Рішення № 38941719, 26.05.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.05.2014 Справа № 905/1545/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Німецьке індустріальне представництво», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м. Донецьк

про стягнення 730 995грн. 85коп.

за участю представників:

від позивача: представник не з’явився

від відповідача: представник не з’явився

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 811 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.05.2014р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Німецьке індустріальне представництво», м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м. Донецьк, про стягнення заборгованості за договором №28/04/2010 про надання послуг механізмами та автотранспортом від 06.05.2010р. у сумі 604 161грн. 42коп., пені у сумі 86 996грн. 84коп., 3% річних у сумі 30 775грн. 57коп. та інфляційних втрат у сумі 9 062грн. 02коп., всього 730 995грн. 85коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за вказаним договором щодо оплати виконаних робіт.

Нормативно позивні вимоги обґрунтовані ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 66, 67, 193, 218, 229, 230, 231 Господарського кодексу України.

Відповідач у заяві про застосування строків позовної давності, яка за своєю суттю є відзивом на позов вих. №1 від 03.04.2014р., проти позову заперечив, посилаючись на те, що спірний договір було укладено не між позивачем та відповідачем, а між відповідачем та філією позивача, тому, на думку відповідача, наведене свідчить про відсутність у позивача права звертатись до суду з вимогою про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» за договором №28/04/2010 про надання послуг механізмами та автотранспортом від 06.05.2010р. Також відповідач просив суд застосувати позовну давність до вимог щодо стягнення пені.

У судове засідання 26.05.2014р. представник позивача не з’явився, про дату судового засідання був повідомлений належним чином, у клопотанні від 13.05.2014р. просив розглянути справу за відсутності представника позивача; відповідач про дату судових засідань 03.04.2014р., 15.04.2014р. та 26.05.2014р. був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих листів з відміткою про їх отримання 18.03.2014р., 22.04.2014р. та реєстр поштових відправлень рекомендованої кореспонденції з повідомленням про вручення від 22.04.2014р., однак, у жодне засідання суду представника не направив, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВСТАНОВИВ:

Між філією Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецьке індустріальне представництво» «Оренда Мега Кран», яке, як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій АА №402263 від 06.02.2012р. та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №169424 від 29.08.2013р. є філією Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Німецьке індустріальне представництво» (далі – підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» (далі – замовник) був укладений договір №28/04/2010 про надання послуг механізмами та автотранспортом від 06.05.2010р. (далі – договір), за умовами якого підрядник зобов’язався на замовлення замовника надати згідно погодженої калькуляції послуги механізмами та автотранспортом для виконання вантажно-розвантажувальних та монтажних робіт на об’єктах будівництва, за адресою: вул. Стрийська-кільцева, м. Львів, стадіон, а замовник зобов’язався прийняти та оплатити надані підрядником послуги, на умовах та в терміни, передбачені договором та додатками до нього.

Відповідно до п. 4.6 договору, філія здійснює діяльність від імені підприємства, не має окремого балансу, не наділяється основними та оборотними засобами. Філія не має статусу юридичної особи, не являється самостійним платником ПДВ.

Як встановлено п. 4.1 договору, надані послуги оформлюються актом прийому-передачі, який готує до підпису підрядник та підписує замовник протягом однієї доби з моменту завершення робіт.

Згідно п. 4.4 договору, оплата за надані послуги проводиться наступним чином:

замовник проводить попередню 27% оплату орієнтовної вартості наданих послуг на кожні 10 діб роботи з виконання вантажно-розвантажувальних та монтажних робіт на об’єкті будівництва, за адресою: вул. Стрийська-кільцева, м. Львів, стадіон. Оплата проводиться на протязі 3 днів з моменту виставлення рахунку підрядником. Кінцевий розрахунок проводиться протягом 3 днів з моменту підписання акту прийому-передачі послуг сторонами.

Судом встановлено, що позивачем у виконання прийнятих на себе зобов’язань за договором були виконані роботи на загальну суму 1 953 200грн., що підтверджується наступними актами прийому виконаних послуг:

№026 від 21.10.2011р. на суму 301 600грн. з ПДВ;

№032 від 21.11.2011р. на суму 419 200грн. з ПДВ;

№035 від 21.12.2011р. на суму 275 200грн. з ПДВ;

№001 від 20.01.2012р. на суму 185 600грн. з ПДВ;

№003 від 21.02.2012р. на суму 84 000грн. з ПДВ;

№004 від 20.03.2012р. на суму 32 000грн. з ПДВ;

№005 від 20.04.2012р. на суму 188 000грн. з ПДВ;

№008 від 20.05.2012р. на суму 255 200грн. з ПДВ;

№010 від 20.06.2012р. на суму 105 760грн. з ПДВ;

№011 від 20.07.2012р. на суму 89 600грн. з ПДВ;

№013 від 20.08.2012р. на суму 17 040грн. з ПДВ;

Дані акти приймання послуг підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств, з огляду на що суд дійшов висновку, що позивачем зобов’язання за договором були виконані належним чином та прийняті в повному обсязі, що відповідачем не заперечується.

За результатами виконання договору позивачем також були складені податкові накладні №24 від 21.12.2011р. на суму 275 200грн., у т.ч. ПДВ 45 866грн. 67коп., №26 від 21.11.2011р. на суму 419 200грн., у т.ч. ПДВ 69 866грн. 67коп., №22 від 21.10.2011р. на суму 301 600грн., у т.ч. ПДВ 50 266грн. 67коп., №11 від 20.01.2012р. на суму 185 600грн., у т.ч. ПДВ 30 933грн. 33коп., №22 від 21.02.2012р. на суму 84 000грн., у т.ч. ПДВ 14 000грн., №28 від 20.03.2012р. на суму 32 000грн., у т.ч. ПДВ 5 333грн. 33коп., №20 від 20.04.2012р. на суму 188 000грн., у т.ч. ПДВ 31 333грн. 33коп., №27 від 20.05.2012р. на суму 255 200грн., у т.ч. ПДВ 42 533грн. 33коп., №24 від 20.06.2012р. на суму 105 760грн., у тому числі ПДВ – 17 626грн. 67коп., №17 від 20.07.2012р. на суму 89 600грн., у т.ч. ПДВ 14 933грн. 33коп., №21 від 20.08.2012р. на суму 17 040грн., у тому числі ПДВ – 2 840грн. (за першою з подій – виконання робіт).

Таким чином, судом встановлено, що загальна вартість наданих позивачем послуг за договором дорівнює 1 953 200грн. з ПДВ, що співпадає з даними виписаних позивачем податкових накладних.

В свою чергу, відповідачем у виконання прийнятих на себе зобов’язань за договором, були перераховані на поточний рахунок позивача грошові кошти у загальному розмірі 1 349 038грн. 58коп., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача за 20.03.2012р. на суму 1 012 478грн. 74коп., за 17.05.2012р. на суму 236 559грн. 84коп., 25.06.2012р. на суму 100 000грн.

Решта вартості послуг механізмами та автотранспортом у сумі 604 161грн. 42коп. відповідачем станом на час розгляду справи сплачена не була. Вказаний факт відповідачем не заперечується.

Розглядаючи спір щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором №28/04/2010 про надання послуг механізмами та автотранспортом від 06.05.2010р. та проаналізувавши його зміст, суд дійшов висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов’язку за договором стосовно оплати послуг протягом 3 днів з моменту підписання сторонами актів прийому-передачі послуг сторонами, як це визначено п.4.4 договору. Тобто, за період надання позивачем послуг з квітня 2012р. по серпень 2012р., відповідач повинен був перерахувати позивачу грошові кошти за вказаними актами до 23.04.2012р., 23.05.2012р., 25.06.2012р., 23.07.2012р. та до 23.08.2012р. включно.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем впродовж вказаних строків, що призвело до порушення відповідачем зобов’язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №28/04/2010 про надання послуг механізмами та автотранспортом від 06.05.2010р. у сумі 604 161грн. 42коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Задовольняючи вимоги підрядника в частині стягнення з замовника суми основного боргу, суд зазначає про неприйняття до уваги заперечень відповідача стосовно неналежності позивача, Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Німецьке індустріальне представництво», через укладання спірного договору з філією Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецьке індустріальне представництво» «Оренда Мега Кран», з огляду на наступне.

Згідно вимог ч. 2 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Згідно зі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, представником сторони-юридичної особи в господарському процесі може бути відокремлений підрозділ, як і інші представники, але ці особи не мають статусу юридичної особи, а лише діють від її імені, вони не наділені самостійною процесуальною правоздатністю, у зв’язку з чим вони не можуть ототожнюватися зі стороною у справі.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Крім того, у п.1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», визначено, зокрема, що стороною у справі є саме юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ.

Наведені норми діючого законодавства свідчать про правомірність звернення до господарського суду саме Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Німецьке індустріальне представництво», а не філії Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецьке індустріальне представництво» «Оренда Мега Кран».

Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 30 775грн. 57коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що 3% річних у сумі 30 775грн. 57коп. нараховані позивачем за період з 20.04.2012р. по 10.02.2014р.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд дійшов висновку, що він є арифметично та методологічно невірним, з огляду на неправомірне нарахування 3% річних за період з 20.04.2012р. по 23.04.2012р.

Як встановлено судом, фактичний розмір 3% річних за період з 24.04.2012р. по 10.02.2014р. за прострочення відповідачем сплати вартості наданих послуг складає 30 578грн. 25коп., на підставі чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в частині стягнення 197грн. 32коп. задоволенню не підлягають.

Також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 9 062грн. 02коп. за період з квітня 2012р. по листопад 2013р. та за грудень 2014р.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є методологічно невірним, що пов’язано з неправомірним включенням до періоду нарахування інфляційних втрат за грудень 2014р., фактично інфляційні втрати позивача, розраховані згідно з рекомендаціями щодо порядку застосування індексів інфляції при вирішенні судових справ, наданими Верховним Судом України в листі від 03.04.1997р. №62-97р, складають за період з травня 2012р. по листопад 2013р. суму у розмірі 7 249грн. 93коп., на підставі чого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 1 812грн. 09коп. такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 86 996грн. 84коп. за період з 23.03.2012р. по 10.06.2013р., оцінюючи правомірність яких суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Пунктом 3.16 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати рахунків замовником, останній сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки від суми договору, але не більше 5% від вартості договору.

Разом з тим, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як визначено ст. 256 Цивільного кодексу України, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності. Відповідно до ст. 261 Цивільного Кодексу України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, виходячи з того, що згідно з п. 4.4 договору граничним днем сплати відповідачем вартості наданих послуг є 23.04.2012р., 23.05.2012р., 25.06.2012р., 23.07.2012р. та 23.08.2012р. включно, тобто, встановлений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, спливає 23.10.2012р., 23.11.2012р., 25.12.2012р., 23.01.2013р. та 23.02.2013р. включно.

Таким чином, враховуючи наявність заяви відповідача про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 86 996грн. 84коп. за період з 23.03.2012р. по 10.06.2013р. є такими, що задоволенню не підлягають.

При цьому, суд зазначає про відхилення клопотання позивача стосовно поновлення або продовження строків нарахування пені, з огляду на наступне.

За приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлена права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.

Аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013р., № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Враховуючи викладені обставини, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів щодо поважності причин пропуску позовної давності до вимог щодо стягнення пені та, враховуючи, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про поновлення або продовження строків нарахування пені.

Витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 95, 256, 258, 261, 267, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України; ч. 1, 7 ст. 193, ч.1 ст. 230, ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 21, 28, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» (83001, м. Донецьк, вул. Челюскінців, б. 69А, ідентифікаційний код 30871714) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Німецьке індустріальне представництво» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18 А, ідентифікаційний код 20010868) заборгованість за договором №28/04/2010 про надання послуг механізмами та автотранспортом від 06.05.2010р. у сумі 604 161грн. 42коп., інфляційні втрати у сумі 7 249грн. 93коп., 3% річних у сумі 30 578грн. 25коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 12 839грн. 79коп.

В задоволенні позовних вимог Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Німецьке індустріальне представництво» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» пені у сумі 86 996грн. 84коп., інфляційних втрат у сумі 1 812грн. 09коп. та 3% річних у сумі 197грн. 32коп. відмовити.

Повернути з Державного бюджету України Підприємству з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Німецьке індустріальне представництво» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18 А, ідентифікаційний код 20010868) судовий збір у розмірі 01коп., перерахований згідно з платіжним дорученням №18521 від 24.02.2014р. на загальну суму 14 619грн. 93коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 26.05.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.05.2014р.

Суддя Ю.С. Мельниченко