Ухвала суду № 38932026, 28.05.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Друзенко Н.В.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"28" травня 2014 р. Справа № 817/35/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "21" березня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудреммонтаж інжинірінг" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року ТзОВ "Укрбудреммонтаж інжинірінг" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішеня №0004072342, №0004082342 від 27.08.2013 року, №0004522342, №0004532342 від 30.09.2013 року та №0004922342 від 04.11.2013 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному №0004072342 від 27.08.2013 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрбудреммонтаж інжиніринг" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на 10500,00 грн., в тому числі 8400,00 грн. - за основним платежем та 2100,00 грн. - за штрафною санкцією.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному №0004082342 від 27.08.2013 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрбудреммонтаж інжиніринг" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на 75110,00 грн., в тому числі 60088,00 грн. - за основним платежем та 15022,00 грн. - за штрафною санкцією.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному №0004922342 від 04.11.2013 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрбудреммонтаж інжиніринг" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на 19249,50 грн., в тому числі 12833,00 грн. - за основним платежем та 6416,50 грн. - за штрафною санкцією.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному №0004522342 від 30.09.2013 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрбудреммонтаж інжиніринг" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на 33286,50 грн., в тому числі 22191,00 грн. - за основним платежем та 11095,50 грн. - за штрафною санкцією.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному №0004532342 від 30.09.2013 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрбудреммонтаж інжиніринг" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на 396549,00 грн., в тому числі 264366,00 грн. - за основним платежем та 132183,00 грн. - за штрафною санкцією.

Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийнятого рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

В період з 25.07.2013 року по 31.07.2013 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_3 за період з 01.08.2012 року по 31.12.2012 року, березень 2013 року.

За результатами вказаної перевірки, складено акт №586/17-16-22-01/35776584 від 02.08.2013 року, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 44.1 статті 44 розділу II, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 розділу III Податкового кодексу України.

На підставі результатів вказаної перевірки 27.08.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0004072342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на 10500,00 грн., в тому числі 8400,00 грн. - за основним платежем та 2100,00 грн. - за штрафною санкцією та №0004082342, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на 75110,00 грн., в тому числі 60088,00 грн. - за основним платежем та 15022,00 грн. - за штрафною санкцією.

Також, в період з 25.07.2013 року по 31 липня 2013 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, при взаєморозрахунках з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_4 за вересень 2012 року, ОСОБА_5 за листопад, грудень 2012 року, лютий 2013 року, ОСОБА_6 за грудень 2012 року, за лютий 2013 року, ОСОБА_7 за лютий, березень 2013 року, ОСОБА_8 за квітень 2013 року.

За результатами вказаної перевірки, складено акт №658/17-16-22-01/35776584 від 04.09.2013 року, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 44.1 статті 44 розділу II, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 розділу III Податкового кодексу України, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України.

На підставі результатів вказаної перевірки 30.09.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0004522342, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на 33286,50 грн., в тому числі 22191,00 грн. - за основним платежем та 11095,50 грн. - за штрафною санкцією та №0004532342, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на 396549,00 грн., в тому числі 264366,00 грн. - за основним платежем та 132183,00 грн. - за штрафною санкцією.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням колегія суддів зазначає.

Підпунктом 14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1. ст. 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В свою чергу, витрати операційної діяльності, відповідно до підпункту 138.1.1. цього пункту, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

В силу вимог п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Усі витрати позивача підтверджені первинними документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність позивача щодо віднесення до складу витрат придбаних у вищезазначених контрагентах матеріальних цінностей.

Що стосується формування податкового кредиту на підставі господарських операцій з вищевказаними контрагентами, колегія суддів зазначає.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Усі господарські операції підтверджені первинними документами позивача відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Зазначені документи, підтверджують взаємовідносини позивача з контрагентами, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для даного виду господарських операцій, містять необхідні відомості про господарську операцію, підтверджують реальність руху активів учасників правовідносин, а відтак є первинними в розумінні закону.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту.

Посилання відповідача на порушення порядку заповнення товарно - транспортних накладних або їх відсутність є безпідставним , оскільки оформлення та наявність товарно-транспортної накладної не є обов'язковим для цілей податкового обліку та не є підставою для висновку про відсутність господарських операцій між суб'єктами господарювання.

Таким чином, висновки податкового органу, викладені в актах, на підставі яких прийнятті оспорювані податкові повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджених первинними документами.

З урахуванням законодавчого регулювання спірних правовідносин та встановлених у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення апелянта.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "21" березня 2014 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

судді: (підпис) А.Ю.Бучик

(підпис) Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя _______ Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудреммонтаж інжинірінг" вул. Кн. Володимира, 112 М,м. Рівне,33009

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023

4-третій особі: - ,