Постанова № 38946337, 20.05.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/937/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубовик О.І.,

представників позивача - Осипової Є.М., Балали О.М.,

представників відповідача - Сухомлин Ю.В., Заплави В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавська птахофабрика" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Полтавська птахофабрика" (далі - ПАТ "Полтавська птахофабрика", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Полтавська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.12.2013 №0002012201, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 5 859 617,05 грн.

Мотивуючи свої вимоги, позивач стверджує, що висновок акту перевірки про порушення ПАТ "Полтавська птахофабрика" вимог п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, ст. 209 Податкового кодексу України ґрунтується на безпідставних твердженнях відповідача щодо порушення порядку формування та декларування оптово-відпускних цін на яйця курячі, безпосереднім виробництвом яких займається підприємство. Так само безпідставними позивач вважає твердження відповідача щодо безтоварності господарських операцій з реалізації яєць курячих на користь ТОВ "ВТІІ", оскільки сам лише факт незнаходження контрагента за юридичною адресою, як і порушення з його боку норм податкового законодавства не може слугувати підставою для притягнення добросовісного платника податків до відповідальності.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що перевіркою ПАТ "Полтавська птахофабрика" встановлено порушення вимог податкового законодавства в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ (по загально-бюджетній декларації) у зв'язку з реалізацією яєць за цінами, які більше ніж на 20 відсотків нижчі за задекларовані підприємством та завищення податкового зобов'язання по декларації з ПДВ (скороченій) за наслідками реалізації яєць ТОВ "ВТІІ", яка фактично не відбулася.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ПАТ "Полтавська птахофабрика" (вул. Фабрична, 4, с. Стасі, Диканський район, Полтавська область; ідентифікаційний номер 00845743), згідно з п. 1.2 Статуту зареєстрованого 24.10.2011, було створене як акціонерне товариство шляхом реорганізації орендного підприємства "Полтавська птахофабрика" у відповідності з рішенням засновників 23.12.1994 і є його правонаступником по всім правам та обов'язкам. Відповідно до свідоцтва №200047203 (а.с. 163 т. 1) ПАТ "Полтавська птахофабрика" має статус сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 23.05.2012, до видів діяльності якого відповідно до КВЕД відносяться, зокрема, обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовляється) безпосередньо платником податку (крім придбання в інший спосіб); розведення птиці.

Відповідно до наказу начальника Полтавської ОДПІ від 19.07.2013 №55 та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2013 року співробітниками Полтавської ОДПІ у термін з 01.08.2013 по 29.08.2013 була проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ "Полтавська птахофабрика" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 30.06.2013.

За результатами даної перевірки Полтавською ОДПІ 19.09.2013 був складений акт №1074/22/00845743, висновками якого зафіксовано порушення платником податків, крім іншого, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.4 ст. 198, п. 209.6 ст. 209, п. 301.1 ст. 301 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 13 600 975,00 грн. (а.с. 10-27 т. 1).

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.10.2013 №0001412202, яким ПАТ "Полтавська птахофабрика" донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 13 600 975,00 грн. - за основним платежем та 3400243,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Проте ГУ Міндоходів у Полтавській області за наслідками розгляду скарги ПАТ "Полтавська птахофабрика" своїм рішенням від 23.12.2013 №1857/10/16-31-10-04-06 скасувало податкове повідомлення-рішення Полтавської ОДПІ від 07.10.2013 №0001412202 в частині нарахування податкового зобов'язання у сумі 11 141 601,70 грн., у тому числі 8 913 281,36 грн. - основного платежу та 2 228 320,34 грн. - штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу платника - без задоволення (а.с. 29-36 т. 1).

У зв'язку з цим Полтавською ОДПІ на підставі акта перевірки №1074/22/00845743 від 19.09.2013 та рішення ГУ Міндоходів у Полтавській області від 23.12.2013 №1857/10/16-31-10-04-06 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002012201 від 26.12.2013, яким ПАТ "Полтавська птахофабрика" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 5 859 617,05 грн., у тому числі 4 687 693,64 грн. - за основним платежем та 1 171 923,41 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 9 т. 1).

Рішенням Міндоходів і зборів України від 24.01.2014 №1322/6/99-99-10-01-15 скаргу платника залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Полтавської ОДПІ від 07.10.2013 №0001412202 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, - без змін (а.с. 37-40 т. 1).

Не погодившись із висновками податкового органу, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення Полтавської ОДПІ №0002012201 від 26.12.2013 до суду, заявивши у позові вимогу про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку висновкам перевірки, діям відповідача та оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як свідчать матеріали справи, підставою для нарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ за спірним податковим повідомленням-рішенням слугував висновок перевірки про заниження бази оподаткування ПДВ при реалізації яєць курячих за ціною нижчою від рівня звичайних цін, внаслідок чого підприємству донараховано 3 916 621,56 грн. В якості іншої обставини перевіркою зафіксовано факти безтоварності операцій позивача з реалізації яєць курячих ТОВ "ВТІІ", внаслідок чого зі спеціальної (сільськогосподарської) декларації з ПДВ перенесено до загальної (бюджетної) декларації 771 072,08 грн. ПДВ.

Так, перевіркою встановлено, що підприємством у періоді, який перевіряється, частково здійснювалася реалізація яєць курячих десертних за ціною, що на 20% нижча задекларованого та економічно обґрунтованого рівня оптово-відпускних цін на продовольчі товари щодо яких запроваджено державне регулювання. При цьому різницю в понад 20% була встановлена ревізором з аналізу висновків Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області від 10.03.2012 №№ 9-15 щодо економічно обґрунтованого рівня оптово-відпускних цін на яйця курячі в розрізі сортів (а.с. 204-207 т. 1), аналізу даних офіційного щомісячного статистичного бюлетеня Головного управління статистики у Полтавській області за 2012 рік (а.с. 25-31 т. 2) та аналізу зведених даних видаткових накладних на реалізацію яєць курячих в розрізі сортів (а.с. 3-24 т. 2).

Обґрунтовуючи свою правову позицію з даного приводу, відповідач стверджує, що ціни на яйця курячі підлягають декларуванню відповідно до Порядку декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 №1222.

В той же час нормою п. 39.10 Податкового кодексу України, в редакції згідно із Законом від 04.07.2013 чинної на час періоду діяльності позивача, який перевірявся, встановлено, що у разі якщо ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до принципів такого регулювання. Це положення не поширюється на встановлення мінімальної ціни продажу або індикативної ціни. У цьому разі звичайною є ринкова ціна, але не нижче встановленої мінімальної ціни продажу або індикативної ціни.

Аналізуючи зведені дані видаткових накладних на реалізацію яєць курячих в розрізі сортів (а.с. 3-24 т. 2), шляхом співставлення ціни фактичної реалізації відображеної у видаткових накладних та ціни відображеної у висновках Державної інспекції з контролю за цінами щодо економічного обґрунтування рівнів оптово-відпускних цін на продовольчі товари, зміни на які підлягають декларуванню (а.с. 204-207 т. 1), Полтавська ОДПІ встановила, що підприємством у перевіряємому періоді при співставних умовах проводились операції з реалізації яєць курячих за цінами меншими від звичайних цін більше як на 20 відсотків.

Тобто, фактично в якості звичайних цін Полтавська ОДПІ взяла за основу показники затверджених оптово-відпускних цін на вказаний вид продукції.

Встановивши факт реалізації яєць курячих за цінами нижчими від звичайних цін більше як на 20 відсотків, податковий орган здійснив нарахування у розмірі заниження бази оподаткування ПДВ в сумі 3 916 621,56 грн. з посиланням на ст. 188 Податкового кодексу України (в редакції згідно із Законом від 04.07.2013), якою передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

Надаючи правову оцінку висновкам перевірки в частині доводів щодо порушення платником податків положень ст.ст. 39, 188 Податкового кодексу України, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 39.1 ст. 39 Податкового кодексу України, в редакції згідно із Законом від 04.07.2013 чинної на час періоду діяльності позивача, який перевірявся (далі - ПК України), звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

Згідно з п. 39.2 ст. 39 ПК України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни:

а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);

б) ціни перепродажу;

в) "витрати плюс";

г) розподілення прибутку;

ґ) чистого прибутку.

При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

Як свідчать обставини справи, встановлені судом в ході аналізу правової позиції відповідача, жоден з наведених методів при визначенні звичайної ціни на яйця курячі податковим органом не застосовувався.

Натомість податковий орган з посиланням на Закон України "Про ціни і ціноутворення", Порядок декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.20.2007 №1222, постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" застосовує в якості звичайних - ціни, які були затверджені Державною інспекцією з контролю за цінами в Полтавській області 01.03.2010 за документами, наданими ПАТ "Полтавська птахофабрика" з метою визначення економічного обґрунтування рівнів оптово-відпускних цін на продовольчі товари, зміни на які підлягають декларуванню.

У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до п. 39.10 ст. 39 ПК України, у разі якщо ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до принципів такого регулювання. Це положення не поширюється на встановлення мінімальної ціни продажу або індикативної ціни. У цьому разі звичайною є ринкова ціна, але не нижче встановленої мінімальної ціни продажу або індикативної ціни.

З метою з'ясування принципів такого регулювання слід звернутися до профільного закону, яким в даному випадку є Закон України від 21.06.2012 №5007-VI "Про ціни і ціноутворення".

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державна цінова політика є складовою частиною державної економічної та соціальної політики і спрямована на забезпечення:

1) розвитку національної економіки та підприємницької діяльності;

2) протидії зловживанню монопольним (домінуючим) становищем у сфері ціноутворення;

3) розширення сфери застосування вільних цін;

4) збалансованості ринку товарів та підвищення їх якості;

5) соціальних гарантій населенню в разі зростання цін;

6) необхідних економічних гарантій для виробників;

7) орієнтації цін внутрішнього ринку товарів на рівень цін світового ринку.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом:

1) установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання:

фіксованих цін;

граничних цін;

граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди);

граничних нормативів рентабельності;

розміру постачальницької винагороди;

розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів);

2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.

Декларування оптово-відпускних цін на яйця курячі здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 №1222 "Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари", в силу пункту 2 якого декларуванню підлягають зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, зазначені у пункті 1 цього Порядку (в тому числі і яйця курячі), у разі, коли такі ціни збільшуються протягом місяця більш як на 1 відсоток.

З аналізу наведених вище норм суд приходить до висновку, що напрями державної цінової політики, висвітлені у ст. 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення", відображають принципи державного регулювання цін, про які йде мова у п. 39.10 ст. 39 ПК України. Звідси випливає, що запроваджена статтею 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" процедура декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни спрямована на забезпечення втілення принципу соціальних гарантій населенню в разі зростання цін.

Таким чином застосування порядку визначення звичайної ціни, передбаченого нормою п. 39.10 ст. 39 ПК України, відносно до обставин даної справи можливе було б лише в разі завищення ціни реалізації яєць курячих позивачем, оскільки декларування оптово-відпускних цін, в разі зменшення ціни реалізації, постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 №1222 не передбачено. У зв'язку з цим ПАТ "Полтавська птахофабрика" не здійснювало декларування цін після їх зниження, що було зумовлено кон'юнктурою ринку на момент відпуску кожної окремої партії яєць, а тому застосування при визначенні рівня звичайних цін даних, відображених у висновках Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області щодо економічного обґрунтування рівнів оптово-відпускних цін на продовольчі товари, зміни на які підлягають декларуванню, суд визнає неприпустимим.

Відповідно до п. 39.14 ст. 39 ПК України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Згідно з п. 39.11 ст. 39 ПК України для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі:

39.11.1. статистичні дані державних органів і установ;

39.11.2. ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування;

39.11.3. довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних;

39.11.4. звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном;

39.11.5. інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

В якості іншого джерела інформації про середні ціни на яйця курячі, що склались на ринку протягом перевіряємого періоду, Полтавська ОДПІ посилається на дані офіційного щомісячного статистичного бюлетеня Головного управління статистики у Полтавській області за 2012 рік (а.с. 25-31).

Проте вказаний доказ судом визнається неналежним, оскільки в ньому відображені лише середні ціни, що склалися на ринках, тоді як позивач здійснював відпуск яєць курячих різних сортів за оптовими цінами, які й були взяті при складенні зведених даних видаткових накладних на реалізацію яєць курячих в розрізі сортів (а.с. 3-24 т. 2).

Відповідно до п. 39.3 ст. 39 ПК України у разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно з п. 39.4 ст. 39 ПК України за методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності. Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.

Доказів дослідження рівня звичайних цін, що склалися на ринку ідентичних (однорідних) товарів відповідач при розгляді справи суду не надав.

Відтак застосування до позивача заходів відповідальності за порушення дисципліни формування звичайної ціни здійснено податковим органом за відсутності фактичних та правових підстав, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про незаконність нарахування відповідачем податкового зобов'язання у розмірі 3 916 621,56 грн.

Іншою обставиною, яка слугувала підставою для нарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ, відповідачем взято висновок перевірки про завищення ПАТ "Полтавська птахофабрика" податкового зобов'язання по декларації з ПДВ (скорочена) по реалізації яєць столових ТОВ "ВТІІ" на суму ПДВ 771 072,08 грн., у т.ч. липень 2012 року - 20 250 грн., серпень 2012 року - 75 576 грн., вересень 2012 року - 153 351 грн., листопад 2012 року - 47416,67 грн., грудень 2012 року - 129 475,07 грн., січень 2013 року - 16 666,67 грн., лютий 2013 року - 11 500,00 грн., березень 2013 року - 50 833,33 грн., квітень 2013 року - 64 336,67 грн., травень 2013 року - 80 000,00 грн., червень 2013 року - 121 666,67 грн.

При цьому відповідач стверджує, що операції з поставки по ланцюгу ПАТ "Полтавська птахофабрика" до ТОВ "ВТІІ" не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків. Не заперечуючи сам факт реалізації яєць столових згідно бухгалтерського обліку, відповідач спростовує участь у цій операції саме ТОВ "ВТІІ". Тому оплата, яка надійшла на розрахунковий рахунок позивача від ТОВ "ВТІІ", за висновком перевірки, вважається попередньою оплатою за товар, постачання якого не відбулося, а тому сума перерахованих коштів на рахунок ПАТ "Полтавська птахофабрика", на думку податкового органу, має відображатися у загальній декларації з ПДВ.

З метою з'ясування дійсних обставин взаємовідносин позивача та ТОВ "ВТІІ" суд встановив наступне.

19.07.2012 між ПАТ "Полтавська птахофабрика" (постачальник) та ТОВ "ВТІІ" (покупець) було укладено договір поставки №430712, у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - яйце столове. Кількість кожної партії товару визначається відповідно до заявки покупця та видаткової накладної, які є невід'ємною частиною цього договору. Ціна за одиницю та загальна вартість товару визначаються сторонами у відповідності з видатковими накладними на даний товар. Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі замовлення покупця при умові, що покупець здійснив попередню оплату замовленого товару, але в будь-якому разі не більше ніж на суму попередньої оплати (а.с. 46-47 т. 1).

10.01.2013 між ПАТ "Полтавська птахофабрика" (постачальник) та ТОВ "ВТІІ" (покупець) було укладено ідентичний попередньому договір поставки №50113 щодо придбання яйця курячого (а.с. 70-71 т. 1).

На виконання зазначених договорів позивач здійснив реалізацію ТОВ "ВТІІ" яєць курячих з липня 2012 року по червень 2013 року на загальну суму 771 072,08 грн.

В ході проведення перевірки на запит Полтавської ОДПІ позивач надав первинну документацію щодо реалізації яєць курячих ТОВ "ВТІІ", а саме: податкові накладні, видаткові накладні, договори та платіжні доручення, зауважень щодо правильності оформлення яких перевіркою не зафіксовано (а.с. 46-107 т. 1).

Разом з цим в акті перевірки міститься застереження щодо відсутності товарно-транспортних накладних, путівних листів, які б підтверджували відвантаження даного товару.

В наданих суду поясненнях представник позивача пояснив, що продукція відвантажується покупцям на складі ПАТ "Полтавська птахофабрика" і на транспорт покупців. Оскільки птахофабрика участі у перевезеннях не приймає, то й будь-яких товарно-транспортних документів не видає своїм клієнтам.

Дійсно, як свідчить зміст п. 4.6 договорів поставок, про які зазначалося вище, поставка товару здійснюється на умовах EXW (склад постачальника: с. Стасі Диканського району Полтавської області, Україна) відповідно до умов ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Згідно з умовами Ex Works (Франко завод) термін «Франко завод» означає, що продавець виконує своє зобов'язання по постачанню, коли він передає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві (заводі, фабриці, складі і т.п.). Зокрема, він не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, наданий покупцем, а також за митне очищення товару для ввезення, якщо не обумовлено інше, покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення.

Таким чином, цей термін покладає на продавця мінімальні обов'язки, у зв'язку з чим доводи відповідача щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, як доказу реального переміщення реалізованого товару, суд відкидає як безпідставні.

Як припущення суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента ТОВ "ВТІІ" необхідних умов для результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності. Такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту і використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про неправомірність включення позивачем до складу податкових зобов'язань по декларації з ПДВ (скорочена) відповідних сум ПДВ лише з тих підстав, що господарська діяльність контрагента позивача, ТОВ "ВТІІ", має ознаки фіктивності, оскільки підприємство не має необхідних умов для здійснення господарської діяльності та взятих на себе договірних зобов'язань, а в ході перевірки встановлено відсутність ТОВ "ВТІІ" за місцем державної реєстрації, а директора вказаного ТОВ Пашнєва Є.Ю. - за місцезнаходженням.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення отриманих ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового зобов'язання, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового зобов'язання.

За змістом ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог ст. 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку оформлені у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства, будь-яких застережень з цього приводу акт перевірки не містить.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, до податкового зобов'язання у перевіряємому періоді позивач правомірно включив суми ПДВ у зв'язку з реалізацією товару, який вироблено вході здійснення основного виду господарської діяльності, за укладеним договором із ТОВ "ВТІІ", на підставі виписаних ним належно оформлених податкових накладних.

Тому суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, та приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені.

Таким чином висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення ґрунтуються на безпідставних та непідтверджених даних податкового органу.

Суд не бере до уваги твердження податкового органу про відсутність контрагента позивача за його місцезнаходженням, який за даними баз обліку має стан "28" - триває процедура припинення, що позбавляє права платника податку на формування податкового зобов'язання в частині взаємовідносин з ТОВ "ВТІІ", з огляду на те, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.03.2014 ТОВ "ВТІІ" значиться зареєстрованим суб'єктом господарської діяльності (а.с. 45 т. 1). Даних про скасування статусу платника ПДВ ТОВ "ВТІІ" матеріали справи не містять, відомостей з цього приводу відповідач не надав.

Відтак, платник податку на момент вчинення господарських операцій, за якими сформовано спірне податкове зобов'язання, мав взаємовідносини з контрагентом, який знаходився за своєю юридичною адресою та був зареєстрованим платником ПДВ, що дає позивачу право на формування податкового зобов'язання.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про безпідставність донарахування Полтавською ОДПІ суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 771 072,08 грн. і, відповідно, про протиправність податкового повідомлення-рішення від 26.12.2013 №0002012201.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів на спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 26.12.2013 №0002012201.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (місцезнаходження: вул. М. Бірюзова, 47, м. Полтава) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавська птахофабрика" (ідентифікаційний код 00845743) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 26.05.2014.

Суддя Є.Б. Супрун