Ухвала суду № 38934845, 21.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4560/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - О.А. Шевчук,

суддів: Л.Є. Зуєвої, А.Г. Федусика,

при секретарі Н.В. Берекет

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАГРУПМАРКЕТ» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001952202 від 21.10.2013 р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 68631,00 грн., за штрафними санкціями на 17157,75 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001942202 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на 78926,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на недоведеність фактів порушення ним податкового законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «АКВАГРУПМАРКЕТ» зареєстровано виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 01.11.2006 р. за № 1522105000 та перебуває на податковому обліку в контролюючих органах з 03.11.2006 р. в Державній податковій інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

30.09.2013 ДПІ, з посиланням на підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ПП «ТІСОНА» за період з 01.10.2011 по 31.12.2011, результати якої оформила актом від 04.10.2013 № 906/14-04-22/34706961 (надалі - Акт, а. с. 11-13).

Відповідно до висновку Акта перевірки, позивачем порушено п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134; п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 78 926 грн., і п. 198.3 ст. 198; п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ в сумі 68 631 грн.

09.10.2013 Товариство подало заперечення до Акта (а. с. 28-30), до яких додало документи, що підтверджують транспортування товарів (ар. с. 76-85). Ці документи відповідач мав врахувати при прийнятті рішення за результатами перевірки в силу пунктів 44.6 і 44.7 статті 44 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду заперечень до Акта (від 16.10.2013 № 2581/10/14-04-22-02-16, а. с. 31-36), наданих ТОВ «АКВАГРУПМАРКЕТ» відповідачем змін не внесено.

На підставі акту перевірки та встановлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001942202 від 21.10.2013 р. (надалі - Рішення № 1, а. с. 26-27) про збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з податку на прибуток на 78 926 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0001952202 від 21.10.2013 р. (надалі - Рішення № 2, ар. с. 24-25) про збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з ПДВ на 85 788,75 грн. (з яких 68 631 грн. - за основним платежем, 17 157,75 грн. - за штрафними санкціями).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Відповідно до п.п.4, 5, 6 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року №984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п.4).

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п.5).

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.6).

Отже, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України 134.1. об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 ПК України 138.2. витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України 138.8. собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, та у відповідності до вимог діючого законодавства. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На підтвердження позовних вимог позивачем до суду надані документи, які досліджені судом першої інстанції а саме: копія договору № 78 від 01 жовтня 2011 р. про постачання продукції, укладеного між ТОВ «АКВАГРУПМАРКЕТ» та ПП «ТІСОНА», копія договору № 92 від 07 жовтня 2011 р. про передачу товару, укладеного між ТОВ «АКВАГРУПМАРКЕТ» та ПП «ТІСОНА»: копія специфікації, копії видаткових накладних, копії платіжних доручень, копії податкових накладних, копії накладних, копії актів виконаних робіт, копії товарно-транспортних накладних, копія акту здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), копії актів надання послуг (а.с. 37-91).

Відповідно до наданих позивачем документів, транспортування придбаних ним у ПП «ТІСОНА» товарів здійснювалося за рахунок покупця (позивача). Враховуючи це, доводи ДПІ щодо неповноти підписаних позивачем і ФОП ОСОБА_1 актів виконаних робіт (а. с. 76, 78), а також підписаного позивачем і ТзОВ «Віннер 09» акта здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) (а. с. 80), не мають відношення до визначення позивачем складу витрат і податкового кредиту за результатами господарських операцій з ПП «ТІСОНА».

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач порушив норми податкового законодавства, доводи позивача спростовують правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик