Рішення № 38930957, 26.05.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 травня 2014 року Справа № 913/784/14

Провадження №13/913/784/14

За заявою Сєвєродонецького комунального підприємства житлового господарства, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - комунальне підприємство “Єдиний розрахунковий центр м. Сєвєродонецька”

про стягнення 46358 грн. 30 коп.

Суддя Яресько Б.В.

Секретар судового засідання Тіткова С.В.

У засіданні брали участь:

Від позивача - не прибув;

Від відповідача – не прибув;

Від третьої особи – не прибув.

обставини справи: подано позов про стягнення з відповідача збитків в сумі 46 358 грн. 30 коп.

Відповідно до позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки в сумі 46358 грн. 30 коп., які виникли в наслідок виконання рішення відповідача № 1535 від 25.10.2004 року “Про внесення змін до “Програми реформування житлового господарства м. Сєвєродонецька на 2004-2006 рр.” затвердженої рішенням XXII сесії міської ради XXIY скликання за № 1029 від 18.12.03 року, а саме передачі правонаступнику – комунальному підприємству “Єдиний розрахунковий центр м. Сєвєродонецька” майна підприємства на суму 5938 грн. 67 коп. та простроченої дебіторської заборгованості на суму 40419 грн. 63 коп., разом 46358 грн. 30 коп.

У судовому засіданні 14.04.2014 року суд приступив до розгляду справи по суті. У судовому засіданні представники відповідача надали відзив на позовну заяву в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що його рішення № 1535 від 25.10.2005 року про реорганізацію позивача є чинним, незаконним або недійсним в судовому порядку не визнавалося.

Позивач добровільно в 2005 році передав активи КП “Єдиний розрахунковий центр м. Сєвєродонецька”.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності.

Третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – комунальне підприємство “Єдиний розрахунковий центр м. Сєвєродонецька” проти позову заперечує, посилаючись на те, що від позивача нею були одержані як активи так і борги в рівному розмірі 46358 грн. 30 коп., таким чином посилання позивача про завдання йому збитків є необґрунтованим.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд в с т а н о в и в:

Позивач – Сєвєродонецьке комунальне підприємство житлового господарства є комунальним підприємством заснованим на власності територіальної громади міста Сєвєродонецька.

25.10.2004 р. Сєвєродонецькою міською радою було прийнято рішення № 1535 «Про внесення змін до «Програми реформування житлового господарства м. Сєвєродонецька на 2004-2006 рр. » затвердженої рішенням XXII сесії міської ради XXIY скликання за № 1029 від 18.12.03 року» яким було передбачено реорганізація позивача шляхом створення на його базі інших комунальних підприємств, зокрема комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр».

21.11.2004 року Сєвєродонецькою міською радою було прийнято рішення № 1628 «Про створення комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр м. Сєвєродонецьк» відповідно до п. 1 якого зазначена юридична особа створювалась шляхом виділу з позивача – Сєвєродонецького комунального підприємства житлового господарства.

Між позивачем та третьою особою був складений акт прийому передачі дебіторської та кредиторської заборгованості відповідно до якого позивач передав відповідачу дебіторську заборгованість на суму 46358 грн. 30 коп., та кредиторську заборгованість на суму 46358 грн. 30 коп.

На цей час рішення Сєвєродонецької міської ради відповідно до яких була здійснена реорганізація позивача не визнавались незаконними в судовому порядку.

Позивач 26.03.2014 року звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Сєверодонецької міської ради в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки в сумі 46358 грн. 30 коп., які виникли в наслідок виконання рішення відповідача № 1535 від 25.10.2004 року “Про внесення змін до “Програми реформування житлового господарства м. Сєвєродонецька на 2004-2006 рр.” затвердженої рішенням XXII сесії міської ради XXIY скликання за № 1029 від 18.12.03 року, а саме передачі правонаступнику – комунальному підприємству “Єдиний розрахунковий центр м. Сєвєродонецька” майна підприємства на суму 5938 грн. 67 коп. та простроченої дебіторської заборгованості на суму 40419 грн. 63 коп., разом 46358 грн. 30 коп. посилаючись на п. 8 ст. 78 Господарського кодексу України.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статей 4-3, 33, 34, 82 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу.

Відповідно до п. 8 ст. 78 Господарського кодексу України збитки, завдані комунальному унітарному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зі змісту статей 614, 623 Цивільного кодексу України та статті 226 Господарського кодексу України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Судом встановлено, що відповідно до рішення відповідача була проведена реорганізація позивача шляхом виділу з його складу нової юридичної особи. До зазначеної нової юридичної особи - комунальному підприємству “Єдиний розрахунковий центр м. Сєвєродонецька” за актом прийому передачі позивач передав як активи так і пасиви, таким чином посилання позивача на наявність у нього витрат в сумі 46358 грн. 30 коп. є помилковим. Позивачем не доведено того факту, що рішення відповідача про його реорганізацію є незаконними.

За таких обставин відсутні елементи складу господарського правопорушення і відповідно вимоги позивача про стягнення збитків є необґрунтованими.

З врахуванням того, що позовні вимоги є необґрунтованими, відсутні підстави для розгляду заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

З врахуванням викладеного в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 46, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати по справі покласти на позивача.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Суддя Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

28 травня 2014 року