Рішення № 38930864, 20.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7947/14 20.05.14

За позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

До Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М»

Про стягнення 6 324,89 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Загоровська Н.В. - представник за довіреністю № 5-Н від 02.01.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» про стягнення з відповідача на користь позивача за Договором оренди № 206-Упр(ДВ)-08 від 01.04.08. розмірі 6 324,89 грн. (5 827,59 грн. - сума основного боргу; 497,30 грн. - 3%річних).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем своїх зобов'язань по сплаті орендної плати за користування приміщенням в повному обсязі та вчасно не виконано, внаслідок чого у Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» виникла заборгованість перед позивачем, що зумовило нарахування останнім 3% річних та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.14. порушено провадження у справі № 910/7947/14; розгляд справи призначено на 20.05.14. о 14-40.

16.05.14. представник позивача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав документи, які були витребувані судом.

Представник позивача в судовому засіданні 20.05.14. підтримав позовні вимоги, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 20.05.14. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 30.04.14. про порушення провадження у справі № 910/7947/14 не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія № б/н від 24.04.14.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/7947/14.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

01.04.08. між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» (далі - Орендар) було укладено Договір оренди № 206-Упр(ДВ)-08 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. п. 1.1., 2.1. ) Орендодавець на підставі рішення Київради № 1165/1826 від 12.07.07. передав, а Орендар прийняв в оренду нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Київ, станція метро «Нивки». Об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), загальною площею 4 кв.м.

Приписами п. 2.4. Договору встановлено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київський метрополітен».

Згідно ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Приписами Договору, а саме 9.1., визначено, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради № 1165/1826 від 12.07.07. діє з 01.04.08. до 31.03.09.

Приписами ст. 765 Цивільного кодексу України встановлено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що Орендодавець зобов'язаний протягом тридцяти календарних днів з моменту підписання даного Договору передати, а Орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.

На виконання вищевказаного пункту 01.04.08. між позивачем та відповідачем складений акт приймання-передачі об'єкта оренди, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем не було в повному обсязі та вчасно проведено розрахунки перед позивачем по сплаті орендної плати за користування приміщенням за період з травня 2011 р. по 15 серпня 2011 р. в розмірі 5 827,59 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Приписами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради № 1165/1826 від 12.07.07. та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженою рішенням Київради № 34/91 від 28.09.06., та на дату підписання Договору місячний розмір якої становить 235,63 грн. за 1 кв.м орендної площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на березень 2008 року складає 942,50 грн. без ПДВ (п. 3.1. Договору).

Пунктом 3.2. Договору визначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Згідно з п. 3.5. Договору (з урахуванням Додаткової угоди № 541 від 01.06.09. до спірного Договору) визначено, що всього сума за Договором з урахуванням ПДВ (20%) з розрахунку на червень 2009 р. складає: 1 171,47 грн. (орендна плата з врахуванням індексів інфляції по травень 2009 р.) + 77,76 грн. +ПДВ 20% = 1 499,07 грн. за місяць. Оплата по Договору провадиться Орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

При цьому, п. п. 3.6. та 4.2. Договору визначено, що орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця. Орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

При цьому, п. 9.5. визначено, що Договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Так, постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.11. у справі № 16/457 (яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду від 13.07.11. у справі № 16/457) визнано припиненим дію Договору оренди № 206-Упр(ДВ)-08 від 01.04.08., який укладений між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М», виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» з орендованого майна - частини вестибюлю (переходу), яке розташоване за адресою: метро «Нивки» загальною площею 4 кв.м.

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрало законної сили та діє постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.05.11. у справі № 16/457, то встановлені у ньому факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Договором, а саме п. 7.5., визначено, що у разі закінчення дії спірного Договору або при його розірванні Орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди Орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкти оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійсненних Орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії Договору оренди.

Згідно п. 4.14. Договору, Орендар після припинення дії Договору та у разі відмови у продовженні Договору оренди зобов'язаний протягом десяти календарних днів передати майно по акту приймання-передачі Орендодавцю.

Відповідно до п. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Зазначена норма встановлює обов'язок підписання акту приймання-передачі (повернення) майна з оренди сторонами договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.11. відділом Державної виконавчою служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.05.11. у справі № 16/457, виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» з орендованого майна - частини вестибюлю (переходу), яке розташоване за адресою: метро «Нивки» загальною площею 4 кв.м., про що складений відповідний акт.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

14.09.12. позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 11-03/1059, в якій просив Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» сплатити наявну у нього заборгованість за спірним Договором. Дану претензію відповідачем отримано 24.09.12., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 03065 02361076.

Як вбачається з матеріалів справи, дана претензія залишена відповідачем без розгляду.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Разом з тим, відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період з травня 2011 року по 15 серпня 2011 року до матеріалів справи не надав.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що відповідачем в порушення покладеного на нього обов'язку по сплаті орендної плати не виконано, в зв'язку з чим заборгованість Орендаря перед позивачем становить 5 827,59 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» про стягнення з відповідача 5 827,59 грн. орендної плати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 497,30 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3 % річних є правомірним.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши перерахунок 3% річних, судом встановлено, що їх розмір вірно вирахувано позивачем, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 497,30 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що Комунальним підприємством «Київський метрополітен» доведено обґрунтованість позовних вимог, Господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75 ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, нежиле приміщення 43; ідентифікаційний код 32158802) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03055, м. Київ, пр-кт Перемоги, 35; ідентифікаційний код 03328913) 5 827 (п'ять тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 59 коп. - заборгованості по сплаті орендної плати, 497 (чотириста дев'яносто сім) грн. 30 коп. - 3 % річних, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.05.14.

Суддя Т.М. Ващенко