Постанова № 38931287, 07.05.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2014 року 11-20Справа № 808/9397/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі Горбовій І.С.

за участю:

представника позивача Проніна С.В.

представників відповідача Карленко Н.Т., Рожнова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Енерго-Стандарт»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Енерго-Стандарт» (далі - позивач або ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт») до Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач або ДПІ в Заводському районі м. Запоріжжя), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача: №0000232200 від 01.06.2013р, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 7408111,58 грн., у т.ч. за основним платежем - 6290030,94 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1118080,64 грн.; №0000242200 від 01.06.2013р, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 7895058,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 6316047,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1579011,75 грн.; №0000252200 від 03.06.2013р, яким визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість - 37654,00 грн., оскільки позивач вважає, що вони винесені з порушенням норм діючого законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» з питання дотримання вимог діючого податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року була проведена з чисельними порушеннями вимог «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 р. №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за №34/18772 (далі по тексту Порядок №984) та Податкового кодексу України, дії посадових осіб відповідача суперечать діючому законодавству, зроблені ними висновки ґрунтуються на домислах і не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, відповідачем не доведено правомірність здійснених ним нарахувань, як цього вимагає законодавство України.

Позивач вважає, що відповідачем перевищено свої повноваження, порушено норми Податкового Кодексу України в частині права органів державної податкової служби визначені ст.20, пп.75.1.2, п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового Кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених в письмових запереченнях в яких відповідач зазначає, що в ході перевірки не можливо було направити зустрічні звірки відповідно до вимог наказу ДПС України від 17.12.2012 р. №1138 «Зміни до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 р. №236», у зв'язку з тим, що позивачем під час перевірки не надано документи у повному обсязі, які пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено чинним законодавством (про що 18.03.2013 р. фахівцями ДПС у Запорізькій області складено акт за №1/16-3/37221276 про відмову від надання документів до перевірки). Враховуючи, що під час перевірки документально будь-яких операцій продажу за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р. не підтверджено, право на витрати за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р. у платника податків відсутнє. Позивачем на порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України завищено задекларовані показники у рядку 17 Декларації «Підлягають оподаткуванню за основною та нульовою ставкою» за перевіряємий період у загальній сумі 6186078,00 грн.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача просить суд відмовити позиваечві у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, суд дійшов наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд-Енерго-Стандарт» зареєстровано як юридична особа 09.08.2010 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, 10.08.2010 взято на податковий облік за №9321, станом на дату перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя.

Відповідно до чинного законодавства ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» зареєстровано як платник податку на додану вартість з 20.12.2010 свідоцтво за №100315379.

Відповідно до наказу №41 від 31.01.2013, на підставі направлень №45; 46; 47; 48; 49 від 11.02.2013 та №96; 97 від 06.03.2013 ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя, згідно ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» з питання дотримання вимог діючого податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012.

Перевірка розпочата з 11.02.2013 року тривалістю 20 робочих днів. Термін перевірки подовжувався на 5 робочих днів, починаючи з 15.03.2013, згідно наказу №118 від 14.03.2013.

За результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт №280/1/2200/37221276 від 22.04.2013, яким встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п.п. 14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.44.1, п.44.6 ст.44, ст..134, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6290031,00 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, ст..200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ у сумі 6316047,00 грн.; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 37654,00 грн.; п.п.163.1.1, п.п.163.1.2 п.163.1 ст.163, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1, п.п.1681.2 п.168.1 ст.168, п.п.164.2.17 «е» п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України - не утримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 82505,06 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №0000232200 від 01.06.2013р, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 7408111,58 грн., у т.ч. за основним платежем - 6290030,94 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1118080,64 грн.; №0000242200 від 01.06.2013р, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 7895058,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 6316047,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1579011,75 грн.; №0002101700 від 01.06.2013р, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: донараховані суми по податку з доходів найманих працівників - 103541,32 грн., у т. ч. за основним платежем 82505,06 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21136,26 грн.; №0000252200 від 03.06.2013р, яким визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість - 37654,00 грн..

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» в порядку п.56.1, п.56.2, п.56.3 ст. 56 Податкового кодексу України, листом №3 від 11.07.2013 р., оскаржило прийняті податкові повідомлення-рішення №0000232200 від 01.06.2013р, №0000242200 від 01.06.2013р, №0000252200 від 03.06.2013р, №0002101700 від 01.06.2013р до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

За результатами розгляду первинної скарги ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» Головним управлінням Міндоходів у Запорізькій області рішенням №1983/10/08-01-10-04-20 від 09.09.2013 скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.06.2013 №0002101700 в частині зайво нарахованого податку на доходи фізичних осіб за використання особистих автомобілів в службових цілях у розмірі 79062,86 грн. та застосованих штрафних санкцій у розмірі 18714,49 грн..

ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0003751700 від 12.09.2013р за платежем донараховані суми по податку з доходів найманих працівників 5863,97 грн., у т.ч. за основним платежем 3442,20 грн., за штрафними санкціями 2421,77 грн..

Залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 01.06.2013р. №0000232200, №0000242200 і від 03.06.2013р. №0000252200, а скаргу в зазначеній частині - без задоволення.

Суд не може погодитися з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Так судом встановлено, що єдиною підставою донарахування сум податку на прибуток у розмірі 6290030,94 грн. та податку на додану вартість у розмірі 6316047,00 грн., відповідач в акті планової документальної перевірки №280/1/2200/37221276 від 22.04.2013 р. зазначив відсутність у позивача первинних документів та документів податкового і бухгалтерського обліку.

Позивачем своєчасно та у повному обсязі надано до перевірки первинні документи, облікові та звітні документи бухгалтерського та податкового обліку. Підтвердженням цього є наказ відповідача на подовження терміну перевірки №118 від 14.03.2013 р. де зазначено, що строк перевірки подовжується у зв'язку із великим обсягом документів.

В акті планової документальної перевірки №280/1/2200/37221276 від 22.04.2013 р та у запереченнях представника відповідача зазначено факт складання фахівцями ДПС у Запорізькій області акту за №1/16-3/37221276 від 18.03.2013р. про відмову позивача від надання документів до перевірки, що стало підставою для донарахування сум податку на прибуток та податку на додану вартість. Судом встановлено, що планова документальна перевірка тривала з 11.02.2013 року до 22.04.2013 року, термін перевірки подовжувався на 5 робочих днів, починаючи з 15.03.2013р., згідно наказу №118 від 14.03.2013р., перевірку здійснювала бригада ревізорів у складі 7 посадових осіб ДПС у Запорізькій області і ДПІ у Заводському районі. Представник відповідача у судовому засіданні не зміг надати пояснення щодо питання чому акт про відмову позивача від надання документів до перевірки за №1/16-3/37221276 від 18.03.2013р. було складено наприкінці перевірки, а не в перший день відмови позивачем в наданні документів до перевірки.

Судом встановлено, що у ході планової документальної перевірки співробітниками ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя здійснено позапланову документальну перевірку з питань дотримання ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «СМТ «Аянта-2011» за вересень 2012р., ТОВ «Нолас-Нолас», ПП «Нокс-ЖС», ДП «Авіком Рівне» за листопад 2012 р., за результатами якої порушень не встановлено та складено довідку №245/22/37221276 від 12.04.2013р.

За таких фактичних обставин суд вважає недоведеним твердження відповідача, що позивачем відмовлено в наданні документів до перевірки та, як наслідок необґрунтованими підстави донарахування сум податку на прибуток та податку на додану вартість.

Надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право Позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

За період з 01.04.2011р. по 31.12.2012 р. ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт», у відповідності з вимогами діючого законодавства, задекларувало валові витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 29199854,00 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);».

Стаття 138 ПК України визначає склад витрат та порядок їх визнання. Так згідно п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. п.138.1 ст.138 передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Дослідивши надані у судовому засіданні документи суд дійшов висновку, що на підставі наявних первинних документів позивачем правомірно сформовано суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, у сумі 29199854,00 грн. за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., та як наслідок відсутнє заниження суми податку на прибуток у розмірі 6290031,00 грн.

Так за перевіряємий період з 01.10.2010 по 31.12.2012 позивачем на підставі одержаних від постачальників податкових накладних задекларовано суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 6186078,00 грн..

Частина господарських операцій була здійснена в силу вимог Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР

Відповідно до пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається (п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР): дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для

відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з наведених норм, Законом №168/97-ВР чітко встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Щодо господарських операцій в термін дії Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Статтею 14 ПК України наведено визначення понять, а саме: податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг); дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно вимог п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковим кодексом України чітко встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Враховуючи наявність у ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» податкових накладних, на підставі яких відповідні суми податку на додану вартість у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, суд приходить до висновку, що позивачем цілком правомірно включено суми податку на додану вартість по отриманим товарам, послугам у розмірі 6186078,00 грн., до складу податкового кредиту за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом - податковою накладною.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу валових витрат та податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених первинних документів (накладних, податкових накладних, розрахункових, платіжних та інших документів), обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Відповідно до положень ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд приходить до висновку про відсутність податкового правопорушення з боку позивача, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

В силу ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади , органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно із ч.3 ст.2 КАС України , у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; 6)розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто розумного строку.

Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 17, 71, 94, 158-163 КАС України, суд Керуючись ст.ст. 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0000232200 від 01.06.2013, №0000242200 від 01.06.2013, №0000252200 від 03.06.2013.

Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Енерго-Стандарт» (ЄДРПОУ 37221276) суму судового збору в розмірі 2 294 грн. 00 коп..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака