Ухвала суду № 38946431, 13.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/6770/13-а

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі: представник відповідача - Чебаненко А.М. (довіреність від 05.03.2014 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_3 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа - адвокат ОСОБА_4, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа - адвокат ОСОБА_4, в якому позивач просить суд скасувати рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області про відмову в порушенні дисциплінарної справи № 92/2013 від 16.07.2013 року стосовно адвоката ОСОБА_4, як таке, що не відповідає вимогам поданої до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України заяви від 13.05.2013 року; зобов'язати дисциплінарну палату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області здійснити повторну перевірку в новому складі перевіряючого щодо діяльності або бездіяльності адвоката ОСОБА_4 на судовому засіданні Суворовського районного суду м. Одеси 15.09.2009 року під час засудження ОСОБА_5.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року вказаний адміністративний позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме ст.ст. 99 та 100 КАС України щодо залишення без розгляду позову у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою (а.с.209).

Третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.211), попередньо звертався до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності (а.с.203).

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів порадившись на місці, заслухавши думку представника відповідача, ухвалила слухати справу за відсутністю апелянта та третьої особи, повідомлених належним чином, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин. При цьому, доходячи такого висновку, суд першої інстанції зазначив, що позивачем оскаржується рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області про відмову в порушенні дисциплінарної справи № 92/2013 від 16.07.2013 року, отже строк звернення до суду згідно приписів КАС України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» для подання даного позову про оскарження вказаного рішення сплинув 16.08.2013 року, однак до суду позивач звернувся лише 25.09.2013 року, що, на думку суду першої інстанції, є підставою для залишення поданої позовної заяви без розгляду. Також, вирішуючи питання щодо наявності підстав для залишення заявленого адміністративного позову без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, судом першої інстанції не прийнято до уваги твердження позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду з огляду на попереднє подання аналогічних позовів, які залишалися судом без руху та поверталися у зв'язку із неусуненням недоліків, оскільки з доданих позивачем до позовної заяви копій ухвал Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2013 року по справі №815/5938/13-а, від 16.09.2013 року по справі № 815/6487/13-а та від 20.09.2013 року по справі № 815/6625/13-а вбачається, що позовні заяви, про які йдеться, подавались сином позивача ОСОБА_5, а не самим позивачем.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 вказаного Закону адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.

Зі змісту заявленого адміністративного позову, а також поданої апеляційної скаргу, вбачається, що позивачем не заперечується, що останній дізнався про наявність оскаржуваного рішення відповідача 06.08.2013 року, проте з даним позов до суду звернувся 25.09.2013 року.

Поряд з цим, як вбачається з доданих до позовної заяви та апеляційної скарги матеріалів, 15.08.2013 року, 17.09.2013 року, тобто в межах строку визначеного ст. 99 КАС України та ч. 3 ст. 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», позивач, як законний представник ОСОБА_5, звернувся до суду з позовними заявами з метою оскарження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області (а.с.110-117, 139-146), проте, ухвалами Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року по справі № 815/5938/13-а та від 20.09.2013 року по справі № 815/6625/13-а (а.с.161, 167) у зв'язку з невідповідністю поданих позовних заяв вимогам ст.ст. 105, 106 КАС України та відсутністю адміністративної процесуальної дієздатності у особи, яка їх подала останні були повернуті позивачеві.

Згідно вимог ч. 6 ст. 108 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

За таких обставин, оскільки повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду після усунення недоліків, що стали підставою для її повернення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду, оскільки своєчасне звернення позивача з позовом до судових органів є наміром останнього захистите порушене право, а тому є поважною причиною пропуску процесуального строку звернення до суду з належно оформленою позовною заявою.

Посилання суду першої інстанції на те, що з доданих позивачем до позовної заяви копій ухвал Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2013 року по справі № 815/5938/13-а, від 16.09.2013 року по справі № 815/6487/13-а та від 20.09.2013 року по справі № 815/6625/13-а вбачається, що позовні заяви, про які йдеться, подавались сином позивача ОСОБА_5, а не самим позивачем, а тому вказані твердження позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду з огляду на попереднє подання аналогічних позовів, які залишалися судом без руху та поверталися у зв'язку із неусуненням недоліків не можуть бути прийняті судом до уваги в якості поважних причин пропуску строку звернення до суду з заявленим позовом, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вже наголошувалось колегією суддів, зі змісту поданих до позовної заяви та апеляційної скарги матеріалів, а саме копій позовних заяв, які попередньо подавались до Одеського окружного адміністративного суду, вбачається, що зазначені позовні заяви були подані позивачем у даній справі, проте ним був визначений свій процесуальний статус, як законний представник ОСОБА_5, що було однією з підстав для повернення таких позовних заяв позивачеві, ухвалами від 28.08.2013 року по справі № 815/5938/13-а та від 20.09.2013 року по справі № 815/6625/13-а, з роз'ясненням останньому суб'єкта оскарження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, прийнятого за результатами скарги про дисциплінарний проступок адвоката.

Крім того, колегія суддів наголошує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також, свідчить про те, що регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту. Європейський суд підкреслює, що оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, це піднімає не лише проблему трактування правових норм у звичайному сенсі, а також і проблему недоцільного формулювання процесуальних вимог, яке може перешкоджати розгляду позову щодо суті, тим самим спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист (справа «Мельник проти України» рішення від 28.03.2006 року).

Окрім цього, у рішеннях по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення заявленого адміністративного позову без розгляду в порядку ст. 100 КАС України не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення цього питання за наявності доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Оскільки при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, суд апеляційної інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року - задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_3 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа - адвокат ОСОБА_4, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа - адвокат ОСОБА_4, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний колегією суддів 16 травня 2014 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/