458, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

Згідно з п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами) включаються в накопичувальні картки, які складаються на станціях в трьох примірниках із зазначенням в них відомостей про надані послуги та їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції та вантажовласника.

Стосовно вимог щодо стягнення збору за маневрові роботи, колегія суддів звертає увагу, що виходячи з норм пункту 4.1 розділу 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво №1), затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 р. N317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за N340/16356, крім збору за зважування на вагах залізниці, нараховується збір за маневрову роботу, якщо вагони подаються на ваги локомотивом залізниці, згідно з пунктом 1.8 цього розділу (п. 4.3 розділу 3 Збірника).

Згідно пункту 1.8 розділу 3 Збірника за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам'яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,6 грн. за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні.

В матеріалах справи відсутні належним чином оформлені відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46, акти про затримку вагонів форми ГУ-23а та накопичувальна картка на підтвердження нарахування плати за користування вагонами і збору за маневрову роботу.

Посилання на акт загальної форми № 400 (форми ГУ-23) /а.с.12/ колегія суддів оцінює критично, оскільки акт містить суперечливі дані щодо часу затримки вагонів і, відповідно, користування вагонами та виконання маневрових робіт: так, початок затримки зазначений 22.08. о 16-45, а закінчення затримки о 16-00. Очевидна помилка такого запису могла бути спростована відповідно до ст.43 ГПК України іншими документами, які б містили точні дані про час користування вагонами та виконання маневрових робіт, однак інші облікові документи суду в порядку ст.ст.33-34 ГПК України не надані, про що вже зазначено вище.

Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надсилання позивачем трьох телеграфних повідомлень на адресу відповідача та обгрунтування пов'язаних з відправленням таких повідомлень витрат залізниці на суму 211,8 грн. та витрат на ПДВ. Посилання позивача на пункт 10 розділу 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво №1), затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 р. N317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за N340/16356, за відсутності нормативного та документального підтвердження збору за телеграфне повідомлення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки наведений пункт застосовується до обрахування зборів за видачу довідок телеграфом, а залучені до справи копії текстів телеграм свідчать про внутрішні повідомлення станцій.

За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення 1519,20 грн. додаткових зборів та платежів у зв'язку з необґрунтованістю суми такої вимоги.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстави для задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій до 12715,00 грн. Обґрунтовуючи свій висновок, суд першої інстанції врахував співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій з отриманими негативними наслідками від порушення, відсутність негативних наслідків від неправильного зазначення маси вантажу у накладній, зокрема те, що порушення не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин і врахував фінансове становище відповідача.

Колегія суддів враховує наступне.

Нарахований позивачем на підставі ст.ст.118,122 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків, тому посилання суду першої інстанції відсутність збитків іншим учасниками господарських відносин як на підставу для зменшення штрафних санкцій - є неправильним. Разом з тим, судом встановлено, що неправильне визначення відправником/відповідачем маси вантажу спричинило затримку вагонів та виконання залізницею додаткових робіт (незалежно від того, що їх вартість позивач у даній справі не обгрунтував).

Встановлене залізницею перевищення маси вантажу у двох вагонах понад вантажопідйомність цих вагонів становила загрозу безпеці руху і така обставина не врахована судом першої інстанції.

Разом з тим, згідно з п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Пунктом 1 ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Аналогічно врегульоване таке право суду частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України - розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що зменшення розміру штрафу це право суду, а не обов'язок, при якому повинні враховуватись конкретні обставини, які в сукупності утворюють винятковість.

Матеріали справи не свідчать про наявність виняткового випадку, в зв'язку з яким відбулось порушення вимог законодавства про перевезення, і з урахуванням якого суд вправі зменшити розмір належних до стягнення штрафних санкцій. Відповідач не посилався на наявність такого виняткового випадку у своєму клопотанні, а також - у поясненнях, наданих в судовому засіданні колегії суддів.

Відповідно до ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд першої інстанції врахував тяжке фінансове становище відповідача, зазначивши про наявність непогашеної кредитної лінії у ПАТ «Кредобанк», сезонний характер роботи відповідача, відсутність у останнього реалізації товарів, робіт, послуг.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком. Так, наявність непогашеної кредитної лінії не свідчить про складне матеріальне становище підприємства, тим більше, що із довідки банку вбачається, що додатковий договір кредитної лінії на 2500000 грн. укладений лише 31.10.2013 р. і відповідач на час розгляду справи судом немає заборгованості ні по процентах, ні по комісіях, а заборгованність з основного зобов'язання є строковою і інші кредитні зобов'язання відсутні /а.с.35/.

Оборотно-сальдова відомість також не свідчить про складний фінансовий стан. При цьому колегія суддів звертає увагу, що відомість по рахунку 361 містить дані за незначний період - з 01 лютого по 10 лютого 2014 року, і така інформація є недостатньою для висновку про наявність підстави для зменшення штрафних санкцій через складний фінансовий стан відповідача.

Інші докази складного фінансового стану відповідач не надав суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції згідно зі ст.ст.33-34 ГПК України.

З урахуванням наведеного доводи про те, що основним видом діяльності ВКП «Явір-Інвест» є видобування піску, яке має сезонний характер, не є достатніми з точки зору оцінки складного фінансового стану. При цьому відповідач не доводить про відсутність чи наявність інших джерел доходів від інших видів діяльності, крім основного.

Колегія суддів звертає увагу, що зменшуючи розмір належної до стягнення штрафної санкції суд першої інстанції жодним чином не обгрунтував, чи враховані інтереси також позивача.

У п.3.17.4 постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Вищий господарський суд роз'яснив, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, колегія суддів, вивчивши матеріали справи та доводи відповідача, викладені у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, вважає, що відсутні докази на підтвердження винятковості випадку для зменшення розміру штрафу. Штрафна санкція не є значною з огляду на характер порушення - відповідач допустив завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, що створює небезпеку руху залізничного транспорту. Тому відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача і зменшення розміру належного до стягнення штрафу. Висновки суду першої інстанції щодо цього не відповідають конкретним обставинам справи, що обумовлює зміну рішення відповідно до п.3 ч.1 ст.104 ГПК України.

Судові витрати у справі згідно зі ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача задоволити частково. Рішення господарського суду Хмельницької області від 05.03.2014 р. у справі №924/14/14 змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в такій редакції:

"Стягнути з виробничо-комерційного підприємства "Явір-Інвест" (Хмельницька обл., Хмельницький р-н с.Велика Калинівка; код 21319929) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (м.Львів, вул.Гоголя,1; код 01059900) 25430,00 грн. (двадцять п'ять тисяч чотириста тридцять грн. 00 коп.) штрафу та 1623,52 грн. (одна тисяча шістсот двадцять три грн. 52 коп.) витрат на судовий збір".

В решті рішення залишити без змін.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.