Ухвала суду № 38943636, 22.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/634/14 Головуючий у 1-й інстанції:Амельохін В.В. Суддя-доповідач:Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

22 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр промислових інновацій» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено перевірку ТОВ «Інжиніринговий центр промислових іновацій» за результатами якої 02.10.2013р. складено акт №845/26-53-22-04-21/36799953 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, що на порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5, п.п. 11.2.3 п. 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено заниження податку на прибуток в сумі 54167грн., в тому числі за 2-4 квартал 2010 року - 41667грн. та 1 квартал 2011 року - 12500грн.; п.п. 14.1.71 статті 14, п.п. 139.1.9 статті 139, п. 146.14 статті 146 ПК України, підприємством занижено до сплати податок на прибуток в сумі 72853грн. за 2-4 квартал 2011 року - 65421грн. та 3-4 квартал 2012 року - 7432грн.; п.п. 14.1.71 статті 14, п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.1, 201.2, 201.6, 201.7 статті 201 ПК України, занижено ПДВ на суму 200172грн., в тому числі за серпень 2010 року - 33333грн., серпень 2011 року - 24000грн., вересень 2011 року - 4612грн., жовтень 2011 року - 22000грн., грудень 2011 року - 6316грн., березень 2012 року - 87500грн., квітень 2012 року - 15333грн., серпень 2012 року - 7078грн.; п. 160.5 статті 160 ПК України, не утримано та не сплачено податок за ставкою 15% у загальному розмірі 12 776грн. з доходу (проценти), виплаченого компанії DVS Engineering s.r.o. (Чеська Республіка) у розмірі 10 656 доларів США (еквівалент 85174,34грн.).

На підставі встановлених порушень відповідачем 18.10.2013р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0000612204, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 231 049грн.; №0000632204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 50 970грн.; №0000052204 від 11.01.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств створених за участі іноземних інвесторів в розмірі 139 295грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про задоволення позову, Окружний адміністративний суд м. Києва посилався на те, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З сукупного аналізу підпунктів 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.

Так, між ТОВ «Інжиніринговий центр промислових іновацій» (Покупець) та ТОВ «Союзенерго» (Продавець) укладено договір поставки від 01.08.2011 №68 (предмет даного договору визначається наступним чином: продавець продає, а замовник купляє товар, а саме матеріали для опорного підшипника ковзання).

На виконання умов договору ТОВ «Союзенерго» виписано (оформлено) видаткові та податкові накладні: №512 від 26.08.2011р., №028 від 01.09.2011р., №433 від 25.10.2011р., №160 від 08.12.2011р.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися у безготівковій формі.

ТОВ «Союзенерго» у періоді, за який проводилась перевірка, зареєстрований як платник ПДВ, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.09.2008 року №. 100136524. Станом на 06.04.2012 року свідоцтво платника ПДВ було анульовано через відсутність підприємства за місцезнаходженням.

Між ТОВ «Інжиніринговий центр промислових іновацій» (Покупець) та ТОВ Комерційний союз «Парадіз» (Постачальник) укладено договір поставки від 29.03.2010 №9 (предмет даного договору визначається наступним чином: продавець продає, а замовник купляє товар, а саме кожух з вхідними деталями підшипника).

ТОВ Комерційний союз «Парадіз» виписано податкову накладну: №3368 від 02.08.2010р.

ТОВ «Комерційний союз «Парадіз» у періоді, за який проводилась перевірка зареєстрований як платник ПДВ, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 07.10.2008 року № 100143606. Станом на 29.03.2012 року свідоцтво ПДВ анульовано.

Крім того, 20.02.2012 року між позивачем та компанією «DVS Engineering s.r.o.» (Чеська Республіка) укладено договір позики від №707/02-2012, згідно якого компанія «DVS Engineering s.r.o.» надає позику у розмірі 500000 дол. США та отримує відсотки за користування позиченими коштами.

Відповідно до п. 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка була підписана 30.06.1997 року, ратифікована 17.03.1999 року, набула чинності 20.04.1999 року, визначено, що, проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти і є резидентом другої Договірної Держави, податок, що стягується, не повинен перевищувати 5 відсотків від загальної суми процентів. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування такого обмеження.

На підставі п. 103.2 та 103.4 статті 103 Кодексу, особа (податковий агент) має право самостійно застосовувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 цієї статті. Відповідно до п. 103.4 ст. 103 Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених п.п. 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 470, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

До перевірки були надані наступні документи: Довідка податкової інспекції у м. Прага про реєстрацію «DVS Engineering s.r.o.» як резидента Чеської республіки та як платника податку на прибуток з юридичних осіб (із засвідченим належним чином перекладом та підтвердженням сплати податку на прибуток з отриманого доходу у відповідності до Чеського законодавства).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що якщо платник податку на додану вартість, придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими первинними документами, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.