Постанова № 38931770, 26.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 р. Справа № 805/5142/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

10 год. 10 хв.

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до 1) Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, 2) Відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції у м. Донецьку про зобов'язання звільнити з-під арешту майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 та зняти заборону відчуження

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» заявлено позов до Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, Відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції у м. Донецьку про зобов'язання звільнити з-під арешту майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, а саме: автомобіль ВАЗ, модель: 21104-125-51, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, та зняти заборону відчуження.

Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 30 серпня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DOІ4АК00000017, згідно з яким позивач надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 57650 грн. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивач та третя особа по справі уклали договір застави автотранспорту № DОІ4АК10370017 від 30 серпня 2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в заставу позивачу автомобіль ВАЗ, модель: 21104-125-51, 21104-125-51, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3. 31 травня 2010 року державним виконавцем ВДВС Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 28 травня 2010 року № 19493432/2-524, якою накладено арешт на все рухоме майно що належить на праві власності третій особі. 21 жовтня 2011 року державним виконавцем ВДВС Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку прийнято постанову про арешт майна боржника від 16.09.2011 року № 28957713, якою накладено арешт на все рухоме майно що належить на праві власності третій особі. Відповідно до статті 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладання договору застави, отже право застави у ПАТ КБ «Приватбанк» виникло 30 серпня 2007 року, а постанови державними виконавцями були прийняті у 2010 та 2011 роках, тобто пізніше ніж було укладено договір застави. Також зазначив, що станом на 22 квітня 2014 року заборгованість відповідача перед ПАТ КБ «Приватбанк» складає 148258 грн. 85 коп., що значно перевищує вартість предмету застави. Окрім цього зазначив, що автомобіль ВАЗ, який перебуває у заставі, переданий заставодавцем ОСОБА_1 в добровільному порядку заставодержателю ПАТ КБ «Приватбанк» для реалізації з метою погашення боргу по кредиту, але реалізувати (зняти з обліку) автомобіль неможливо, оскільки в реєстрі обтяжень рухомого майна наявні обтяження. Тому просив суд зобов'язати відповідача звільнити з-під арешту майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 та зняти заборону відчуження.

Представник позивача через канцелярію суду 26 травня 2014 року надав письмову заяву, у якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження. Перший відповідач - ВДВС Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку через канцелярію суду 15 травня 2014 року надав письмову заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, а 19 травня 2014 року - письмовий відзив, у якому просив розглянути справу на розсуд суду, без участі його представника. Зазначив, що згідно з актом про вилучення виконавчих проваджень від 20 лютого 2014 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-1240, виданого 14 травня 2010 року Ленінським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в рамках якого накладено арешт - знищено через закінчення строків їх зберігання. Другий відповідач - ВДВС Будьонівського районного управління юстиції у м. Донецьку у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи без участі представника суду не надав, письмових заперечень - також не надав. Третя особа - ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, до суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 19 березня 1992 року за номером № 12241050038006727, код ЄДРПОУ 14360570.

30 серпня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DOІ4АК00000017, згідно з яким позивач надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 57650 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» (Заставодержатель) та ОСОБА_1 (Заставодавець) було укладено договір застави рухомого майна, відповідно до умов якого Заставодавець передав у заставу Заставодержателю автомобіль ВАЗ, модель: 21104-125-51, 21104-125-51, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3.

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 43984800 від 14 квітня 2014 року зроблені наступні записи:

Запис 1: арешт рухомого майна 31.05.2007 року за № 9877713 на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку про відкриття виконавчого провадження, від 28 травня 2010 року № 19493432/2-524, об'єкт обтяження - все рухоме майно, боржник - ОСОБА_1, термін дії до 31 травня 2015 року;

Запис 2: арешт рухомого майна 21.10.2011 року за № 11750588 на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції у м. Донецьку про арешт майна боржника, від 16.09.2011 року ВП № 28957713, об'єкт обтяження - все рухоме майно в межах суми боргу із забороною відчужувати, боржник - ОСОБА_1, термін дії до 21 жовтня 2016 року;

Запис 3: застава рухомого майна 14.04.2014 року за № 14302702 на підставі договору застави автотранспорту від 30 серпня 2007 року № DOІ4АК10370017, об'єкт обтяження - інший транспортний засіб, ВАЗ 21104, 2007 року випуску, номер об'єкта НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, із забороною відчужувати, обтяжувач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», боржник - ОСОБА_1, розмір основного зобов'язання - 57650 грн., термін дії до 14 квітня 2019 року.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Згідно з частиною 2 зазначеної статті відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Частиною 1 статті 54 Закону № 606 встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Згідно з частиною 3 статті 54 Закону № 606 для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Відповідно до частини 4 статті 54 Закону № 606 про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Як встановлено частинами 1, 2, 4 статті 57 Закону № 606 арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 60 Закону № 606 особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Вимогою статті 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» закріплено, якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження. Якщо відповідно до закону обтяжувач вправі притримати рухоме майно, що належить боржнику, для забезпечення своєї вимоги, пріоритет такого права притримання встановлюється з моменту його реєстрації. Якщо право притримання не було зареєстроване, воно не має пріоритету над зареєстрованими обтяженнями, але має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями.

Згідно з частиною 4 статті 82 Закону № 606 рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що право застави у ПАТ КБ «Приватбанк» відповідно до статті 16 Закону України «Про заставу» виникло 30 серпня 2007 року, тобто з моменту укладення договору застави від 30 серпня 2007 року № DОІ4АК10370017, а постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника прийняті першим та другим відповідачами 31 травня 2010 року та 21 жовтня 2011 року, тобто пізніше ніж було укладено договір застави. Оскільки право застави на описане та арештоване майно у позивача виникло раніше за винесення виконавчого документу, який став підставою для виконавчих дій відповідачів, право позивача на задоволення своїх вимог за рахунок спірного майна, а саме транспортного засобу ВАЗ 21104-125-51, є переважним. Отже у відповідачів по справі не має правових підстав для звернення стягнення на заставлене майно на користь стягувачів, які не є заставодержателями, оскільки позивач має пріоритет відносно зареєстрованих прав та вимог відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, Відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції у м. Донецьку про зобов'язання звільнити з-під арешту майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, а саме: автомобіль ВАЗ, модель: 21104-125-51, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, та зняти заборону відчуження, задовольнити повністю.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку звільнити з-під арешту майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, а саме: автомобіль ВАЗ, модель: 21104-125-51, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, та зняти заборону відчуження.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції у м. Донецьку звільнити з-під арешту майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, а саме: автомобіль ВАЗ, модель: 21104-125-51, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, та зняти заборону відчуження.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати у розмірі 73 грн. 08 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 26 травня 2014 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.