Рішення № 38946685, 26.05.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/18308/13-ц Провадження № 22-ц/773/904/14 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Категорія: 46 Доповідач: Лівандовської-Кочура Т.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Лівандовської-Кочури Т.В.

суддів -Веремчук Л.М., Овсієнка А.А.

при секретарі - Захаровій Н.А.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 квітня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обгрунтування якого покликалася на те, що перебуваючи з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 1997, який було розірвано 01 квітня 2011 року рішенням суду придбали рухоме майно, яке є спільною власністю подружжя. Оскільки, поділити майно в добровільному порядку сторони не можуть, позивач просила поділити майно, що на її думку, є спільною сумісною власністю. Зокрема виділити їй телевізор малий вартістю 1 500 грн., хлібопіч вартістю 500 грн., плитку-мозаїку вартістю 2 000 грн., велосипед вартістю 1 500 грн., а всього майна на суму 5 500 грн. та стягнути із відповідача грошову компенсацію за різницю у вартості спільного майна подружжя в сумі 92 200 грн.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги, просила їй виділити стіл з каменю вартістю 2 500 грн., м'яку частину вартістю 12 000 грн., малий телевізор вартістю 1 500 грн., а всього на суму 16 000 грн. та стягнути компенсацію від ідеальної частки подружжя.

25 квітня 2014 року рішенням Луцького міськрайонного суду позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Виділено із спільного майна подружжя:

ОСОБА_2 стіл з каменю вартістю 2500 грн., м'яку частину вартістю 12000 грн., малий телевізор вартістю 1500 грн., а всього на суму 16000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсацію від ідеальної частки майна подружжя в сумі 7 100 грн. та 243 грн. 60 коп. судових витрат.

В решті позовних вимог відмовлено.

В поданій на рішення суду першої інстанції апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 вважає оскаржуване рішення в частині стягнення грошової компенсації та судових витрат незаконним через неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити та провести розподіл судових витрат між сторонами в рівних частинах.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних мотивів.

Частково задовольняючи позов та здійснюючи поділ майна подружжя, суд виходив із обсягу спільно нажитого майна та виділивши позивачу відповідне майно, стягнув із відповідача компенсацію від ідеальної частки майна подружжя в сумі 7100 грн.

Однак, із такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується не в повній мірі.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно із ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 ст. 70 СК України закріплено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до вимог ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків передбачених Цивільним Кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до абз. 1 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1997 року, який розірвано рішенням Луцького міськрайонного суду від 01 квітня 2011 року (а.с. 5 зворот).

Вирішуючи питання щодо обсягу цього майна, колегія суддів виходить з наявного документально підтвердженого його переліку, що в часі максимально наближений до розірвання шлюбу між сторонами.

За переліком майна, що наданий ОСОБА_2 значаться: стіл з каменю вартістю 2 500 грн., м'яка частина вартістю 12 000 грн., холодильник вартістю 3 000 грн., пральна машина - 2 000 грн., 2 телевізори: великий і малий вартістю відповідно 4 000 грн. та 1 500 грн., велосипед - 1 500 грн., стіл круглий кухонний - 400 грн., велика шафа - 7 000 грн., мала шафа - 4 000 грн., музична апаратура (магнітофон, підсилювач) 1 800 грн., хлібопіч - 500 грн., кухня - 6 000 грн., а всього рухомого майна на суму 46 200 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

І оскільки, всупереч вимогам вищезазначених процесуальних норм позивачем не надано суду доказів, які об'єктивно та беззаперечно підтверджували б факт наявності на момент припинення спільного проживання сторін у справі таких речей як скороварка та м'ясорубка вартістю по 500 грн. кожна, СД - програвача, тому судом першої інстанції підставно виключено такі речі із об'єктів спільної сумісної власності подружжя.

Покликання відповідача, що дві шафи і кухня були йому подаровані не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки надані ним докази не підтверджують зазначених доводів.

Майно домашнього вжитку є самостійним об'єктом поділу, оскільки є рухомим і, крім свого розташування у певних приміщеннях квартири, жодним чином не пов'язано з самою квартирою, тому зважаючи на побажання сторін, враховуючи функціональне призначення майна, відповідно до наданої його оцінки, яка погоджена сторонами та з врахуванням положень ст. 70 СК України, слід виділити ОСОБА_2 наступне майно: стіл з каменю вартістю 2 500 грн., м'яку частину вартістю 12 000 грн., малий телевізор вартістю 1 500 грн., холодильник вартістю 3 000 грн., хлібопіч вартістю 500 грн., велосипед вартістю 1 500 грн., стіл кухонний вартістю 400 грн., музичну апаратуру (магнітофон, підсилювач) вартістю 1 800 грн., а всього на суму 23 200 грн., а ОСОБА_4 виділити: пральну машину вартістю 2 000 грн., великий телевізор вартістю 4 000 грн., велику шафу вартістю 7000 грн., малу шафу вартстю 4 000 грн., кухню вартістю 6 000 грн., а всього на суму 23 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 грошову компенсацію в сумі 100 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції постановлене з порушенням вимог матеріального права, а тому воно підлягає скасуванню.

По суті встановленого, слід ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Розподіл судових витрат між сторонами слід провести з врахуванням вимог ст.ст. 79, 80, 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 квітня 2014 року у даній справі скасувати.

Позов задовольнити частково.

Виділити із спільного майна подружжя ОСОБА_2 стіл з каменю вартістю 2 500 грн., м'яку частину вартістю 1 2000 грн., малий телевізор вартістю 1 500 грн., холодильник вартістю 3 000 грн., хлібопіч вартістю 500 грн., велосипед вартістю 1 500 грн., стіл кухонний вартістю 400 грн., музичну апаратуру (магнітофон, підсилювач) вартістю 1 800 грн., а всього на суму 2 3200 грн. ОСОБА_4 виділити пральну машину вартістю 2 000 грн., великий телевізор вартістю 4 000 грн., велику шафу вартістю 7 000 грн., малу шафу вартістю 4 000 грн., кухню вартістю 6 000 грн., а всього на суму 23 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 компенсацію в користь ОСОБА_4 в сумі 100 (сто) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді