Постанова № 38939119, 28.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2014 р. Справа № 805/6011/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування

великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного

управління Міндоходів

до державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»

про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків,

в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в

розмірі 19144534,26 гривень

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі – позивач, СДПІ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 19144534,26 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач – державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» перебуває на податковому обліку в спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів. Будучи платником податку на додану вартість відповідачем надана до СДПІ податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2014року, в якій визначена до сплати сума податкових зобов’язань у розмірі 19662492,00 гривень. Граничний строк сплати узгодженого податкового зобов’язання за декларацією припадає на 30.04.2014 року. Станом на 30.04.2014 року у відповідача рахується переплата у розмірі 517957,74 гривень, у зв’язку з чим станом на 01.05.2014 року у підприємства обліковується податковий боргу у сумі 19144534,26 гривень. На адресу боржника надіслані податкові вимоги від 08.02.2010 року № 1/4 та від 06.05.2010 року № 2/25. Крім того, 07.06.2010 року прийняте рішення № 3/24 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу. Відповідачем порушено ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України. Проте, вжиті заходи не привели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вимоги п. 95.3 статті 95 Податкового кодексу України позивач просив суд стягнути з відповідача кошти з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, за податковим боргом з податку на додану вартість.

Через канцелярію суду представник позивача надав заяву від 28 травня 2014 року, в якій просив розглянути справу в письмовому провадженні.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав до канцелярії суду заяву від 22 травня 2014 року № 01/11-1332 про визнання позову. Також надав заяву від 22 травня 2014 року № 01/11-1330 про встановлення способу та порядку виконання судового рішення шляхом розстрочення податкової заборгованості терміном на 5 років, посилаючись на скрутне фінансово-матеріальне становище.

Крім того, через канцелярію суду надав клопотання від 27 травня 2014 року про відкладення розгляду справи, яке враховуючи заяву про визнання позову, суд вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач – визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні у відповідності до приписів ч. 6 ст. 128 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідач – державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», є юридичною особою та зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 31599557, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 8, 10) перебуває на обліку в спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів як платник податків з 27 листопада 2001 року за № 118, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків форми № 4-ОПП від 19 жовтня 2011 року № 212/10/29-14-2 (а.с. 9) та є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100342083 серії НБ № 196371 (а.с. 11).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 зазначеного Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Статтею 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом з податку на додану вартість визначено календарний місяць.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України для подання податкової декларації.

18 квітня 2014 року відповідачем надано до СДПІ декларацію з податку на додану вартість за березень 2014 року, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 19662492,00 гривень (а.с. 20-21).

Станом на 30 квітня 2014 року за відповідачем у зв’язку з переплатою обліковується недоїмка з податку на додану вартість у сумі 19144534,26 гривень, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника з податку на додану вартість (а.с. 24).

Згідно з підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.2. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

08 лютого 2010 року податковою інспекцією сформовано першу податкову вимогу № 1/4 (а.с. 12).

06 травня 2010 року податковою інспекцією сформована друга податкова вимога № 2/25 (а.с. 12), яка отримана представником підприємства 06 травня 2010 року, що підтверджується корінцем другої податкової вимоги (а.с. 12).

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними передбачався підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Аналогічні підстави визнання податкових вимог відкликаними передбачені статтею 60 Податкового кодексу України.

Отже, законодавчими нормами (як Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв до 01 січня 2011 року, так і Податковим кодексом України, чинного з 01 січня 2011 року) прямо встановлені підстави визнання податкових вимог відкликаними, тобто такими, що не підлягають виконанню.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено безперервне існування податкового боргу відповідача за період від дня отримання податкової вимоги до моменту виникнення податкового боргу, заявленого позивачем до стягнення.

Відповідачем зазначене не спростовано, документальних обґрунтувань в підтвердження того, що наведена податкова вимога вважається відкликаною не надано.

07 червня 2010 року заступником начальника Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції прийнято рішення № 3/24 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків – державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» в рахунок його податкового боргу (а.с. 15).

Активи платника податків згідно з актом опису № 7/24-013 від 2 квітня 2011 року на суму 21546939,33 гривень знаходяться у податковій заставі, які зареєстровані у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с. 13, 14).

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем суми податкового боргу відповідача з податку на додану вартість та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Відповідно до ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі.

Що стосується заяви відповідача від 22 травня 2014 року № 01/11-1330, в якій просив у відповідності до ст. 257 КАС України встановити спосіб та порядок виконання податкового боргу шляхом розстрочення податкової заборгованості з податку на додану вартість в сумі 19144534,26 гривень терміном на 5 років з 01 червня 2014 по 01 травня 2019 року щомісячно у розмірі 319075,57 гривень, а в травні 2019 року – 319075,63 гривень суд зазначає наступне.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на скрутне фінансове становище через що, відповідач не може своєчасно розрахуватися із позивачем. Зазначає, що фінансовий стан підприємства не стабільний, фінансово залежний від бюджетного фінансування, кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську. Має місце зростання собівартості товарної вугільної продукції, зменшення придатності основних засобів.

Реалізація вугілля, доходи від якої є основним джерелом погашення кредиторської заборгованості підприємства, на сьогодні фактично зупинена через відсутність попиту.

Дефіцит коштів на поточну діяльність та зріст цін на товари, роботи, послуги, споживані в процесі виробництва призвели до низького попиту на вугільну продукцію, збільшення кредиторської заборгованості підприємства.

Також державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» є містоутворюючим підприємством для м. Красноармійську, м. Родинське, м. Білицьке та ін. Місячний фонд заробітної плати підприємства з нарахуваннями за квітень 2014 року склав 28353 тис. гривень.

Рухоме і нерухоме майно відповідача знаходиться у податковій заставі, що значно ускладнює виконання постанови суду, оскільки виключає вільне розпорядження належним підприємству майном.

Крім того, державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» здійснює погашення заборгованості за судовими рішеннями про стягнення заборгованості на користь УПФУ та органів доходів і зборів, розстрочених у судовому порядку. Сума виплат за розстрочками складає 116204966,36 гривень. Погашення заборгованості за всіма судовими рішення про розстрочення погашення заборгованості підприємство здійснює своєчасно, заборгованість зі сплати чергових платежів за розстроченими зобов’язаннями – відсутня.

Проте, примусове виконання постанови суду по даній справі, в т.ч. у разі арешту рахунків відповідача, призведе до неможливості виконання судового рішення та зупинення діяльності підприємства взагалі.

В доказ зазначеного, відповідач надав довідки від 22 травня 2014 року №№ 01/11-1323, 01/11-1324, 01/11-1325 та 01/11-1326. Кредиторська заборгованість підприємства становить 241075737 гривень.

Згідно аналізу фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» фінансовий стан підприємства нестабільний, отримані доходи не покривають витрати на роботи, здійснені відповідачем. Сума нарахованої заробітної плати по підприємству за квітень 2014 року складає 19201 тис. гривень, нарахування на заробітну плату (єдиний соціальний внесок) – 9152 тис. гривень, всього оплата праці з нарахуваннями за квітень 2014 року – 28353 тис. гривень. Заборгованість по розрахункам з бюджетом та по зобов’язанням по страхуванню станом на 05 травня 2014 року складає 96543 тис. гривень. Станом на 05 травня 2014 року підлягають сплаті в якості обов’язкових платежів – 128794568,54 гривень.

На рахунках підприємства знаходиться 651317,24 гривень, що підтверджує той факт, що підприємство на даний час не має достатньо грошових коштів для сплати позивачу суми заборгованості у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Відповідачем надано докази відсутності коштів на розрахункових рахунках підприємства. Згідно довідки про залишки коштів на розрахункових рахунках підприємства на банківських рахунках державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» станом на 22 травня 2014 року залишилося 651317,24 гривень, що унеможливлює сплату стягнутого судовим рішенням боргу одноразово та може призвести до зупинення діяльності містоутворюючого підприємства.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про розстрочення на п’ять років стягнення з відповідача суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 19144534,26 гривень.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями Податкового кодексу України та статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів до державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 19144534,26 гривень задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (85310, Донецька область, м. Родинське, вул. Перемоги, 9, код ЄДРПОУ 31599557) у банківських установах кошти в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 19144534 (дев’ятнадцять мільйонів сто сорок чотири тисячі п’ятсот тридцять чотири) гривні 26 копійок на користь Державного бюджету України на р/р 31114029799002, код платежу 14010100, отримувач Донецьке ГУК/м.Донецьк/СДПІ/14010100.

Встановити порядок виконання судового рішення шляхом розстрочення сплати податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 19144534,26 гривень на 5 (п’ять) років, з червня 2014 року по квітень 2019 року щомісячними платежами у розмірі 319075 (триста дев’ятнадцять тисяч сімдесят п’ять) гривень 57 копійок, в травні 2019 року – 319075 (триста дев’ятнадцять тисяч сімдесят п’ять) гривень 63 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 28 травня 2014 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Голубова Л.Б.