Постанова № 38943580, 21.05.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/985/14 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2014 року №0000981702, №0000991702.

Адміністративний позов мотивований тим, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі дослідженно первинні документи, що підтверджують придбання послуг, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування санкцій.

Від представника позивача надійшло до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження. Крім того, подав письмові заперечення на адміністративний позов з яких вбачається, що проти позову заперечує з підстав викладених в таких запереченнях.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Херсонської міської ради 26.05.1998 року, отримав свідоцтво про державну реєстрацію, номер запису про реєстрацію №305.

Станом на 23.01.2014 рік перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області.

Також, судом встановлено, що у період з 30 грудня 2013 року по 16 січня 2014 року було проведено планову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами даної перевірки складено акт №100/21-03-17-02/НОМЕР_1 від 23.01.2014 року (далі - акт). (а.с. 15-48).

Документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 п.177.2 ст. 177, п.177.4 ст. 177, пп.14.1.27 ст. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік в сумі 26775,77 грн. (с.акта 33, а.с.47).

Також, встановлено порушення п.2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» занижено суму єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу за 2012 рік на суму 59332,34 грн.(с. акта 33, а.с. 47).

Крім цього, встановлено порушення п. 198.3 ст. 198, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 34789,46 грн., у т.ч. за періоди: за березень на суму ПДВ 7,80 грн., за липень на суму ПДВ 34189,50 грн., за листопад на суму ПДВ 592,16 грн. (с. акта 34, а.с. 48).

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 20.02.2014 року № 0000981702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на доходи фізичних осіб, що сплачується особами за результатами річного декларування в сумі 33469,71 грн., у тому числі за основним платежем 26775,77 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 6693,94 грн.(а.с. 13).

Також, прийняте податкове повідомлення - рішення від 20.02.2014 року №0000991702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 43486,82 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 34789,46 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 8697,36 грн. ( а.с. 14).

Не погоджуючись з вищенаведеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Щодо не підтвердження ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту по взаємовідносинам з Одеською залізницею за березень 2012 року на суму 7,81 грн., а також, не підтвердження правомірності включення ФОП ОСОБА_1 до валових витрат за 2012 рік у сумі 39,05 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на сторінці 11 акта №100/21-03-17-02/НОМЕР_1 від 23.01.2014 року зазначено, що: «згідно документів, що були надані ФОП ОСОБА_1 до перевірки, а саме накладна за березень 2012 року, отриманих від Одеської залізниці (код за ЄДРПОУ 1071315) загальна сума взаємовідносин становить 46,86 грн., сума без ПДВ 39,05 грн. На момент перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано документи, які підтверджують податковий кредит по взаємовідносинам з Одеською залізницею за березень 2012 року на суму 7,81 грн. Таким чином, не підтверджено правомірність включення ФОП ОСОБА_1 до валових витрат за 2012 рік у розмірі 39,05 грн.

Суд не погоджується з таким висновком контролюючого органу, оскільки представником позивача надано суду копію звітної податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 рік та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), на якій міститься відбиток штемпеля ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС за вх..№ 16465 від 19.04.2014 року, відповідно до якої позивачем не включалася податкова накладна, що підтверджувала би податковий кредит по взаємовідносинам з Одеською залізницею за березень 2012 року на суму 7,81 грн.

Щодо не підтвердження правомірності включення ФОП ОСОБА_1 до валових витрат за 2012 рік - 170947,50 грн. та щодо завищення податкового кредиту за липень 2012 року у сумі 34189,50 грн. по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Активія», суд зазначає наступне.

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що перевіркою неможливо підтвердити достовірність фактичного вчинення господарських операцій позивача з ТОВ «Активія», що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків та направлені на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

З огляду на те, що відповідач стверджував про те, що у ФОП ОСОБА_1 відсутні документи щодо придбання товару від ТОВ «Активія», судом досліджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Активія» 01.06.2012 року укладено генеральний договір №01/4-ПГ про поставку газу зрідженого. На виконання умов даного договору суду надано наступні докази, а саме: генеральний договір №01/4-ПГ від 01.06.2012 року; специфікація №3 від 16.07.2012 року до генерального договору №01/4-ПГ від 01.06.2012 року на загальну суму 205137,00 грн., у т.ч. ПДВ 34 189,50 грн.; податкова накладна № 44 від 16.07.2012 року на загальну суму 205137,00 грн., у т.ч. ПДВ 34 189,50 грн.; видаткова накладна № РН-0000069 на загальну суму 205137,00 грн., у т.ч. ПДВ 34 189,50 грн.; Розрахунок за отриманий товар (скраплений газ) здійснювався у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується платіжними дорученнями № 68 від 20.07.2012 року на загальну суму , №72 від 26.07.2012 року, №80 від 07.08.2012 року; оборотною сальдовою відомістю по рахунку 361 контрагенти замовлення за 01.07.2012 - 31.08.12. ( а.с. 51-56, 126-129).

Транспортування товару (газу скрапленого) підтверджується: ТТН №71 від 16.07.2012 року, відповідно до якої автоперевізник ТОВ «Авто Ліга» водій ОСОБА_2, авто DAF НОМЕР_2, причіп НОМЕР_3, відповідно до договору перевезення вантажів №11-4/04-12 ПВ від 11.04.2012 року, специфікацією №2 до договору №11-4/04-12 ПВ від 11.04.2012 року; картка рахунку 631 контрагенти ТОВ «Авто Лига» (перевізник) замовлення сч. вход.СВ-0000073 (16.07.2012 року) за ІІ півріччя 2012 року; виписка з банківського рахунку ФОП ОСОБА_1, 2600801691869.980 за період з 16.08.2012 року по 16.08.2012 року, яка свідчить про сплату транспортних послуг ТОВ «Авто Лига» в сумі 7308,00 грн. від 16.08.2012 року; (а.с. 57-61, 215-217).

В подальшому придбаний товар (газ зріджений) ФОП ОСОБА_1 реалізовано на власній газозаправній станції, що підтверджується наданими суду доказами, а саме: свідоцтвом про право власності на нерухоме майно газозаправну станцію виданого 01.04.2003 року; копія акту на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1; акт про приймання закінченого будівництва системи газопостачання АГЗС; дозвіл № 15-21/15-02-140 на експлуатацію об'єкта АГЗС; Договір оренди споруд від 17 листопада 20008 року з ЗАТ РСУ №12; копія дозволу №20.12.65-50.50.0 підвищеної небезпеки на виробництвах; копія дозволу на експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки на виробництвах; трудові договори укладені між ФОП ОСОБА_1 з фізичними особами; податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми 1ДФ з квитанціями про прийняття зазначеної податкової звітності податковим органом за період з 2010 року по 2012 рік.(а.с. 128-129,161-201).

Суд зазначає, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товару.

Також, суд зазначає, що єдиною підставою для встановлення нереальності господарських операцій позивача з контрагентами слугував лише Акт перевірки від 12.08.2013 року №1039/16-03-22-02-12/37282213 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Активія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Радіалгруп» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.» (а.с. 79-89).

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Сторонами договору (правочину) можуть бути відповідні учасники цивільних відносин - фізичні особи та юридичні особи (стаття 2 Цивільного кодексу України).

У разі, якщо учасником правочину є юридична особа, в силу статті 92 Цивільного кодексу України, вона набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, або шляхом представництва.

Згідно з частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 Цивільного Кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем надано суду первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій. При цьому, суд звертає увагу на те, що контролюючий орган в Акті перевірки, не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та був платником податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів, укладених між позивачем та його контрагентом, недійсними у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Активія»,

З огляду на викладене, висновок відповідача про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Активія» договорів, є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо встановлення контролюючим органом порушень п. 198.3 ст. 198, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість за листопад на суму ПДВ 592,16 грн., суд зазначає таке.

Перевіряючими на сторінці 27 акту зазначено, що « в ході перевірки ФОП ОСОБА_1 в реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2012 року двічі відображена сума ПДВ по податковій накладній від 13.11.2012 року №14, що призвело до завищення податкового кредиту та перекручення даних в додатку 5 до податкової декларації з ПДВ. Таким чином не підтверджено правомірність включення ФОП ОСОБА_1 до податкового кредиту суми ПДВ за листопад 2012 року у розмірі 592,17 грн.».

Суд не погоджується з таким висновком контролюючого органу у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2012 року ТОВ «МВ І К» здійснило оплату за придбаний товар у сумі 5000,00 грн. з них: суму боргу у розмірі 1447,00 грн. за товар придбаний по податковій накладній № 730 від 06.11.2012 року та передплата за новий товар в сумі 3553,00 грн. ФОП ОСОБА_1 отримано від ТОВ «МВ І К» податкові накладні: від 06.11.2012 року №7 на загальну суму 1447,00 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 241,17 грн. та №14 від 13.11.2012 року на загальну суму 3553,00 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 592,17 грн. (а.с. 202-203).

В реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2012 року зазначені накладні відображені у Розділі ІІ Отримані податкові накладні у рядку 4 - податкова накладна від 06.11.2012 року №7 ТОВ «МВ І К» на загальну суму 1447,00 грн., вартість без ПДВ 1205,83 грн., сума ПДВ 241,17 грн.; у рядку №6 податкова накладна №14 від 13.11.2012 року ТОВ «МВ І К» на загальну суму 3553,00 грн., вартість без ПДВ 2960,83 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 592,17 грн. (а.с. 69-70).

Таким чином, судом встановлено та підтверджується наданим ФОП ОСОБА_1 реєстром виданих та отриманих податкових накладних наданого до ДПІ у м. Херсоні засобами електронного зв'язку, про що свідчить квитанція № 2 від 19.12.2012 року, що не відбулося подвоєння позивачем по зазначеним вище податковим накладним. (а.с. 61-70).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В пункті 198.3 статті 198 ПКУ зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Щодо встановлення заниження податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2012 рік, суд зазначає таке.

Згідно із пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України).

Суд враховує, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на дані бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на підставі наявних належно оформлених первинних документів податкового обліку позивач правомірно включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Активія», у зв'язку з чим висновки акту перевірки про порушення позивачем пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 177.2, п.177.4 ст. 177, Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 20.02.2014 року №0000981702, №0000991702 прийняті відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0000981702 від 20.02.2014 року, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 33469,71 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 26775,77 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 6693,94 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0000991702 від 20.02.2014 року, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 43486,82 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 34789,46 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 8697,36 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 182, 70 грн. (Сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.3.3