Постанова № 38943458, 18.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2014 р. Справа № 804/1227/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юхно І.В.

при секретарі - Фросіні С.Ю.

за участю:

представника позивача - Дворниченка А.В.

представника відповідача - Карпової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" (далі - ТОВ "Нафтаторг", Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Західно-Донбаська ОДПІ, Відповідач), в якому просить:

- податкове повідомлення-рішення від 17.12.2013 р. № 0000322203, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг» збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість: за основним платежем - 41 526 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 763 грн., скасувати;

- податкове повідомлення-рішення від 17.12.2013 р. №0000362203, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 32 003 грн., скасувати.

В судовому засіданні на питання суду щодо різного зазначення відповідачів в позовній заяві, представник позивача зазначив, що була допущена технічна помилка, вірним необхідно вважати відповідача зазначеного в прохальній частині позовної заяви, а саме - Західно-Донбаську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Зазначені уточнення позивача були прийняті судом та враховані при подальшому розгляді справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що посадовою особою відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Нафтаторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за квітень 2011 року по взаємовідносинах з TOB «МОСТПЛЮСС» та за грудень 2010 року по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3, за результатами якої складено акт перевірки № 87/22.3-30815686 від 29.11.2013 р. та винесено податкові повідомлення- рішення від 17.12.2013 р. № 0000322203, № 0000362203. Позивач вважає вищевказані податкові повідомлення-рішення незаконними, мотивуючи наступним. Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.12.2013 р. № 0000322203 представник позивача зазначив, що для здійснення своєї господарської діяльності позивач придбавав нафтопродукти, зокрема: у ФОП ОСОБА_3 на підставі договору продажу нафтопродукті № 8/12 від 13.12.2010 р. на загальну суму 228 672,84 грн., у т.ч. ПДВ 38 112,14 грн.; у TOB «МОСТПЛЮСС» на підставі договору поставки нафтопродуктів № 09/02-01 від 09.02.2011 р. на загальну суму 212 500,98 грн., у т.ч. ПДВ 35 416,83 грн. Представник позивача в судовому засіданні наголошував на тому, що укладаючи відповідні господарські договори, і позивач, і його контрагенти мали на меті настання цілком реальних правових наслідків: для продавця - продати паливно- мастильні матеріали, отримавши за це відповідну грошову винагороду, для покупця - отримати у власність паливно-мастильні матеріали обумовленої договором кількості та якості. Факт покупки підприємством паливно-мастильних матеріалів та розрахунку за нього з кожним з контрагентів підтверджується відповідними первинними документами, оформленими належним чином відповідно до вимог законодавства, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін. Відповідні господарські операції належно відображені у бухгалтерському та податковому обліку підприємства. Представник позивача в судовому засіданні стверджував, що на час здійснення господарських операцій позивач і його контрагенти були зареєстровані і як суб'єкти господарювання, і як платники ПДВ. Установчі та інші реєстраційні документи вказаних осіб в судовому порядку недійсними не визнавалися. Тому позивач мав законні підстави для формування податкового кредиту. Оскільки Позивач вважає висновки акту про незаконну діяльність позивача необґрунтованими, то і прийняті на підставі цього акту перевірки податкові-повідомлення рішення також є незаконними. Законом передбачена лише єдина підстава для не віднесення до податкового кредиту сум податку - відсутність податкової накладної. Однак, як було вказано вище, під час здійснення господарських операцій податкові накладні були оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Вищевикладене на думку Позивача дає достатні підстави стверджувати, що викладені в акті перевірки висновки про порушення підприємством вимог законодавства України не ґрунтуються на законі. Окремо представник позивача зазначив, що 21.10.2013 p., під час здійснення слідчих дій, у позивача була проведена виїмка всіх господарських документів за 2011 р., у т.ч. і первинних документів, які стосуються взаємовідносин позивача та TOB «МОСТПЛЮС». Оскільки кількість документів, які вилучались була великою, позивач фізично не міг зробити копії всіх вилучених документів, тому Позивач не має можливості надати суду копії документів (окрім договору) які підтверджують взаємовідносини з TOB «МОСТПЛЮС». Представник позивача стверджував, що вказані документи існують, що не заперечується самим відповідачем, крім того, копії цих документів надавались відповідачеві у жовтні 2013 р. на його письмовий запит. З огляду на вищевикладене представник позивача позов просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.12.2013 р. № 0000322203, № 0000362203 є законними та обґрунтованими з огляду на наступне. В ході перевірки було встановлено, що на формування показників податкової звітності позивача з ПДВ та податку на прибуток за період, що перевірявся, вплинули господарські операції, проведені з контрагентами-постачальниками ТОВ "МОСТПЛЮСС" та ФОП ОСОБА_3 За грудень 2010 року підприємство в податковій декларації з податку на додану вартість задекларовано загальну суму податкового зобов'язання у сумі 876638 грн., суму податкового кредиту у розмірі 869864 грн., податок на додану вартість у розмірі 38112,14 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 включено до складу податкового кредиту. Згідно з даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за грудень 2010 року виявлено розбіжності між податковими зобов'язаннями ОСОБА_3 та податковим кредитом ТОВ „Нафтаторг" відхилення суми ПДВ - 38112,14 грн. Представник відповідача в судовому засіданні посилався на Акт перевірки з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства №00284/1720/НОМЕР_3 від 17.06.2011 ОСОБА_3, в якому встановлено порушення в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу, з наведених висновків вбачаються як такі, що мають ознаки „нереальності здійснених операцій" операцій з ТОВ „Нафтаторг". Окрім того за квітень 2011 року підприємство в податковій декларації з податку на додану вартість задекларовано загальну суму податкового зобов'язання у сумі 1 172 305 грн., суму податкового кредиту у розмірі 1 204 308 грн. Підприємством податок на додану вартість у розмірі 35 416,83 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "МОСТПЛЮСС" включено до складу податкового кредиту. Згідно з даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за грудень 2010 року виявлено розбіжності між податковими зобов'язаннями ТОВ "МОСТПЛЮСС" та податковим кредитом ТОВ „Нафтаторг", відхилення суми ПДВ - 35416,83. Представник відповідача посилався на Акт перевірки з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства №2138/23-307/37213506 від 23.06.2011 ТОВ "МОСТПЛЮСС", в якому було встановлено порушення в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу, з наведених висновків вбачаються як такі, що мають ознаки „нереальності здійснених операцій" операцій з ТОВ „Нафтаторг". Податковим органом в ході перевірки було встановлено, що ТОВ „Нафтаторг" з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, та формування податкового кредиту та валових витрат третіх осіб здійснювало взаємовідносини з ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "МОСТПЛЮСС" без мети реального настання правових наслідків, оформлювало документи удаваних операцій без наслідків відбування події для виникнення податкових зобов'язань та кредиту, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах з такими підприємствами та відсутність мети створення правових наслідків. Враховуючи вищенаведене в межах договору укладеного з ФОП ОСОБА_3 та з ТОВ "МОСТПЛЮСС" було встановлено, що продаж нафтопродуктів ТОВ „Нафтаторг" не відбувалось. Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що беручи до уваги наведені факти, які свідчать про відсутність реально здійснених господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки від виконавців ФОП ОСОБА_3, ТОВ "МОСТПЛЮСС" до замовника - ТОВ „Нафтаторг" виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, та сплати продавцю вартості товару. У зв'язку не підтвердженням факту реальності здійснення господарських взаємовідносин між ТОВ „Нафтаторг" та ТОВ „Мостплюсс" за квітень 2011 року, ФОП „ОСОБА_3 за грудень 2010 року підприємством ТОВ „Нафтаторг" в порушення вимог п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97 -ВР, п.198.1 , п.198.2, п.198.3 ст.198 завищено розмір податкового кредиту на загальну суму 73528,97 грн. в тому числі: грудень 2010р.- 38112,14 грн., квітень 2011 -35416,83 грн. Враховуючи наведене, є підстави вважати, що документи, якими позивач обґрунтовував своє право на виникнення податкового кредиту та валових витрат, є формальними і не підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Таким чином підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, як зазначили представнив відповідача у судовому засіданні не вбачається, тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Правовідносини, що випливають з позовних вимог, регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" (код ЄДРПОУ 30815686) перебуває на обліку в Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, як платник податків та зборів, у тому числі (у період, що розглядається) податку на додану вартість.

З 18.11.13 по 22.11.13 посадовою особою Західно - Донбаської ОДПІ на підставі наказу №314 від 15.11.2013 року, згідно із п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю „Нафтаторг" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за квітень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "МОСТПЛЮСС" та за грудень 2010 року по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3

За результатом зазначеної перевірки складено акт перевірки від 29.11.13 №87/223-30815686, в якому було встановлено порушення:

- вимог п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ завищено розмір податкового кредиту на загальну суму 73528,97 грн. в тому числі у розрізі податкових періодів:

грудень 2010 року на суму 38112,14 грн.,

квітень 2011 року на суму 35416,83 грн.

На підставі акту перевірки від 29.11.13 №87/223-30815686 Західно - Донбаською ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 17.12.2013 р. № 0000322203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 62289 грн., з яких за основним платежем - 41 526 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 763 грн.;

- від 17.12.2013 р. № 0000362203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 32 003 грн.

В ході перевірки було встановлено, що на формування показників податкової звітності позивача з ПДВ та податку на прибуток за період, що перевірявся, вплинули господарські операції, проведені з контрагентами-постачальниками ТОВ «Мостплюсс» та ФОП ОСОБА_3

Щодо взаємовідносин Позивача з ФОП ОСОБА_3 за грудень 2010 року перевіркою встановлено наступне.

За грудень 2010 року підприємство в податковій декларації з податку на додану вартість (№9006405280 від 20.01.2011) задекларовано загальну суму податкового зобов'язання у сумі 876638 грн., суму податкового кредиту у розмірі 869864 грн.

Підприємством податок на додану вартість у розмірі 38112,14 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 включено до складу податкового кредиту. В додатку 5 до податкової декларації з ПДВ „розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" підприємством відображено суму податку на додану вартість по контрагенту ФОП ОСОБА_3

Згідно з документами наданими для перевірки ТОВ „Нафтаторг" мало взаємовідносини в грудні 2010 року з ФОП ОСОБА_3 Підприємством з ФОП ОСОБА_3 (податкова адреса АДРЕСА_1) укладено Договір продажу нафтопродуктів від 13.12.2010 року № 8/12 (далі мовою оригіналу). Часный предприниматель ОСОБА_3 в дальнейшем «Продавец» с одной стороны и ООО «Нефтеторг» именуемое в дальнейшем «Покупатель» заключили договор о нижеследующем: Предмет договора - Продавец обязуется продать, а Покупатель купить нефтепродукты, именуемые в дальнейшем «Товар», в объеме и на условиях, определяемых в Приложении №1 к настоящему договору. Ассортимент и количество Товара определяется Сторонами в Приложении №1. Транспортные расходы, оплачиваются Покупателем по действующим тарифам и стоимость сопутствующих услуг одновременно с оплатой Товара. Качество Товара, продаваемого по настоящему договору должно соответствовать требованиям ГОСТ или ТУ завода изготовителя и прилагаемому паспорту качества. Количество фактически проданного продавцом Товара при окончательных расчетах определяется Сторонами по накладным о приёме груза к перевозке, товарным - транспортным документам. Продавец при продаже Товара предоставляет следующие документы: - Копию сертификата соответствия; - Подписанный торговый счет - фактуру с указанием продаваемого количества Товара в литрах; - Копию паспорта качества завода - изготовителя, подтверждающий качество Товара и показывающий его химический состав, на партию товара - одна копия; - Акт приема - сдачи. Оплата за поставленный Товар производится на счет Продавца в день прибытия Товара в пункт назначения. Разгрузка транспортных средств начинается после поступления денежных средств на счет Продавца. Строк действия договора до30.12.2011 года. Приложение №1 к Договору №8/12 продажи нефтепродуктов от 13.12.2010: Наименование товара - Дизельно-легроидная-газолевая-фракция, единица измерения - Т, количество - 29346, цена товара за единицу в гривнах - 7792,3 , общая стоимость Товара в гривнах - 228672,84. На підтвердження виконання умов вищенаведеного договору підприємством до перевірки, а також до суду надано копії наступних документів: видаткової накладної №14/12 від 14.12.10, податкової накладної 14/12 від 14.12.10, відповідно до яких номенклатура товару - Дизельно-легроидная-газолевая-фракция, Кількість - 29346, Ціна - 6493,48, Сума, грн. - 190557,7, у т. ч. ПДВ, грн. - 38112,14, Всього до сплати - 228672,84. Відповідно до виписки банку по рахунку 26009000006133 від 14.12.2010 року та платіжного доручення №478 від 14 грудня 2010 року ТОВ „Нафтаторг" було перераховано кошти ФОП ОСОБА_3 за ГСМ згідно рахунку №13/12 від 13.12.2010, у розмірі 228672,84 грн., в т.ч. ПДВ 38112,14 грн. ТОВ „Нафтаторг" надано акт звірки розрахунків за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 року, 14.12.2010 по плат.пор. ФОП ОСОБА_3 та по пр.накл.ФОП ОСОБА_3 показники по ТОВ "Нафтаторг" Дебіт - 228672,84, Кредіт - 228672,84, всього оборотів - 228672,84.

Суд вважає за необхідне зазначити, що всупереч вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, видаткова накладна № 14/12 від 14.12.2010 р. оформлена з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», а саме не зазначено прізвище ім'я по-батькові особи, яка її підписала. Крім того до суду не було надано документи на підтвердження понесених Позивачем витрат на транспортування товару, документів на підтвердження якості товару (паспорт якості, тощо), накладні про прийом вантажу до перевезення, документів на підтвердження транспортування отриманих ТМЦ (товарно-транспортні накладні тощо), сертифікати якості, рахунки-фактури з зазначенням кількість товару в літрах, копія паспорту якості товару заводу-виробника, документів підтверджуючих якість товару та його хімічний склад (на партію товару - одна копія), Акт приймання - передачі товару, як передбачено умовами договору укладеного Позивачем з ФОП ОСОБА_3

Згідно з даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за грудень 2010 року податковим органом в ході перевірки було виявлено розбіжності між податковими зобов'язаннями ОСОБА_3 та податковим кредитом ТОВ „Нафтаторг": Дата звірки 08.04.2013, Податковий номер ПП, Найменування - ОСОБА_3, Сума ПДВ - 38112,14, Відхилення - Сума ПДВ - 38112,14, Повідомлення - [20] ПК >ПЗ на суму бiльше 1 тис. грн.[302] АНК.

Окрім того від Бердянської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області Відповідачем було отримано Акт перевірки з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства №00284/1720/НОМЕР_3 від 17.06.2011 ФОП ОСОБА_3, в якому встановлено порушення в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу. З зазначених висновків вбачаються як такі, що мають ознаки „нереальності здійснених операцій" операції ФОП ОСОБА_3 з ТОВ „Нафтаторг".

З огляду на вищевикладене Відповідач прийшов до висновку, що діяльність ТОВ „Нафтаторг" була направлена на отримання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру. ТОВ „Нафтаторг" за рахунок вищевказаного ФОП ОСОБА_3 формувало податковий кредит та з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, та формування податкового кредиту та валових витрат третіх осіб здійснювало взаємовідносини з ФОП ОСОБА_3 без мети реального настання правових наслідків, оформлювало документи удаваних операцій без наслідків відбування події для виникнення податкових зобов'язань та кредиту, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах з такими підприємствами та відсутність мети створення правових наслідків.

Враховуючи вищенаведене в межах договору укладеного з ФОП ОСОБА_3 продаж нафтопродуктів ТОВ „Нафтаторг" не відбувалось.

Беручи до уваги наведені факти, які свідчать про відсутність реально здійснених господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки від виконавця ФОП ОСОБА_3 до замовника - ТОВ „Нафтаторг" податковий орган виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, та сплати продавцю вартості товару.

Щодо взаємовідносин Позивача з ТОВ "МОСТПЛЮСС" за квітень 2011 року по-перше суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що до суду не було надано жодного первинного документу на підтвердження реальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з TOB «МОСТПЛЮСС», перевіркою встановлено наступне.

За квітень 2011 року підприємство в податковій декларації з податку на додану вартість (№9003661535 від 20.05.2011) задекларовано загальну суму податкового зобов'язання у сумі 1 172 305 грн., суму податкового кредиту у розмірі 1 204 308 грн.

Підприємством податок на додану вартість у розмірі 35 416,83 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "МОСТПЛЮСС" включено до складу податкового кредиту. В додатку 5 до податкової декларації з ПДВ „розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" підприємством відображено суму податку на додану вартість по контрагенту ТОВ "МОСТПЛЮСС".

Згідно з документами наданими для перевірки ТОВ „Нафтаторг" мало взаємовідносини в грудні 2010 року з ТОВ "МОСТПЛЮСС". Підприємством з ТОВ "МОСТПЛЮСС" (податкова адреса м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, буд.2) укладено Договір поставки нафтопродуктів від 09.02.2011 року № 09/02-01 (далі мовою оригіналу). ООО "МОСТПЛЮСС" в дальнейшем «Поставщик» с одной стороны и ООО «Нефтеторг» именуемое в дальнейшем «Покупатель» заключили договор о нижеследующем: Поставщик обязуется обеспечить хранение за оплаченное дизельное топливо и передать в согласованные сроки, а Покупатель принять и оплатить на условиях, изложенных в Договоре, нефтепродукты, именуемые в дальнейшем «Товар», ассортимент, количество и цена которых указываются в расходных накладных. Качество поставляемых ГСМ должно соответствовать действуещиму ДСТУ м в случиях, предусмотренных действующим законодательством, сопровождаться паспартами качества и/или сертификатами соответствия завода-изготовителя. Общая стоимость Товара определяется согласно накладным документам. Товар поставляется согласованными партиями по предварительной заявке от Покупателя в течении 5 дней с помента получения предоплаты. Отгрузка Товара по настоящему Договору производится либо транспортом Покупателя на условиях EXW резервуары нефтебазы указанной Поставщиком, либо транспортом Поставщика на условиях СРТ место назначения указанное Покупателем. Покупатель производит оплату безналичным расчетом, согласно расходным накладным Продавцу. Строк действия договора до 31.12.2011 года. На підтвердження здійснення господарської операції по вищенаведеному договору підприємством до перевірки надано: видаткова накладна №484/1 від 07.04.11, податкова накладна №0704005 від 04.04.11, відповідно до яких номенклатура товару - дизельне пальне, од. виміру - тн, кількість - 26762, ціна - 6,62, сума, грн. - 177084,15, у т. ч. ПДВ, грн. - 35416,83, всього до сплати - 212500,98. Відповідно до платіжних доручень та виписки банку за 05.04.2011 року та 08.04.2011 року ТОВ „Нафтаторг" було перераховано кошти ТОВ „Мостплюсс" за дизельне паливо кошти у розмірі 212500,98 грн., в т.ч. ПДВ 35416,83 грн. ТОВ „Нафтаторг" до перевірки надано акт звірки розрахунків за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 року. 05.04.2011 по плат.пор. ТОВ „Мостплюсс" №4 у ТОВ "Нафтаторг" Дебіт - 178659,00, Кредіт - 212500,98; 07.04.2011 по пр.накл. ТОВ „Мостплюсс" №484/1 у ТОВ "Нафтаторг" Кредіт - 212500,98; 08.04.2011 по плат.пор. ТОВ „Мостплюсс" №10 у ТОВ "Нафтаторг" Дебіт - 33841,98, Кредіт - 212500,98; Всього оборотів - Дебіт - 212500,98, Кредіт - 212500,98.

Згідно з даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за грудень 2010 року виявлено розбіжності між податковими зобов'язаннями ТОВ „Мостплюсс" та податковим кредитом ТОВ „Нафтаторг". Дата звірки - 12.09.2012, Податковий номер ПП - 37213506, Найменування - ТОВ "МОСТПЛЮСС", Категорія уваги - 3.2.2, Сума ПДВ - 35416,83, Відхилення - Сума ПДВ - 35416,83, Повідомлення - [20] ПК >ПЗ на суму бiльше 1тис. грн. Ознака ризикового кредиту [302] АНК.

Окрім того від ДПІ у Красногвардійському р-ні м. Дніпропетровськ ГУ Міндоходів у Запорізькій області Відповідачем було отримано Акт перевірки з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства №2138/23-307/37213506 від 23.06.2011 ТОВ „Мостплюсс", в якому було встановлено порушення в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу. З наведених висновків вбачаються як такі, що мають ознаки „ нереальності здійснених операцій" операції ТОВ „Мостплюсс" з ТОВ „Нафтаторг".

З огляду на вищевикладене податковий орган прийшов до висновку, що діяльність ТОВ „Нафтаторг" була направлена на отримання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру. ТОВ „Нафтаторг" за рахунок вищевказаного ТОВ „Мостплюсс" формувало податковий кредит. ТОВ „Нафтаторг" з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, та формування податкового кредиту та валових витрат третіх осіб здійснювало взаємовідносини з ТОВ „Мостплюсс" без мети реального настання правових наслідків, оформлювало документи удаваних операцій без наслідків відбування події для виникнення податкових зобов'язань та кредиту, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах з такими підприємствами та відсутність мети створення правових наслідків.

Враховуючи вищенаведене перевіркою встановлено, що в межах договору укладеного з ТОВ „Мостплюсс" продаж нафтопродуктів ТОВ „Нафтаторг" не відбувалось.

Беручи до уваги наведені факти, які свідчать про відсутність реально здійснених господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки від продавця ТОВ „Мостплюсс" до покупця ТОВ „Нафтаторг" податковий орган виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, та сплати продавцю вартості товару.

Суд погоджується з наведеними висновками Відповідача з огляду на наступне.

Формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у період до набрання чинності Податковим кодексом України) та ст.198 Податкового кодексу України (в період з 01.01.2011 року).

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97 р., зі змінами та доповненнями: "Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до пп. 7.3.1. п. 7.3 ст.7 вищезазначеного закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних акгивів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" "...не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями...".

Відповідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 до Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що суми податку, які піддягають сплаті до бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Статтею 2 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Виходячи з вимог п.2, ст. 3 цього ж ЗУ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машино-зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV (зі змінами та доповненнями).

Крім цього, відповідно до статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При укладанні господарського договору сторони зобов'язанні у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості, тобто передача товару продавцем є основним його обов'язком, що випливає з сутності договору купівлі-продажу (поставки) (статтями 655, 656 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст. 42 Господарського Кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями), з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (відповідно до ст.1 Закону України «Про підприємництво» підприємництво - це безпосередня самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отриманню прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством).

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Частиною 1 статті 55 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність прав та обов'язків), мають відокремлене майно. У Господарському кодексі України та статистичних класифікаціях термін «Галузь» визначається як сукупність виробничих (статистичних) одиниць, що беруть участь у переважно однакових або подібних видах економічної діяльності. В Україні основними статистичними одиницями є підприємства чи інші юридичні особи.

Згідно Національного Класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року N 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Основний вид економічної діяльності - вид діяльності статистичної одиниці, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість (або визначений інший критерій). При цьому, вибір показника для визначення основного виду діяльності, як правило, не впливає на результат.

Допоміжні види економічної діяльності - види діяльності які здійснюються переважно у сфері обслуговування виробництва та призначаються для використання в сфері управління підприємством - бухгалтерський облік, транспортування, складування, закупівля, торгівля, збут, ремонт, технічне обслуговування тощо.

Згідно із підпунктом 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.231. ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до ст.42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями), з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (відповідно до ст.1 Закону України «Про підприємництво», підприємництво - це безпосередня самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отриманню прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством).

Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 передбачено наступне:

«... Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезбечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.95 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 05.06.95 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, операції, що формують податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів...».

Правовий аналіз ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст.198 Податкового кодексу України дає підстави суду вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Крім того судам при розв'язанні відповідних спорів варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту робіт, що виконуються, або послуг, що надаються, тощо.

Встановлення зв'язку між фактом придбання товару (послуги), понесеними витратами і господарською діяльністю платника податків є основою для висновків про наявність або відсутність порушення ним податкового законодавства.

Суд не може встановити доведеність реальності господарських відносин за участю позивача без дослідження договорів укладених позивачем з їх контрагентами, умов перевезення та зберігання товару, документів підтверджуючих транспортування товарів (товарно-транспортних накладних, маршрутних листів на перевезення товару тощо), документів підтверджуючих отримання товарів (книг виданих довіреностей на отримання товару тощо), пунктів навантаження товару, специфіки господарських операцій, калькуляції робіт, що проводились.

Аналогічна позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністравтиного суду від 25.09.2013 року у справі №2а/0470/6949/12 (К/9991/80514/12).

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено. Наведена правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 13.03.2013 року у справі №2а-1670/2785/11.

Судом зупинялось провадження по справі та неодноразово продовжувався строк встановлений ухвалою суду про зупинення провадження по справі, у зв'язку з необхідністю надання позивачу часу для подачі до суду первинних документів на підтвердження правової позиції викладеної в позовній заяві, щодо підтвердження взаємовідносин з TOB «МОСТПЛЮСС», на що представник позивача зазначив, що 21.10.2013 p., під час здійснення слідчих дій, у позивача була проведена виїмка всіх господарських документів за 2011 р., у т.ч. і первинних документів, які стосуються взаємовідносин позивача та TOB «МОСТПЛЮСС», з огляду на що Позивач не має можливості надати суду копії документів (окрім договору), які підтверджують взаємовідносини з TOB «МОСТПЛЮСС». Також Позивач посилався на те, що вказані документи існують, що не заперечується самим відповідачем, копії цих документів надавались відповідачеві у жовтні 2013 р. на його письмовий запит.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що протягом трьох місяців розгляду справи Позивач жодного разу не звернувся до податкового органу з проханням зробити копії наданих на запит документів, хоча мав на це право і можливість. Окрім того до податкового органу на письмовий запит у жовтні 2013 р. надавались саме копії документів по взаємовідносинам з TOB «МОСТПЛЮСС», оригінали документів Позивачем пред'явлені не були. Також з протоколу обшуку, копія якого міститься в матеріалах справи вбачається, що виїмка була проведена щодо деяких господарських документів за 2011 р., проте жодного документу на підтвердження взаємовідносин Позивача з TOB «МОСТПЛЮСС» до суду не було надано. Крім того виїмка документів по взаємовідносинам Позивача з ФОП ОСОБА_3 не здійснювалась.

Як вбачається з матеріалів справи до суду не було надано жодного первинного документу на підтвердження реальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з TOB «МОСТПЛЮСС». Також до суду не було надано документи на підтвердження понесених Позивачем витрат на транспортування товару, документів на підтвердження якості товару (паспорт якості, тощо), накладні про прийом вантажу до перевезення, документів на підтвердження транспортування отриманих ТМЦ (товарно-транспортні накладні тощо), сертифікати якості, рахунки-фактури з зазначенням кількість товару в літрах, копія паспорту якості товару заводу-виробника, документів підтверджуючих якість товару та його хімічний склад (на партію товару - одна копія), Акт приймання - передачі товару, як передбачено умовами договору укладеного Позивачем з ФОП ОСОБА_3 Відсутність вищезазначених документів не дає змоги підтвердити дійсне отримання Позивачем ТМЦ за укладеними угодами з вищенаведеними контрагентами.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи документи, якими позивач обґрунтовував своє право на виникнення податкового кредиту та валових витрат, не підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "МОСТПЛЮСС" та ФОП ОСОБА_3

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми права, у зв'язку не підтвердженням факту реальності здійснення господарських взаємовідносин між ТОВ „Нафтаторг" та ТОВ „Мостплюсс" за квітень 2011 року, ФОП „ОСОБА_3 за грудень 2010 року, з урахуванням не надання позивачем до суду належним чином оформлених первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "МОСТПЛЮСС" та ФОП ОСОБА_3, суд погоджується з висновками податкового органу з приводу того, що ТОВ „Нафтаторг" в порушення вимог п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР п.198.1 , п.198.2, п.198.3 ст.198 завищено розмір податкового кредиту на загальну суму 73528,97 грн. в тому числі: грудень 2010р.- 38112,14 грн., квітень 2011 -35416,83 грн.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач належним чином та в повному обсязі довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17.12.2013 р. № 0000322203, №0000362203.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведення судових експертиз.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір не підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1713 (одну тисячу сімсот тринадцять) грн. 79 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст.186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 23 квітня 2014 року.

Суддя І.В. Юхно