Ухвала суду № 38936481, 27.05.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/111/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/1764/14

Головуючий у 1-й інстанції Колотієвський О. О.

Доповідач Хіль Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Хіль Л.М.

суддів: Кузнєцової О.Ю., Мартєва С.Ю.

при секретарі: Колодюк О.П.

за участі: представників сторін - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 квітня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення коштів

та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду із вказаним позовом та остаточно визначившись у позовних вимогах просила стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на свою користь суму заборгованості за договором простого товариства від 15.10.2011року в загальній сумі 2 245 446,52 гривень, з яких 1758115 гривень- борг , 37 258,27 гривень - інфляційні , 12 % річних - 450 073,25 гривень- 12% річних.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що 15 жовтня 2011 року між нею та ОСОБА_5, який є її рідним братом було укладено договір простого товариства, у відповідності до якого вони домовились придбати в с. Кривуші Кременчуцького району Полтавської області нерухомість для подальшого зайняття готельним бізнесом. Відповідно до умов укладеного договору ( п.2.2), вона повністю фінансує будівельні роботи та оплачує придбання будівельних матеріалів необхідних для придбання та реконструкції об'єкту у встановлені договором строки в сумі, що не перебільшує 250 000 дол. США, відповідач відповідно до умов договору ( п.2.1) робить внесок у спільне товариство трудовою участю та грошовими коштами на певних умовах.

На виконання договору за період з грудня 2011 року по березень 2013 року вона передала ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 1758115 гривень, що еквівалентно 220000 доларів США, а відповідач свої зобов'язання за договором не виконав.

Ним було придбано згідно договору купівлі продажу від 29 грудня 2011 року домоволодіння по АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки площею 0,21 га та 0,24 га за зазначеною адресою, але до 15 жовтня 2013 року, як це передбачено п. 3.3.4 договору роботи з реконструкції домоволодіння та прийняття його до експлуатації в повному обсязі не провів та не закінчив, тому на підставі п.3.9. договору вона має право вимагати повернення всіх переданих коштів з урахуванням індексу інфляції та 12 відсотків річних.

Із зустрічним позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулась ОСОБА_3, дружина останнього на той час, та просила визнати договір простого товариства від 15 жовтня 2011 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 недійсним з підстав його фіктивності.

В обґрунтування позову вказувала, що земельні ділянки та будинок по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, набуті в період шлюбу за спільні кошти подружжя, ніякі кошти на виконання договору простого товариства її чоловікові ОСОБА_4 не передавала, вона взагалі не мала достатніх доходів для фінансування договору простого товариства.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 - задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму заборгованості 1 758 115 гривень, інфляційні - 37 258,27 гривень, 12 % річних - 450 073,25 гривень, всього - 2 245 446,52 гривень.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_3 та просила скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі, а її позов задовольнити.

Посилалася на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, а саме: вказувала, що судом судом безпідставно не взято до уваги її доводів щодо фіктивності правочину, а також зроблено помилковий висновок про те, що ОСОБА_4 передавала грошові кошти ОСОБА_5

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Судове рішення ухвалене у справі відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з 27 лютого 2009 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

15 жовтня 2011 року, в період перебування їх у шлюбі, між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір простого товариства, за яким сторони зобов'язались на основі співробітництва, шляхом здійснення дольових внесків майном (грошовими коштами, матеріалами, майновими правами тощо), а також спільної участі в організації співпраці, спільно діяти з метою придбання в с. Кривуші Кременчуцького району Полтавської області нерухомого майна з подальшою реконструкцією його в готельний комплекс та подальшою його експлуатацією та отриманням прибутку від такої експлуатації. ( п.1.1)

Факт укладення договору підтверджено показаннями ОСОБА_5 та ОСОБА_4 допитаних в якості свідків, а також текстом цього договору.

За умовами цього договору ( п.2.2), ОСОБА_4. повністю фінансує будівельні роботи та оплачує придбання будівельних матеріалів необхідних для придбання та реконструкції об'єкту у встановлені договором строки в сумі, що не перебільшує 250 000 дол. США, відповідач відповідно до умов договору ( п.2.1) робить внесок у спільне товариство трудовою участю та грошовими коштами на певних умовах.

На виконання договору за період з грудня 2011 року по березень 2013 року ОСОБА_4 передала ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 1758115 гривень, що еквівалентно 220000 доларів США, а відповідач свої зобов'язання за договором не виконав.

Ним було придбано згідно договору купівлі продажу від 29 грудня 2011 року домоволодіння по АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки площею 0,21 га та 0,24 га за зазначеною адресою, але до 15 жовтня 2013 року, як це передбачено п. 3.3.4 договору роботи з реконструкції домоволодіння та прийняття його до експлуатації в повному обсязі не провів та не закінчив, тому на підставі п.3.9. договору вона має право вимагати повернення всіх переданих коштів з урахуванням індексу інфляції та 12 відсотків річних.

Відповідно до п.3.3.4 цього договору ОСОБА_5 зобов'язаний закінчити будівництво (реконструкцію) та здати Об'єкт в експлуатацію у відповідності до чинного законодавства до 15 жовтня 2013 року.

29 грудня 2011 року відповідно до п. 2.2. договору ОСОБА_4 передала ОСОБА_5 кошти у сумі 798970 гривень, що не заперечується цими особами та підтверджується актом про внесення коштів від 29 грудня 2011 року. На отримані кошти ОСОБА_5 придбав будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 593505 гривень, на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 5435, а також дві земельні ділянки площею 0,21 га, кадастровий номер 5322483805:05:002:0210 та площею 0,24 га, кадастровий номер 5322483805:05:002:0211, розташовані за вказаною адресою, вартістю 87345 гривень, що підтверджується договором купівлі-продажу земельних ділянок від 29 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 5437.

Після придбання будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 робили в цьому будинку ремонтні роботи та фінансували ці роботи.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову про стягнення коштів та відмову у задоволенні вимог про визнання договору недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що сукупністю доказів по справі підтверджується факт укладання договору простого товариства та неналежного невиконання ОСОБА_5 своїх обов'язків по договору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно до роз'яснень наданих у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не навела жодних обґрунтованих доказів умислу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спрямованого на невиконання умов договору простого товариства від 15 жовтня 2011 року, а також відсутності їх наміру щодо створення правових наслідків обумовлених в ньому.

При цьому твердження апеляційної скарги про невиконання жодного з положень вказаного договору спростовуються матеріалами справи.

Так, як підтверджується наявними у справі доказами, та не заперечується апелянтом, ОСОБА_5 придбав згідно договору купівлі продажу від 29 грудня 2011 року домоволодіння по АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки площею 0,21 га та 0,24 га за зазначеною адресою. Крім того, як вказує сам апелянт, було розпочато реконструкцію вказаного домоволодіння.

Відповідно до актів про внесення коштів, копії яких було долучено до матеріалів справи (т.1 а.с. 7 - 11), ОСОБА_4 виконала свій обов'язок, встановлений п. 2.2., з повного фінансування будівельних робіт.

При цьому, за відсутності обґрунтованих доводів про відсутність факту передачі грошових коштів, колегія суддів вважає вказані акти належними і допустимим доказами передачі ОСОБА_5 коштів у загальній сумі 1785115 гривень.

Вказані дії повною мірою узгоджуються з положеннями договору простого товариства від 15 жовтня 2011 року, а тому колегія суддів вважає, що наявними у справі доказами підтверджується вчинення сторонами дій з виконання умов укладеного договору.

Відповідно до роз'яснень наданих у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Таким чином, факт невиконання ОСОБА_5 умов договору простого товариства щодо взяття на податковий облік спільної діяльності та отримання дозволу на реконструкцію житла, на який посилається апелянт, не можна вважати ознакою фіктивності.

Посилання апелянта на факт існування у подружжя ОСОБА_5 грошових коштів жодним чином не доводить фіктивності оскаржуваного договору та не спростовує правильності рішення суду першої інстанції.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, посилання апелянта на укладення договору простого товариства від 15 жовтня 2011 року без її дозволу не може бути взяте судом до уваги, адже ОСОБА_3 у своїх позовних вимогах не ставила питання про визнання договору недійсним з вказаних підстав.

Виходячи з викладеного, доводи апеляційної скарги не вказують на фіктивність договору простого товариства від 15 жовтня 2011 року та не спростовують правильності рішення місцевого суду.

Безпідставним є твердження апелянта про неплатоспроможність ОСОБА_4, що на її думку є підтвердженням фіктивності договору, поскільки ця обставина заперечується матеріалами справи.

Судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Крім того, встановлено, що при подачі апеляційної скарги ОСОБА_3 сплатила судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп..

У відповідності до роз'яснень, викладених у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24.10.2008 року №12, у разі виявлення при судовому розгляді справи неповної сплати суми судового збору стягнення недоплачених сум проводиться з відповідної особи при ухваленні судового рішення.

Згідно п.п. 8 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за апеляційну скаргу на рішення суду ставка судового збору становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином із відповідача на користь держави належить додатково стягнути 1598,2 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, 314, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 квітня 2014 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1598 грн 20 коп. судового збору /Реквізити: отримувач УДКСУ у м. Полтаві, код ЄДРПОУ: 38019510, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, код банку отримувача 831019, розрахунковий рахунок 31217206780002, код класифікації доходів бюджету 22030001/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: Л.М. Хіль

Судді: О.Ю. Кузнєцова

С.Ю. Мартєв