Ухвала суду № 38948974, 19.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 р. Справа № 170373/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,

з участю представників:

позивача: Курила В.І.,

відповідача: Рацина Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 року у справі № 2а-1970/2969/12 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теркурій» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

03.08.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теркурій» звернулося в суд з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000252250 від 23.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 755 грн., з них 3 004 грн. - основний платіж та 751 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 року позовні вимоги ТзОВ «ТД «Теркурій» задоволено повністю, визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000252250 від 23 липня 2012 року про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теркурій» грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 3 755 грн. в тому числі 3004грн. - за основним платежем і 751 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Тернопільська ОДПІ Тернопільської області ДПС оскаржила її подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, та з наведених в ній підстав з посиланням на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин справи просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ТзОВ «ТД «Теркурій» відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 03.07.2012 року по 07.07.2012 року працівниками Тернопільської ОДПІ проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТзОВ "ТД Теркурій" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавств за період з 01.11.2009 року по 31.07.2010 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог ч.1, ч.2, ч.З, ч.4 ст.13, ч.1 ст.55, ч.1, ч.2, ч.З ст.92, ч.1 ст.202, ч.5 ст.203, ст.532, ст.628, ст.629, ст.655, ч.1 ст.656, ст. 662, ч.2 ст.689, ч.1, ч.2 ст.712 Цивільного Кодексу України в момент відображення взаємовідносин між ТзОВ "ТД Теркурій" СДРПОУ з контрагентом БВП "Строитель Плюс"; вимог ст. 1, ст.2, ст.З, п.6 ст.6, п.1, п.2, п.З, п.4 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в частині забезпечення документування господарських операцій належним чином, оформленими первинними документами бухгалтерського обліку; порушено вимоги пп.2.1, пп.2.2. пп.2.4., п.п.2.6., пп.2.13, пп.2.14, пп.2.16, пп.2.15 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України за № 168/704 від 05.04.1995 року із змінами та доповненнями, в частині складання первинних документів, для яких передбачено обов'язкові реквізити та обов'язкова умова їх створення, та відображення в облікових регістрах синтетичного бухгалтерського обліку інформації про обсяги взаємовідносин; пп.7.4.1, п.7.4, ст.7 пп.7.5.1, п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додаток вартість", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту в сумі 3004,00 грн. за листопад 2009 р., що призвело до заниження податку на додану вартість на 3004,00 грн. за лютий 2010 року, про що складено акт від 11.07.2012 року № 2683/22-50/33768503.

На підставі вказаного акту перевірки, Тернопільською ОДПІ Тернопільської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.07.2012 року за № 0000252250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 755 грн., в тому числі 3 004грн. - за основним платежем і 751 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ПК України. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього ПК України.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається договірною вартістю товарів (послуг) і складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платнитка податку.

Згідно пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 цього ж Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата, здійснення першої з подій або дата списання з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, пов'язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг). Якщо документи заповнені постачальником за формою з дотриманням відповідних правил, то у покупця відсутні підстави не відображати у своєму обліку (бухгалтерському, податковому) факту здійснення господарської операції.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції та вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на суму 3004 грн., оскільки факт здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом БВП "Строитель Плюс" підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 1652 від листопада 2009 року про оплату товару, податковою накладною від 30.11.2009 року № 5467 та видатковою накладною № 393 від 03.02.2010 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги Тернопільської ОДПІ Тернопільської області ДПС суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ Тернопільської області ДПС слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями ч.3 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 року у справі № 2а-1970/2969/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський

Повний текст ухвали складений 23.05.2014 року.