Постанова № 38945331, 26.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р. Справа№ 911/628/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Калатай Н.Ф.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2014 року (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп"

2)Селянського фермерського господарства "Оріана"

про стягнення 16148,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва 03.04.2014 року по справі №911/628/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Селянського фермерського господарства "Оріана" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 1000,00 грн. - пені, 113,01 грн. - судового збору та 68,04 грн- витрат на оплату послуг адвоката. Стягнуто з Селянського фермерського господарства "Оріана" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 2094,73 грн. - 3% річних, 10332,21 грн. -пені, 1405,96 грн. - судового збору та 846,50 грн. - витрат на оплату послуг адвоката. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 12.05.2014 року.

12 травня 2014 року через відділ документального забезпечення суду, від представника відповідача 1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 року відкладено розгляд справи до 26.05.2014 року.

12 травня 2014 року через відділ документального забезпечення суду, від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів.

В судове засідання 26.05.2014 року з'явився представник позивача.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник відповідача 2 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 167) та відбиток штампу на звороті ухвали про відкладення розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача 2.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2014 року. Проти розгляду справи у відсутність представника відповідача 2 не заперечував.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

12 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (продавець) та Селянським (фермерським) господарством "Оріана" (покупець) укладено договір № 007-00ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору товар, який належить продавцю на момент укладення договору буде набутий продавцем у майбутньому.

Згідно з п. 2.1 Договору купівлі-продажу, асортимент товару, його кількість, ціна визначається у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору визначено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору. Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті.

Відповідно до п. 5.3 Договору оплата товару проводиться наступним чином: 20% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 10.04.2008 р.; 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01.12.2008 р.

Згідно з п. 6.1 Договору покупець зобов'язаний, зокрема, провести оплату товару в строк і на умовах, зазначених ст. 5 Договору.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків за цим договором (п. 11.1 Договору).

Місцевим господарським судом встановлено, що в зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням СФГ "Оріана" взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, згідно з Договором, ТОВ "Тридента Агро" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою про стягнення з СФГ "Оріана" суми заборгованості та штрафних санкцій за період із 02.12.2008 року до 07.08.2009 року.

Рішенням господарського суду Хмельницької області по справі № 21/1597 від 19.10.2009 року позовні вимоги ТОВ "Тридента Агро" до СФГ "Оріана" задоволено частково. Стягнуто з СФГ "Оріана" на користь ТОВ "Тридента Агро" 23,70 грн. основного боргу, 15852,30 грн. курсової різниці, 4664,47 грн. пені, 4353,55 грн. 15% штрафу, 590,13 грн. 3% річних, 2989,44 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати. В частині стягнення основного боргу в сумі 29000,00 грн. провадження припинено.

Як вбачається з матеріалів справи вищезазначене рішення виконано 30.09.2009 року.

Відповідно до додатків до Договору сторони визначили курс долара США на момент укладання договору та перебачили, що у випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, то для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовується наступна формула: S=(A1/А2)*B, де S - ціна на момент проплати, B - ціна на момент підписання, А2 - курс долара США до гривні на день підписання договору, А1- курс (міжбанківська валютна біржа) долара США до гривні на день перерахування коштів.

Місцевим господарським судом встановлено, що курс долара США на міжбанківському валютному ринку України був вищим ніж на момент підписання договору, відтак у СФГ "Оріана" виникла заборгованість у вигляді курсової різниці в розмірі 17011,92 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.08.2013 року по справі №911/2713/13 стягнуто з СФГ "Оріана" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" 17011,92 грн. - курсової різниці.

Як вбачається з матеріалів справи в зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем-2 своїх зобов'язань за Договором у ТОВ "Тридента Агро" виникло право вимоги до відповідача-2 щодо нарахування пені та 3% річних на суму простроченого платежу (суму курсової різниці), згідно з умовами Договору.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частина 1 ст. 513 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. (ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України).

26 січня 2011 року між ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено Угоду №113-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні, із врахуванням додаткової угоди №1, (далі - Угода). Відповідно до умов Угоди, первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Селянським (фермерським) господарством "ОРІАНА", зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі Договору в зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем-2 грошового зобов'язання за Договором.

Відповідно до умов Угоди новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, 3% річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно Договору.

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов Угоди, ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" передало ФОП ОСОБА_1 перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання СФГ "ОРІАНА" обумовленого зобов'язання. СФГ "ОРІАНА" про заміну кредитора повідомлено належним чином.

02 липня 2012 року між ФОП ОСОБА_1 (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (новий кредитор) укладено угоду №63/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані з врахуванням додаткової угоди №1 (далі - Угода 2).

Відповідно до умов Угоди 2 первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Селянським (фермерським) господарством "ОРІАНА" зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору №007-00ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 року та згідно з угодою №113-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні від 26.01.2011 року, в зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем-2 грошового зобов'язання згідно з договором купівлі-продажу.

Умовами Угоди 2 передбачено, що новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, 3% річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно з договором №007-00ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 року.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу передано вищезазначені вимоги відповідно до норм чинного законодавства України та з дотриманням положень статті 514 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов'язання за Угодою 2 між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (кредитор) та ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" (поручитель) укладено Договір поруки № 11-03-2013-60 від 11.03.2013 року (далі - договір Поруки).

Відповідно до умов договору Поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку СФГ "Оріана" щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені в зв'язку з неналежним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно з договором купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору

Згідно з п. 2.1. договору Поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № 63/07-12 про заміну кредитора в зобов'язанні від 02.07.2012 року, укладену згідно з договором №007-00ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 року.

Пунктом 4.1. договору Поруки визначено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, про стягнення солідарно з відповідачів суми в розмірі 1000,00 грн. пені та з відповідача 2 - 10332,21 грн. пені та 2094,73 грн. 3% річних.

Також, колегія судів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Статтею 625 ЦК України встановлено зобов'язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за умови, що боржник прострочив виконання грошового зобов'язання.

Аналіз ст. 625 Цивільного кодексу України свідчить про те, що внаслідок знецінення лише грошова одиниця України - гривня - підлягає індексації, а іноземна валюта не підлягає. Стаття 627 цього ж Кодексу визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з частинами першою, другою статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями частини другої статті 198 ГК України.

Таким чином, вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги ст. 625 Цивільного кодексу України щодо інфляційних нарахувань можуть бути застосовані лише у випадку прострочення грошового зобов'язання у гривні і не можуть бути застосовані до ціни у гривні, визначеної з урахуванням курсу іноземної валюти на час укладення угоди та на день оплати товару.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" та скасування рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2014 року по справі №911/628/14 - без змін.

Матеріали справи №911/628/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

Н.Ф. Калатай

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.05.2014 року