Постанова № 38931794, 14.05.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року 10:20Справа № 808/2581/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Прокуб»

до Запорізької міської виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Запорізького обласного відділення

про визнання протиправним та скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11 квітня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Прокуб» (далі - позивач або ТОВ НВП «Прокуб») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Запорізької міської виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Запорізького обласного відділення (далі - відповідач або Фонд) в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №182 від 01.04.2014.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту документальної перевірки 01.04.2014р. відповідачем прийнято рішення №182 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове держане соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, згідно якого:

підлягає поверненню до Фонду соціального страхування, як неправомірно витрачені страхові кошти (у т.ч. санаторно-курортне лікування) 8190,00 грн.;

та до позивача застосовані фінансові санкції у розмірі 50% від неправомірно витрачених страхових коштів в сумі 4095,00 грн.

З вказаним рішенням ТОВ НВП «Прокуб» не згодне оскільки вважає, що робітник підприємства ОСОБА_1 за даними її медичної картки, має відповідні медичні показання для проведення оздоровлення у закладах санаторно-курортного лікування. Отже за законом вона має право на оздоровлення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та похованням».

При отриманні відповідних путівок у 2011 та 2013 роках, ОСОБА_1 отримувала відповідні довідки лікарень форми №070/о. Санаторні путівки надавались ОСОБА_1 у період дії довідок форми №070/о, отже надавались правомірно. Медична картка ОСОБА_1 містить відповідні записи про видачу довідки форми N°070/о, отже факт видачі довідок відображено у медичній картці хворого, як того потребують вимоги Наказу МОЗ України від 14.02.12р. №110.

Ухвалою суду від 14 квітня 2014 року було відкрито провадження по зазначеній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07 травня 2014 року.

07 травня 2014 року від відповідача надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких Фонд зазначив, що безпосередній порядок та умови отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, згідно ст. 47 Закону України № 2240-ІІІ, передбачаються правлінням Фонду, а саме - Порядком №12, п. 4.1, якого передбачено, що рішення про виділення путівки застрахованій особі приймає комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, на підставі особистої заяви та довідки для одержання путівки форма №070/о.

Тобто, отримання застрахованою особою санаторно-курортного лікування, що сплачено за рахунок коштів Фонду, повинно бути не тільки за наявності її заяви, але обов'язково при наявності медичної довідки встановленого зразка.

Комісія із соціального страхування позивача прийняла рішення про виділення путівок до ТОВ «Санаторій Нива» та ДП «Клінічний санаторій «Лермонтовський» застрахованій особі ОСОБА_1 без наявності належним чином оформленої довідки форми №070/о, а отже безпідставно, внаслідок чого позивач неправомірно використав кошти Фонду при наданні послуг на оздоровлення застрахованій особі у загальній сумі 8190,00 грн.

На підставі викладеного в запереченнях на адміністративний позов, просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову ТОВ НВП «Прокуб» повністю.

Провадження у справі зупинялось до 14 травня 2014 року.

Представники сторін надали суду заяву (вх.№18609 від 14.05.2014) про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи клопотання сторін, положення частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, суд, керуючись частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідно до ст. 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 за №16/98-ВР є органом, який здійснює керівництво та управління окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, проводить збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами та положеннями. У відповідних правовідносинах Виконавча дирекція Фонду соціального страхування та робочі органи виступають як суб'єкти владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Запорізька міська виконавча дирекція Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є робочим органом Запорізького обласного відділення Фонду.

Частиною 5 ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240-ІІІ зі змінами та доповненнями (далі - Закон України №2240-ІІІ) встановлено, що робочими органами виконавчої дирекції Фонду та його відділень є виконавчі дирекції відділень в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Статутом Фонду може бути передбачено створення виконавчих дирекцій або уповноважених представників відділень у районах та містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення. Виконавчі дирекції відділень підзвітні правлінням відділень та виконавчій дирекції Фонду та здійснюють свою діяльність від імені Фонду в межах і в порядку., передбачених статутом Фонду та положенням про виконавчі дирекції відділень Фонду.

Відповідно до п.3 ч.1 чт.28 Закону України № 2240-ІІІ, Фонд має право проводити перевірку правильності використання страхових коштів на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

20.03.2014 року відповідачем проведено виїзну планову перевірку повноти нарахування, своєчасності перерахування до Фонду страхових внесків, дотримання порядку використання, своєчасності і повноти повернення невикористаних страхових коштів у ТОВ НВП «Прокуб» за період з 01.12.10р. по 31.12.13р.

За результатом проведеної перевірки було складено акт №402 від 20.03.2014р.

В ході проведення перевірки дотримання порядку використання та своєчасності і повноти повернення невикористаних коштів позивачем, встановлено порушення ч. 2 ст. 47 Закону України № 2240-ІІІ та п.4.1 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 25.02.2009 року №12 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.04.2009 за №339/16355 (далі-Порядок №12).

Суть порушення полягало в тому, що у 2011 та 2013 роках 2 санаторно-курортні путівки за №018577 за період з 17.09.2011 по 07.10.2011 до ТОВ Санаторій «Нива» та за № 102132 за період 01.09.2013 по 21.09.2013 до ДП «Клінічний санаторій «Лермонтовський» відповідно, на загальну суму 10815,00 грн. (часткова сплата 30% - 1386,00 грн. та 20% - 1239,00 грн. відповідно) була видана застрахованій особі підприємства ОСОБА_1 тільки на підставі заяви, довідки форми 070/о ОСОБА_1 комісії не надала. Таким чином, рішення комісії із соціального страхування про виділення путівок застрахованій особі ОСОБА_1 є безпідставним.

Загальна сума неправомірно витрачених коштів складає 8190,00 грн.

Згідно ч.1 ст.30 Закону України №2240-ІІІ, страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

На підставі акту документальної перевірки 01.04.2014р. відповідачем прийнято рішення №182 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове держане соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, згідно якого:

підлягає поверненню до Фонду соціального страхування, як неправомірно витрачені страхові кошти (у т.ч. санаторно-курортне лікування) 8190,00 грн.;

та до позивача застосовані фінансові санкції у розмірі 50% від неправомірно витрачених страхових коштів в сумі 4095,00 грн.

Не погодившись з рішення від 01.04.2014 №182 позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст. 47 Закону України № 2240-ІІІ, Фонд соціального страхування здійснює санаторно-курортне лікування та оздоровлення застрахованих осіб у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду. Надання послуг застрахованим особам, пов'язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань.

Безпосередній порядок та умови отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності згідно ст. 47 Закону України №2240-ІІІ, передбачаються правлінням Фонду, а саме - Порядком №12, п. 4.1, якого передбачено, що рішення про виділення путівки застрахованій особі приймає комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, на підставі особистої заяви та довідки для одержання путівки форма №070/о, яка до 2012 року була затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27.12.1999 №302 та з 2012 року затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 №110 (далі - Наказ №110). Пунктом 3 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації ф.070/о (п.1.20 Наказу №110), визначено, що дана форма надається всіма закладами охорони здоров'я на підставі рішення лікарсько-консультаційної комісії (далі - ЛКК) для одержання путівки на санаторно-курортне лікування або оздоровлення до санаторію-профілакторію. Лише ЛКК має виключне право надавати висновки або рекомендації про необхідність видачі застрахованим особам довідки для отримання путівки в санаторно-курортний заклад за ф. 070/о.

Встановивши, що пацієнт має потребу в санаторно-курортному лікуванні, на підставі рішення ЛКК пацієнтові на руки надається довідка форми № 070/о, затвердженої наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110, про що робиться відмітка в медичній карті амбулаторного хворого. Довідка містить рекомендації щодо типу курорту (санаторію), виду лікування (санаторне, амбулаторне) і пори року. При цьому повинні враховуватися форма і стадія основного захворювання, супутні захворювання, загальний стан здоров'я хворого.

Тобто, отримання застрахованою особою санаторно-курортного лікування, що сплачено за рахунок коштів Фонду, повинно бути не тільки за наявності її заяви, але обов'язково при наявності медичної довідки встановленого зразка.

Разом з тим з матеріалів справи та наданих сторонами документів встановлено, що підписи Голови ЛКК у наданих копіях довідок та реєстраційні номера довідок відсутні.

Крім того, у листі КУ «Центральна лікарня Орджонікідзевського району» від 21 березня 2014 року «Щодо достовірності видачі довідок для одержання путівки», зазначено, що довідки для одержання путівок на санаторно-курортне лікування (форми 070/о) ОСОБА_1 у 2011 та 2013 роках не надавались.

Також, відповідно до відомостей зазначених в медичній карті амбулаторного хворого (копії якої долучені до матеріалів справи), обстеження ОСОБА_1 яким визначався діагноз та на підставі якого робився висновок про необхідність видачі застрахованій особі довідки для отримання путівки в санаторно-курортний заклад робилось вже при наявності путівок у оздоровчі заклади, що є порушенням вищезазначених норм законодавства.

Таким чином суд приходить до висновку, що комісія із соціального страхування позивача прийняла рішення про виділення путівок до ТОВ «Санаторій Нива» та ДП «Клінічний санаторій «Лермонтовський» застрахованій особі ОСОБА_1 без наявності належним чином оформленої довідки форми №070/о, а отже безпідставно, внаслідок чого позивач неправомірно використав кошти Фонду при наданні послуг на оздоровлення застрахованій особі у загальній сумі 8190,00 грн.

Відповідно до п. 6.2 Порядку 12, сума витрат Фонду за путівки, що видані з порушенням цього Порядку, у тому числі не використані, не приймається до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника.

За правилами частини 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не доведено та документально не підтверджено обґрунтованість заявлених вимог, натомість відповідачем надані всі належні документальні докази на підтвердження правомірності винесення спірного рішення.

З огляду на викладене, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі станом на 01.12.2013 (та станом на 01.01.2014) становить 1218,00 грн.

Відповідно до п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 590-VІІ від 19.09.2013), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відтак, мінімальний розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить - 1827 грн., максимальний - 4872 грн.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При подачі даного позову ТОВ НВП «Прокуб» сплачено судовий збір в розмірі 182,70 грн.

Виходячи з вищезазначеної норми з ТОВ НВП «Прокуб» слід стягнути 1644,30 грн. (виходячи з розрахунку 1827,00 грн. - 182,70 грн.).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Прокуб» (юр. адреса: 69120, м.Запоріжжя, вул. Куйбишева, 470, кв. 185; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, 2; код ЄДРПОУ 13604751) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 (тридцять) коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко