Ухвала суду № 389459, 29.01.2007, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2007 Справа № 6/217

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді – Тищик І.В.- доповідач,

суддів –Сизько І.А., Верхогляд Т.А.

при секретарі –Врона С.В.

за участю представників

позивача: Стахєєв О.О.

відповідача: Панфілов О.Г.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Кіровоградпродтовари”, м. Кіровоград на постанову господарського суду Кіровоградської області від 02.11.06 р. у справі № 6/217

за позовом відкритого акціонерного товариства „Кіровоградпродтовари”, м. Кіровоград

до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, м. Кіровоград

про скасування акта,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 02.11.06 року у справі № 6/217 (суддя Баранець О.М.) в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ № 0000422340/0 від 01.07.2004р. відмовлено.

Вмотивовуючи постанову, господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем податковий кредит з ПДВ за березень, квітень 2003р. було безпідставно завищено, внаслідок чого податковим органом правомірно зменшено заявлену до відшкодування суму ПДВ за вказаний період на 2728338,05 грн.

Не погоджуючись з постановою суду, позивач –ВАТ „Кіровоградпродтовари”, звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оспорювану постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Вмотивовуючи свої вимоги, скаржник посилається на те, що:

- матеріалами справи не підтверджується той факт, що все майно придбане ТОВ „Агроінвест” у ЗАТ „Любава” було реалізоване позивачу;

- висновок суду стосовно ненадходження всієї суми ПДВ до бюджету по операціям з продажу майна постачальниками ТОВ „Агроінвест” не відповідає фактичним обставинам справи;

- спірне податкове повідомлення-рішення в установленому порядку позивачу вручено не було, внаслідок чого останнім не пропущено строк позовної давності на звернення до господарського суду.

Відповідачем заперечення на апеляційну скаргу надані не були; представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що вважає доводи, викладені у апеляційній скарзі, необґрунтованими, висновки господарського суду правомірними та просив залишити скаргу без задоволення, а постанову господарського суду без змін.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

18.06.04р. Кіровоградською ОДПІ проведено позапланову документальну перевірку ВАТ „Кіровоградпродтовари” з питання правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за березень, квітень 2003 року, про що складено акт за № 63/23-4/37/00378780.

Проведеною перевіркою встановлено завищення підприємством суми податкового кредиту з ПДВ на суму 2728338,05 грн., внаслідок чого податковим повідомленням-рішенням №0000422340/0 від 18.06. 2004р. ВАТ „Кіровоградпрод- товари” було зменшено заявлену до відшкодування суму ПДВ на 2728338,05 грн., у тому числі: за березень 2003р. - на 1030673,56 грн., за квітень 2003р. - на 1697664,49грн.

Як убачається з матеріалів справи, у березні-квітні 2003р. ВАТ „Кіровоград продтовари” були придбані у ТОВ „Агроінвест” основні засоби за договором купівлі-продажу № 8 від 26. 03.03р. на суму 6 665 848,58грн. (у т.ч. ПДВ 1 110 974,76 грн.) та за договором купівлі-продажу №12 від 16.04.03р. на суму 12 640 931,54грн. (у т.ч. ПДВ 2 106 821,92 грн.); суми ПДВ, сплачені у складі ціни товару, віднесені до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображені в податкових деклараціях та заявлені до відшкодування шляхом зарахування в рахунок платежів з податку на додану вартість та інших платежів.

Контролюючий орган вважає безпідставним віднесення вказаних сум до складу податкового кредиту, оскільки за результатами зустрічних перевірок постачальників позивача („по ланцюгу до виробника”) виявлено факти несплати останніми (ТОВ „Агроінвест”, ЗАТ „Любава”) сум ПДВ до бюджету за відповідні звітні періоди.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість (у тому числі порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню)) визначені ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Підпунктами 7.4.1 п. 7.4 та 7.7.5 п. 7.7 зазначеної статті чітко передбачено, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Законом України „Про податок на додану вартість” встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування ПДВ за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Таким чином, за змістом Закону України „Про податок на додану вартість” право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з факту існування зобов’язання по сплаті такого податку в ціні товару.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції –формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону України „Про податок на додану вартість” зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”).

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача (суб’єкта владних повноважень).

Відповідачем приписи вказаної норми виконані та належними доказами доведені факти відсутності надмірної сплати податку на додану вартість товариством з обмеженою відповідальністю „Агроінвест”, закритим акціонерним товариством „Любава” та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість.

При цьому факт придбання основних засобів ВАТ „Кіровоградпродтовари” у ТОВ „Агроінвест”, які, в свою чергу, отримані останнім від ТОВ „Любава” позивачем не заперечувався і не спростовувався.

Таким чином, на момент проведення перевірки та розгляду справи господарським судом першої інстанції сторонами вказані обставини не заперечувалися, сумніву щодо їх достовірності та добровільності їх визнання не виникало. В силу ч. 4 ст. 72 КАС України такі обставини можуть не доказуватися перед судом, внаслідок чого, останні не були предметом дослідження у господарському суді.

Натомість доводи апеляційної скарги ґрунтуються саме на твердженні скаржника про недоведеність факту, що все майно придбане ТОВ „Агроінвест” у ЗАТ „Любава” було реалізоване позивачу, тобто, на обставинах інших, ніж викладалися в позовній заяві.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, колегія суддів вважає, що вказані обставини належить доводити скаржнику, тим більше, що обладнання, придбане позивачем у ТОВ „Агроінвест” за договорами № 8 від 26.03.03р. та № 12 від 16.04.03р., як убачається з довідки Кіровоградської МДПІ від 22.08.03р. за №150/23-10 (на яку посилається скаржник), позивачу не відвантажувалося, а знаходилося в оренді на ВАТ „Кіровоградпродтовари”.

Докази, які б свідчили про те, що за спірними договорами ТОВ „Агроінвест” реалізувало позивачу майно, придбане ТОВ „Агроінвест” у інших постачальників скаржником не надано.

Щодо строку позовної давності, то господарський суд, на думку колегії суддів, зробив правильний висновок, що керівнику підприємства про висновок податкового органу про завищення суми податкового кредиту з ПДВ за березень, квітень 2003 року за операціями з ТОВ „Агроінвест” та зменшення заявленої до відшкодування суми ПДВ на 2 728 338,05 грн. було відомо з дня отримання акту перевірки – 30.06.2004р., внаслідок чого, вказану дату належить вважати початком перебігу строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про пропуск позивачем строку на подання позову про скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення та вважає правомірною відмову в задоволенні позову.

З огляду на відповідність висновків викладених у постанові суду, обставинам справи та чинному законодавству колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог позивача щодо скасування постанови господарського суду. Доводи позивача не приймаються колегією суддів в силу викладеного.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160,196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 02.11.06 року у справі № 6/217 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Кіровоградпродтовари” - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий І.В.Тищик

Судді: І.А.Сизько

Т.А. Верхогляд