Постанова № 38934678, 27.05.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2014 р. Справа № 914/462/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Юрченко Я.О.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "Рембуд", б/н від 14.03.2014р.

на рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2014р.

у справі № 914/462/14

за позовом: Львівського комунального підприємства "Рембуд", м. Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Стрім-Львів", м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватного підприємства "КІК-Л", м.Львів.

про стягнення 182 966, 05 грн. зайво сплачених коштів.

За участю представників:

позивача: Башко В.В. - представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача: Дудяк Р.А. - представник (довіреність в матеріалах справи);

третьої особи: не з'явився (належно повідомлений).

В С Т А Н О В И В :

Львівське комунальне підприємство "Рембуд" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрім-Львів" про стягнення 182 966,05 грн. зайво сплачених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №02 від 20.08.2007р. на будівництво житлового будинку відповідач виконав підрядні роботи, які позивач оплатив.. Державною фінансовою інспекцією у Львівській області при проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності Львівського комунального підприємства "Рембуд" за період з 01.04.2011 по 31.08.2013 р. встановлено завищення вартості виконаних будівельних робіт на суму 182 966,05 грн. Посилаючись на ст.ст. 1212 ,1213 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача зайво сплачені кошти в сумі 182 966,05 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.03.2014р. у справі № 914/462/14 (суддя Кидисюк Р.А) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване положеннями ст.ст. 11, 204, 526, 530, 610, 627, 629, 837, 838, 875 ЦК України, ст.ст. 175, 193, 321 Господарського кодексу України, постановою Верховного суду України від 22.01.2013 року у справі № 5006/18/13/2012. При прийнятті рішення місцевий суд виходив з того, що підставою перерахування позивачем коштів відповідачу у спірному випадку був Договір № 02 від 20.08.2007 року та акти виконаних робіт, підписані двома сторонами без жодних зауважень, які не визнані недійсними та є чинними, тому сплачені позивачем кошти за виконані роботи не можуть бути витребувані у відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України як безпідставно набуті.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Скаржник вказує, що при виконанні підрядних робіт за договором №02 від 20.08.2007р. на будівництво житлового будинку відповідач завищив їх вартість, чим порушив вимоги ДБН «Правил визначення вартості будівництва», затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 №174. Поряд з тим зазначає, що при прийнятті виконаних робіт замовник не мав можливості перевірити та встановити помилковість розрахунків вартості виконаних робіт через відсутність первинних документів, які б підтверджували витрати на окремі машини і механізми. Вважає належним доказом завищення відповідачем вартості виконаних будівельних робіт на суму 182 966,05 грн. акт ревізії Державної фінансової інспекції у Львівській області № 06-24/23 від 06.11.2013р., який, на думку скаржника місцевий суд безпідставно не взяв до уваги. Також вважає помилковим застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин постанови ВСУ від 22.01.2013р. у справі № 5006/18/13/2012, оскільки при відступі від умов договору субпідрядник має бути визнаний таким, що отримав оплату по договору у належному порядку, але своїми діями завдав збитків замовникові у формі завищення витрат субпідрядника, що обумовлює право замовника у якості компенсації цих збитків вимагати повернення частини сплачених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України. Крім того, вказує на те, що відповідач не надіслав йому відзиву на позовну заяву, чим позбавив позивача можливості надати свої заперечення на відзив з відповідними доказами.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. 01-04/1895/14 від 02.04.14р.) спростовує доводи скаржника та зазначає, що відповідач (субпідрядник) виконав роботи у встановленому договором порядку відповідно до проектно-кошторисної документації, наданої підрядником - приватним підприємством "КІК-Л". Претензій від позивача з приводу недоліків та/або неякісного виконання робіт не надходило відповідачу, акти приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та довідки КБ-3, які є первинними документами, підписані сторонами без жодних зауважень та оплачені позивачем. Кошти за виконані роботи отримані від позивача на підставі діючого договору №02 від 20.08.2007р., тому вони не можуть бути витребувані відповідно до положень ст.1212 ЦК як безпідставне збагачення.. Вказує, що будівництво житлового будинку у м. Львові по вул. Кульпарківській 158в, здійснювалось за рахунок коштів пайовиків (фізичних осіб), а не за рахунок коштів державного чи місцевого бюджетів, тому вважає сумнівною з юридичної точки перевірку, проведену Державною фінансовою інспекцією у Львівській області. Крім того, зазначає, що акт ревізії №06-24/23 від 06.11.2013 року фінансово-господарської діяльності Львівського комунального підприємства "Рембуд" за період з 01.04.2011 по 31.08.2013, складений Державною фінансовою інспекцією у Львівській області, за відсутності окремого рішення не може бути беззаперечним доказом завищення вартості робіт на суму 182966,05 грн.

В судовому засіданні 27.05.2014р. представники сторін підтримали свої доводи та вимоги. Третя особа в судове засідання не з'явилася, відзиву на позов не подала. Ухвала суду, надіслана на адресу третьої особи, вказану в ЄДР( м. Львів, вул. Зелена,251), повернена відділенням зв'язку з відміткою про те, що адресат вибув.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційний суд встановив наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 20.08.2007року Львівським комунальним підприємством "Рембуд" (Замовник, Генпідпрядник), Приватним підприємством "КІК-Л" (Підрядник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Стрім-Львів" (Субпідрядник) укладено Договір № 02 на будівництво житлового будинку у м. Львові по вул. Кульпарківській, 158в, за умовами якого субпідпрядник виконує роботи, які проводяться на підставі проектно-кошторисної документації, що надається підрядником, а замовник ( генпідрядник) приймає та оплачує субпідряднику виконані роботи Оплата за виконані роботи здійснюється на підставі підписаних актів здачі-приймання робіт (Ф. КБ-2 в та Ф КБ-3) не пізніше 10 днів після їх підписання (пункти 1.1, 1.5, 2.4, 2.6). Замовник (генпідрядник) може здійснювати авансові платежі для закупівлі субпідрядником будівельних матеріалів тощо.( пункт 2.5).

Відповідно до п. 2.1 договору загальна ціна є договірною та складає 11 113 083,60 грн. (вартість устаткування - 78567,00 грн.). Загальна ціна є динамічною і залежить від необхідності покриття додаткових витрат, спричинених збільшенням цін на вартість матеріальних ресурсів, вартість експлуатації будівельних машин і механізмів, підвищення рівня кошторисної зарплати працівників зайнятих у будівництві, прийняття нових законодавчих актів, що впливають на вартість робіт, а також змін та прорахунків у проектно-кошторисній документації та ін.

Згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма №КБ-3) за квітень 2011р. - грудень 2011р., відповідач виконав, а позивач прийняв підрядні роботи на загальну суму 1 560 697,92 грн.

Акти і довідки( Ф. КБ-2 в та Ф КБ-3) підписані двома сторонами без жодних зауважень, підписи сторін скріплені їх печатками..

З матеріалів справи вбачається, що позивач оплатив виконані роботи повністю..

Державною фінансовою інспекцією у Львівській області (далі - Інспекція) було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Львівського комунального підприємства "Рембуд" за період з 01.04.2011 по 30.08.2013 р., за результатами якої складено акт №06-24/23 від 06.11.2013 року .

Згідно з актом ревізії Інспекцією встановлено завищення ТзОВ "Стрім-Львів" в актах форми КБ-2в вартості робіт на загальну суму 182 966,05грн , чим порушено п.3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 "Правил визнання вартості будівництва", затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174; в т.ч.

- на суму 9848,71 грн. внаслідок розбіжностей між даними бух. обліку ТзОВ "Стрім-Львів" щодо списання кількості будівельних матеріалів та кількістю будівельних матеріалів , які включені в акти КБ-2в;

- не підтверджено витрати на роботу окремих машин та механізмів на суму 39 751,84 грн. внаслідок відсутності первинних документів (шляхових листів), які б підтверджували їх використання, а також відсутності окремої будівельної техніки та механізмів на балансі ТзОВ "Стрім-Львів";.

- внаслідок застосування неналежних ресурсних елементних кошторисних норм при виконанні ряду робіт( улаштуванню дорожнього корита, влаштування оздоблення цоколя, укладенні трубопроводу тощо) завищено вартість робіт на загальну суму 133 365,50 грн.

Акт ревізії №06-24/23 від 06.11.2013 року підписаний директором позивача 11.11.13 року із запереченнями, які згідно з висновком на заперечення, затвердженим 04.12.2013р.., відхилені Інспекцією.

На підставі акту ревізії позивач звернувся до відповідача з вимогою №216 від 16.12.2013 р. до відповідача про відшкодування зайво сплачених коштів в сумі 182,9 тис.грн., яка залишена без задоволення.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною 1ст. 877 ЦК встановлено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

В силу ч.1 ст. 853 ЦК замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору №02 від 20.08.2007р. на будівництво житлового будинку у м. Львові по вул. Кульпарківській, 158в відповідач в квітні 2011р. - грудні 2011р. виконав , а позивач прийняв підрядні роботи на загальну суму 1 560 697,92 грн., що підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма №КБ-3), які підписані двома сторонами без жодних зауважень. Прийняті роботи позивач оплатив в повному обсязі.

Разом з тим, в 2013р. Державною фінансовою інспекцією у Львівській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.04.2011 по 30.08.2013 р., якою встановлено завищення в актах №КБ-2в вартості виконаних відповідачем підрядних робіт на загальну суму 182 966,05 грн. Посилаючись на встановлені в акті ревізії №06-24/23 від 06.11.2013р. завищення відповідачем вартості виконаних підрядних робіт позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача зайво сплачених коштів в сумі 182 966,05 грн. на підставі статті 1212 ЦК України як безпідставно набутих..

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У постанові від 22.01.2013 року судової палати у господарських спорах Верховного Суду України (а.с. 140-141), прийнятій за наслідками перегляду на підставі ст. 111-16 ГПК України ( неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст. 1212 ЦК у подібних правовідносинах) постанови Вищого господарського суду України від 2 липня 2012 року в справі № 5006/18/13/2012 за позовом державного підприємства "Донецька залізниця" до спільного підприємства "Агроспецмонтажник" про стягнення безпідставно сплачених коштів, вказано, зокрема, що відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відтак, Верховний Суд України дійшов висновку, що оскільки між сторонами у справі, яка переглядається, було укладено договір про оплатне виконання замовлення на капітальний ремонт трактора, а кошти, які ДП "Донецька залізниця" просить стягнути з СП "Агроспецмонтажник", отримано останнім як оплату виконаних за договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. Виявлені внутрішньою ревізією ДП "Донецька залізниця" порушення не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.

В силу ст. 111- 28 ГПК рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

На підставі викладеного та враховуючи те, що позивачем і відповідачем було укладено договір №02 про оплатне виконання підрядних робіт, що відповідач виконав ці роботи, а позивач їх прийняв без жодних зауважень та оплатив, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату виконаних за договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставно набуті..

За наявності укладеного сторонами договору підряду №02, підписаних сторонами актів виконаних підрядних робіт за цим договором та довідок про їх вартість, які не визнані в установленому законом порядку недійсними та є чинними, сам по собі акт ревізії, складений Державною фінансовою інспекцією у Львівській області за наслідками ревізії, на який посилається скаржник, не можна вважати належним та допустимими доказами безпідставного набуття відповідачем коштів, сплачених позивачем як оплату виконаних робіт, оскільки виявлені ревізією порушення не впливають на умови договірних відносин між позивачем і відповідачем і не можуть їх змінювати.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову та вважає доводи скаржник а необґрунтованими.

Щодо доводів скаржника про те, що відповідач не надіслав йому відзиву на позовну заяву, чим позбавив позивача можливості надати свої заперечення на відзив з відповідними доказами, то ці доводи не можуть братися до уваги, оскільки ст. 59 ГПК передбачено право відповідача, а не обов'язок, надіслати суду, позивачу, іншим учасника процесу відзив на позовну заяву. Крім того, в силу ст. 22 ГПК позивач вправі знайомитися з матеріалами справи, в т.ч. з відзивом, наданим відповідачем суду.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні, відповідають фактичним обставинам справи, що скаржником не доведено наявності підстав для задоволення апеляційної скарги та для скасування рішення місцевого суду.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.43, 49, 91, 99, 101, 103, 105, 111-28 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішенням господарського суду Львівської області від 04.03.2014р. у справі № 914/462/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 28.05.2014р.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

суддя Зварич О.В.

суддя Юрченко Я.О.