Рішення № 38939390, 20.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5447/14 20.05.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірми «Технокомплекс»

до Споживчого товариства «Діамед»

про стягнення 43 968,05 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Поштар Т.П. (представник за довіреністю від 07.06.2013р.);

від відповідача: Шевельова А.С. (представник за довіреністю від 14.01.2014р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технокомплекс» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Споживчого товариства «Діамед» (надалі також - відповідач) суми заборгованості в розмірі 43 968,05 грн. за Договором поставки товарів медичного призначення №ОГ/23 від 26.01.2012р., з яких 41 192,25 грн. сума основного боргу, 139,59 грн. 3% річних, 576,60 грн. пені, 2 059,61 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, повну вартість поставленого товару не оплатив.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти позовних вимог заперечує повністю, посилаючись при цьому на відсутність в матеріалах справи видаткових накладних №ГЛСК-07480 від 11.12.2013р. на суму 3 774,04 грн., №ГЛСК-00516 від 23.01.2014р. на суму 3 921,40 грн., №ГЛСК-00517 від 23.01.2014р. на суму 423,98 грн., відсутність довіреностей на підтвердження повноважень осіб, які отримували товарно-матеріальні цінності від позивача на підставі видаткових накладних, а тому на його думку, зважаючи на положення ст. ст. 32, 36 ГПК України позивачу слід відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, справі присвоєно №910/5447/14, розгляд призначено на 13.05.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2014р. було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з його необґрунтованістю, однак зважаючи на неявку представника відповідача в судове засідання та витребуванням додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено до 20.05.2014р.

Крім того, суд відзначає, що відповідно до ст. ст. 15, 17 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Згідно п. 20.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011р. «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» Якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і у зв'язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.

З наданої відповідачем 20.05.2014р. (згідно відмітки відділу діловодства суду на відзиві на позовну заяву) до матеріалів справи копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що станом на 12.05.2014р. місцезнаходженням відповідача є м. Миколаїв, бул. Бузький, 18, оф. 203, проте провадження у справі було порушено 31.03.2014р., тобто до моменту отримання відповідної інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому, суд, з урахуванням положень ст. 17 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду даної справи в Господарському суді міста Києва.

Розгляд справи відбувався за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 20.05.2014р. в справі №910/5447/14 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2012р. між позивачем (постачальник - за Договором) та відповідачем (замовник - за Договором) було укладено Договір поставки товарів медичного призначення №ОГ/23 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач поставляє та передає у власність відповідачу, а відповідач приймає та оплачує товари медичного призначення (товар - за Договором) в асортименті, по цінах та у кількості відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.1. Договору), передача товару здійснюється частинами, асортимент, кількість та ціна якого зазначені в накладних та інших супровідних документах, що є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2. Договору), у зв'язку з тим, що неможливо наперед визначити кількість, ціну, асортимент та умови оплати товару, сторони домовились про те, що вказані обов'язкові умови цього Договору визначатимуться за узгодженням сторін безпосередньо перед замовленням товару, що є в наявності у постачальника, та відображатимуться у видатковій накладній (п. 1.3. Договору), сторони визнають на накладних - невід'ємних частинах договору підписи осіб, уповноважених на приймання товару довіреністю, та печатки сторін, що засвідчують факт приймання товару. Посадові особи відповідальні за приймання товару вважаються уповноваженими підписувати накладні - невід'ємні частини договору (п. 1.4. Договору).

Згідно п. 3.1., 3.3. Договору товар доставляється замовнику постачальником за рахунок останнього, або на умовах самовивозу за домовленістю сторін. Відпуск-приймання товару оформляється накладними, які підписують сторони.

Як стверджує позивач в позовній заяві, ним було здійснено поставу товару на загальну суму 41 192,25 грн., однак згідно перелічених у позовній заяві видаткових накладних загальна сума поставки становить 47 669,30 грн., тоді як згідно доданих до матеріалів справи видаткових накладних сума поставки становить 43 895,26 грн., що підтверджується наступними належним чином засвідченими видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна №ГЛСК-06869 від 20.11.2013р. на суму 1 991,40 грн. зі строком оплати до 04.01.2014р.;

- видаткова накладна №ГЛСК-06871 від 20.11.2013р. на суму 112,60 грн. зі строком оплати до 04.01.2014р.;

- видаткова накладна №ГЛСК-07273 від 05.12.2013р. на суму 2 042,50 грн. зі строком оплати до 19.01.2014р.;

- видаткова накладна №ГЛСК-07479 від 11.12.2013р. на суму 12 608,30 грн. зі строком оплати до 25.01.2014р.;

- видаткова накладна №ГЛСК-07711 від 18.12.2013р. на суму 6 320,09 грн. зі строком оплати до 01.02.2014р.;

- видаткова накладна №ГЛСК-07712 від 18.12.2013р. на суму 1 711,50 грн. зі строком оплати до 01.02.2014р.;

- видаткова накладна №ГЛСК-07904 від 25.12.2013р. на суму 2 514,34 грн. зі строком оплати до 08.02.2014р.;

- видаткова накладна №ГЛСК-07905 від 25.12.2013р. на суму 1 161,00 грн. зі строком оплати до 08.02.2014р.;

- видаткова накладна №ГЛСК-00080 від 08.01.2014р. на суму 5 817,15 грн. зі строком оплати до 22.02.2014р.;

- видаткова накладна №ГЛСК-00516 від 23.01.2014р. на суму 3 921,40 грн. зі строком оплати до 09.03.2014р.;

- видаткова накладна №ГЛСК-00517 від 23.01.2014р. на суму 423,98 грн. зі строком оплати до 09.03.2014р.;

- видаткова накладна №ГЛСК-00685 від 30.01.2014р. на суму 5 271,00 грн. зі строком оплати до 16.03.2014р.

Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписами уповноваженого представника та відтиском штампів та печаток відповідача на вказаних видаткових накладних.

Оскільки відповідач не розрахувався за поставлений товар, позивач звернувся з даним позовом до суду.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 2.1. - 2.3. Договору оплата за поставлену партію товару проводиться шляхом виплати суми, яка вказана у накладній, на рахунок постачальника. (п.2.1. Договору). Попередня оплата проводиться згідно рахунку - фактури надісланого замовнику. Після отримання підтвердження про зарахування суми на розрахунковий рахунок постачальника оформляється видаткова накладна (п. 2.2. Договору). У випадку відстрочення платежу, оплата за одержану партію товару проводиться згідно дати вказаної в видатковій накладній (п. 2.3. Договору).

Таким чином, відповідно до умов Договору строк оплати товару відповідачем за вказаними видатковими накладними сплив у відповідну дату, що вказана у кожній видатковій накладній, а прострочення платежу відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України почалося з наступного дня.

Доказів на підтвердження повної оплати вартості товару відповідачем до матеріалів справи не надано.

Посилання відповідача на, те що товар відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних не було ним отримано, спростовується первинними документами про отримання товару, що приведені у відповідність до ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а доводи відповідача в частині відсутності в матеріалах справи видаткових накладних №ГЛСК-00516 від 23.01.2014р. на суму 3 921,40 грн. та №ГЛСК-00517 від 23.01.2014р. на суму 423,98 грн. є надуманими та не відповідають дійсності, про що свідчить наявність цих видаткових накладних в матеріалах справи.

Окрім того суд відзначає, що позивачем до матеріалів справи, в тому числі на вимогу ухвал господарського суду від 31.03.2014р. та від 13.05.2014р. не надано належним чином засвідченої копії видаткової накладної №ГЛСК-07480 від 11.12.2013р. на суму 3 774,04 грн. (на що також вказує відповідач у своєму відзиві на позовну заяву), як і не надано доказів на підтвердження часткової сплати суми боргу у розмірі 6 477,05 грн., а тому з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, до стягнення з відповідача підлягає сума основного боргу в розмірі 41 192,25 грн., до якої не включено суму вартості товару в розмірі 3 774,04 грн. за видатковою накладною №ГЛСК-07480 від 11.12.2013р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 139,59 грн. 3% річних, 576,60 грн. пені та 2 059,61 грн. штрафу.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений в матеріалах справи розрахунок 3% річних, судом визнано його в частині необґрунтованим, а за окремими видатковими накладними - завищеним, крім того, як було встановлено вище, позивачем не надано до матеріалів справи видаткової накладної №ГЛСК-07480 від 11.12.2013р., а відтак і заявлена сума 3% річних за вказаною видатковою накладною є необґрунтованою.

З урахуванням викладеного, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних, а саме:

- 6,42 грн. за видатковою накладною №ГЛСК-06869 від 20.11.2013р. (за розрахунком позивача);

- 0,67 грн. за видатковою накладною №ГЛСК-06871 від 20.11.2013р. (за розрахунком позивача);

- 9,57 грн. за видатковою накладною №ГЛСК-07273 від 05.12.2013р. (за розрахунком суду);

- 52,85 грн. за видатковою накладною №ГЛСК-07479 від 11.12.2013р. (за розрахунком позивача);

- 22,86 грн. за видатковою накладною №ГЛСК-07711 від 18.12.2013р. (за розрахунком позивача);

- 6,19 грн. за видатковою накладною №ГЛСК-07712 від 18.12.2013р. (за розрахунком позивача);

- 7,65 грн. за видатковою накладною №ГЛСК-07904 від 25.12.2013р. (за розрахунком позивача);

- 3,53 грн. за видатковою накладною №ГЛСК-07905 від 25.12.2013р. (за розрахунком позивача);

- 11,00 грн. за видатковою накладною №ГЛСК-00080 від 08.01.2014р. (за розрахунком позивача);

- 2,26 грн. за видатковою накладною №ГЛСК-00516 від 23.01.2014р. (за розрахунком суду);

- 0,24 грн. за видатковою накладною №ГЛСК-00517 від 23.01.2014р. (за розрахунком суду).

Таким чином, загальна сума 3% річних за прострочення оплати вартості поставленого товару складає 123,24 грн.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

Відповідно до п. 6.1. Договору у випадку порушення термінів оплати замовник сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за весь час простроски, а також штраф в розмірі 5% від суми простроченого платежу.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наведений в матеріалах справи розрахунок суми пені, судом визнано його обґрунтованим, а заявлені до стягнення з відповідача суми пені за кожною видатковою накладною не перевищують сум, розрахованих судом, а тому з урахуванням виключення нарахування пені за видатковою накладною №ГЛСК-07480 від 11.12.2013р., яка відсутня в матеріалах справи, до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 510,74 грн.

Крім того, відповідачем заявлено до стягнення суму штрафу в розмірі 5%, передбаченого п. 6.1. Договору, однак позивачем не надано до матеріалів справи обґрунтованого розрахунку штрафу, з урахуванням того, що борг виник окремо по кожній видатковій накладній.

Пунктом 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі №06/5026/1052/2011).

З урахуванням викладеного, за прострочення оплати вартості товару до стягнення з відповідача підлягає сума штрафу в розмірі 1 885,92 грн., а саме:

- 54,26 грн. за видатковою накладною №ГЛСК-06869 від 20.11.2013р.;

- 5,63 грн. за видатковою накладною №ГЛСК-06871 від 20.11.2013р.;

- 102,13 грн. за видатковою накладною №ГЛСК-07273 від 05.12.2013р.;

- 630,42 грн. за видатковою накладною №ГЛСК-07479 від 11.12.2013р.;

- 316,00 грн. за видатковою накладною №ГЛСК-07711 від 18.12.2013р.;

- 85,58 грн. за видатковою накладною №ГЛСК-07712 від 18.12.2013р.;

- 125,72 грн. за видатковою накладною №ГЛСК-07904 від 25.12.2013р.;

- 58,05 грн. за видатковою накладною №ГЛСК-07905 від 25.12.2013р.;

- 290,86 грн. за видатковою накладною №ГЛСК-00080 від 08.01.2014р.;

- 196,07 грн. за видатковою накладною №ГЛСК-00516 від 23.01.2014р.;

- 21,20 грн. за видатковою накладною №ГЛСК-00517 від 23.01.2014р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач доказів на спростування позовних вимог до матеріалів справи не надав.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/5447/14 підлягають частковому задоволенню, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 41 192,25 грн., 3% річних в розмірі 123,24 грн., сума пені в розмірі 510,74 грн. та 1 885,92 грн. штрафу.

Судовий збір у розмірі 1 816,36 грн., пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Споживчого товариства «Діамед» (ідентифікаційний код 30176704, адреса: 45015, м. Миколаїв, бул. Бузький, 18, оф. 203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірми «Технокомплекс» (ідентифікаційний код 19117325, адреса: 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65) суму основного боргу в розмірі 41 192,25 грн. (сорок одна тисяча сто дев'яносто дві гривні 25 коп.), суму 3 % річних в розмірі 123,24 грн. (сто двадцять три гривні 24 коп.), суму пені в розмірі 510,74 грн. (п'ятсот десять гривень 74 коп.), штраф в розмірі 1 885,92 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят п'ять гривень 92 коп.) та судовий збір в розмірі 1 816,36 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 36 коп.).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.05.2014р.

Суддя Морозов С.М.