Рішення № 38945038, 27.05.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2014 Справа № 917/720/14

м. Полтава

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агросвіт", юр. адреса: 28020, Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Приютівка, вул. Свердлова, 2/1; поштова адреса: 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Шевченка, 48

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля-Лан", 39542, Полтавська область, Карлівський район, с. Нижня Ланна

про стягнення 47 479, 50 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів в сумі 47 479, 50 грн. за договором поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції від 18.09.2013 року № 50/18/09-4, з яких: 38641,14 грн. – основна заборгованість; 2499,23 грн. – пеня; 6339,13 грн. – 30 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості та підстави нарахування і стягнення штрафних санкцій.

Позивач в засідання не з'явився, про час та місце його проведення повідомлений в судовому засіданні від 06.05.2014 року під розписку, надіслав суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та заявив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в засідання не з'явився, про час та місце його проведення повідомлений належним чином, витребуваних документів не надав, хоча про вимоги суду був проінформований завчасно - 08.05.2014 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення ухвали від 06.05.2014 року.

Суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між сторонами по справі був укладений Договір поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції № 50/18/09-4 від 18.09.2013 року (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, продавець (позивач) зобов'язується здійснити постачання товарів безпосередньо пов'язаних з технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції, покупцю/виробникові (відповідач) такої сільськогосподарської продукції, а саме: насіння, засоби захисту рослин, добрива (далі товар), який покупець зобов'язується прийняти та оплатити, відповідно до п. 1.2. цього Договору на умовах, що вказуються сторонами в Доповненнях.

Загальна кількість товару, "Еквівалент ціни товару", "Погоджений курс", асортимент, ціна, строки поставки, оплати та умови оплати товару, що постачається за даним Договором визначаються сторонами на кожну окрему партію товару у Доповненнях до нього (п. 1.2. Договору).

Базові умови поставки: продавець постачає товар покупцю на умовах "Франко-склад" (EXW), Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Приютівка, вул. Свердлова, 2/1 (п. 2.1. Договору).

За наявності замовленого покупцем товару на складах продавця, постачання відбувається шляхом передання товару покупцю на складі продавця за адресою вказаною в п. 2.1. цього Договору, відповідно до заявки на його отримання. Товар покупцю постачається партіями. Строки поставки визначаються між сторонами за їх згодою (п. 2.2. Договору).

Ціна товару, що постачається продавцем вказується сторонами в Доповненнях до даного Договору і визначається сторонами як "тверда ціна" та "попередня ціна" (п. 3.1. Договору).

Згідно наявних у справі доказів, всього сторонами було підписано 2 Доповнення до Договору, за якими передбачалась поставка товару на загальну суму 38641,14 грн., а саме:

- Доповнення № 1/п від 18.09.2013 року, згідно якого позивач зобов’язався після 18.09.2014 року поставити відповідачу товар (протруйник Кінто Дуо в кількості 170, 00 л., протруйник Вінцит в кількості 5,00 л.) на загальну суму 23041,14 грн., а відповідач, в свою чергу, повинен був здійснити 100% оплату до 18.09.2013 року;

- Доповнення № 2/п від 18.09.2013 року, згідно якого позивач зобов’язався після 19.09.2014 року поставити відповідачу товар (пшеницю Оградську (еліта) в кількості 4,00 т.) на загальну суму 15600,00 грн., а 100% оплата мала бути здійснена до 19.09.2013 року.

На виконання Договору, Доповнень до нього на підставі виданої відповідачем довіреності № 52 від 19.09.2013 року, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 38641,14 грн., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними:

- № 50/09-000006 від 20.09.2013 року на суму 15 600,00 грн.,

- № 50/09-000005 від 20.09.2013 року на суму 23 041,14 грн.

Як свідчать матеріали справи товар за цими накладними отримувався відповідачем без будь-яких зауважень щодо його кількості чи якості.

Згідно п. 4.1. Договору покупець зобов'язується оплатити прийнятий ним товар в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, в строки встановлені в Доповненнях до цього Договору. Сторони за окремим Доповненням до цього Договору можуть вибрати іншу форму оплати за переданий товар.

Таким чином, товар повинен бути оплаченим відповідачем в строк до 18.09.2013 року згідно Доповнення до Договору № 1/п від 18.09.2013 року на суму 23 041,14 грн. та до 19.09.2014 року згідно Доповнення до Договору № 2/п від 18.09.2013 року на суму 15600,00 грн.

Таким чином, враховуючи умови Договору, строк виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань настав.

За ч.2. ст. 712 ЦК до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач порушив передбачені Договором строки оплати товару - кошти за товар внесені не були взагалі, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на момент подання позову становить в сумі 38641,14 грн.

На виконання ухвали суду 22.04.2014 року позивач звертався до відповідача з пропозицією провести звірку взаємних розрахунків та надіслав відповідний акт, що підтверджується описом вкладення у цінний лист з квитанцією відділення "Укрпошти" про надання послуг зв'язку. В свою чергу відповідач жодним чином на звернення позивача не відреагував - звірка проведена не була, акт зі сторони відповідача не підписано, будь-які заперечення чи контррозрахунок ні позивачу ні суду не направив.

Згідно ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 11.2. Договору передбачено, що за порушення строків оплати переданого товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Отже, прострочення відповідачем платежів за Договором є підставою для застосування пені.

Позивач просить стягнути з відповідача 2499,23 грн. пені за загальний період з 18.09.2013 року по 18.03.2014 року.

Судом враховується, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки зобов'язання за договором у визначені строки не виконані відповідачем, позивач правомірно здійснив нарахування заборгованості відповідно до законодавства та Договору.

При перевірці розрахунку пені суд брав до уваги, що за 1 день прострочки - 18.09.2013 року на суму 23041,14 грн. (заборгованість за накладною №50/09-000005 від 20.09.2013 року) пеня становить 8,21 грн.; за 181 день прострочки в період з 19.09.2013 року по 18.03.2014 року на суму 38641,14 грн. (загальна заборгованість за накладними №50/09-000005 від 20.09.2013 року та № 50/09-000006 від 20.09.2013 року) пеня становить 2491,03 грн., що разом складає 2499,24 грн. (перевірка правильності нарахування пені проводилася за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга.Закон").

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені задовольняються судом в межах заявленої позивачем суми - 2499,23 грн. пені за загальний період з 18.09.2013 року по 18.03.2014 року, розмір якої відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" в межах подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.

Стаття 625 ЦК України визначає обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 11.4.Договору сторонами з посиланням на ст. 625 ЦК України визначено обов'язок покупця сплатити 30% річних від простроченої суми. Таким чином, сторонами відповідно до вимог законодавства визначено більший розмір річних, ніж встановлений ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так за порушення відповідачем строків оплати позивачем заявлено до стягнення 30% річних в розмірі 6339,13 грн. за період з 18.09.2013 року до 04.04.2014 року.

Судом приймається до уваги, що згідно з п. 4.1. ,4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Судом також враховується, що застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією (п. 2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року).

У розумінні зазначених вище статей ЦК України проценти, які визначаються саме як річні, а не за кожний день прострочення, є не засобом відповідальності (на відміну від пені), а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Крім цього, при перевірці правильності розрахунку 30 % річних виявлено їх завищення з боку позивача. А саме: за 1 день прострочки 18.09.2013 року, де розмір боргу становив 23041,14 грн. за розрахунком суду 30% річних становлять 18,94 грн.; в період з 19.09.2013 року по 04.04.2014 року (198 днів прострочки), при заборгованості 38641,14 грн. 30 % річних становлять 6288,45 грн., що разом складає 6307,39 грн. (перевірка правильності нарахування річних проводилася за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга.Закон").

Таким чином, приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов’язання, вимоги позивача про стягнення 30% річних за період з 18.09.2013 року по 04.04.2014 року, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню частково, на суму 6307,39 грн., в іншій частині вимог у позові відмовляється.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов’язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов’язань з оплати вартості отриманого товару.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором, відповідач факт прострочення сплати коштів за отриманий товар не спростував. За таких обставин позов задовольняється частково, з відповідача підлягає до стягнення основна заборгованість за переданий товар на суму 38641,14 грн., а також 2499,23 грн. пені; 6307,39 грн. 30% річних, що разом складає 47447,76 грн.

Крім зазначеного вище суд бере до уваги наступне.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення по справі має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

За змістом п. 3.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неподання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи можуть тягти за собою, зокрема, такі наслідки, як стягнення штрафу з винної сторони в доход державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК). Нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами. Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Суд зауважує, що всупереч ст. 33 ГПК України, згідно з якою обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони, відповідач вимог ухвал не виконував, хоча про них він був належно повідомлений - як свідчать відмітки на повідомленнях про вручення поштових відправлень ухвали суду відповідач отримував через уповноваженого представника, та мав достатньо часу для підготовки і надання відповідних матеріалів; слухання по справі 06.05.2014 року відкладалось з тих підстав, що відповідач не надав витребуваних документів.

Суд зазначає, що на підставі статті 124 Конституції України, частини першої статті 4-5 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, в тому числі ухвали суду, є обов’язковими до виконання на всій території України. Невиконання вимог, зокрема ухвал господарських судів, тягне відповідальність, встановлену Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що така позиція відповідача щодо невиконання та ігнорування вимог ухвал суду від 16.04.2014 року, 06.05.2014 року, свідчить про ухилення відповідача від вчинення дій, покладених на нього господарським судом та містить ознаки неповаги до суду.

В зв'язку з наведеним, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 1000,00 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених на товариство господарським судом.

Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49 (ч. 5), 82, 83 (п.5 ч. 1), 85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля-Лан", 39542, Полтавська область, Карлівський район, с. Нижня Ланна, код ЄДРПОУ 35539025, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агросвіт", юр. адреса: 28020, Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Приютівка, вул. Свердлова, 2/1; поштова адреса: 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Шевченка, 48, код ЄДРПОУ 23233729 – 38641 грн. 14 коп. боргу, 6307 грн. 39 коп. 30% річних; 2499грн. 23 коп. пені; 1825 грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля-Лан", 39542, Полтавська область, Карлівський район, с. Нижня Ланна, код ЄДРПОУ 35539025, в дохід Державного бюджету України 1000 грн. 00 коп. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених на товариство господарським судом.

4. В частині вимог про стягнення 31,74 грн. - 30% річних у позові відмовити.

5. Видати накази при набранні рішенням законної сили.

Суддя Пушко І.І.