Ухвала суду № 38936371, 21.05.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/2/14-ц Головуючий у І інстанції Кисіль О.А.Провадження № 22-ц/780/1841/14 Доповідач у 2 інстанції КулішенкоКатегорія 26 21.05.2014

УХВАЛА

Іменем України

21 травня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Лащенка В.Д., Сушко Л.П.,

при секретарі: Химинець Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 17 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики,-

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики.

Посилалась на те, що 30 липня 2010 року сторони зареєстрували шлюб, котрий розірвано рішенням Яготинського районного суду Київської області від 16 липня 2013 року. В ході розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна позивачці стало відомо про наявність розписки про позику, за якої ОСОБА_2 взяв в борг у своєї сестри кошти в розмірі 90000 гривень. Даний договір було укладено під час перебування сторін у шлюбних відносинах. В той час позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною, а відповідач мав заробітну плату в середньому розмірі 1250 гривень. Вважає, що даний договір позики є недійсним з тих підстав, що беручи у борг у своєї сестри вказані кошти ОСОБА_2 не отримав згоди у позивачки на укладення даного договору.

Просила визнати вказаний договір позики недійсним.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 17 січня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянт вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав:

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 липня 2010 року.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 16 липня 2013 року шлюб між сторонами розірвано. Під час шлюбу сторони придбали автомобіль марки «Citroen C4 Aircross», державний номерний знак НОМЕР_1, за договором купівлі-продажу від 6 березня 2013 року та оформили на ОСОБА_2

21 лютого 2013 року та 6 березня 2013 року було внесено перші внески для придбання автомобіля в сумі 10000 гривень та 90745 гривень.

Кошти в сумі 90000 гривень позичені ОСОБА_2 у своєї сестри 6 березня 2013 року, відповідно до розписки, яка укладена в письмовій формі в присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_4

За цією розпискою ОСОБА_2 зобов'язувався повернути кошти протягом трьох років. Цього ж дня була здійснена оплата у вигляді першого внеску для придбання автомобіля в інтересах сім'ї. Подальші внески були за рахунок коштів, отриманих за кредитним договором, укладеним 7 березня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Креді Агріколь Банк». Також був укладений договір застави даного автомобіля. На укладення вказаних договорів позивачем надано згоду.

Відповідно до ч.2-4 ст..65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення або державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.3 ст.1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Суд прийшов до вірного висновку, що позивачкою не було доведено факту, що даний договір позики був укладений з порушенням вимог ст. 203 ЦК України та що сторони мали достатньо коштів для внесення першого внеску на придбання автомобіля в інтересах сім`ї.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову, оскільки позивачкою не було надано доказів на підтвердження факту, що договір позики був укладений без її відома.

Розглядаючи справу суд першої інстанції встановив дійсний склад правовідносин та вірно застосував норми права.

Вимога апелянта визнати договір позики недійсним, оскільки згоди на це вона не давала - безпідставна, так як згода на придбання автомобіля в тому числі і за ці кошти нею надавалась, а зобов'язання по даній розписці відповідачем виконане.

З наведених вище обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 17 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді: