Рішення № 38930963, 26.05.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 травня 2014 року Справа № 913/785/14

Провадження №14/913/785/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛИ-ПАК", місто Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурбон", місто Луганськ

про стягнення 25 000 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Лісовицький Є.А.

Секретар судового засідання Гаращук В.М.

У засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача – представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 25000,00 грн. переплати за Договором на виконання проектних робіт № 0284.06/03-12 від 06.03.2012.

Сторони витребувані документи ухвалою суду не надали, участі у судовому засіданні повноважних представників не забезпечили, про поважність причин відсутності не повідомили, хоча про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 13.05.2014, які було направлено рекомендованими листами з повідомленнями на адреси сторін.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців № 18464284 від 03.04.2014 місцезнаходження юридичної особи – ТОВ "Бурбон" значиться адреса: 91011, місто Луганськ, вулиця Л. Шевцовой, будинок 21-А, на яку і було направлено ухвалу суду.

Представником позивача ухвалу від 13.05.2014 було отримано 19.05.2014, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сторони були належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

У абзаці 2 п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає переходові до розгляду позовних вимог по суті, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК (п. 3.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Справа розглядається за наявними в ній документами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, 06 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛИ-ПАК" (Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бурбон" (Виконавець, Відповідач) було укладено Договір на виконання проектних робіт № 0284.06/03-12.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе розробку проектної документації на виконання будівельних робіт по об'єкту: «Будівництво виробничого цеху за адресою: м. Луганськ, вул. Цимлянска, 2». (далі - проектна документація) згідно з «Технічним завданням на проектування».

У розділі 2 Договору врегулювано вартість та порядок розрахунків за договором.

Так в п. 2.1. Договору вказано, що вартість проектних робіт за даним Договором встановлюється згідно затвердженої «Договірної ціни» (Додаток 1) та складає 50000,00 грн.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.3.1 та 2.3.2 оплата здійснюється наступним чином: передплата в розмірі 25000,00 грн. після підписання «Договору», протягом 3-х банківських днів, а залишок суми в розмірі 25000,00 грн. сплачується Замовником протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту здачі - приймання виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач виконав свої зобов'язання за Договором перерахувавши на розрахунковий рахунок Відповідача 15.03.2012 передплату за виконання проектних робіт в розмірі 25000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 393 від 15.03.2013 та Випискою по рахунку від 15.03.2013.

Договором передбачено, що Виконавець повинен надати Замовнику на схвалення «Ескізний проект» протягом 7 робочих днів з моменту підписання Договору (п. 3.5 Договору).

Відповідачем не було надано Позивачу «Ескізний проект» до теперішнього часу, у зв’язку з чим Позивач і звернувся до господарського суду Луганської області з вимогою про стягнення з Відповідача 25000,00 грн. переплати за Договором на виконання проектних робіт № 0284.06/03-12 від 06.03.2012.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши Договір на виконання проектних робіт № 0284.06/03-12 від 06.03.2012, укладений сторонами, суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Глава 61 Цивільного кодексу України містить спеціальні норми, якими врегульовано відносини в сфері підряду, у тому числі підряд на проектні та пошукові роботи.

За приписами ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

В обґрунтування позову були покладені обставини безпідставного зберігання відповідачем грошових коштів в сумі 25000,00 грн., які отримані ним за невиконані роботи та відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України мають бути повернуті позивачу. При цьому позивач посилався на те, що п. 3 ч. 3 цієї статті застосовується також до вимог повернення виконаного однією із сторін у зобов’язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або зберігання майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з п. 3 ч. 3 даної статті положення глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються також до вимог повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.

Отже, для з’ясування чи набула особа відповідного зобов’язання, визначеного ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов’язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього підстав.

Також для застосування наведеної норми законодавства обов’язково має бути відсутньою правова підстава для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мова йде про помилку, оману, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

Вказана стаття визначає, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З підстав, встановлених цією статтею, виникають зобов’язання, які, відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України є правовідношеннями, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У даному випадку, грошові кошти в сумі 25000,00 грн. перераховувалися Позивачем не безпідставно, а за Договором на виконання проектних робіт № 0284.06/03-12 від 06.03.2012 і правовідносини між сторонами врегульовані умовами цього договору, який недійсним повністю або частково судом не визнавався.

У цьому зв’язку положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, на які містяться посилання в позовній заяві застосуванню не підлягають.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 8.1 Договору закріплено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 26 квітня 2012 року, а зокрема виконання сторонами зобов'язань, прийнятих згідно з умовами цього «Договору» - до повного завершення їх виконання.

Отже у Договорі, якій підписано сторонами чітко закріплено, що він діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.

А оскільки договір діє, то посилання Позивача на те, що Відповідачем грошові кошти отримано безпідставно – є хибним, так як гроші було перераховано Позивачем в межах та на виконання умов Договору на виконання проектних робіт № 0284.06/03-12 від 06.03.2012.

Крім того, главою 50 Цивільного кодексу України передбачені підстави припинення зобов’язання. В правових нормах цієї глави відсутня підстава припинення зобов’язання у зв’язку з припиненням дії договору. Навпаки, ст. 599 Кодексу передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зазначені положення, як зазначалось вище, знайшли своє відображення в п. 8.1 Договору, в якому дія договору узгоджена сторонами до остаточного виконання зобов’язань.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Проте, Позивач не реалізував свої права, передбачені ч. 2 вказаної статті.

Позивачем не було направлено на адресу Відповідача, а ні повідомлення про розірвання договору, а ні вимоги про повернення авансового платежу, яке можливо було розцінити як відмову від договору в односторонньому порядку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На час прийняття рішення у цій справі Позивачем не подано допустимих доказів на підтвердження тверджень, що грошові кошти зберігається Відповідачем без достатньої правової підстави.

Також слід наголосити на тому, що Позивачем не додано до позовної заяви ні вимоги про повернення передоплати за Договором в розмірі 25000,00 грн., ні доказів відправлення Відповідачу такої вимоги, хоча розгляд справи неоднарозово відкладався у зв’язку з неявкою повноважного представника позивача та неподанням ним витребуваних ухвалами суду від 26.03.2014, 14.04.2014 та 13.05.2014 документів, зокрема, письмового пояснення щодо того, чи направлялась на адресу відповідача вимога про повернення переплати за Договором на виконання проектних робіт № 0284.06/03-12 від 06.03.2012.

Вказаний факт свідчить про ігнорування Позивачем вимог суду, а бездіяльність привела до штучного затягування судового процесу та відкладень розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що твердження Позивача про застосування до спірних відносин ст. 1212 ЦК України є помилковими, оскільки спірна сума коштів була перерахована Замовником (Позивачем) в складі авансового платежу саме на підставі та в межах чинного на даний час Договору на виконання проектних робіт № 0284.06/03-12 від 06.03.2012, який в установленому порядку не розірвано та не визнано недійсним, Позивач у встановленому порядку від договору не відмовлявся, а отже підстави для повернення коштів відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛИ-ПАК" за необґрунтованістю.

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити таке.

Згідно з приписами ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат належить, зокрема, судовий збір.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

1. Відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛИ-ПАК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурбон" про стягнення 25 000 грн. 00 коп.

У судовому засіданні 26 травня 2014 року було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення. Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Дата підписання рішення 29 травня 2014 року.

Суддя Є.А.Лісовицький