Постанова № 38936782, 21.05.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/350/13-а09 год. 35 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Багненко Т.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Незгоди Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 червня 2010 року № 0002221702/0.

У зв'язку з проведенням реорганізації в органах державної податкової служби на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" суд допустив процесуальне правонаступництво та замінив сторону у справі - державну податкову інспекцію у м. Херсоні на Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - ДПІ у м. Херсоні, відповідач).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 28 березня 1995 року та як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні.

До видів діяльності ФОП ОСОБА_3 належать: виробництво морожених напівфабрикатів, оптова-роздрібна торгівля продукцією власного виробництва, зовнішньоекономічна діяльність (експорт продукції власного виробництва).

В червні 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Херсоні проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питання обґрунтованості нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Галит" за листопад, грудень 2007 року та січень 2008 року, про що складено акт від 08.06.2010 № 2632/17-2/НОМЕР_1 (далі - акт № 2632, акт перевірки).

На підставі акта перевірки прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 92779,50 грн., в тому числі за основним платежем 61853,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 30926,50 грн.

За змістом акта перевірки збільшення грошових зобов'язань з ПДВ позивача пов'язане із тим, що відповідач зменшив його податковий кредит на 61853,00 грн., який було сформовано по відносинам з ТОВ "Галит" у листопаді-грудні 2007 року та у січні 2008 року.

Для оцінки господарських відносин позивача з ТОВ "Галит" відповідачем використано акт від 30.11.2009 №1589/230-22751066, складений за наслідками невиїзної документальної перевірки ТОВ "Галит", здійсненої ДПІ у м. Нова Каховка (податковим органом за місцем реєстрації постачальника).

Згідно з актом перевірки ТОВ "Галит" ДПІ у м. Нова Каховка встановила порушення цим підприємством ч. 1 ст. 203, ст. ст. 205, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених ним з постачальниками. Згідно з цим актом ТОВ "Галит" не мало необхідних умов для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Окрім цього, ДПІ у м. Херсоні зазначає, що на момент перевірки у ФОП ОСОБА_3 були відсутні сертифікати якості на товар, документи по перевезенню, прийманню, зберіганню продукції, постачальник ФОП ОСОБА_3 - ТОВ "Галит" не декларувало своїх податкових зобов'язань та не вносило їх до бюджету.

У зв'язку наведеними обставинами ДПІ у м. Херсоні вказує на безтоварність господарських операцій між ТОВ "Галит" та ФОП ОСОБА_3, невиконання укладеного між ними договору поставки товару, відсутність у сторін договору наміру на породження цивільно-правових наслідків та вважає договір поставки таким, що не спричиняє реального настання правових наслідків.

За висновками акта перевірка ДПІ у м. Херсоні дійшла висновку про порушення ФОП ОСОБА_3 пп. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), а саме завищення ним податкового кредиту у перевіреному періоді на вказану вище суму.

Наявність у ФОП ОСОБА_3 видаткових та податкових накладних, складених у зв'язку з господарськими операціями з ТОВ "Галит", ДПІ у м. Херсоні не заперечує, зауваження щодо їх оформлення в акті перевірки відсутні.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги і пояснила, що ФОП ОСОБА_3 є виробником заморожених напівфабрикатів та в своїй діяльності використовував сировину, яку придбавав у ТОВ "Галит", зокрема це олія рослинна, гриби, шпик, картопля, сир. На час здійснення господарських операцій ТОВ "Галит" було платником податку на додану вартість та звітував до податкового органу, проте через визнання його банкрутом в 2009 році податкові зобов'язання цього підприємства були обнулені.

На переконання позивача, він виконав всі вимоги Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), чинного на час виникнення спірних правовідносин, щодо відображення податку на додану вартість за вказаними операціями у складі податкового кредиту з ПДВ, всі операції підтверджені податковими накладними та бухгалтерськими документами.

Позивач вважає, що у службових осіб податкового орану відсутні повноваження визнавати угоди недійсними, такі висновки може робити лише суд.

Представник відповідача позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити, заперечення на позов обґрунтовує тим, позивач по відносинам з ТОВ "Галит" сформував податковий кредит за безтоварними операціями, які не дозволяли використати їх результат у власній оподатковуваній господарській діяльності позивача. Доказами цього вважає матеріали перевірки ТОВ "Галит", які свідчать про відсутність умов для здійснення господарської діяльності цього постачальника позивача, та порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ "Галит" за фактами фіктивного підприємництва.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами.

Таким чином, податковим законодавством України передбачалась можливість платників податків формувати податковий кредит за умов, що придбані товари (роботи, послуги) призначені для використання платником податків в оподатковуваних операціях та коли таке придбання підтверджено належним чином складеними податковими накладними.

Приписи підпунктів 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР передбачають умови складання податкових накладних платниками ПДВ, але не передбачають обмеження у використанні цих податкових накладних покупцями товарів (робіт, послуг) у разі, коли ці податкові накладні не мають видимих дефектів у їх оформленні.

Перевіряючи правомірність формування позивачем податкового кредиту по спірним операціям з ТОВ "Галит", суд не може погодитись з позицією відповідача.

Виконання господарських операцій підтверджується, зокрема:

- договором купівлі-продажу;

- податковими накладними;

- видатковими накладними;

- прибутковими накладними;

- квитанціями до прибуткових касових ордерів (докази оплати за придбаний товар);

- технологічними картами, (докази використання придбаних товарів господарській діяльності позивача);

- реєстрами подорожніх листів вантажного транспорту, що знаходився у власності позивача;

Крім того, суду надано копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ "Галит" та свідоцтва про реєстрацію ТОВ "Галит" платником ПДВ. Щодо відсутності товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості, то представник позивача пояснила, що перевезення товару здійснювалось транспортом позивача попутними перевезеннями з м. Нової Каховки, у зв'язку з чим складались подорожні листи, реєстри яких надані суду, складання товарно-транспортних накладних при цьому не вимагається, а сертифікати якості на придбану сировину зберігаються позивачем лише до закінчення строку реалізації продукції, при виготовленні якої було використано сировину (такі строки є порівняно невеликими), після цього - знищуються. Саме цим пояснюється ненадання їх до перевірки та до суду (перевірка проводилася в червні 2010 року, а господарські операції здійснювались в листопаді-грудні 2007 року та січні 2008 року).

Що стосується посилання відповідача на порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ "Галит", то суд звертає увагу на таке.

За приписами ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд звертає увагу, що кримінальна справа № 116/1392/13-к, про яку веде мову відповідач, перебувала на розгляді в Сімферопольському районному суді Автономної Республіки Крим. Херсонським окружним адміністративним судом неодноразово направлялись запити до Сімферопольського районного суду про рух та результати розгляду справи. Останній запит (від 27.03.2014) повернувся до Херсонського окружного адміністративного суду без вручення адресату з відміткою Укрпошти на конверті "Повертається. Наказ 511-10-144 від 28.03.2014 р.".

Суд також звертає увагу, що сам факт порушення кримінальної справи ще не є доказом вини осіб, відносно яких вона порушена, та не звільняє від доказування обставини, встановлені в ході досудового слідства, під час розгляду адміністративної справи, а тим більше не є беззаперечним доказом порушення податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. У зв'язку з цим суд вважає за необхідне ще раз зазначити, що кримінальна справа була порушена відносно посадових осіб ТОВ "Галит", а не ФОП ОСОБА_3

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що не відображення ТОВ "Галит" в податковій звітності власних основних фондів, транспортних засобів та трудових ресурсів є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій за його участю.

Чинним законодавством України не встановлено норм щодо кількості працівників, вартості основних фондів підприємства, наявності власних або орендованих складських приміщень та інших матеріальних ресурсів, при недотриманні яких підприємство вважається таким, що не може здійснювати господарську діяльність.

Недекларування постачальниками товарів та послуг трудового та матеріального потенціалу або орендних відносин може свідчити про заниження ними об'єктів оподаткування.

Відповідач при проведенні перевірки мав врахувати те, що за своєю специфікою торгівельно-постачальницька діяльність може будуватись на використанні найманих складських приміщень, при цьому перехід права власності на товар не означає обов'язкового переміщення товару, а економічним зиском посередника є націнка за перепроданий товар. Ця обставина не підтверджена та не спростовна відповідачем під час перевірки позивача та його контрагента.

Тому декларування чи не декларування податкових зобов'язань ТОВ "Галит" не може бути підставою для перегляду податкового кредиту позивача.

Контролюючим органом не надано суду належних доказів про відсутність фактичного виконання ФОП ОСОБА_3 господарських операцій за спірними правочинами, що інформація, яку містять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Жодна норма податкового законодавства України у 2007-2008 роках не передбачала обов'язків платників ПДВ здійснювати контроль за сплатою ПДВ постачальниками. Такими правами та обов'язками наділені податкові органи.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Така відповідальність не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості придбаних товарів, призначених для використання у господарській діяльності, тобто позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту, тому, він має право на відображення таких операцій у податковій звітності.

Окремо суд вважає за необхідне надати оцінку висновку відповідача про визнання правочинів позивача з ТОВ "Галит", такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків.

Суд звертає увагу, за змістом ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків (на що фактично вказує відповідач), є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Тобто, зазначений правочин є оспорюваним і він може бути визнаний недійсним лише судом, а не податковим органом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних.

Надаючи правову оцінку спірним правочинам, відповідач перекручує норми чинного законодавства України, невірно їх тлумачить та застосовує. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність цих правочинів, чи судових рішень про визнання їх недійсними, висновки ДПІ у м. Херсоні, викладені в акті перевірки щодо зазначених правочинів, є протиправними.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України ДПІ у м. Херсоні як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги повністю.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 17.06.2010 № 0002221702/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 травня 2014 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.3.3