Рішення № 38946738, 27.05.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/2136/13-ц Головуючий у І інстанції Криворучко І.В.Провадження № 22-ц/780/3319/14 Доповідач у 2 інстанції АнтоненкоКатегорія 50 27.05.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

27 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Антоненко В.І.,

суддів: Гуля В.В., Касьяненко Л.І.,

за участю секретаря - Бобка О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою садівницького товариства «Агро» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до садівницького товариства «Агро» про витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року позивачка звернулася до суду з названим позовом та просила витребувати у відповідача належним чином оформлену її трудову книжку, стягнути з відповідача на її користь належну їй заробітну плату та середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 27 572 грн. 62 коп. та судові витрати по справі. Мотивувала свої вимоги тим, що вона з 2001 по 2011 рік працювала на посаді головного бухгалтера у відповідача. 17 вересня 2011 року на позачергових загальних зборах її було звільнено із займаної посади у зв'язку із втратою довіри. При звільненні відповідач не виплатив їй належну заробітну плату та не повернув трудової книжки, у зв»язку з чим вона не має змоги влаштуватися на іншу роботу.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2013 року позов задоволено. Витребувано у СТ «Агро» належним чином оформлену трудову книжку ОСОБА_1 Стягнуто з СТ «Агро» на користь позивача заробітну плату та середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 27 572, 62 грн. Стягнуто з СТ «Агро» на користь держави судові витрати у розмірі 114,71 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач СТ «Агро» подало апеляційну скаргу.

У ході розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем було заявлено усну заяву про відмову від апеляційної скарги, в зв»язку з чим ухвалою суду апеляційної інстанції від 15 жовтня 2013 року було закрито провадження по справі.

Не погодившись з вказаною ухвалою, відповідач садівницьке товариство «Агро» подало касаційну скаргу.

Скаргу СТ «Агро» було прийнято до розгляду судом касаційної інстанції та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 березня 2014 року касаційну скаргу задоволено частково, ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 жовтня 2013 року скасовано з підстав відсутності письмової заяви про відмову від апеляційної скарги та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі СТ «Агро» просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено, що позивач з 2001 по 2011 рік працювала на посаді головного бухгалтера СТ «Агро». 17 вересня 2011 року на позачергових загальних зборах її було звільнено із займаної посади у зв'язку із втратою довіри. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 28 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 13 березня 2012 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до СТ «Агро» про поновлення на посаді головного бухгалтера, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з положень ст. ст. 47, 48, 235 КЗпП України та прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а позов підлягає задоволенню.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до положень ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Застосовуючи вищевказані норми чинного законодавства щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції не врахував та не дослідив наявність рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2011 року, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до СТ «Агро» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було відмовлено. На час ухвалення оскаржуваного рішення вищевказане рішення набрало законної сили.

Отже, судом першої інстанції порушено норму ч. 3 ст. 61 ЦПК України, а саме: обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено цю обставину.

Щодо позовної вимоги про витребування трудової книжки позивачки, суд не перевірив та не дослідив обставину місцезнаходження трудової книжки, а тому висновки суду щодо наявності трудової книжки у відповідача по справі не відповідають дійсним обставинам справи та є такими, що не підтверджені належними доказами.

З пояснень представників сторін у судовому засіданні та копії трудової книжки (а.с. 44-52) вбачається, що позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонеркою за віком, за повідомленням її представника первинна трудова книжка позивачки знаходиться у пенсійній справі, а відповідачу вона надала іншу трудову книжку, оформлену у 1996 році. Наявність у одного працівника кількох трудових книжок законом не передбачена.

Таким чином, позивач на підтвердження своїх вимог не надала до суду першої інстанції відповідно до ст. ст. 58-59 ЦПК України належних та допустимих доказів на підтвердження того, що її первинна трудова книжка знаходиться у відповідача.

В той же час, вирішуючи спір по суті суд першої інстанції, в порушення ст. ст. 212-214 ЦПК України виходив з доведеності факту того, що трудова книжка знаходиться у СТ «Агро».

Ухваливши рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 27532-62 грн., суд першої інстанції не розмежував суми заробітної плати та компенсації середнього заробітку. При цьому суд не врахував, що у матеріалах справи відсутні будь-які дані про розмір заробітної плати позивачки, докази того, що при звільненні заробітна плата не була їй виплачена, а відповідно до рішення суду від 28 листопада 2011 року питання щодо невиплати заробітної плати при звільненні не ставилось.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували доводи ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Крім того судом першої інстанції не враховані положення ст.. 233 КЗпП України, відповідно до за даними вимогами встановлений тримісячний строк звернення до суду. Позивачка була звільнена з роботи 17 вересня 2011 року, а з позовом до суду вона звернулась лише у березні 2013 року.

За таких обставин у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу садівницького товариства «Агро» задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до садівницького товариства «Агро» про витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: