Рішення № 38939296, 27.05.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 р. Справа № 909/456/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Соботник В. В., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія

"Гранд Дистриб'юшн",

вул. Зіни Білої, буд. 91, м.Новомосковськ,

Дніпропетровська область, 51200

до відповідача: Приватне підприємство "Агрополіс МЧ",

вул. Довбуша, буд. 6, с. Угринів,Тисменицький район,

Івано-Франківська область, 77423

про стягнення заборгованості в сумі 49 551 грн. 57 коп., з яких:

45 812 грн. - основного боргу,

2 947 грн. 68 коп. - пені,

791 грн. 89 коп. - 3 % річних.

за участю представників сторін:

від позивача: Панкєєв Ярослав Володимирович - представник (довіреність б/н від 06.11.13)

від відповідача: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн" (далі позивач) звернулось з позовом до Приватного підприємства "Агрополіс МЧ" (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 68 379 грн. 45 коп., з яких 45 812 грн. основного боргу, 791 грн. 89 коп. 3 % річних, 3 431 грн. 54 коп. пені, 18 344 грн. 02 коп. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе по Договору поставки сільськогосподарської продукції №145 від 20.08.2013 зобов'язань щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 29.04.2014 порушено провадження у справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 27.05.2014.

В судовому засіданні 27.05.2014 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення 18 344 грн. 02 коп. штрафу та стягнути з ПП "Агрополіс МЧ" 45 812 грн. основного боргу, 2 947 грн. 68 коп. пені, 791 грн. 89 коп. 3 % річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшених позовних вимог. При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог не порушує процесуальних прав відповідача. Таким чином, предметом розгляду є стягнення 49 551 грн. 57 коп., з яких 45 812 грн. основного боргу, 2 947 грн. 68 коп. пені, 791 грн. 89 коп. 3 % річних.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчать відмітка відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці ухвали про порушення провадження у справі, поштове повідомлення про її вручення, яке повернулось на адресу суду та містяться в матеріалах справи та факт подачі відповідачем відзиву на позовну заяву та клопотання про відклпадення розгляду справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому визнав факт заборгованості в сумі 45 812 грн., однак в задоволенні позовних вимог просить суд відмовити в повному обсязі, до вирішення спору шляхом переговорів, посилаючись на умови укладеного між сторонами Договору, відповідно до яких усі спори, що виникають з нього або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів та підписанням Акту звірки розрахунків, що не було виконано позивачем.

Відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника в судове засідання, оскільки останній бере участь в іншому судовому засіданні, долучивши при цьому ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2014 по справі №909/325/14.

Відповідно до приписів ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами) господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу-підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, та, враховуючи заперечення позивача проти відкладення розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Відповідно вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши докази по справі та надавши їм належної правової характеристики, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн" (постачальник) та Приватним підприємством "Агрополіс МЧ" (покупець) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції №145 (далі Договір), відповідно до умов п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію (далі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та здійснити його оплату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору під сільськогосподарською продукцією в цьому Договорі розуміється шрот соняшниковий. Асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю Товару, загальна кількість та вартість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, а також базис поставки зазначаються у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору, складаються у письмовій формі, підписуються та скріплюються печатками Сторін, підтверджуються товарною (товарно-транспортною) або видатковою накладною.

Розділом 2 Договору сторони визначили вартість Договору та порядок розрахунків.

Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару за кожну партію поставки встановлюється Сторонами у Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Умови оплати партії Товару за цим Договором встановлюються Специфікаціями, складаються у письмовій формі, підписуються та скріплюються печатками Сторін (п.2.4. Договору).

20 серпня 2013 року сторони погодили Специфікацію №1 до Договору. Дана Специфікація укладена у письмовій формі, підписана повноважними представниками двох сторін, підписи яких засвідчено печатками.

У відповідності до умов Договору та погодженої сторонами Спеціфікації, на підставі товаро-транспортної накладної №082103 від 21.08.2013 постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 90 812 грн.

Облік, приймання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу здійснюються на підставі товарно-транспортної документації.

Згідно п.11.1 наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні (ТТН) та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до п.11.4 цих Правил, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Пунктом 11.8 Правил предбачено, що перший екземпляр ТТН залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом, передаються перевізнику.

Зазначеними правилами встановлено, що ТТН є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Як вбачається з ТТН №082103 від 21.08.2013 вантаж був доставлений за місцем призначення та отриманий вантажоодержувачем без застережень, про що свідчать підписи сторін, які сріплені печатками.

Товар отриманий уповноваженою особою Чуй Василем Сергійовичем - на підставі довіреності №3 від 21.08.2013, яка міститься в матеріалах справи.

Крім цього, в якості доказу отримання відповідачем продукції, до матеріалів справи додана податкова накладна №62 від 21.08.2013, яка підтверджує сплату позивачем податку на додану вартість, відповідно до наявної в матеріалах справи товаро-транспортної накладної.

У відповідності до норми Закону України "Про податок на додану вартість", продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що отримання відповідачем продукції відбулося в рамках Договору № 145 від 20.08.2013.

З огляду на вищевикладене, судом встановлений факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 90 812 грн.

Як передбачено умовами Специфікації №1 від 20.08.2013, оплата має здійснюватись наступним чином: 30 % оплати перед вивантаженням автомобіля, 70 % відстрочка платежу 2 банківські дні з моменту вивантаження автомобілю. Оплата проводиться шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок Постачальника.

Пунктом 2.6 Договору сторони визначили, що зобов'язання Покупця по сплаті Товару вважається виконаним в момент списання коштів з банківського рахунка Покупця, відповідно до реквізитів Постачальника, вказаних Постачальником в рахунку-фактурі.

На виконання умов Договору позивачем виставлено рахунок-фактуру №120081 від 20.08.2013, який міститься в матеріалах справи.

Відповідач прийняті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав, товар оплатив частково в сумі 45 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №5298 від 23.08.2013, №13431 від 30.08.2013.

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються статтею 712 ЦК України та застосовуються загальні положення, що регулюють відносини купівлі-продажу (глава 54 ЦК України).

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Заборгованість відповідача перед позивачем сумі 45 812 грн. за отриманий товар на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та визнана відповідачем.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 45 812 грн. суми основної заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Пунктом 5.3. Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати або неповної оплати Товару в строки, зазначені у Договорі, Покупець зобов'язується на вимогу Постачальника сплатити останньому пеню у розмірі 1 відсотка за кожен день прострочення виконання зобов'язань від суми боргу.

Відповідно до ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 5.3 Договору та, враховуючи положення ст. 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 947 грн. 68 коп.

Суд перевірив правильність її нарахування та встановив, що розрахунок є арифметично вірним та підлягає до задоволення.

Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку, ним здійснено нарахування трьох відсотків річних на суму 791 грн. 89 коп.

Суд перевірив правильність їх нарахування та встановив, що розрахунок є арифметично вірним та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

За наведених обставин та правових норм позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 625, 629, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн" до Приватного підприємства "Агрополіс МЧ" про стягнення заборгованості в сумі 49 551 грн. 57 коп., з яких 45 812 грн. основного боргу, 2 947 грн. 68 коп. пені, 791 грн. 89 коп. 3 % річних задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Агрополіс МЧ"(вул. Довбуша, буд. 6, с. Угринів,Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77423; код 36649277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн" (вул. Зіни Білої, буд. 91, м.Новомосковськ, Дніпропетровська область, 51200; код 35394779) 45 812 (сорок п'ять тисяч вісімсот дванадцять) грн. основного боргу, 2 947 (дві тисячі дев'ятсот сорок сім) грн. 68 коп. пені, 791 (сімсот дев'яносто одну) грн. 89 коп. 3 % річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім ) грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.05.14

Суддя Соботник В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Лоза В.В. 29.05.14