Постанова № 38931317, 31.03.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 року Справа № 808/1572/14 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Нечипуренко О.М., за участю секретаря Петрусь Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Агрофірма "Гюнівська"

до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

за участі представників сторін:

від позивача - Мартиненко К.І. (довіреність б/н від 14.03.2014)

від відповідача - Шахрай О.В. (довіреність №1384/7/08-23-10-005 від 06.08.2013)

Хіміченко Л.А. (довіреність № 2907 від 28.03.2014)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суд надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Агрофірма "Гюнівська" до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2013 №0001072200, в частині нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 221284,00 грн. за основним боргом та 287620,50 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 28.02.2014 відкрито провадження в адміністративній справі №808/1572/14, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи на 17.03.2004. Провадження у справі, за клопотанням сторін було зупинено до 31.03.2014.

14.03.2014 на адресу суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, згідно якої, з підстав викладених у позові, він просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001072200 від 21.10.2013, в частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 508 904,50 грн., у тому числі 221 284,00 грн. - основного боргу і 287 620,50 грн. - штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення № 0000222200 від 11.03.2014, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 508 904,50 грн., у тому числі 221 284,00 грн. - основного боргу і 287 620,50 грн. - штрафних санкцій.

В обґрунтування заяви зазначає, що повідомлення-рішення № 0000222200 від 11.03.2014 прийнято за результатами апеляційного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0001072200 від 21.10.2013 і також є протиправним.

Суд прийняв заяву позивача про зміну позову до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх зміну, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи позов, вказував, що ПАТ "Агрофірма "Гюнівська" є сільськогосподарським підприємством, у зв'язку з чим правомірно віднесло ПДВ від операцій з продажу продукції, яка вирощена на орендованих земельних ділянках до спеціальної декларації з ПДВ, і таким чином, відповідно до закону - правомірно використало пільги з ПДВ у розмірі 272 112,00 грн., оскільки набуття чинності договорами оренди землі (паю) укладених протягом 2010-2012 р., не залежали від моменту їх державної реєстрації, а набували чинності з моменту їх підписання.

Енергодарська ОДПІ помилково віднесла суми ПДВ у розмірі 99 039 грн. до складу передплати за майбутнє отримання ПАТ "Агрофірма "Гюнівська" в січні-липні 2013 р. сільськогосподарської продукції, оскільки в дійсності ця сума ПДВ входить до складу грошових коштів, отриманих у 2012 р. ПАТ "Агрофірма "Гюнівська" за поставлений на адресу ПрАТ "Агропромислова компанія" урожай 2012 року.

Представник відповідача проти позову заперечив, вказавши, що висновки перевірки, яких дійшли фахівці податкового органу, ґрунтуються на фактичних обставинах справи та підтверджені документально.

Так, перевіркою встановлено, що підприємством не витримано умови викладені у п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-ІУ (із змінами та доповненнями), отже продукція вирощена на земельних ділянках, які не належать підприємству на праві власності або по договорам оренди які не пройшли державну реєстрацію, не відповідає критерію "продукція вироблена на власних або орендованих основних засобах".

Таким чином, на ПАТ "Агрофірма Гюнівська" не поширюється спеціальний режим оподаткування ПДВ, на частку реалізованої продукції, яка була вирощена на земельних ділянках, договори оренди яких не відповідають вимогам діючого законодавства, така частка становить: у 2010р.- 5,17%, у 2011р.- 5,63%, у 2012р. - 7,96%.

Тож, до ПАТ "Агрофірма Гюнівська" були вірно застосовані штрафні санкції за порушення норм податкового законодавства, вірно визначена частина неукладених договорів оренди та розмір нарахованого податкового зобов'язання.

Позивачем також, в порушення: п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України занижено податкові зобов'язання з ПДВ в декларації з ПДВ (скороченої, код 0121), спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства в сумі ПДВ 99 039 грн.

Крім того, представник відповідача зазначив, що предмет спору щодо скасування податкового повідомлення - рішення 21.10.2013 №0001072200 відсутній, у зв'язку з його відкликанням та складенням нового податкового повідомлення-рішення від 11.03.2014 №0000222200 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 508904.50грн в т.ч за основним платежем 221284грн та 287620.50грн за штрафною санкцією.

З огляду на викладене, вважає, що спірні повідомлення-рішення винесені правомірно, і підстав для їх скасування у суду не має.

Відповідно до ст.160 КАС України, в засіданні 31.03.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови і оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, Енергодарською ОДПІ на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "Агрофірма "Гюнівська" з питання своєчасності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.08.2010 по 31.07.2013.

За результатами перевірки складено акт від 30.09.2013 №157/22-13/00849273 відповідно до якого встановлено, що ПАТ "Агрофірма "Гюнівська", в порушення норм п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.193.1 ст.193, п.194.1 ст.194, п.198.5 ст.198, п.209.1, п. 209.2, п. 209.6, п.209.11 ст. 209 Податкового кодексу України, пункту 5 р. І, п. 2 р. VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228),

- завищено суми податку на додану вартість, що підлягають відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства, на загальну суму 756 639,00 грн. та

- занижено суми податку на додану вартість, що підлягають відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства, на загальну суму 166 966,00 грн. та призвело до заниження ПДВ до сплати в бюджет на загальну суму 688 712,00 грн.

Висновки акту перевірки були викладені у зміненій редакції після розгляду заперечення ПАТ "Агрофірма Гюнівська", а саме суму заниженого грошового зобов'язання було зменшено на суму 49711 грн. через невірне нарахування (арифметична помилка) частини податкових зобов'язань.

Відповідно до норм статті 58 Податкового Кодексу та Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року №1236 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.12.2012 року за №2135/22447, прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2013р. №0001072200 про нарахування податку на додану вартість у сумі 639 001,00 грн. і 809 766,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами проведеного адміністративного оскарження винесене податкове повідомлення - рішення було частково скасовано, а саме:

за результатами розгляду первинної скарги (рішення ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 10.12.2013 №3632/10/08-01-10-04-20 скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.10.2013 №0001072200 в частині 1 117,00 грн. нарахованого податку на додану вартість та 1 396,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

за результатами розгляду повторної скарги (рішення Міністерства доходів і зборів України від 19.02.2014 №3244/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення від 21.10.2013 №0001072200 скасовано в частині не визначення податкового зобов'язання по ПДВ нарахованого по спец деклараціях у зв'язку із знищенням посівів у сумі 416600грн основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 520750грн.

У відповідності до вимог Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236, Енергодарською ОДПІ прийнято нове податкове повідомлення - рішення, з урахуванням рішень про результати адміністративного оскарження від 11.03.2014 №0000222200, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 508904,50 грн. в т.ч. за основним платежем 221284 грн. та за штрафною санкцією 287620,50 грн.

Приймаючи рішення у справі, суд виходив з наступного:

За приписами п.п.14.1.234 п.14.1 ст.14 ПК України, сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання;

Згідно п.п.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України - сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання;

Згідно п.302.1 ст.302 ПК України - об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Згідно п.308.4 ст.308 ПК України - дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від:

- реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

- реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

- реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

- реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

З аналізу вище перелічених норм та положень ПК України вбачається, що продукція рослинництва може бути вироблена (вирощена) на сільськогосподарських угіддях. При цьому передбачається, що відповідні угіддя знаходяться у власності чи користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Таким чином, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні ПАТ "Агрофірма "Гюнівська" на будь-яких умовах, в тому числі на умовах оренди.

Посилання відповідача в Акті перевірки на норми ст.ст. 93, 125 Земельного кодексу України, ст.ст. 18, 25 Закону України "Про оренду землі" та ст. 210 Цивільного кодексу України, як на підставу необхідності державної реєстрації договорів оренди землі, суд оцінює критично, з огляду на наступне:

Стаття 18 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р. № 161-XIV (зі змінами та доповнення) виключена на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів № 1878-VI від 11.02.2010, який набрав чинності з 16.03.2010.

З 16.03.2010 по 01.01.2013 будь-яким законом не був врегульований порядок реєстрації права оренди на земельну ділянку, і лише з 01.01.2013 р. набули чинності зміни до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004, внесені в нього Законом України "Про земельний кадастр" № 3613-ХІ від 07.07.2011, які й врегулювали порядок реєстрації права на оренду земельної ділянки.

Також необхідно зазначити, що при відсутності дії ст.18 Закону України "Про оренду землі", застосування приписів ст.210 Цивільного кодексу України, є незаконним і безпідставним, оскільки приписи ст.210 ЦК України ставлять недійсність правочину у залежність від наявності іншої норми права, яка передбачає обов'язковість державної реєстрації правочину.

Статтею 5 ПК України передбачено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

З огляду на положення ст.5 ПК України, норми ПК України мають пріоритетність у застосуванні перед нормами інших галузей права, в тому числі нормами Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та іншими нормативно правовими актами, які регулюють відносини не пов'язані з податками та зборами.

В свою чергу жодна норма ПК України не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю), як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Як визначено в листі Вищого адміністративного суду України від 28.12.2012 №2614/12/13-12, земельне законодавство України вимагає державної реєстрації документа, що встановлює право користування земельною ділянкою.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Розглядувані угіддя будуть знаходитися у користуванні платника сільськогосподарського податку. При цьому варто враховувати, що виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного законодавства не є обов'язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь такими, що знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Зазначене пояснюється тим, що оренда є лише одним із видів права користування землею.

У свою чергу, Податковий кодекс України не зводить користування сільськогосподарськими угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

За таких обставин продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Відповідно, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського товаровиробника. За таких обставин відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Таким чином, перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку є правомірним, якщо при цьому дотримано критерій щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва, встановлений статтею 301 Податкового кодексу України. Цей критерій дотримується в тому разі, якщо продукція рослинництва вирощена на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні платника податку, незалежно від стану державної реєстрації договорів оренди відповідних ділянок.

Аналогічні правила застосовуються при визначенні підстав для застосування особою спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

За таких обставин продукція, вирощена ПАТ "Агрофірма "Гюнівська" на орендованих земельних ділянках (паях), є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV ПК України незалежно від того, чи зареєстровані договори оренди земельних ділянок (паїв) чи ні.

Тож, за результатом розгляду справи, суд дійшов висновку про безпідставність посилань відповідача на неправомірність віднесення позивачем сум ПДВ від операцій з продажу продукції, яка вирощена на земельних ділянках, за договорами оренди, які не зареєстровані у встановленому законом порядку, до спеціальної декларації з ПДВ, що призвело до використання пільги всупереч умовам і цілям її надання.

А, отже, і нарахування податкового зобов'язання, а, відповідно, і штрафних санкцій, в цій частині є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо не включення до складу податкового зобов'язання суми передплати, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Перевіркою встановлено, що Публічним акціонерним товариством "Агрофірма "Гюнівська" відображено у податковій декларації з податку на додану вартість (скороченої, код 0121), спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства за період з січня по липень 2013 року передплату за сільськогосподарську продукцію у сумі ПДВ 542 677 грн. у т.ч за: січень у сумі 51 777грн, за лютий у сумі 171 947грн., за березень у сумі 38 502 грн., за квітень у сумі 79 018 грн, за травень у сумі 77 915грн, за червень у сумі 59505 грн., за липень у сумі 64013,33 грн. (відповідно до первинних документів найменування товару на постачання: озима пшениця 6 класу передплата та вказано договір купівлі-продажу від 24.12.2012 №22/1.

Перевіркою встановлено, що Публічним акціонерним товариством "Агрофірма "Гюнівська" укладено договір поставки урожаю 2013 року від 24.12.2012р. №22/1 з ПАТ "Агропромислова компанія" (код за ЄДРПОУ 31914947).

Станом на 01.01.2013р. Публічне акціонерне товариство "Агрофірма "Гюнівська" по розрахункам з ПАТ "Агропромислова компанія" згідно бухгалтерського обліку мало кредитове сальдо по рахунку 36 "Розрахунки з покупцями " в сумі 1 493 135,37 грн. (в т.ч. ПДВ 248 855,89 грн.), яке склалося за рахунок передплат за не відвантажену сільськогосподарську продукцію, тобто відсутня заборгованість у ПАТ "Агропромислова компанія" перед ПАТ "Агрофірма "Гюнівська" за відвантажену у 2012 році та не оплачену сільськогосподарську продукцію. Станом на останній день перевіряємого періоду кредитове сальдо по рахунку 36 "Розрахунки з покупцями", за рахунок надходжень коштів у готівкової та безготівкової формах на рахунки Публічного акціонерного товариства "Агрофірма "Гюнівська", було збільшено та склало 4 311 122,5 грн. (в т.ч. ПДВ 718 520,42 грн.)

Протягом січня-липня 2013 року ПАТ "Агрофірма "Гюнівська" було реалізовано товарів(робіт, послуг) на адресу ПАТ "Агропромислова компанія" на загальну суму 1 131 435,23 грн., в т.ч. ПДВ 188 572,54 грн.

По обліку підприємства (К-т рах.36 "Розрахунки з покупцями") відображені грошові кошти отримані в безготівковій та готівковій формі за період січня-липня 2013 року ПАТ "Агрофірма "Гюнівська" отримано від ПАТ "Агропромислова компанія" грошові кошти в сумі 3 949 422,36 грн. (в т.ч. ПДВ 658 237,06 грн.), а саме за : січень у сумі 356 231,97 грн., лютий у сумі 704 230,10 грн., березень у сумі 702 219,19 грн., квітень у сумі 653 822,63 грн., травень у сумі 504 515,67 грн., червень у сумі 478 883,73 грн., липень у сумі 549 519,07 грн.

Таким чином, сума отриманих передплат за сільськогосподарську продукцію, яку підприємство повинно було відобразити у податковій декларації з податку на додану вартість (скороченої, код 0121), спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства за період з січня по липень 2013року, складає 3 850 296,36 грн. (в т.ч. ПДВ 641 716 грн.).

Аналізом банківських та касових документів за період з січня 2013 року по липень 2013 року підприємством Публічним акціонерним товариством "Агрофірма "Гюнівська" отримано від ПАТ "Агропромислова компанія" грошові кошти в сумі ПДВ 641 716 грн., а саме за : січень у сумі 59371 грн., лютий у сумі 104020 грн., березень у сумі 116874 грн., квітень у сумі 108291грн., травень у сумі 83855 грн., червень у сумі 78880 грн., липень у сумі 90425 грн. встановлено, що перерахування коштів здійснювалось з призначенням платежу "Сплата за урожай 2012 року".

Підприємством задекларовано, як зазначено раніше, у податковій декларації з податку на додану вартість (скороченої, код 0121), спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства за період з січня по липень 2013 року передплату та реалізацію за сільськогосподарську продукцію у сумі ПДВ 542 677 грн. у т.ч. за: січень у сумі 51 777 грн., лютий у сумі 171 946 грн., березень у сумі 38 502 грн., квітень у сумі 79 018 грн., травень у сумі 77 915 грн., червень у сумі 59505 грн., липень у сумі 64 013 грн.

Сума отриманої від ПАТ "Агропромислова компанія" передплати та не задекларованої в декларації з ПДВ (скороченої, код 0121), спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства, складає в сумі ПДВ 99 039 грн, в т.ч. по податкових періодах: за січень 2013 року в сумі 7594 грн., за лютий 2013р. у сумі "-" 67927 грн., за березень 2013 року в сумі 78372 грн., за квітень 2013 року в сумі 29273 грн., за травень 2013 року в сумі 5940 грн., за червень 2013 року в сумі 19375 грн., за липень 2013 року в сумі 26412 грн.

За приписами п.п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України визначено "Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.."

Таким чином, суд вважає обґрунтованим висновок податкового органу щодо того, що позивачем, в порушення п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України занижено податкові зобов'язання з ПДВ в декларації з ПДВ (скороченої, код 0121), спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства в сумі ПДВ 99 039 грн. а, відповідно і правомірно застосовано штрафні санкції у цій частині.

Вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2013 № 0001072200, в частині нарахування суми 221 284,00 грн. основного боргу та суми штрафних санкцій у розмірі 287 620,50 грн., суд вважає безпідставними та відмовляє в їх задоволенні, з огляду на таке:

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, ТОВ "Агрофірма Гюнівська", не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 21.10.2013 № 0001072200, звернулось до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області з відповідною скаргою.

За результатами розгляду скарги Головним управлінням було прийнято рішення від 10.12.2013 року №3632/10/08-01-10-04-20, яким скасовано вказане ППР в частині 1117грн. нарахованого податку на додану вартість та 1396,25грн штрафних (фінансових) санкцій і залишено без змін в іншій частині.

19.12.2013 ПАТ "Агрофірма Гюнівська", не погодившись з рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про результати розгляду первинної скарги від 10.12.2013 звернулося до Міністерства доходів і зборів України з повторною скаргою, в якій просило скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 21.10.2013 №0001072200.

Вторинну скаргу підприємства задоволено частково, а саме скасовано податкове повідомлення - рішення від 21.10.2013 №0001072200 з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги, в частині не визнання податкового зобов'язання з ПДВ нарахованого по спец деклараціях у зв'язку зі знищенням посівів та у відповідній частині штрафні санкції, в іншій частині рішення залишено без змін.

Відповідно до приписів п.5.1.2. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Мінфіна України від 28.11.2012 № 1236, зареєстрованого в Мін'юсті України 20.12.2012 за № 2135/22447, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

У випадках, визначених підпунктами 5.1.2 і 5.1.4 пункту 5.1 розділу V Порядку, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання (пункт 5.3 розділу V Порядку N 1236).

Як встановлено судом, на виконання Наказу Мінфіна України від 28.11.2012 № 1236 та рішення про результати розгляду первинної та повторної скарги Енергодарською ОДПІ було винесено нове податкове повідомлення-рішення від 11.03.2014 року №0000222200 на зменшену суму, факт отримання якого не заперечується Позивачем.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 21.10.2013 №0001072200 є відкликаним в силу закону, тож вимоги про його скасування є безпідставними.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність нарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 221284,00 грн. та, відповідно, нарахування штрафних санкцій у розмірі 262 860,75 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 11.03.2014 № 0000222200, підлягає скасуванню в зазначеній частині, як безпідставно винесене.

У зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині суд вважає доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині позову суд відмовляє, у зв'язку зі їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 11.03.2014 № 0000222200, в частині нарахування Публічному акціонерному товариству "Агрофірма "Гюнівська" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 221284,00 грн. за основним боргом та 262 860,75 грн. штрафних санкцій.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Агрофірма "Гюнівська" (код ЄДРПОУ 00849273) судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 28.05.2014.

Суддя О.М. Нечипуренко