Постанова № 38941406, 03.03.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року 14-25Справа № 808/738/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сіпаки А.В.

при секретарі судового засідання Горбовій І.С.

за участю:

представника позивача Мальчева В.Є.

представника відповідача Крошки В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Запорізький електровозоремонтний завод" (далі позивач або ПрАТ "ЗЕРЗ") звернулось за адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0000042520 від 20.01.2014, яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 28456,25 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 25750 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2706 грн. 25 коп., податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0000062520 від 20.01.2014, яким визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності, у сумі 48688,50 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 43010 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 5678,50 грн. та податкового повідомлення-рішення форми № 0000052520 від 20.01.2014, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 2253 грн.

Позивач вважає безпідставними висновки перевірки щодо не підтвердження факту постачання та реалізації продукції контрагентами позивача - ТОВ «БК «ДАГАЗ» (ТОВ МАВІКС) за жовтень 2010 року, ТОВ «ІНТЕР ТЕХ-99» за березень-червень 2011 року, серпень 2011 року, ФОП Царюк Р.Г. за листопад, грудень 2010 року, ТОВ «Аріана» за березень 2011р., НВПП «УТЕК» за грудень 2012р., ТОВ "ІСТ ЛОУД ГРУП" та ТОВ Завод «Спецлит'є» за вересень 2013 року, які обґрунтовані не підтвердженням сплати податкових зобов'язань постачальниками товарів по ланцюгу постачання, неможливістю дослідити походження товарів до виробника, що ставить під сумнів здійснення поставки товарів вказаним контрагентами, а також відсутністю трудових і матеріальних ресурсів, виробничої бази та транспортних засобів у контрагентів, та ненаданням до перевірки товарно-транспортних накладних.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, у зв'язку з встановленими в ході проведеної перевірки порушеннями вимог податкового законодавства.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 12.12.2013 по 23.12.2013 Спеціалізованою державною податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "ЗЕРЗ" з питання дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з контрагентами, за результатами якої складено Акт перевірки від 27.12.2013 № 318/25-00/01056273.

У висновку Акту перевірки вказано, що перевіркою встановлено порушення:

1. на порушення пункту 5.1. статі 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, п.п. 8.1.2, п. 8.1, п.п. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України

- занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 43010 грн., у тому числі по періодам:

- 2010 рік -21554 грн.;

- І квартал 2011 року - 13646 грн.;

- ІІ квартал 2011 року - 6154 грн.;

- ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 7203 грн.;

- ІІ-ІV квартали 2011 року - 7232 грн.;

- І квартал 2012 року - 26 грн.;

- півріччя 2012 року - 52 грн.;

- 3 квартали 2012 року - 77 грн.;

- півріччя 2013 року - 451 грн.;

- ІІІ квартал 2013 року 475 грн.

2. п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 25750 грн., у тому числі по періодам:

- грудень 2010 року - 8193 грн.;

- березень 2011 року - 10916 грн.;

- квітень 2011 року - 3229 грн.;

- травень 2011року - 1240 грн.;

- червень 2011 року - 858 грн.;

- серпень 2011 року - 888 грн.;

- березень 2013 року - 426 грн.

Зазначені висновки обґрунтовані тим, що у перевіряємому періоді ПрАТ "ЗЕРЗ" мало взаємовідносини з контрагентами, по яким встановлено нереальність господарських операцій та відсутність поставок товарів, послуг. Господарські операції ТОВ «БК «ДАГАЗ» (ТОВ МАВІКС), ТОВ «ІНТЕР ТЕХ-99», ФОП Царюк Р.Г., ТОВ «Аріана», НВПП «УТЕК», ТОВ "ІСТ ЛОУД ГРУП" та ТОВ Завод «Спецлит'є», відповідно до отриманих матеріалів перевірок, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничих, трудових ресурсів, які необхідні для виконання значного обсягу постачання. Контрагентами ПрАТ "ЗЕРЗ" до органів доходів і зборів, де вони обліковуються, не надано документів, які підтверджують правомірність формування показників податкової звітності за відповідні періоди, підприємства не знаходяться за юридичними адресами. Проведеним перевірками органами доходів і зборів, на обліку у яких знаходяться контрагенти ПрАТ "ЗЕРЗ", встановлено, що результати, відображені у даних податкового обліку, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції, тому товари не могли бути поставлені на ПрАТ "ЗЕРЗ".

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийняті податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0000042520 від 20.01.2014, яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 28456,25 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 25750 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2706 грн. 25 коп., податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0000062520 від 20.01.2014, яким визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності, у сумі 48688,50 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 43010 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 5678,50 грн. та податкового повідомлення-рішення форми № 0000052520 від 20.01.2014, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 2253 грн.

Висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПрАТ "ЗЕРЗ" мало господарські відносини з ТОВ Завод «Спецлит'є» щодо постачання товарів.

Між позивачем та ТОВ Завод «Спецлит'є» укладені наступні договори:

- договір поставки № 130060 від 16.05.2013 року, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) Замовнику (позивачу) товари, зазначені у специфікації. Відповідно до специфікації товар, який постачався за вказаним договором - дріт мідний прямокутного перерізу. Місце поставки товару - м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2. Відповідно до п.5.5 Договору право власності на товар переходить до Замовника з моменту підписання видаткової накладної;

- договір поставки № 130061 від 16.05.2013 року, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) Замовнику (позивачу) товари, зазначені у специфікації. Відповідно до специфікації товар, який постачався за вказаним договором - шина мідна. Місце поставки товару - м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2. Відповідно до п.5.5 Договору право власності на товар переходить до Замовника з моменту підписання видаткової накладної;

- договір поставки № 130062 від 16.05.2013 року, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) Замовнику (позивачу) товари, зазначені у специфікації. Відповідно до специфікації товар, який постачався за вказаним договором - стрічка мідна електротехнічного призначення. Місце поставки товару - м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2. Відповідно до п.5.5 Договору право власності на товар переходить до Замовника з моменту підписання видаткової накладної;

- договір поставки № 130197 від 19.07.2013 року, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) Замовнику (позивачу) товари, зазначені у специфікації. Відповідно до специфікації товар, який постачався за вказаним договором - профіль трапецеїдальної форми для пластин колекторів електричних машин. Місце поставки товару - м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2. Відповідно до п.5.5 Договору право власності на товар переходить до Замовника з моменту підписання видаткової накладної;

- договір поставки № 130060 від 16.05.2013 року, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) Замовнику (позивачу) товари, зазначені у специфікації. Відповідно до специфікації товар, який постачався за вказаним договором - генератор, стартер преривач-розподільник, ТНВД. Місце поставки товару - м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2. Відповідно до п.5.5 Договору право власності на товар переходить до Замовника з моменту підписання видаткової накладної.

Поставка товару ТОВ Завод «Спецлит'є» за вказаними договорами, його отримання позивачем, здійснення розрахунків, оприбуткування товару та використання у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом документи на підтвердження наявності первинної документації, що не заперечується відповідачем.

ПрАТ "ЗЕРЗ" мало господарські відносини щодо поставки товарів з ТОВ "ІСТ ЛОУД ГРУП", що також відображено в Акті перевірки.

Між позивачем та ТОВ "ІСТ ЛОУД ГРУП" укладені наступні договори:

- договір поставки № 130238 від 13.08.2013, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) Замовнику (позивачу) товари, зазначені у специфікації. Відповідно до специфікації товар, який постачався за вказаним договором - шина алюмінієва, пруток алюмінієвий, дріт алюмінієвий, профіль пресований, пудра алюмінієва, алюміній лист, алюмінієва фольга, алюмінієвий профіль. Місце поставки товару - м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2. Відповідно до п.5.5 Договору право власності на товар переходить до Замовника з моменту підписання видаткової накладної;

- договір поставки № 130239 від 13.08.2013, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) Замовнику (позивачу) товари, зазначені у специфікації. Відповідно до специфікації товар, який постачався за вказаним договором - алюмінієвий сплав чушка. Місце поставки товару - м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2. Відповідно до п.5.5 Договору право власності на товар переходить до Замовника з моменту підписання видаткової накладної;

- договір поставки № 130240 від 13.08.2013, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) Замовнику (позивачу) товари, зазначені у специфікації. Відповідно до специфікації товар, який постачався за вказаним договором - труба мідна, прут мідний, профіль мідний, дріт мідний, дріт проволка зварювальна. Місце поставки товару - м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2. Відповідно до п.5.5 Договору право власності на товар переходить до Замовника з моменту підписання видаткової накладної;

- договір поставки № 130241 від 13.08.2013, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) Замовнику (позивачу) товари, зазначені у специфікації. Відповідно до специфікації товар, який постачався за вказаним договором - прут латунний, труба латунна, дріт латунний, дріт зварювальний, прут бронзовий, бронза ливарна. Місце поставки товару - м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2. Відповідно до п.5.5 Договору право власності на товар переходить до Замовника з моменту підписання видаткової накладної;

- договір поставки № 130242 від 13.08.2013, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) Замовнику (позивачу) товари, зазначені у специфікації. Відповідно до специфікації товар, який постачався за вказаним договором - анод цинковий, бабіт чушка, сплав свинцево-сурмянистий, аноди свинцеві, лист свинцевий, пломба свинцева, олов'яні аноди, припій. Місце поставки товару - м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2. Відповідно до п.5.5 Договору право власності на товар переходить до Замовника з моменту підписання видаткової накладної;

- договір поставки № 130243 від 13.08.2013, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) Замовнику (позивачу) товари, зазначені у специфікації. Відповідно до специфікації товар, який постачався за вказаним договором - винець в чушках, цинк чушка, олово чушка. Місце поставки товару - м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2. Відповідно до п.5.5 Договору право власності на товар переходить до Замовника з моменту підписання видаткової накладної;

- договір поставки № 130244 від 13.08.2013, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) Замовнику (позивачу) товари, зазначені у специфікації. Відповідно до специфікації товар, який постачався за вказаним договором - латунь свинцева, бронза ливарна, аноди мідні, мідь катодна, сплав мідно фосфористий. Місце поставки товару - м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2. Відповідно до п.5.5 Договору право власності на товар переходить до Замовника з моменту підписання видаткової накладної;

- договір поставки № 130245 від 13.08.2013, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) Замовнику (позивачу) товари, зазначені у специфікації. Відповідно до специфікації товар, який постачався за вказаним договором - лист мідний, срічка мідна. Місце поставки товару - м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2. Відповідно до п.5.5 Договору право власності на товар переходить до Замовника з моменту підписання видаткової накладної;

- договір поставки № 130246 від 13.08.2013, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) Замовнику (позивачу) товари, зазначені у специфікації. Відповідно до специфікації товар, який постачався за вказаним договором - лист латунний, срічка латунна, сітка полу томпакова, стрічка бронзова. Місце поставки товару - м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2. Відповідно до п.5.5 Договору право власності на товар переходить до Замовника з моменту підписання видаткової накладної;

Поставка товару ТОВ "ІСТ ЛОУД ГРУП" за вказаними договорами, його отримання позивачем, здійснення розрахунків, оприбуткування товару та використання у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом документи на підтвердження наявності первинної документації, що не заперечується відповідачем.

ПрАТ "ЗЕРЗ" мало господарські відносини щодо поставки товарів з ТОВ "Інтер Тех-99", що також відображено в Акті перевірки.

Між позивачем та ТОВ "Інтер Тех-99" укладені наступні договори:

- договір поставки № ЗЕРЗ-11-80/29 від 16.02.2013, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) Замовнику (позивачу) товари, зазначені у специфікації. Відповідно до специфікації товар, який постачався за вказаним договором - генератор, стартер преривач-розподільник, ТНВД. Місце поставки товару - м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2. Відповідно до п.5.5 Договору право власності на товар переходить до Замовника з моменту підписання видаткової накладної.

Поставка товару ТОВ "Інтер Тех-99" за вказаними договорами, його отримання позивачем, здійснення розрахунків, оприбуткування товару та використання у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом документи на підтвердження наявності первинної документації, що не заперечується відповідачем.

Таким чином реальність придбання у контрагентів та понесені позивачем витрати підтверджуються дослідженими судом первинними документами, що свідчить про дотримання ПрАТ "ЗЕРЗ" встановлених вимог податкового законодавства, як підстави для віднесення до складу валових витрат сум витрат, понесених у зв'язку з придбанням товарів, а також для формування податкового кредиту з ПДВ.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 за № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.2.6 п.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 за № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх утримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 за № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в не оборотні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5. цього Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку с придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 за № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 за № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

//

Як встановлено п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 за № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно п.п.7.2.4 цього пункту право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 за № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22, пунктом 185.1 статті 185 та пунктом 186.1 статті 186 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника податку сум ПДВ.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пунктів 201.6 та 201.8 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Матеріальні цінності, що придбавалися у вищевказаних контрагунтів призначалися для використання ПрАТ "ЗЕРЗ" в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності.

Як встановлено судом, контрагент позивача на час здійснення відповідних господарських операцій були у встановленому законодавством порядку зареєстровані як платники ПДВ, що також оспорюється відповідачем.

Перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі.

Відповідно до положень Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Окрім того, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, у зв'язку з чим посилання податкового органу про несплату податкових зобов'язань постачальниками товарів по ланцюгу постачання, як на підставу для визначення позивачу податкових зобов'язань, не є обґрунтованими.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Оскільки контрагенти позивача на час укладання угод та складання податкових накладних мали свідоцтво платника податку на додану вартість, дані податкові накладні оплачені позивачем, що не спростовується в акті перевірки, позивачем в ціні придбаних у цих контрагентів послуг (товарів) по податковим накладним було сплачено ПДВ, тому позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту.

Таким чином, зазначені обставини не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту.

Твердження відповідача про відсутність у контрагентів ПрАТ "ЗЕРЗ" достатньої кількості засобів для виконання умов договору, суд також вважає необґрунтованими, оскільки відсутність у постачальника основних фондів, складських та торгівельних приміщень, не свідчить про порушення податкового законодавства позивачем та не відноситься до суттєвих обставин його фінансово-господарської діяльності.

Зазначені обставини не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту.

Із зазначених підстав суд приходить до висновку про безпідставне визначення податковим органом податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин), передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до пункту 5.11 статті 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств", установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

При цьому, пунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, за правилами Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" підставою для віднесення до складу валових витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Аналогічні норми містяться в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Пунктом 14.1.36 Податкового кодексу України, передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати операційної діяльності та інші витрати.

Витрати операційної діяльності включають собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Витрати, що формують собівартість виготовленої продукції (робіт, послуг), складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат.

Згідно з підпунктом 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, які створюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому відбувся перехід права власності на товар покупцеві.

При цьому, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Таким чином, за правилами Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Як встановлено судом, матеріальні цінності, що придбавалися, призначалися для використання ПрАТ "ЗЕРЗ" в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності, отримання товару, його оприбуткування, та проведення розрахунків підтверджується сукупністю наданих позивачем та досліджених судом первинних документів, здійснення господарських операцій документально відображено у бухгалтерському і податковому обліку, що також підтверджено актом перевірки, та спростовує висновки податкового органу про допущенні порушення податкового законодавства.

Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішення не є переконливими.

Зазначені обставини свідчать про дотримання ПрАТ "ЗЕРЗ" вимог податкового законодавства, як підстави для віднесення до складу валових витрат сум витрат, понесених на придбання товарів та для формування податкового кредиту.

Твердження відповідача щодо не підтвердження господарських операцій через відсутність товарно-транспортних накладних на всі поставки товару, що також стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи, що господарські операції позивача з контрагентами щодо поставки товарів, мали реальний зміст, що підтверджується сукупністю наданими позивачем та дослідженими судом доказами, придбані товари призначені та використані ПрАТ "ЗЕРЗ" у власній господарської діяльності, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000042520 від 20.01.2014, № 0000062520 від 20.01.2014, № 0000052520 від 20.01.2014 прийняті протиправно, у зв'язку з чим позовні вимоги про їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присудженню на користь позивача підлягають понесені ним та документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів № 0000042520 від 20.01.2014, № 0000062520 від 20.01.2014, № 0000052520 від 20.01.2014.

Стягнути з Державного бюджету на користь приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (ЄДРПОУ 01056273) суму судового збору у розмірі 182 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака