Рішення № 38944853, 23.05.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2014 р. Справа № 911/1455/14

За позовом Державного підприємства «Чайка»

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 49 113,09грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Коваль І.Ю. (дов. № 20-14/208 від 17.03.2014р.);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Державне підприємство «Чайка» (далі - позивач) звернулося з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 49 113,09грн. заборгованості, з яких: 44 904грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № ЛІ-0013299 від 13.12.2013р., № ЛІ-0013368 від 16.12.2013р., № ЛІ-0013485 від 18.12.2013р., № ЛІ-0013574 від 20.12.2013р., № ЛІ-0013663 від 23.12.2013р., № ЛІ-0013770 від 25.12.2013р., № ЛІ-0013864 від 27.12.2013р., № ЛІ-0013927 від 30.12.2013р., № ЛІ-0000055 від 03.01.2014р., № ЛІ-0000254 від 10.01.2014р., № ЛІ-0000456 від 15.01.2014р., № ЛІ-0000557 від 17.01.2014р., № ЛІ-0000669 від 20.01.2014р. згідно договору постачання молочної продукції № ЛІ-9432 від 07.10.2013р. товар, 11,79грн. пені, 3 843,28грн. штрафу та 354,02грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору постачання молочної продукції № ЛІ-9432 від 07.10.2013р. товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.04.2014р. порушено провадження у справі № 911/1455/14, розгляд справи призначено на 23.05.2014р.

У судовому засіданні 23.05.2014р. представник позивача підтримав позов повністю.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Відповідач в судове засідання 23.05.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

07.10.2013р. між Державним підприємством «Чайка» (Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір постачання молочної продукції № ЛІ-9432, згідно якого постачальник зобов'язався систематично постачати, а покупець - приймати та оплачувати молочну продукцію відповідно до умов договору.

Продукція оплачується за договірними цінами, діючими на момент відвантаження продукції, які зазначені в прайс-листі. Ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України. Постачання товару здійснюється за умови перерахунку коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу 5 календарних днів. Сума договору становить суму всіх видаткових накладних, але не перевищує 200 000грн. (п.п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. договору).

Згідно п. 3.5. договору поставка продукції оформляється видатковими накладними, відповідно до вимог діючого законодавства.

Відповідно до п. 6.1. договору право власності на товар зберігається за постачальником до дати передання товару покупцю, що підтверджується видатковою накладною.

Пунктами 10.2., 10.3. договору передбачено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк договору починає свій перебіг у момент підписання та закінчується 31.12.2014р.

На виконання п. 1.1. договору постачання молочної продукції № ЛІ-9432 від 07.10.2013р. позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 59 904грн., що підтверджується видатковими накладними № ЛІ-0013299 від 13.12.2013р. на суму 3 744грн., № ЛІ-0013368 від 16.12.2013р. на суму 3 744грн., № ЛІ-0013485 від 18.12.2013р. на суму 3 744грн., № ЛІ-0013574 від 20.12.2013р. на суму 3 744грн., № ЛІ-0013663 від 23.12.2013р. на суму 7 488грн., № ЛІ-0013770 від 25.12.2013р. на суму 3 744грн., № ЛІ-0013864 від 27.12.2013р. на суму 3 744грн., № ЛІ-0013927 від 30.12.2013р. на суму 3 744грн., № ЛІ-0000055 від 03.01.2014р. на суму 3 744грн., № ЛІ-0000254 від 10.01.2014р. на суму 7 488грн., № ЛІ-0000456 від 15.01.2014р. на суму 3 744грн., № ЛІ-0000557 від 17.01.2014р. на суму 3 744грн., № ЛІ-0000669 від 20.01.2014р. на суму 3 744грн. (а.с. 20-32), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору та довіреностями (а.с. 18-19).

Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 2.3. договору постачання молочної продукції № ЛІ-9432 від 07.10.2013р., виконав частково, сплативши 15 000грн., внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент порушення провадження у справі (22.04.2014р.) склав 44 904грн. (59 904грн. - 59 904грн.), що підтверджується наявними матеріалами справи.

Крім того, суд встановив, що після порушення провадження у справі (22.04.2014р.) відповідач сплатив на рахунок позивача 44 904грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 36-38), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткових накладних № ЛІ-0013299 від 13.12.2013р., № ЛІ-0013368 від 16.12.2013р., № ЛІ-0013485 від 18.12.2013р., № ЛІ-0013574 від 20.12.2013р., № ЛІ-0013663 від 23.12.2013р., № ЛІ-0013770 від 25.12.2013р., № ЛІ-0013864 від 27.12.2013р., № ЛІ-0013927 від 30.12.2013р., № ЛІ-0000055 від 03.01.2014р., № ЛІ-0000254 від 10.01.2014р., № ЛІ-0000456 від 15.01.2014р., № ЛІ-0000557 від 17.01.2014р., № ЛІ-0000669 від 20.01.2014р. згідно договору постачання молочної продукції № ЛІ-9432 від 07.10.2013р. товар на момент судового розгляду справи відсутній.

Предметом позову є вимоги про стягнення 44 904грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № ЛІ-0013299 від 13.12.2013р., № ЛІ-0013368 від 16.12.2013р., № ЛІ-0013485 від 18.12.2013р., № ЛІ-0013574 від 20.12.2013р., № ЛІ-0013663 від 23.12.2013р., № ЛІ-0013770 від 25.12.2013р., № ЛІ-0013864 від 27.12.2013р., № ЛІ-0013927 від 30.12.2013р., № ЛІ-0000055 від 03.01.2014р., № ЛІ-0000254 від 10.01.2014р., № ЛІ-0000456 від 15.01.2014р., № ЛІ-0000557 від 17.01.2014р., № ЛІ-0000669 від 20.01.2014р. згідно договору постачання молочної продукції № ЛІ-9432 від 07.10.2013р. товар, 11,79грн. пені, 3 843,28грн. штрафу та 354,02грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (абзац перший п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.).

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору постачання молочної продукції № ЛІ-9432 від 07.10.2013р. позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 59 904грн., що підтверджується видатковими накладними № ЛІ-0013299 від 13.12.2013р. на суму 3 744грн., № ЛІ-0013368 від 16.12.2013р. на суму 3 744грн., № ЛІ-0013485 від 18.12.2013р. на суму 3 744грн., № ЛІ-0013574 від 20.12.2013р. на суму 3 744грн., № ЛІ-0013663 від 23.12.2013р. на суму 7 488грн., № ЛІ-0013770 від 25.12.2013р. на суму 3 744грн., № ЛІ-0013864 від 27.12.2013р. на суму 3 744грн., № ЛІ-0013927 від 30.12.2013р. на суму 3 744грн., № ЛІ-0000055 від 03.01.2014р. на суму 3 744грн., № ЛІ-0000254 від 10.01.2014р. на суму 7 488грн., № ЛІ-0000456 від 15.01.2014р. на суму 3 744грн., № ЛІ-0000557 від 17.01.2014р. на суму 3 744грн., № ЛІ-0000669 від 20.01.2014р. на суму 3 744грн. (а.с. 20-32), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору та довіреностями (а.с. 18-19); відповідач свій обов'язок, передбачений п. 2.3. договору постачання молочної продукції № ЛІ-9432 від 07.10.2013р., виконав частково, сплативши 15 000грн., внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент порушення провадження у справі (22.04.2014р.) склав 44 904грн. (59 904грн. - 59 904грн.), що підтверджується наявними матеріалами справи; після порушення провадження у справі (22.04.2014р.) відповідач сплатив на рахунок позивача 44 904грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 36-38), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткових накладних № ЛІ-0013299 від 13.12.2013р., № ЛІ-0013368 від 16.12.2013р., № ЛІ-0013485 від 18.12.2013р., № ЛІ-0013574 від 20.12.2013р., № ЛІ-0013663 від 23.12.2013р., № ЛІ-0013770 від 25.12.2013р., № ЛІ-0013864 від 27.12.2013р., № ЛІ-0013927 від 30.12.2013р., № ЛІ-0000055 від 03.01.2014р., № ЛІ-0000254 від 10.01.2014р., № ЛІ-0000456 від 15.01.2014р., № ЛІ-0000557 від 17.01.2014р., № ЛІ-0000669 від 20.01.2014р. згідно договору постачання молочної продукції № ЛІ-9432 від 07.10.2013р. товар на момент судового розгляду справи відсутній.

Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на те, що після порушення провадження у справі (22.04.2014р.) відповідач сплатив на рахунок позивача 44 904грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 36-38), суд вважає, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 44 904грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № ЛІ-0013299 від 13.12.2013р., № ЛІ-0013368 від 16.12.2013р., № ЛІ-0013485 від 18.12.2013р., № ЛІ-0013574 від 20.12.2013р., № ЛІ-0013663 від 23.12.2013р., № ЛІ-0013770 від 25.12.2013р., № ЛІ-0013864 від 27.12.2013р., № ЛІ-0013927 від 30.12.2013р., № ЛІ-0000055 від 03.01.2014р., № ЛІ-0000254 від 10.01.2014р., № ЛІ-0000456 від 15.01.2014р., № ЛІ-0000557 від 17.01.2014р., № ЛІ-0000669 від 20.01.2014р. згідно договору постачання молочної продукції № ЛІ-9432 від 07.10.2013р. товар підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором постачання молочної продукції № ЛІ-9432 від 07.10.2013р., позивачем за період з 27.01.2014р. по 27.02.2014р. нараховано 11,79грн. пені, з яких: 5,25грн. за період з 27.01.2014р. по 27.02.2014р. на суму боргу 59 904грн., 3,91грн. за період з 28.02.2014р. по 25.03.2014р. на суму боргу 54 904грн., 1,77грн. за період з 26.03.2014р. по 07.04.2014р. на суму боргу 49 904грн. та 0,86грн. за період з 08.04.2014р. по 14.04.2014р. на суму боргу 44 904грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України (що діяла у весь період заборгованості) від суми боргу за кожний день прострочення; 3 % річних та пеню у розмірі 0,1 % від вартості товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості (п. 7.3. договору).

Відповідно до п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 9), суд обмежив розмір нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ. Відтак, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 27.01.2014р. по 27.02.2014р. загалом становить 1 534,18грн., зокрема: 682,74грн. за період з 27.01.2014р. по 27.02.2014р. на суму боргу 59 904грн., 508,43грн. за період з 28.02.2014р. по 25.03.2014р. на суму боргу 54 904грн., 231,06грн. за період з 26.03.2014р. по 07.04.2014р. на суму боргу 49 904грн. та 111,95грн. за період з 08.04.2014р. по 14.04.2014р. на суму боргу 44 904грн. Відтак, вимога про стягнення 11,79грн. пені підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 843,28грн. штрафу у розмірі 7 % від суми невиконаного зобов'язання на підставі п. 7.3. договору за порушення строків оплати.

Суд встановив, що зазначений в п. 7.3. договору 7 процентів від суми простроченого платежу за своєю правовою природою є штрафом (господарсько-правовою санкцію у зв'язку з неналежним виконанням боржником грошового зобов'язання).

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Згідно абзацу другого п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Враховуючи те, що, відповідач не оплатив отриманий товар протягом більше ніж 30 днів з моменту виникнення обов'язку з оплати отриманого товару, штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу (погоджений сторонами п. 7.3. договору) у загальному розмірі 3 843,28грн. (7 % від 54 904грн. (вартість неоплаченого товару понад 30 днів)), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 843,28грн. штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012р. у справі № 5019/1287/12.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором постачання молочної продукції № ЛІ-9432 від 07.10.2013р., позивачем за період з 27.01.2014р. по 27.02.2014р. нараховано 354,02грн. 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку 3 % річних (а.с. 10), арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 27.01.2014р. по 27.02.2014р. складає 354,05грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 354,02грн. 3 % річних підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 11,79грн. пені, 3 843,28грн. штрафу та 354,02грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині вимог Державного підприємства «Чайка» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 44 904 (сорок чотири тисячі дев'ятсот чотири гривні) 00 коп. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № ЛІ-0013299 від 13.12.2013р., № ЛІ-0013368 від 16.12.2013р., № ЛІ-0013485 від 18.12.2013р., № ЛІ-0013574 від 20.12.2013р., № ЛІ-0013663 від 23.12.2013р., № ЛІ-0013770 від 25.12.2013р., № ЛІ-0013864 від 27.12.2013р., № ЛІ-0013927 від 30.12.2013р., № ЛІ-0000055 від 03.01.2014р., № ЛІ-0000254 від 10.01.2014р., № ЛІ-0000456 від 15.01.2014р., № ЛІ-0000557 від 17.01.2014р., № ЛІ-0000669 від 20.01.2014р. згідно договору постачання молочної продукції № ЛІ-9432 від 07.10.2013р. товар припинити.

2. Решту позову задовольнити повністю.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства «Чайка» (03067, м. Київ, Солом'янський р-н., вул. Гарматна, буд. 38; ідентифікаційний код 31245250) 11 (одинадцять гривень) 79 коп. пені, 3 843 (три тисячі вісімсот сорок три гривні) 28 коп. штрафу, 354 (триста п'ятдесят чотири гривні) 02 коп. 3 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 27.05.2014р.

Суддя П.В. Горбасенко