Постанова № 38945199, 26.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р. Справа№ 910/2555/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Мілошевич А.С

від відповідача - Собко Л.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року (суддя Ковтун С.А.).

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю

"Камянка Глобал Вайн"

про стягнення 178677,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року по справі №910/2555/14 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг" 174816,93 грн. - боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3860,11 грн. - три відсотки річних та 3573,54 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 19.05.2014 року.

05 травня 2014 року через відділ документального забезпечення суду, від представника позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 року задоволено клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.

15 травня 2014 року через відділ документального забезпечення суду, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014 року відкладено розгляд справи до 26.05.2014 року.

26 травня 2014 року, до початку судового засідання, через відділ документального забезпечення суду, від представника відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи.

В судове засідання 26.05.2014 року з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вищезазначене клопотання та призначити по даній справі судову експертизу.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти призначення експертизи, оскільки апелянтом сплачувались кошти по спірних, на думку відповідача, накладних.

Колегія суддів, розглянувши клопотання представника відповідача про призначення експертизи, прийшла до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України в № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В обґрунтування вимог вищезазначеного клопотання відповідач зазначає, що товар, який зазначений у видаткових накладних відповідач не отримував. Крім того, відповідач просить з'ясувати чи підписані видаткові накладні уповноваженою особою ТОВ "Камянка Глобал Вайн".

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач прийняв товар без претензій, що підтверджуються товарно-транспортними накладними та видатковими накладними.

Твердження апелянта, що видаткові накладні підписані не уповноваженою особою, колегію суддів визнано необґрунтованим, оскільки доказів на підтвердження невідповідності підпису або відсутності повноважень особи підписанта до суду не надано. Також, колегія суддів, враховує, що видаткові накладні скріплені печатками підприємств зокрема, ТОВ "Камянка Глобал Вайн", а також, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар.

Крім того, колегія суддів зазначає, що предметом спору по даній справі є стягнення заборгованості за поставлений товар. Враховуючи, що поставка позивачем та прийняття відповідачем товару, на умовах Договору, підтверджується належними та допустимими доказами, колегія суддів приходить до висновку, що призначення експертизи щодо повноважень особи підписанта є недоцільним.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

20 листопада 2012 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки № 1/11/12-В (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити виноматеріали (далі - товар) за ціною, в кількості, асортименті і в строки, вказані в даному Договорі та додатках до нього, які є його невід'ємною частиною.

Покупець здійснює передоплату в розмірі 35% вартості кожної партії товару (п. 5.1. Договору).

Згідно з п. 5.2. Договору Покупець здійснює оплату постачальнику у розмірі 0,28 грн. за 1 л протягом 2 банківських днів з моменту приймання-передачі товару.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що покупець здійснює оплату постачальнику залишку вартості кожної партії товару не пізніше 60 календарних днів з дня поставки товару.

Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2013 року, але в будь-якому випадку до дня виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, на виконання умов Договору поставив відповідачу товар, на загальну суму 323793,08 грн. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме частково розрахувався за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 174275,08 грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що поставка позивачем та прийняття відповідачем товару підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств без зауважень. Доказів сплати заборгованості відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Твердження апелянта щодо відсутності у нього екземпляру договору поставки № 1/11/12-В, а також, що відповідач не отримав товар, колегією суддів визнано безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи Договір підписано уповноваженими представниками сторін (відповідно до витягів з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) та скріплено печатками підприємств без зауважень.

Крім того, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні та видаткові накладні, які складені відповідно до норм чинного Законодавства, підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств без зауважень.

Пунктом 8.8. Договору сторони погодили, що даний договір укладений в двох примірниках, по одному для кожної із сторін, кожний визнається офіційним, володіє однаковою юридичною силою та є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги часткову оплату товару, колегія суддів прийшла до висновку про вчинення сторонами дій, направлених на виконання Договору та реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, за наявності вільного волевиявлення його учасників.

Посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме ст. 77 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, факт отримання відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 20.02.2014 по справі 910/2555/14 підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 3).

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не скористався правом взяти участь у судовому засіданні 17.03.2014 року, оскільки не направив свого представника, а також не надіслав відзив на позовну заяву та всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, після одержання ухвали про порушення провадження у справі, як це передбачено ст. 59 ГПК України.

Крім того, законодавством не передбачено обмежень щодо надання керівником юридичної особи повноважень її представника у господарському процесі іншим особам, крім тих, що не мають можливості взяти участь у судовому засіданні.

Згідно зі ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Статтею 77 ГПК України не передбачено обов'язку суду відкладати розгляд справи через нез'явлення в засідання представника сторони, коли спір може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що місцевим господарським судом дотримано вимоги процесуального права щодо рівності прав та обов'язків сторін в судовому процесі.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року по справі №910/2555/14 - без змін.

Матеріали справи №910/2555/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.05.2014 року