Постанова № 38944374, 28.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 травня 2014 року 09:05 № 826/5662/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд»

до

Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про

визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості №100250004/2014/000014/2 від 12.02.2014.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що коригування митної вартості за резервним методом здійснене відповідачем з порушенням вимог законодавства України, оскільки митний орган мав достатньо інформації для визначення ціни із застосуванням попередніх п’яти методів. Посилався на наявність усіх, передбачених Митним кодексом України, документів, що підтверджують правомірність формування позивачем митної вартості за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі та, в свою чергу зазначив, що позивач надав митному органу документи, що мали розбіжності, а саме: умовами договору перевезення передбачена наявність заявок, які не були надані позивачем при митному оформленні. У зв’язку з неподанням позивачем додаткових документів, митним органом було визначено митну вартість імпортованих товарів за резервним методом. При цьому, відповідач посилається на витяг з цінової бази даних - Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками Державної митної служби України, у якій аналогічні ввезеним позивачем товари було оформлено за іншою, ніж зазначено позивачем, митною вартістю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між ТОВ «Оберон-Трейд» (Сторона В) та QINGDAO DOUBLESTAR TIRE INDUSTRIAL CO.,LTD (Китай) (Сторона А) укладено контракт від 15.05.2013 №DS130515-1 (далі – Контракт №DS130515-1) про постачання товарів (автомобільних шин), номенклатура, кількість, асортимент та ціни яких визначаються у специфікаціях або рахунках, які є невід’ємними частинами даного Контракту.

На виконання Контракту №DS130515-1 QINGDAO DOUBLESTAR TIRE INDUSTRIAL CO.,LTD (Китай) поставив на адресу позивача партію шин гумових, пневматичних, для вантажних автомобілів всесезонних з універсальним протектором, безкамерні, нові, індекс навантаження – 148/145, індекс швидкості – L (120 км/год), посадочний діаметр - 22.5, типорозміру 275/70R 22.5 DSR 116 (далі – Товар) у кількості 290 штук.

Суд встановив, що з метою митного оформлення зазначених партій товару, позивач подав до митного органу митну декларацію №100250004/2014/090604. Митна вартість була визначена позивачем за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та склала 46 210,85 дол. США, тобто 159,3478 дол. США за одиницю.

Представник відповідача зазначив, що при здійсненні аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів, виявлено, що вони містять розбіжності, а саме: пунктом 2.2 Договору перевезення вантажів №ФТП/32 від 22.11.2013 встановлено, що умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках. Заявка є невід’ємною частиною договору перевезення.

У зв’язку із зазначеним, декларанта було повідомлено про необхідність надання додаткових документів, які надані не були.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості № 100250004/2014/000014/2 від 12.02.2014, заявленої у митній декларації №100250004/2014/090604 та скоригував митну вартість Товару у бік її збільшення до 68 928,56 дол. США, тобто 237,6847 дол. США за одиницю.

В графі 33 вищезазначеного рішення відповідача про коригування митної вартості вказано, що митна вартість визначена за резервним методом у зв’язку з неможливістю застосування попередніх п’яти методів визначення митної вартості.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування заявленої митної вартості № 100250004/2014/000014/2, позивач оскаржив його до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1); митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2).

Статтею 57 глави 9 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 статті 51 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 51 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Як визначено в частині 5 статті 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Положеннями частини 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу (частина 2).

За змістом частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані документи містять розбіжності, а тому митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

В графі 33 «Обставини прийняття рішення та джерела, що використовувались митним органом для коригування митної вартості» оскаржуваного рішення від 12.02.2014 №100250004/2014/000014/2 зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а саме: відповідно до пункту 2.2 Договору перевезення вантажів №ФТП/32 від 22.11.2013 умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках. Заявка є невід’ємною частиною договору перевезення. Декларантом не подано додаткових документів на письмову вимогу митного органу відповідно до частини 2 та частини 3 статті 53 Митного кодексу України, - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; за власним бажанням інші додаткові наявні у декларанта або уповноваженої ним особи документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідач вказав, що митна вартість визначена із застосуванням резервного методу з урахуванням вимог сттатті 64 Митного кодексу України та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. МД від 05.12.2013 №100250004/2013/410394. Попередні методи не застосовані: метод 1 - відповідно до вимог частини 2 статті 58 Митного Кодексу України; методи 2, 3 - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари; метода 4, 5 - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Процедуру консультації між митним органом та декларантом проведена.

Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність заявок, передбачених умовами Договору перевезення вантажів №ФТП/32 від 22.11.2013, оскільки наявність/відсутність таких заявок не впливає на митну вартість імпортованого товару.

Відповідно до пункту 6 Контракту №DS130515-1 та інвойсу №А1114-1 від 14.11.2013 (а.с. 17) поставка відбувається на умовах – FOB Qingdao (Інкотермс 2000).

Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс-2000 термін відправлення FOB означає здійснення поставки на умовах франко-борт (... назва порту відвантаження). Даний термін означає, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту всі витрати і ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. В результаті поставки товару на умовах FOB страхування товару не є обов'язким.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, при митному оформленні товару, надав відповідачу довідку про транспортні витрати від 10.02.2014 № дов. – 64м, де транспортна компанія – ТОВ «ФТП» вказала, що вартість перевезення вантажу згідно коносамента №QNDLEG1311015 за межами митної території України по маршруту Qingdao (Китай) – Одеса (Україна) складає 23 179,65 грн.

Тобто позивач, при митному оформленні Товару надав відповідачу документ, який підтверджує суму витрат транспортування.

Відповідно до положень статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які перемішуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (a) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (c) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вищезазначені зауваження відповідача не є належним обґрунтуванням для застосування резервного методу при визначенні митної вартості товару та доказом неможливості застосування попередніх п’яти методів визначення митної вартості у відповідності до вимог Митного кодексу України.

Представник відповідача також посилався на те, що митна вартість імпортованого товару була визначена за ціною, нижчою за ціну оформлення ідентичного чи подібного (аналогічного) товару митними органами, що підтверджується витягом з цінової бази даних Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками Державної митної служби України (а.с. 100-121).

Водночас, з наявних в матеріалах справи витягів вбачається, що вони містять інформацію щодо гумових шин для вантажних автомобілів різних виробників та з різними характеристиками. При цьому, митна вартість таких товарів, зокрема, виробника QINGDAO DOUBLESTAR TIRE INDUSTRIAL CO.,LTD (Китай) за одиницю була визначена у розмірі 150,00 дол. США, що менше від заявленої позивачем (159,3478 дол. США за одиницю) митної вартості аналогічного товару.

Крім того, та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, суд встановив, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

У ході судового розгляду справи відповідач не спростував правильності визначення митної вартості товарів, а також відсутність можливості у митного органу визначити митну вартість даного товару на підставі наданих позивачем документів за правилами, визначеними статтею 58 Митного кодексу України.

Суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно визначив митну вартість за резервним методом, з огляду на що, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 №21-326а13.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 6, 7, 17, 69-71, 94, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості №100250004/2014/000014/2 від 12.02.2014.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» (код ЄДРПОУ 38080365) судові витрати в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.)

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський